Категорія: Статті

Увага: укуси комах становлять реальну небезпеку

Більшість з нас любить теплу пору року. Вона тішить нас можливістю довгих прогулянок зеленими скверами та парками та заміського відпочинку біля річки, поїздкою до лісу. Втім, дозвілля може бути зіпсовано через укуси комах. Навіть укус маленької мошки може стати величезною проблемою, адже комахи є переносниками багатьох інфекцій, а їхній укус може викликати серйозну алергічну реакцію, і навіть смерть. Наприклад, алергія, спричинена укусом оси, стала смертельною для 38-річної мешканки Закарпаття, страшний випадок стався на початку травня цього року…

Тож, як убезпечити себе? Що робити у разі укусів комах? І в яких випадках варто обов’язково звернутися до лікаря?

Як убезпечити себе від укусів комах?

Плануючи прогулянку на природі, перш за все, подбайте про правильне вбрання. Це має бути закритий одяг та взуття, а також головний убір. Також рекомендовано користуватися спеціальними засобами, що захищають нас від укусів комах — репелентами, які доступні навіть на полицях супермаркетів. Крім того, звертаємо Вашу увагу: якщо Ви схильні до алергії, носіть з собою антигістамінні препарати, якими користуєтесь за призначенням лікаря.

Що робити у разі укусу комахи?

Внаслідок укусу комахи може виникати почервоніння та ущільнення, свербіж, біль, набряк та локальна гіпертермія (підвищення температури). Найбільш небезпечним для людини є укуси кліщів, бджіл, ос, шершнів, павуків.

Міністерство охорони здоров’я України надало алгоритм дій, якого варто дотримуватись у разі укусу комахи.

Перш за все, переконайтесь, що поруч більше немає комахи. Після цього варто уважно оглянути місце укусу та ретельно промити його водою з милом, щоб змити бруд і/або залишки отрути. За необхідності витягніть жало за допомогою попередньо оброблених пінцета або голки, далі — продезінфікувати рану антисептиком без спирту. Звертаємо також увагу на те, що в жодному разі місце укусу комахи не можна розчісувати! А для того, щоб зменшити свербіж, рекомендується прийняти антигістамінні препарати. Додатково місце укусу можна обробити засобом, що містить у складі каламін. Якщо з’явився набряк, можна скористатися холодним компресом. Обов’язково обгорніть чистим рушником те, що будете прикладати.

Крім того, рекомендується мінімізувати контакт з одягом у місці укусу.

Коли необхідно звертатися до лікаря?

Інколи у випадку укусу комахи треба невідкладно звернутися за медичною допомогою, це може врятувати Вам життя. Коли саме це потрібно зробити? Про це розповідає лікар з медицини невідкладних станів Ужгородської станції ЕМД Андрій Семедій.

Негайно зверніться за медичною допомогою, якщо:

• Вас укусили понад три бджоли чи оси;
• комаха укусила в область обличчя;
• оса або бджола вжалила в губу, язик або гортань;
• раніше у вас уже були випадки набряку Квінке, анафілактичного шоку;
• після укусу почалися нудота, блювота, судоми, помутніння свідомості.

Будьте обачними та не нехтуйте запобіжними засобами!

Автор: Ганна Шубіна, журналіст HUBZ

Обережно – кліщі! Що треба знати?

Перебування на природі є корисним для нашого здоров’я – це наповнює енергією, сприяє поліпшенню психоемоційного стану. Втім – варто бути обережними! В теплу пору року активізуються іксодові кліщі, пік припадає на квітень-червень, серпень-жовтень. Більшість людей переконані, що кліщів можна зустріти лише в лісі або парку, насправді кліщі можуть бути навіть на міських газонах. Найчастіше вони сидять у траві на висоті 20-60 метрів, а не падають з дерев, як дехто думає. Укус іксодового кліща є дуже небезпечним. Адже ці комахи можуть переносити збудників близко 150 серйозних захворювань, серед яких: кліщовий енцефаліт, бореліоз, хвороба Міямото. Отже, як убезпечити себе? Що робити у випадку, коли виявили кліща на тілі? Пояснюють у Центрі громадського здоров’я МОЗ України.

Як вберегтися від кліщів?

Насамперед, перед прогулянкою важливо підібрати правильне вбрання. Це має бути обов’язково закрите взуття, щось з довгими рукавами, бажано світлих кольорів, штани та високі шкарпетки. Не варто нехтувати і головним убором.

