Плотва звичайна (плотва, тарань, вобла, соро́га, бублиця, плотиця) (лат. Rutilus rutilus) — вид променеперих риб із сімейства коропових (Cyprinidae).

Плотва поширена на всій території СНД, за винятком Камчатки. Водиться в озерах, річках, проточних ставках, деяких затоках морів (наприклад, у Фінській затоці). Має багато підвидів та назв: сорога, чебак, сірка та ін. У Каспійському морі водиться споріднена плотва вобла, а в малосолених частинах Азовського та Чорного морів – тарань. Віддає перевагу водойм з багатою рослинністю і теплою водою, тому на півночі набагато нечисленніше, ніж на півдні. Звичайна вага плітки до 300 г. Зрідка сягає 2 кг.

Дуже сильної течії плотва уникає, проте на межі сильної та середньої або слабкої течії зустрічається часто. Тримається на кам’янистому, піщано-листому, хрящуватому та глинистому грунтах. Велика плотва зазвичай тане на чистіших і глибоких місцях біля затоплених кущів, корчів і берегів, підмоїн. Дрібна та середня тримається у траві поблизу берегів. Влітку зустрічається на межі водної рослинності в чагарниках глек біля мостів, купалень, старих паль, в млинових вирах. Зазвичай плітка тримається біля дна, але зустрічається в підлогу води і навіть біля поверхні.

Їжа плітки різноманітна: взимку – мормиш і мотиль, навесні – мотиль і черв’як, влітку зелень (шовковник), різні комахи та личинки (ручник, опаріш), черепашки, хлібні зерна. Весняний клювання плотви починається рано: в малих річках і струмках, що впадають у більші водоймища, – відразу після спаду і чала просвітлення порожнистої води. Іноді у великих річках ще спостерігається ліхід. Цей перший, дуже інтенсивний весняний клювання плотви в малих річках триває дн 7-10, поки вода остаточно просвітліє, середній смузі СНД клювання буває зазвичай до кінця квітня – початку травня. Одночасно або трохи пізніше інтенсивне клювання спостерігається в озерах після відкриття їх від льоду (перед нерестом і під час нього). Після нересту клювання зазвичай погіршується на один-два тижні.

Навесні та влітку в озерах і ставках ловлять поплавцевими вудками на мотиля, опариша, хліб, тісто, пшоняну кашу і рідше на гною. Хороша весняна насадка – личинка бабки. Влітку в річках ловлять у проводку – на опариша, мотиля, струмка, мурашині яйця, парену пшеницю, перлову крупу, а донками – на хліб, тісто, м’ясо черепашки, хробака та кашу. Іноді при лові вночі язя на донки велика плітка трапляється на виповзка. У червні, липні та серпні ловлять також у проводку на зелень (нитки шовковника), особливо після паводку, коли вода несе багато зелені. У липні та серпні при лові в озерах гарною насадкою може бути коник. Ловлять на нього у “вікнах” між листям латаття, серед очерету і очеретів, на легке вудлище довжиною 5-6 м., з лісом-жилкою діаметром 0,2-0,15 мм. Довжина лісу повинна бути не більшою за довжину вудлища. Це необхідно для точності закидання у вікна. Гачок № 3-4, із прямим загином. Відпустка насадки – рано-вранці (до сходу сонця) на 20-30 см, а потім до 60-80 см. від поверхні води. Вантаж – одна дробинка № 7. Поплавець маленький, овальної форми, із пробки чи дерева. Легкі і великі поплавці пір’яні, кугові не придатні, оскільки парусять при закиданні і заважають класти насадку між травами. Придатні поплавці з пінопласту з вантажем, вмонтованим у нижній частині поплавця. У сутінки краще видно на воді чорні поплавці, а вдень білі.

Нахлистом або з маленьким поплавцем без вантажу ловлять плітку на кімнатну або м’ясну муху. Також застосовують поденку та мошкару, яка є гарною насадкою. Успішний маловідомий літній спосіб лову плотви з темним шовковим лісом. Ловлять легким довгим вудлищем, без вантажу, з квадратним маленьким поплавцем, прив’язаним на метр вище за глибину місця лову, в зарослих річках з піщаним дном. Насадку закидають у протоки між травами. Ліси легко в’ється між ними і, схожа на нитки водоростей, не насторожує рибу, а насадка тягнеться по дну течією. Насадкою служить кулька м’ятого хліба завбільшки з дрібну горошину. Цим способом можна ловити на дрібних швидких місцях велику плітку.

Влітку клювання плотви, особливо великої, буває найкраще на ранковій і вечірній зорі. Восени – з вересня до льодоставу – ловлять на течії у проводку, а в закритих водоймах – вудками поплавця – на мотиля. Восени плотва бере протягом усього дня. Пізньої осені успішний лов у глибоких місцях водойми, з човна, зимової вудкою на блешню з мотилем. Взимку після льодоставу в річках ловлять зимовою вудкою поплавця на мотиля. В озерах і проточних ставках можна ловити на блешню з мотилем. Зі збільшенням товщини льоду та погіршенням кисневих умов клювання плотви у закритих водоймах слабшає. У річках при різкому падінні тиску, температурі, що часто змінюється, і вітрах північних напрямків клювання також різко погіршується. Поліпшується він у тривалі відлиги після сильних морозів та у тихі дні з рівною температурою до -10°С. Однак, починаючи з лютого, клювання спостерігається іноді в снігопад та хуртовини. У лютому в невеликі річки, що впадають у водоймища, заходить багато плотви. Тут її ловлять поблизу берегів, на тихій течії вудками поплавця і на блешню з мотилем. У великих річках успішний лов уночі з ліхтарем поплавцевими зимовими вудками на мотиля. Ополонка прямокутної форми прорубується поперек течії. Ловлять трьома-чотирма вудками. З лівого боку на краю ополонки поміщають ліхтар, щоб несильне світло падало вздовж неї на воду. Тоді на темному тлі води білі поплавці добре видно. Світло у поєднанні з підгодовуванням приваблює рибу. Найкраще клювання зазвичай буває між 8 і 11 годиною вечора і в кінці ночі – від 4 до 8 годин.

Наприкінці зими клювання покращується спочатку на річках, а потім на озерах та великих водоймах. Ловлять тим часом на блешню з мотилем або вудочкою поплавця з блешкою ​​і окремо прив’язаним на повідку мотальним гачком (на 10-15 см. вище блешні). У відлигу ловлять у проводку в поздовжніх по течії ополонках довжиною 3-4 м і шириною 25-30 см на рівній спокійній течії, на глибині 2-3 м. Снасть застосовується та ж, що при літньому лові в проводку, але вудилище береться довжиною 1,2-1,5 м. Насадкою служить мотиль. Ближче до весни на деяких річках утворюються довгі ополонки. Вони можна ловити з надійної берегової кромки льоду в проводку на мотиля, користуючись вудлищем 5-6 м. завдовжки.

При лові плотви велике значення має підгодовування. Для неї при лові у проводку навесні та влітку вживають – мотиль, мурашині яйця, парені зерна, пшеничні висівки, конопляне насіння, смажені сухарі; а восени та взимку – тільки мотиль. У водоймах без течії краще застосовувати хліб, тісто, перлову чи вівсяну кашу. На постійних місцях лову в озерах і ставках використовують приваду – парене жито або овес, крихти чорного хліба, розпарені хлібні кірки, макухи, конопляне насіння. У сильно зарослих ставках і озерах привада і підгодовування не має значення.

Цей запис також доступний на: Русский