Судак (лат. Sander) – рід риб сімейства окуневих.

Судак – один із найбажаніших видобуток рибалки. По-перше, тому, що вудження судака – високоспортивне заняття; а по-друге, м’ясо цієї риби вважається делікатесом.

Судак і берш – “близнюки-брати” – настільки вони схожі зовнішністю. І той і інший мають веретеноподібне подовжене тіло вкрите дрібною лускою, що глибоко і міцно сидить. Передні спинні плавці у них, як у окуня, складаються з кісткових колючок, з’єднаних перетинкою. І судак і берш схожі на забарвлення. Відрізнити їх можна, лише уважно придивившись до виловленої риби. У судака помітно довше і вже копало. Тулуб його горбатіший. На зябрових кришках немає луски. На відміну від берша, щелепи якого озброєні однакового розміру зубами, у судака потужні ікла чергуються з дрібнішими зубами, що сидять поруч.

У забарвленні судака переважають м’якіші сірі тони. Спина його – зеленувато-сіра; черево – біле; на боках добре проглядається 8-12 поперечних темних смуг. Обидва спинні і хвостові плавці покриті рядами чорних цяток. Усі нижні плавці – блідо-жовтого кольору. З колючих риб – судак найбільший хижак. За величиною своєю він перевершує берша одного з ним віку. Рекордсмени досягають у довжину 120-130 см та ваги 18-20 кг.

Здібним до розмноження судак стає у віці 5-7 років при довжині близько 40 см. Нерест – гніздовий: при температурі 18-20 С самка відкладає ікру на глибоко розташовані під водою кореневища рослин, а самець після запліднення охороняє ікру і мальків, що виклюнулися. Мальки судака, що з’явилися на світ, спочатку харчуються зоопланктоном, але вже через кілька тижнів ці крихти довжиною 2-3 см починають хижати – поїдаючи ще менше за розмірами потомство інших риб. Якщо при переході на рибний стіл поблизу не виявиться відповідного харчування, мальки судака у великій кількості гинуть. Саме цією обставиною пояснюється те, що за великої плодючості (доросла самка викидає 500 тисяч і більше ікринок) поголів’я судака у всіх наших водоймах невелике.

Основною їжею дорослого судака, оскільки у нього невеликий рот, служать вузькі риби: ялинки, піскарі, уклейки. Справляється він також з йоржем та дрібною плотвою. Жабенят і линючих раків іноді (влітку) вживає тільки для різноманітності меню, і то – у невеликій кількості.

Живуть судаки невеликими зграйками, групуючись після нересту. Великі особини воліють усамітнення. Улюблені житла – ями, вир, глибокі западини, серед каменів, корчів і зламів дна. Жірувати виходять на зорях, прочісуючи сусідні кам’янисті або піщані мілини, перекати, ділянки із зворотним плином.

За ненажерливістю судак перевершує окуня і не поступається щуці. Забруднення води не переносить. При перших ознаках псування води йде у верхні притоки або скочується вниз. Залпові скидання бруду зазвичай ведуть до загибелі судака, що не встиг піти.

Порада: Ловлять судака різними способами і майже цілий рік: не бере він лише в каламутній порожнистій воді, та в спекотну пору літа. У сезон відкритої води найбільш видобувним буває вужіння живцевою снастью з насадкою на гачок піскаря, ялинця або уклейки. Ловлять як з заякореного човна, так і з рухомого (лов плавом або у виска). І в тому і в іншому випадку принада повинна бути недалеко від дна. Доцільно її періодично трохи піднімати, а потім опускати. З човна, що рухається, вудять тільки на глибоких місцях (3 і більше метрів).

Найкращий час лову – ранній ранок. Вдень судак відсиджується в корчах ям або у вирах під крутобережжям. Вечірнє клювання, як правило, нетривале. Клює судак своєрідно. Схопивши губами приманку впоперек, він одразу йде з нею убік. Потім на мить випускає її з рота, перевертає та починає заковтувати з голови. Поплавець фіксує всі ці маніпуляції: спочатку швидко йде убік, злегка потопаючи: потім, вистрибнувши з води, на мить завмирає і тільки після цього йде під воду. Від рибалки потрібно велика витримка, щоб не смикнути волосінь раніше часу. Як тільки поплавок почне рух поверхнею води (риба захопила приманку), треба відразу ж послабити натяг волосіні, тобто здати частину її з котушки. Це необхідно для того, щоб риба безперешкодно забрала всього живця. І стравлювати волосінь потрібно доти, доки поплавець не спрямує під воду. Підсікати слід швидким, але з широким розмахом. Відчувши гачок, судак намагається врятуватися в камінні чи коряжинах. Завдання рибалки – не дати йому піти у кріплення. Підсічений судак ходить на вудці сильніше за окуня, але не кидається з боку в бік і не вискакує з води, як щука. Втомлюється він набагато швидше за інших хижаків. Втомленого судака можна тягнути до човна, не церемонячись. А покуштувавши повітря, він стає зовсім безпорадним і дуже скоро засинає. Витягати його з води треба за допомогою сачка чи багорика. Витягування на волосіні навіть затихлого судака небезпечно – в останній момент він може рвонутись і обірвати снасть.

Порада: Ловлять судака і на штучні приманки: спінінгом і снастю для стрімкого блиску. Блешні ставлять вузькі, довгі, сріблястого (хоча б з одного боку) кольору. Спінінг користуються в основному на мілинах і перекатах. Глибокі ями облавлюють блешнею, що прямовисно висить, граючи нею в нижніх і середніх шарах води. У великих непроточних (озера) або слабопроточних (водосховища) водоймах практикується вудження судака кружками. З-під льоду судака ловлять на ямах. Найбільш активне його клювання спостерігається за першим (листопад-грудень) і за останнім (березень-квітень) льодом. Вудять взимку жерлицями і блешнею у виска. При лові у виска як взимку, так і влітку поряд з вузькими блешнями використовують ‘коромисла’, підсаджуючи на гачки пензлики мотилів або підв’язуючи пучечок червоних шерстинок.

Цей запис також доступний на: Русский