Крім того, варто скористатись спеціальним засобом, що відлякує кліщів (репелентом). Вони бувають у вигляді спрею або мазі. При цьому важливо уважно прочитати інструкцію використання, а також переконатись, що термін придатності є дійсним. Більшість таких засобів діють лише протягом декількох годин. Отже, якщо Ви плануєте тривалий відпочинок, візьміть флакон із собою та за необхідності скористайтесь репелентом повторно.

Під час прогулянки варто уникати високої трави, важливо ходити стежками, краще – триматись їхнього центру. Якщо вирішили перепочити десь на галявині, звільніть місце в радіусі 20 метрів від хмизу, гілок та сухої трави.

Звертаємо увагу на те, що відчути укус кліща майже неможливо, тому необхідно оглядати себе та своїх близьких кожні дві години під час прогулянки, а також одразу по поверненню додому. Крім того, якщо брали із собою на відпочинок домашнього улюбленця, варто оглянути і його.

Разом з тим, по поверненню додому важливо уважно оглянути одяг, в якому були, та речі, які брали з собою на предмет кліщів.

Як проводити огляд на предмет кліщів?

Відомо, що кліщ може триматися на тілі людини або тварини до 12 діб. Саме тому, ретельний огляд є надзвичайно важливим.

Починати огляд потрібно від ступень і поступово рухатись вгору:

• лінія шкарпеток;
• підколінна впадина;
• лінія паху;
• груди;
• шия по лінії коміру сорочки;
• лінія волосяного покриву на голові та вуха;
• волосся та шкіра голови.

Огляд найкраще проводити у білій ванні і при гарному освітленні.

Що робити, якщо виявили кліща на тілі?

У разі, якщо під час огляду, Ви побачили кліща на тілі, одразу зверніться до лікаря. Якщо такої можливості немає, кліща можна витягнути і самостійно. Для цього можна використовувати спеціальний пристрій для видалення кліщів, що продається у ветеринарних аптеках. Також зробити це можна і за допомогою пінцету чи петлі з нитки. Важливо робити це обертальними рухами без ривків. Звертаємо увагу на те, що необхідно витягнути кліща разом із хоботком. Якщо цього не вийшло, додатково скористайтеся стерильною голкою, щоб витягнути решту. Після видалення кліща місце потрібно обробити антисептиком, а руки вимити з милом.

Звертаємо Вашу увагу на те, що при виявленні кліща на тілі, в жодному разі не можна тиснути місце укусу, виривавати кліща, застосовувати олію чи спирт.

Після того, як Ви видалили кліща, важливо помістити його у чистий флакон чи пробирку, покласти туди ж маленький шматочок трави та щільно закрити кришку. Далі варто віднести його до лабораторії, щоб перевірити кліща на наявність збудників небезпечних захворювань.

Протягом трьох тижнів важливо уважно слідкувати за своїм станом. У разі підвищення температури тіла, почервоніння або набряку на місці укусу, негайно зверніться до лікаря!

Ставтесь до цього відповідально та бережіть себе!

Автор: Ганна Шубіна, журналіст HUBZ

Підступний ботулізм

Літня спека сприяє поширенню гострих токсико-інфекційних захворювань, у тому числі таких як ботулізм.

Ця інфекція найчастіше є в копченій або в’яленій рибі, м’ясних та ковбасних виробах, продуктах домашнього консервування, рідше в овочах і призводить до важкого ураження центральної і вегетативної нервової системи.

Небезпека – в усіх погано вимитих, термічно недооброблених продуктах, що транспортувались або зберігались неналежним чином. Водночас, продукти, придатні за терміном, виглядом і смаком, теж можуть бути зараженими.

Ботулотоксин виробляється за відсутності кисню, наприклад, у герметичній тарі, або всередині м’яса чи риби.

Інкубаційний період хвороби – від 4 – 6 годин до кількох днів. Після перших проявів смерть може настати вже через 3 – 4 години.

Лікування ботулізму – складне, але при своєчасному лікуванні, процес одужання у середньому настає за два тижні.

Основні симптоми:

Підвищена температура тіла, біль у животі, діарея, сухість ротової порожнини, ускладнене дихання та проходження продуктів через стравохід, порушення ковтання, погіршення зору, м’язова слабкість, запаморочення, нудота і блювання.

