У Всесвітній день води пропонуємо нашим читачам сфокусуватися на важливості якості води для наших водних мешканців. Адже стічні води, що потрапляють до водойм, містять отруйні хімічні та органічні речовини і негативно впливають на стан як самих водойм, так і, відповідно, на водні біоресурси, що в них проживають.
Кислоти та луги стічних вод не тільки змінюють показник рН води, що негативно впливає на стан водних біоресурсів та їх кормову базу, але і самі є отрутою, яка викликає зміни органів (опіки зябер та шкіри, уповільнення росту, неможливість виношування ікри та дозрівання молок, патологічні зміни в організмі), і навіть призводять до їх загибелі. Летальними дозами для водних біоресурсів є вміст в 1 л води 134 мг сірчаної, 159 мг соляної, 200 мг азотної кислот.
Борна кислота в концентрації 62-500 мг/л знижує темпи росту личинок севрюги, а в концентрації 500-2500 мг/л викликає їх загибель.
Серед мінеральних речовин промислових стічних вод особливо отруйні солі синильної кислоти, сполучення таких «важких металів», як ртуть, миш’як, свинець, хром, мідь, нікель тощо.
Смертельними дозами для гольяна, коропа, гірчака і дафній є вміст в 1 л: ціаніду калію – 0,06 мг; хлориду ртуті – 0,002 мг, гідроарсеніту натрію – 10-150 мг.
Сполуки свинцю викликають загибель риб в концентрації 10-150 мг/л, планктонних рачків – 0,5 мг/л. Загибель можуть викликати з’єднання заліза при вмісті 0,2 мг/л, алюмінію – 0,5 мг/л, натрію – 10-15 г/л, кальцію – 15 г/л.
Також негативно впливають на стан водних біоресурсів застосування у сільському господарстві пестицидів для боротьби бур’янами, комахами, гризунами тощо, які містять токсичні речовини неорганічного, органічного та біологічного походження.
Найнебезпечнішими вважаються пестициди, виготовлені з рослин типу інсектициду піретруму, що виготовляється з аналогів природних речовин піретринів, які містяться у квітах рослин роду Хризантем. Пестициди викликають багато проблем, пов’язаних із забрудненням, оскільки при розпиленні можуть накопичуватися в ґрунті та воді, відповідно в рослинах, тваринах та водних біоресурсах.
Класичним прикладом накопичення пестицидів є Дихлордифенілтрихлорметилметан (скорочена назва – ДДТ), заборонений для застосування в багатьох країнах через те, що здатний накопичуватися в організмі тварин і людини. Він стійкий до розкладання у зовнішньому середовищі, і цю сполуку в 1964 році було знайдено у тілі пінгвінів в Антарктиді, яка потрапила в них через спожиту рибу, а до неї, відповідно, через харчовий ланцюжок із змитих у річки ґрунтів, що містили ДДТ. При цьому ДДТ паралізує нервову систему тварин та призводить до негативних наслідків у поведінці та стані організму.
Удобрені площі водозбору і безконтрольне внесення добрив у ставки створює у воді надлишок мінеральних речовин. Найбільш небезпечне перевантаження водойми амонійно-аміачними добривами (селітра, нітрофоска, аміачна вода та інші), оскільки аміак і солі амонію є отрутою комбінованої дії: локальна, нервово-паралітична та гемолітична. Тому, наприклад, аміак навіть у невеликій концентрації може викликати гостре отруєння риб: головня при 1,0-1,2 мг/л (при температурі 14С і вмісту кисню 9-10 мг/л), форелі при 0,3-0,4 мг/л.
Із органічних речовин найбільш шкідливі синтетичні миючі засоби – фенол, крезол та нафтенові кислоти, які, зазвичай, смертельні в концентраціях 10-100 мг/л. Хлоровані вуглеводні не розчиняються біологічним шляхом і залишаються отруйними протягом багатьох років. Пральний порошок, потрапляючи на зябра риб, порушує їх взаємодію з водою. Потрапляння кисню у кров зменшується і риба задихається.
Крім того, поверхнево-активні речовини (ПАР), що містяться в миючих засобах, можуть накопичуватися в організмі водних біоресурсів та передаватися харчовим ланцюжком до людини. Враховуючи, що очисні споруди не справляються з видаленням ПАР, вони повертаються до водойм майже в тій же концентрації, в якій потрапили до каналізаційних мереж. Виняток становлять лише засоби з біорозкладними ПАР.
Крім того, накопичення у водних об’єктах мінеральних, особливо фосфоромістких добрив, синтетичних мийних засобів, органічних забруднювальних речовин призводить до масового розмноження мікроскопічних водоростей. Таке «цвітіння води» погіршує її якість і умови життєдіяльності водних біоресурсів у водоймах, порушує гідрохімічний режим, створюючи дефіцит кисню, продукує шкідливі природні токсини. Шар води, що «цвіте», може сягати 10-15 см завтовшки. При цьому виникають заморні явища риби і вона гине.
Дбаючи про якість води – ми дбаємо не лише про себе, а і про водних мешканців зокрема.
Цінуймо воду разом, бережімо життя та природу!
Україна переможе!
Слідкуйте за новинами про водних мешканців, підписавшись на телеграм-канал Держрибагентства і будете в курсі всіх актуальних подій.
