Лиман Ошитки. Вчора і сьогодні

Пл. Шевченка-Мінське Шосе-Вишгород-офіс постійного напарника і просто друга Макса-ГЕС- а потім ні як усі хворі на спінінг, в Сорокошичі, а добряче ближче- та Лиман. Цю дорогу я напевно кілька сотень разів у своєму житті проїжджав. Не завжди дорога закінчувалася на Лимані, частенько вона вела мене далі – Ошитки, Окуніново, Косачівка, риболовля, полювання, гриби, просто посидіти біля багаття, а іноді і спокушати горілки добряче-все було, є і я сподіваюся буде ще багато разів, але переважно дорога призводила до Лимана.

Дізнався про Лиман я нещодавно, мабуть цього року в 2007. Незнайома абсолютно людина, з якою я перекинувся парою нічого незначних фраз на одному рибальському форумі, почав мені писати в особу запрошення, відпочити в таборі на Лимані який він ставить на місяць з його родиною. Тоді мене це насторожило, і погодився я не відразу, але надіславши ммс з фотками добірних краснопірок спійманих УЛ спінінгом на “маніячку” Андрій мене все-таки переконав приїхати.

Тоді, вирушаючи автобусом у Вишгород, де мене мав забрати Андрій, я не знав що того дня я познайомлюся з людьми, які стануть моїми близькими, дуже близькими друзями. Я просто їхав асфальтом – потім бетонкою, потім піском, потім божевільною але прохідною греблі – і раптово побачив мету нашої поїздки. Я і уявити не міг, що платник може бути настільки величезним. Не менше кількох кілометрів у довжину! Нові знайомі насамперед показали свій нічний улов на фідер-два десятки відмінних карасів, не менше 300 грамів кожен, і карпика трохи більше трьох, який повинен був стати (і став) окрасою столу на честь знайомства.

Увечері до табору причепився човен, з єгерем Миколою, тоді зовсім ще юним, років о 16 напевно. Що мене здивувало, – то що Коля не став насамперед обилечивать нове обличчя (тобто мене) а привітався приніс з човна дрова, дошки (для нової крамниці), ще якусь дрібницю, розповів новини (що-де-як клює ), відмовився від запропонованої чарки, сів у човен і помчав кудись у своїх єгерських справах. Андрій сказав що розрахуємось з єгерями коли будемо їхати- Ви часто бачили таке на платниках?!!!!

І ось тоді я мабуть і зрозумів що сюди я їздитиму … Чотири роки взимку ми частенько ганяли на лимані судаків, а влітку хлопці все більше впиралися в білу, а я все частіше приїжджав просто купуватися, послухати солов’їв, посидіти з короп’ятниками біля вогнища. не ловлю білу, частіше ніж раз на рік)). Я просто відпочивав душею та тілом, завжди радіючи чистому березі, висококласному єгерському обслуговуванню, великій кількості різноманітної риби ЗАВЖДИ, та й просто можливості відпочити від суєти міста.

І ось, на нашому улюбленому форумі, я читаю цікаві пости-риби немає, дорогу вбили грейдером, навколо розрухи, грошей беруть непомірно, а сервіс – гірший за радянський. Я неабияк здивувався. Як можна вбити дорогу грейдером і щебенем, адже вона і так убита, хоч і прохідна. Сервіс на лимані завжди був якісним-на Лимані НЕ ЗАВАЖАЛИ ВІДПОЧИВАТИ, та й риби мені завжди там вистачало. Короп, сазан, лин, лящ, карась. плітка, червонопірка. язь, голавль (правда не великий), щука, судак, окунь, жерех, сом – причому багато з них вкрай приємних розмірів (наприклад офіційно найбільший короп спійманий на лимані 23 кг, на хвилиночку)

Коротше пости здивували і засмутили, і незважаючи на робочий день я запропонував Кості ака Коку прокотитися на гаряче мною улюблені місця.

І ось, сьогодні о п’ятій ранку, закінчується бетонка і починається путівець … Рівний накатаний путівець, з щебенем де необхідно, машина їде жваво і добре- там ще в тому році були жахливі купини і ями – ВСІ РІВНЕ. Поворот з путівця на дамбу – так, трохи м’який, але він завжди був таким – лісові піски обвідного каналу – штука підступна. Є накатка, їдемо нею, в’їжджаємо без проблем і виїжджаємо на дамбу. решта 1,5 км до будиночків охорони завжди були для мене найважчими – вище першої передачі не розігнатися – а тут – ВІДМІННА грейдерна дорога. ВІДМІННА. Костя нею їхав 60, хоча можна було і 80. Охорона незважаючи на ранній візит зустріла, проводила, показала вимостки нові- відмінні, міцні , і що головне – БАГАТО. Розповіла про плани на майбутнє – вони барвисті, багатогранно, і я впевнений більш ніж здійсненно. А потім ми трохи половили. Мега трофеїв не було, ми вихопили кілька осудачків дозволеного (більше 42 см) розміру, купу незалікових – відпущені і кілька більш ніж залікових окунів, і зробили це швидко і впевнено. Бачили короп’ятників-фідеристів-вони теж відсутністю клювання не страждали.

За словами Коли зариблення в цей рік пройшло успішно, коропа, амура і товстолобика запустили багато, та й аборигенні щуки і окуня віднерестилися, діщ з судаком-ось ось, а коропи з карасями-трохи пізніше.

Коротше, я скажу так – рибалка на лимані – це чудовий відпочинок. Звичайно, якщо треба наковбасити мішок мружать-є “акваріуми” і ближче, і цікавіше. А ось водойм для різноманітної берегової риболовлі, на всіляку рибу. причому водоймища де цієї риби багато, і треба лише докласти зусилля що б її зловити (адже головна краса лиману- в тому що це повноцінна замкнута екосистема, по суті багата рибою дика водойма)- я наприклад крім лиману і не підкажу.