Як уникнути захворювання:

  • під час очистки риби від нутрощів не порушувати їх цілісності;
  • солити рибу охолодженою при температурі не вище +4°С з концентрацією солі понад 10%;
  • при приготуванні риби й м’яса забезпечувати їх достатню термічну обробку, дотримуватися належного температурного режиму при консервуванні;
  • ретельно промивати та просушувати овочі та особливо гриби;
  • не вживати консерви з ознаками здуття ємності чи недоброякісності;
  • не купувати домашні консерви, в’ялену, копчену, солону рибу та інші продукти харчування в місцях несанкціонованої торгівлі.

Пам’ятайте, що ботулотоксин руйнується при температурі 80°С.
Основа профілактики ботулізму – дотримання чистоти сировини.
Тож будьмо обережними і не наражайте себе та інших на небезпеку.

Державне агентство меліорації та рибного господарства України

Небезпечним ситуаціям можна запобігти !

Дотримуйтесь заходів безпеки у разі виявлення вибухонебезпечних предметів !
Обирай безпечні місця для прогулянок !

✔ не підходить
✔ не чіпай
✔ телефонуй 101 або 102

Правила поведінки в лісі під час пожежонебезпечного періоду !

Не провокуйте пожеж в екосистемах !

За свої необдумані дії ви несете не лише соціальну відповідальність, а й адміністративну! Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено накладання штрафів на порушників, які здійснюють самовільне випалювання рослинності, її залишків або ж порушують вимоги пожежної безпеки в лісах!

✔ Так статтею 77 Кодексу за порушення вимог пожежної безпеки в лісах накладається штраф від 1,5 тис. до 4,5 тис. гривень. (від дев’яноста до двохсот сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян)
✔ А за статтею 77-1 за самовільне випалювання рослинності або її залишків накладається штраф від 3 тис. до 6 тис. гривень. (від ста вісімдесяти до трьохсот шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян)

Якщо помітили боєприпас ! Категорично заборонено !

✔ підходити
✔ торкатись руками та сторонніми предметами
✔ користуватись поруч телефоном та іншими засобами зв’язку
✔ намагатись ідентифікувати
✔ переносити, розбирати, заливати рідиною, накривати, закопувати
✔ здійснювати будь-який механічний, звуковий, тепловий, вібраційний вплив
✔ проводити будь-які маніпуляції

Що робити у разі виявлення !?

✔ не використовуй поруч засоби радіозв‘язку та телефони
✔ при можливості за допомогою підручних засобів огороди місце
✔ негайно відійди на безпечну відстань (не менше 100 м)
✔ зателефонуй за номером 101 або 102 та повідом про знахідку
✔ нікого не підпускай до місця виявлення ВНП, попередь оточуючих
✔ дочекайся приїзду хоча б однієї з оперативних груп

Будьте обачними та не наражайте себе на небезпеку !

Відпочивайте лише у пристосованих для цього місцях ! З початку вторгнення російських орків на територію України піротехнічними підрозділами ДСНС було обстежено 48, 97 га акваторій та вилучено 919 вибухонебезпечних предметів !

Не кидайте недопалки ! Бережіть природу !

Не будьте орками – не паліть траву ! Ми не вороги нашій землі – бережімо її від пожеж !

Департамент запобігання надзвичайним ситуаціям ДСНС України

Добова норма вилову водних біоресурсів

Шановні рибалки, нагадуємо, що відповідно до Правил любительського і спортивного рибальства одній особі за одну добу перебування на водоймі загального користування дозволяється вилов:

✔ риба – 3 кг;
✔ раки – 30 шт.;
✔ мідії – 5 кг;
✔ рапана – 10 шт.;
✔ креветки – 1 кг.

На водоймах, закріплених за громадськими об’єднаннями, а також на тих, де впроваджене платне рибальство, діють наступні обмеження добової норми вилову:

✔ риба – 5 кг;
✔ раки – 50 шт.;
✔ мідії – 8 кг;
✔ рапана – 20 шт.;
✔ креветки – 2 кг.

Вивезення з водойми риби та безхребетних – як у свіжому, так і в обробленому вигляді, – незалежно від терміну перебування на водоймі, дозволяється у розмірі не більше за добову норму, за винятком випадків, коли вага однієї рибини перевищує встановлену норму вилову.

