У всьому світі виробники риби та рибної продукції уникають промислового вилову “дикої” риби і концентруються на її вирощуванні на фермах

За даними Продовольчої сільськогосподарської організації ООН (ФАО), за останні роки виробництво “фермерської” риби зросло в 3 рази – до 78,9 млн. тонн. З них більше половини (53%) вирощується у внутрішніх водоймах (так звана аквакультура), а решта 47% – у морях (марикультура).

Що відбувається в Україні? У структурі українського рибного господарства у 2015 році аквакультура зайняла лише 24%, або 22 тис. тонн. У грошовому еквіваленті це 170 млн. грн. За даними Держрибагентства, загалом кількість виробників аквакультури минулого року впала на 10%. А за неофіційною інформацією, ще 30% учасників ринку пішли працювати у “тінь” через різке зростання вартості оренди землі наприкінці 2014 року.

Фактори, що гальмують розвиток рибного фермерства в Україні:

Оренда. Вартість оренди становить від 3 до 12% нормативної оцінки землі. Місцева влада бере, як правило, верхній поріг оцінки, орієнтуючись на максимальний прибуток.

Наприклад, на Житомирщині вартість оренди гектара землі зросла з 800 грн до 2200-2400 грн на рік. Виходить, щоб орендувати ставок площею 100 гектарів, фермеру треба заплатити 220 тис. грн.

Рішення. Держрибагентство підготувало проект закону “Про внесення змін до статті 288 Податкового кодексу України (щодо орендної плати у сфері аквакультури)” щодо земель призначених для сільського господарства. Законопроект дозволить знизити вартість оренди до 3% нормативної оцінки землі водного фонду.

Крім того, ми розробили низку нормативних документів щодо спрощення оренди. З 1-го січня 2016 року постановами КМУ було прийнято Порядок оренди частин водних об’єктів для розміщення плавучих садкових рибних господарств та Порядок оренди акваторій (водного простору) морських вод для ведення марікультури.

Тепер в Україні стало можливо взяти в оренду частину моря та вирощувати рибу у садкових господарствах Для розвитку марикультури Україна має розвинену берегову лінію Чорного моря. Наприклад, в Одеській та Херсонській областях є зони, в яких можна займатися вирощуванням мідій, устриць, морського гребінця, американського смугастого окуня, форель і атлантичного лосося. Ухвалена постанова дозволяє розводити рибу і у великих водосховищах, взявши в оренду водну ділянку. Це актуально для мешканців територій, наближених до Дніпровського каскаду водосховищ.

Відсутність у держави повної інформації про рибогосподарські водоймища

Рішення. Ми хочемо створити єдиний електронний Державний реєстр рибогосподарських водних об’єктів. Це один із перших кроків на шляху до відкритості (transparency of operations) та залучення інвестицій у галузь. Фактично шість місяців ми витратили на те, щоб зібрати інформацію на місцях і розпочинати роботу над продуктом.

У тестовому режимі реєстр розпочне роботу вже наприкінці травня

Реєстр матиме форму електронної карти та міститиме кілька підрозділів для різних аудиторій — державних органів, органів рибоохорони, підприємців та рибалок-аматорів. Кожен бажаючий зможе переглянути інформацію по будь-якому регіону України — які в ньому є водойми, чи розводиться в них риба, яким підприємством, які види. Можна буде перевірити статус конкретної водойми для рекреаційної риболовлі, дізнатися, чи існує на ній спеціальна інфраструктура. Надалі ми плануємо розширити функціонал та додати інформацію про виділення на кожній водоймі зон для аматорського (спортивного) та промислового рибальства, про зони зимувальних ям, зони, де будь-яка рибалка заборонена.

Відсутність державної підтримки

Часткове рішення. На допомогу підприємцям з 1 січня 2016 року було скасовано митний збір на корми для риб, які використовуються для вирощування хижих видів — форелі, коропа, осетрових. У свою чергу, це дозволить знизити собівартість риби.

Ярема Ковальов
голова Державного агентства рибного господарства України

Цей запис також доступний на: Русский