Про лиман Ошитки сказано чимало. Цей чудовий куточок природи з моменту створення припав до вподоби сотням, якщо не тисячам киян
Дуже не велика відстань від Києва, не найскладніший проїзд, привітні співробітники – переваг багато, але головне – звичайно, риболовля. Карпи і судаки, щуки, соми і підліщики, лінії і навіть стрімкі жерехи, не кажучи вже про вгодовані карасі та кілограмові окуні. Поплавкова вудка та фідер, короп-фішинг та спінінг, зимова ловля – на будь-який смак. Все це робило практично не можливим повернутися з Ошиток без улову.
Але зустрічалися і такі рибалки, яким не давався Лиман в Ошитках. Все-таки, лов на величезній, нехай і добре зарибленій території – набагато складніше, ніж камерне зачарування культурних ставків. І керівники проекту пішли на зустріч стражденним, і створили окреме озеро “Ебісу”, спеціалізоване водоймище для любителів мирної риби. А потім збудували будиночки, для відпочиваючих сім’ями та компаніями. А потім…
Власне про “Ебісу” і буде наш сьогоднішній огляд.
Проїзд
Їдемо як і на Лиман – на крайню північ київської області.
З Києва – у бік Вишгорода (богатирським чи Мінським проспектом), далі через Вишгород, ГЕС, за платиною на роздоріжжі тримаємося ліворуч. Проїжджаємо Лебедівку, Ровжі з’їжджаємо на “бетонку”. Наприкінці плит тримаємося правіше, по накатаному піщаному шляху їдемо до упору (з правого боку завжди дачі, з лівого – ліс). Доїжджаємо до того моменту, як дорога різко повертає вліво вгору, виїжджаємо по ній на дамбу, і повертаємо по греблі на право. Перше перехрестя (на право – знак “Наскрізний проїзд заборонено”), повертаємо ліворуч – синій паркан, приїхали.
Розрахункова відстань (від КПП на Богатирській) – 50 км. У мене від Солом’янки в середньому виходить близько 60-ти.
Щодо дороги – вона хоч і має пару ділянок (між Лебедівкою та Ровжами) з “цар-ямами” на асфальті загалом дуже комфортна. На ґрунтовці завжди накатано, вільно проїжджаються навіть короткочасно з’являються після дощу калюжі. Сама дамба, наприкінці дороги (близько 1,5 км) не відмовилася б від грейдера, але загалом, якщо не лихачити – без проблем проїжджається найнижчою “пузотеркою”. А на випадок якщо ви все-таки примудрилися приїхати – завжди є єгерський Уазик з надійним тросом.
Велика конкурентна перевага “Ебісу” – вільний під’їзд до всіх секторів на автомобілі. Ті, кому доводилося хоч раз тягнути повний скарб рибалки, який у свою чергу стежить за віяннями рибальської моди – напевно, це оцінить. Не важливо, про поплавочну або фідерну рибалку йдеться = навіть 100 метрів за спекою вимагають не дуже фізичних зусиль, і можуть серйозно зіпсувати враження про відпочинок.
Водойма
Озеро є водоймище практично правильної прямокутної форми. “Ебісу” – штучного походження, котлованного типу (тобто виритий).
Максимальна довжина водойми, відповідно до супутникових карт Google – близько 190 метрів, максимальна ширина – 100, мінімальна – 80. Це (особливо якщо враховувати те, що вимостки встановлені по обох берегах озера) робить небезпечним лов важкими короповими і фідерними снастями. Погодьтеся, це не дистанція для методної годівниці, а якщо ще й відстріл? Можна таких справ наробити.
Глибини на озері варіюються в діапазоні від 2,0 до 3,5 (приблизно 1/3 дзеркала) метрів. Дно – суглинок, подекуди трохи замулений, але без багатометрових (як на деяких старих ставках) покладів сапропелю.
Будиночки
Цього року на Ошитках з’явилося те, чого дуже довго не вистачало цій базі – з’явилося там житло. Причому не просте, а дуже комфортне. Шість будиночків, повністю підготовлених для комфортного проведення часу. У них можна в’їжджати, захопивши з собою лише предмети особистої гігієни, їжу та напої. Решту ви знайдете на місці.
Будиночки є тримісні (сімейного типу, з одним двоспальним ліжком, додатково – розкладним диваном) і чотиримісні (три односпальні ліжка і розкладне крісло). Постільна білизна, звісно справа теж є.
На кухні холодильник, електрична плита, повний набір посуду: каструлі, столові прилади, миючий засіб. Електрочайник та тарілки з удароміцного скла, набір ножів.
Гаряча вода з крана йде – мене відсутність нормального водопроводу завжди дратувала на вітчизняних турбазах. Меблі дерев’яні, брутальні, але в той же час акуратні. Інтернет бездротовий – щоб на улюблений сайт зайти, або відразу фотографію трофеїв на Facebook “запостити”.
Санвузол – вище за всякі похвали. Унітаз, душова кабіна, бойлер. Не забутий “йоржик” і освіжувач повітря.