Державне агентство меліорації та рибного господарства України

Мінімальні розміри риб і водних безхребетних, які дозволено виловлювати рибалкам-любителям

Відповідно до Правил любительського і спортивного рибальства на водоймах загального користування любительське рибальство здійснюється безоплатно та без надання спеціальних дозволів. Однак, під час риболовлі не слід забувати про певні обмеження і безконтрольно рибалити

Так, відповідно до п. 4.11 Правил мінімальні розміри риб і водних безхребетних, які дозволені до вилову рибалкам-любителям у внутрішніх водоймах такі:

✔ білий амур – 40 см;
✔ білизна – 30 см;
✔ вугор – 50 см;
✔ головень – 24 см;
✔ короп – 25 см;
✔ лин – 20 см;
✔ лящ – 32 см;
✔ плітка – 18 см;
✔ сазан – 35 см;
✔ синець – 22 см;
✔ сом – 70 см;
✔ судак – 42 см;
✔ тараня – 18 см;
✔ товстолоб – 40 см;
✔ чехоня – 24 см;
✔ щука – 35 см;
✔ рак – 10 см.

Для всіх інших видів риб і водних безхребетних (крім тих, які занесені до Червоної книги України і вилов яких заборонено) мінімальний розмір, дозволений до вилову рибалкам-любителям у внутрішніх водоймах не обмежено.

Отже, шановні рибалки, дотримуйтесь природоохоронного законодавства та рибальте відповідально!

Державне агентство меліорації та рибного господарства України

Такси і штрафи за незаконний вилов водних біоресурсів

Незаконно порибалити на території об’єктів природно-заповідного фонду стало дуже дорого

В травні 2022 року набула чинності постанова Уряду, якою, зокрема, збільшено (майже у три рази) розмір такс за незаконний вилов риби у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду.

Зокрема, порушнику доведеться сплатити за один екземпляр, незалежно від розміру та ваги:

• гібридів осетрових риб – 12462 грн;

• камбали-калкан – 4183 грн;

• камбали-глоси, морського язика, мерланга, піленгаса, бабці – 4154 грн;

• акули, ската, пеламіди, вугра морського – 4059 грн;

• судака, луфаря – 2494 грн;

• сома, скумбрії – 2077 грн;

• струмкової форелі – 1671 грн;

• щуки, райдужної форелі, сазана, білизни, рибця, підуста, вугра річкового, кефалі, сардини, чорного амура – 1662 грн.

Повний перелік такс у постанові Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 № 575 «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд».

Риби:
гібриди осетрових рибза один екземпляр12462
акула, скат, пеламіда, вугор морський-“-4059
сом-“-2077
камбала-калкан-“-4183
форель струмкова-“-1671
судак-“-2494
щука-“-1662
луфар-“-2494
білий амур-“-1245
товстолобик-“-1245
скумбрія-“-2077
лящ-“-832
лин-“-580
в’язь-“-666
ставрида-“-83
барабуля-“-415
в’юн-“-86
чехоня-“-666
карась сріблястий-“-83
форель райдужна, сазан, білизна, рибець звичайний, підуст, вугор річковий, кефалі (крім піленгаса), сардина європейська, сардина кругла, чорний амур-“-1662
камбала-глоса, морський язик, мерланг, піленгас, бабці-“-4154
оселедець-“-400
плітка (тараня), кутум, синець, клепець, головень, пузанок, ошибень, собачка-сфінкс, собачка Звонимираза один екземпляр415
плоскирка, окунь звичайний, бистрянка, йорж звичайний, краснопірка, сарган, морський минь, смарида, морський карась (ласкир), скорпена (морський йорж), морський дракончик, зіркогляд звичайний, губаньові, морські собачки (крім собачки-сфінкса і собачки Звонимира), піскорий південний, піскарка смугаста (риба-ліра, іглиця змієподібна, іглиця морська шипувата, бичок-кнут (жаба), бичок-ротань, бичок-бланкет, бичок-лисун мармуровий-“-390
тюлька, кілька (шпрот), хамсаза 1 кілограм83
атерина-“-17
верховодка-“-83
інші види-“-
83
Заготівля ікри риб-“-вартість продукції, виготовленої з 1 кілограма сировини за діючими роздрібними ринковими цінами регіону на момент проведення розрахунку шкоди, збільшена в два рази

Нагадаємо, що минулого року за ініціативи Держрибагентства Урядом було істотно збільшено такси за незаконний вилов водних біоресурсів у всіх водних об’єктах, крім тих, які знаходяться у межах ПЗФ.

