Наприкінці вересня 2022 року в Італії (м. Ріміні) відбулася міжнародна конференція “Аквакультура Європи 2022: Інноваційні рішення в мінливому Світі”, яка є найбільш популярним та масштабним міжнародним науково-практичним заходом, що стосується аквакультури на Європейському континенті.

Цьогоріч конференція була організована Європейською Спілкою Аквакультури (EAS) за підтримки Уряду Італії та ФАО.

Вже традиційно “Аквакультура Європи” збирає тисячі учасників, зокрема науковців та експертів у сфері аквакультури з Європи, США, Австралії, Південної Африки, Китаю та інших держав світу. Україна була представлена фахівцями Держрибагентства, Інституту рибного господарства НАН України, Інституту морської біології НАН України та представниками аквакультурного бізнесу.

Пропонуємо вашій увазі основні тези конференції:

Сумісність та взаємна синергія між користувачами водних ресурсів для цілей аквакультури у морських, солонуватих та прісноводних водоймах наразі є ключовим питанням у сприянні сталому розвитку блакитної економіки та аквакультури.

Очікується, що традиційні та нові сектори блакитної економіки, які наразі діють в Адріатиці, Середземномор’ї та інших водоймах Європи розширюватимуться протягом наступних років і сприятимуть стабільному виробництву продуктів харчування, біопалива та чистої енергії.

Науковці стверджують, що протягом наступних 10 років європейське прибережне морське середовище зміниться внаслідок підкислення та потепління моря, підвищення його рівня та берегової ерозії, а всі водойми постраждають від паводків, евтрофікації та забруднення зі значним впливом на екосистемні зв’язки, запаси риб та молюсків і продовольчу безпеку в цілому.

Зміна клімату, виснаження природних ресурсів, втрата біорізноманіття, продовольча безпека та екологічна безпека, забруднення навколишнього середовища та відходи є ключовими проблемами сталого розвитку для подальшого розширення європейської аквакультури та амбіцій реалізації стратегії “Від ферми до столу”. Сектору аквакультури необхідно буде впоратися з цими зовнішніми факторами, а також зосередитися на раціональному використанні та повторному використанні ресурсів на шляху до циркулярної блакитної економіки.

Участь України у роботі конференції дає можливість отримувати актуальну інформацію про найсучасніші розробки у сфері аквакультури, а також знаходити нових партнерів для залучення важливої для розвитку української аквакультури технічної підтримки.

Так, фахівцями Держрибагентства представлено інформацію про стан природних популяцій осетрових видів риб в Азовському і Чорному морях та здійснювану діяльність з охорони та штучного відтворення природних популяцій осетрових, презентовано національний “План дій щодо збереження осетрових риб в Україні на 2021-2030 роки”. Водночас поінформовано про важкі наслідки агресії рф для української аквакультури. Зокрема 52 % суб’єктів аквакультури працюють зі збитками, 38 % працюють частково, а 10 % не працюють взагалі.

Та Україна продовжує вживати заходи для розвитку аквакультури з урахуванням передових європейських підходів і практик. Насамперед це стосується забезпечення гармонійного поєднання підтримки продовольчої безпеки держави та раціонального, невиснажливого використання водних біоресурсів. Разом з тим потребує уваги удосконалення механізмів державної підтримки української аквакультури, оскільки в європейських та інших державах така підтримка з боку держави є ключовим рушієм розвитку аквакультурного виробництва.

Під час робочих зустрічей з представниками Всесвітньої спілки збереження осетрових (WSCS) та ФАО особливу увагу приділено відновленню запасів осетрових видів риб, а саме впровадженню маркування харчової ікри осетроподібних риб на національному рівні. Наразі Держрибагентство опрацьовує законодавчі зміни щодо обов’язкового маркування продукції харчової ікри осетроподібних риб для внутрішньої та міжнародної торгівлі у відповідності до CITES, що забезпечить зменшення тіньового ринку та незаконного обігу харчової ікри.

Детальніше з матеріалами конференції можна ознайомитись за посиланням.

Державне агентство меліорації та рибного господарства України

Цей запис також доступний на: Русский