У лютому 2016 року на лимані пройшли зйомки чергової серії “Якщо ти полюбиш Ошитки… Рибалка в стилі “Олд Скул” популярного телеканалу “Трофей” – зимова рибалка на лимані Київського водосховища з несподіваними трофеями та принадами.

Риболовля в глухозим’я. Якщо ти полюбиш Ошитки – Ошитки тебе полюблять!

Весь тиждень по всіх засобах зв’язку триває збір інформації. Мені дзвонять, я дзвоню. Пишуть – відповідаю. Таким чином, збирається рибальська інформація. Плюс, звісно, ​​моніторинг соціальних мереж. Не без цього. Подібне мухоморство вже міцно увійшло до нашого життя. А раніше, як самотній вовк, міг узяти та й на звичайному рейсовому автобусі сиганути кудись у Чорнобиль чи Кременчук. Або пішки від Вишгорода пройтися на Речіщі… Від московського мосту – до діснеївських уст пешкодралом через темно – зелену гатку. На перевірку. Зараз – не… Щоб ось так запросто підняти свою ЖЕ та поїхати, не знаючи броду за тридев’ять земель…

Ні! Це старість чи тимчасовий комфорт, якщо можна так висловитись. Втім, дивлюсь і молодь нинішня грішить тим самим. Всі хочуть поїхати напевно, з розрахунку на легку перемогу і великий видобуток.

Ми так само ніяк не могли визначитися з рибалкою в ці вихідні. Інфа напівпорожня. Там небагато, там небагато, а там – так лише гриби. Ті самі) Та ще погода – негода.

Але треба їхати! Глугосім’я і, зрозуміло, на рибу ніхто всерйоз не розраховує. Найпростіше, звісно, ​​на Брандвахту – «броню». Але там увесь Київ зібрався. Можна у Сосни. Але тупотіти далі, та по коліно в снігу Це не ті роки. Дуже манить Хохора. Але звідти інформація не того. У когось виходить, а в своїй масі народ у прольоті. Або на мормодроч спортивних окуньків ловити. Мало цікаво. На щуці на платнику ми вже були. Воно то клює, але якось 300 грициків за тупуватих щучок викладати не дуже хочеться.

Коротше кажучи, містер ОП зараз практично скрізь чекає на нашого брата.

За ідею поїхати на лиман Ошитки якось усі одразу вхопилися. А чого це хоч і платник (із символічною ціною), але вже акваріумом його назвати ніяк не можна. Іди ще зрозумій там. Хоча риба є! І браконьєрства немає. Охорона пильно за цим стежить. Так що тамтешні рибні запаси ще з радянських часів у лимані.

Ошитки збереглися, розмножуються і взагалі добре почуваються. Може, навіть надто добре. Шикарна кормова база робить рибу не голодною і знову ж таки повторюся – спіймати її там дуже не просто. Але я ловлю там дуже давно. Ще з дитинства потай любив по тихому «перевірити» це водоймище. Або з тодішніми сторожами домовитись. Таким чином, стежки добре вивчені. Та й характер місцевої риби треба знати. Наприклад, незважаючи на наявність ям до 8 метрів, судак стоїть на півтори – двох метрових глибинах, періодично змінюючись місцями з окунем. А «банком» вважається перепад глибин 20-30 см.

Купа ляща та карася. Я їх обов’язково там половлю. Але ближче до весни та у відлигу.

Ми одразу стали судаку на голову. Це місце нам давно відомо: баночка із корчами практично посередині водойми. Клювання був. Тільки ось розмір судака кульгав. Дристопшоніки, наностасики – прозорі стекляріуси, молочні та у кращому випадку навколозалікові шнурки.

Абапалы, не говоря уже о дедушках с бабушками молчали. Впрочем, мы и не особенно на них надеялись. В обед неподалеку нашли немного мерного окуня.Абапали, не кажучи вже про дідусів з бабусями, мовчали. Втім, ми й не надто на них сподівалися. В обід неподалік знайшли трохи мірного окуня.

Тут вийшло сонце. Стало хоч трохи веселіше. День видався сирий, морозний та вітряний. Зігрівалися як могли, але цього не вистачало. Я вирішив більше лунок свердлити.

І ось в одній з лунок клювання! Все сталося несподівано, стрімко і на півтораметровій глибині! Я тільки-но встиг відчути тяжкість, як вусатий рот з’явився в паличці… У лунку від сто тридцятого «барнаула» влізла лише голова до очей. Що робити! Чомбик, спочатку було явно затуплене, починає приходити до тями. Багор-то в мене є, але він мініатюрний, зовсім не для сазанів. Так, плутають і окуньків на лунці розгортати.

Втім, подібне зі мною на довгій рибальській дорозі траплялося. Тягну чомбіка що є сили через пельку. Пролазить небагато, але таким чином вдається застопорити його як пробку в пляшку. Про всяк випадок заради сміху багрю його багром за губи а до багра прив’язую волосінь потовще. Пальці на той час уже задубіли і погано слухаються. Якщо вискочить – це буде хоч якоюсь страховкою. Товариш біжить на берег на пошуки пішні. І ось він уже тікає назад. З пішнею! Швидко! Але мені здалося, що він за смертю бігав… Далі, як кажуть, справа техніки та ап – перший чомбік – 2016 на льоду! Фух…

Як і буває в таких випадках, подальша рибалка стає вже малоцікавою і я продовжую рибалити лише для підтримки компанії, при цьому дуже хочу додому. Напої починають діяти, руки відходять.

Тепер можна й фото. Щастить мені останнім часом на рудих рибов!

Кілька слів про снасть та приманку. Лісочка 0,25. Якщо минулий «карась» виловили на балансир, то цей кадр спокусився бокоплавом «оса». Втім, що йому розмір «оси»? Блешня, не більше!

Оригінал статті знаходиться на www.kievold.fish

Цей запис також доступний на: Русский