Лящ (лат. Abramis brama) – прісноводна риба, єдиний представник роду лящів (Abramis) із сімейства коропових (Cyprinidae), загону карпоподібних (Cypriniformes).

Існує канонізоване уявлення про те, що у лові ляща по відкритій воді спостерігається три періоди жору. Перший приблизно з 15 квітня до пори нересту, другий – з середини травня до середини червня (післянерестовий) і третій – у серпні-вересні (літньо-осінній). Тобто практично випадають 1,5-2 місяці. Чи так це?

Як показує досвід, класичне твердження потребує суттєвого коригування. Справа в тому, що до другої половини червня значно розростається водна рослинність. Зарості очерету, куги, рдесту та інших рослин, рясніють кормом, стають своєрідними “пасовищами” як для хижої, так і для хижої риби. Лящі – мешканці глибин – у цьому плані не виняток. І, здається, невипадково прийнято вважати: саме у період у них закінчується післянерестовий жор. Чи це означає, що об’єкт нашої уваги перестає харчуватися?

На мій погляд, причина відсутності стабільного клювання ляща серед літа в тому, що при великій кількості їжі він насичується швидше. Скажімо, протягом усього 2-3 годин на ранній зірці. Варто замислитись: чи є сенс сидіти з вудкою весь день? Або вставши на човні, на глибині 6-7 метрів, чекати клювання, тоді як лящі полощуться в прибережній траві? Чи ловити з дна, коли лящові зграї дружно “плавляться” на поверхні води? А буває і так, що при різкій зміні атмосферного тиску лящі віддають перевагу середнім шарам води, мирно прогулюючись по периметру великої ями.

Лящ – досить осіла риба і в багатих кормом водоймищах, як правило, дотримується певних улюблених місць. При нестачі кормових об’єктів ліщові зграї змушені переміщатися акваторією водосховища часом на значні відстані. За допомогою вдало підібраної за складом підгодовування можна не тільки утримати ляща на місці, але й залучити його на якийсь час близько до берега.

Напевно, немає потреби вкотре доводити, що за винятком короткочасного періоду (під час переднерестового ходу), підгодовування для успішного лову ляща необхідне.Як найбільш універсальний можна порекомендувати наступний склад:

  • пшоно – 500 г (у сухому вигляді);
  • панірувальні сухарі – 600 г;
  • “Геркулес” – 250 г;
  • мелене смажене насіння соняшнику або макуха – 150 г;
  • мелене смажене насіння конопель – 200 г;
  • ванілін – 0,5 чайної ложки;
  • кормовий мотиль (рубані черв’яки); опариш дрібний.

Досвідчені лещатники добре знають, що вибір складу підгодовування, його щільність багато в чому визначається умовами лову. Якщо ви ловите на течії, підгодовування має бути більш щільним (найчастіше в суміш при цьому додається суха мелена глина), для стоячої води – навпаки, більш пухкої. При лові з човна на глибині 6-7 метрів грудки підгодовування доводиться обтяжувати, навіщо використовується чистий річковий пісок. Виняток: лов бортовими вудками, коли підгодовування доставляється на дно за допомогою металевої годівниці. кормушки.

Цей запис також доступний на: Русский