По всьому будиночку висять обігрівачі, восени та взимку має бути комфортно (спеціально для любителів підлідного лову – зобов’язуюсь особисто протестувати взимку комфортність перебування при, скажімо, -20 градусах). Тепла підлога, покрита лінолеумом, пластикові вікна – все спрямоване на збереження та підтримання температурного режиму. Для тих, кому завжди жарко – кондиціонери.
Для любителів “чорної скриньки” – супутникове ТБ, з 42″ плазмою корейського виробництва.
Біля кожного будиночка є мангали столи та лавочки, альтанки. У найближчих планах – будівництво дитячого майданчика, дозвілля синів.
Загалом – дуже затишно вийшло.
Мені, чомусь особливо яскраво здається така картина. Зимова риболовля традиційно популярна на лимані. Судак, або карась – не так важливо. Можливо, навіть полювання на місцевих крокодилів із літерами, так навіть яскравіше. Годині о 18-й рибалки приходять у будиночок, залишивши сторожити свій видобуток “прапорці”. Цілий день на морозі, а будиночки нагріті, кайф. Душ гарячий. Смажена по швидкому картоплі, на салі, і з цибулею обов’язково. Горілка, віскар не передасть все напруження моменту. Горілки небагато (завтра на лід), вона холодна, і обов’язково під мариновані гриби, бажано білі… Після – телевізор, що не азартне – в ідеалі футбол, якщо йдеться про лютий – якраз 1/8 фіналу Ліги Чемпіонів. Ну, чи хокей.
Головне не дивитися новини – нічого, що могло б налаштувати на оптимістичну нотку, там не скоро показуватимуть. Як варіант – поєднати приємне з корисним, і замість ТБ вирушить у парилку – її відкриття заплановано на 1 листопада поточного року.
А зранку, з новими силами – на лід. Виспалися і відпочили. У чудовому настрої і напевно – вдало. Ну, не можна після такого комфорту і не наковбасити.
Як видно – будиночки мене сильно зачепили за живе, у хорошому значенні цього слова. Тверда європейська “троячка” (або турецька “четвірка”) – хіба що без харчування.
До речі про харчування. При оренді будиночків на строк від трьох діб або більше існує сервіс доставки продуктів. Звертайтеся до охорони.
Риболовля
Озеро – штучно зариблене. Основна риба – карась, короп, білий амур. Є товстолоб і лящ. Цілком можливо – є хижак.
Проблема озера дуже мало риби середнього розміру. Якщо трапляється короп, то він, з 99% ймовірністю, буде від п’яти до п’ятнадцяти. Кілограм. Практично немає “тузиків” та інших, так коханих деякими рибалками півтонів. Тобто. вони, звісно, є, але у недостатній кількості.
Крупняк – прошений. Здебільшого це не коропи, які не пам’ятають своєї спорідненості. Карпи в “Ебісі” – це справжні легендарні ошитківські Сазани. Вони потужні, швидкі та не прості.
Спіймати таку рибу на “арапа” навряд чи вийде (хоча звичайно винятки трапляються) – тут потрібен системний підхід, з тривалим вирощуванням точки і правилом одного клювання (тобто було клювання – значить завдання мінімум виконано).
Те саме стосується амура. Професіонали виловлюють воістину рекордні екземпляри, причому роблять це дуже часто.
Лещі (ну або піддрощені підліщики) досить часто трапляються при лові карася, вносячи приємну різноманітність у монотонний процес.
Та й карасі. Ці хлопці клюють завжди, скрізь, та в принципі у будь-яких кількостях.
Розмір – не великий (хоча є й гідні екземпляри), але з гастрономічної мети – оптимальний, штук 10 на середнього розміру сковорідку. Цікава особливість – скільки б ви їх не насмажили з’їдять усіх. Це як насіння – зупиниться не реально.
Ще в “Ебісу” водяться осетрові – бестери та веслоноси. Їх упіймання носить випадковий характер, а сама риба підлягає негайному випусканню назад у водойму, але емоцій явно залишиться на все життя.
Лов відбувається зі зручних і практичних вимосток. Їх 25 штук, на кожній дуже комфортно розміщується 2 рибалки.
Що ще?
Є сліп. Нове місце для скидання човна на Київському водосховищі – це величезний плюс. Тим більше, місце, куди можна приїхати з вечора, переночувати, і без напружень вийти на воду ще затемно. Ну і той факт, що до найближчого місця, де могли б скинутися конкуренти – 5 км, а до популярного – всі 20. А на судаковій канаві завжди бажано бути першим.
Ціни
Будиночок коштує від 320 до 800 грн./добу, залежно від термінів оренди. Тобто. – 800грн/перша доба. Дві доби коштуватимуть 1400 грн. Тиждень – у 2520 грн. Дорого? Не дорожче за номер в готелі, і набагато дешевше, ніж будиночки на більшості рибальських платників. Можна багато розповідати про те, що, наприклад, закордоном дешевше – але факт залишається фактом – це, враховуючи комфорт, відстань до Києва та рибалку – вельми не дорого. І вже принаймні не варто їхати на “Ебісу” у вихідні, попередньо не забронювавши будиночок – зазвичай усе зайняте вже у п’ятницю, а часто й четвер.
Сама рибалка коштує 100 грн. на день, а спіймана риба оплачується окремо.
Оригінал статті знаходиться на www.rybalka.com