Боротьба з браконьєрством через застосування фінансових важелів націлена насамперед на превентивний аспект, зокрема не порушувати законодавство з позиції розуміння його дороговартісного неприємного фіналу.

Не плутаймо ТАКСИ зі ШТРАФАМИ

ШТРАФ – сплачується порушником, як ПОКАРАННЯ за злочин чи правопорушення,

ТАКСА – за ЗАПОДІЯНУ ШКОДУ водним біоресурсам.

Наприклад, якщо рибалка Павло під час риболовлі упіймав 6 лящів загальною вагою 5 кг.

3 кг риби (4 ляща) він виловив законно, а за інші понаднормові 2 кг (2 ляща) йому необхідно буде сплатити кошти у вигляді штрафу та такс за заподіяну шкоду водним біоресурсам.

Отже, Павлу доведеться сплатити:

штраф від 340 до 680 грн (розмір визначається судом),

сума за таксами – 3298 грн (1649 грн * 2 за кожен екземпляр перелову).

Тобто загальна сума коштів, яку порушнику Павлу доведеться втратити складає від 3638 до 3978 гривень.

‼️‼️ Шановні рибалки, нагадуємо, ХТО – НЕ ПОРУШУЄ – той не сплачує ні штрафів, ні такс. Дотримуйтеся Правил рибальства і ваші кошти після законної риболовлі залишаться при вас. У результаті ви будете і з рибою і з грошима.

Довідково:

Штраф – це фінансова санкція, яка накладаються на порушника правил рибальства або інших актів законодавства щодо охорони водних біоресурсів. Розміри штрафів передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення. Крім того, штрафні санкції можуть застосовуватись за Кримінальним Кодексом України відповідно до статті 249 ККУ у випадку завдання істотної шкоди рибним запасам. Визначення істотної шкоди наведено у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 10.12.2004 № 17 «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля».

Такси – це відшкодування шкоди (компенсація), заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення громадянами України, іноземцями та особами без громадянства цінних видів водних біоресурсів. Шкода, завдана рибному господарству внаслідок знищення або погіршення стану водних біоресурсів та середовища їх перебування внаслідок господарської та іншої діяльності, підлягає відшкодуванню за рахунок осіб, які безпосередньо здійснювали або замовляли здійснення такої діяльності (ст. 20 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів».

Державне агентство меліорації та рибного господарства України

Аквакультура: із чого почати?

Аквакультура – це вид сільськогосподарської діяльності, пов’язаний із штучним розведенням, вмістом та вирощуванням водних біоресурсів у повністю або частково контрольованих умовах для отримання продукції

Особливістю діяльності у сфері аквакультури порівняно з іншими напрямками сільського господарства є використання водних ресурсів. Підставою для ведення аквакультури є право користування водними ресурсами. Відповідно, ця особливість визначає напрями, види, форму та зміст ведення аквакультури.

Законодавство України регламентує зміст аквакультури, що визначається такими аспектами:

  • державне стимулювання виробництва рибопродукції;
  • раціональне використання національного ресурсу;
  • охорона екосистем;
  • забезпечення продовольчої безпеки.

Також одним з перспективних напрямків аквакультури розглядаються садкові рибницькі господарства.

Останнім часом все більш популярним є напрямок із застосуванням установок замкнутого водопостачання або рециркуляційних аквакультурних систем. Це високотехнологічний, сучасний та перспективний спосіб вирощування гідробіонтів, що дозволяє значно розширити видовий склад об’єктів аквакультури. Перш ніж розпочати бізнес у сфері аквакультури, необхідно визначити напрямок аквакультури: це може бути вирощування товарної продукції, рибопосадкового матеріалу або надання рекреаційних послуг. Залежно від обраного напряму або від наявного водного фонду, необхідно визначитися з організаційно-технологічними показниками (інтенсивна, напівінтенсивна або екстенсивна аквакультура) та видом одержання товарної продукції (ставка, індустріальна чи випасна). Відповідно до обраних напрямків, форм і видів аквабізнесу суб’єкту аквакультури бажано підготувати бізнес-план або виробничу програму діяльності. Як правило, бізнес-план включає кошторис витрат, організаційно-технологічні параметри виробництва, визначення ризиків і ринків збуту, економічний прогноз доходної частини. Тому, коли аквабізнесмен початківець визначився де, як і яким чином вирощуватимуться водні біоресурси (або надаватимуться послуги), необхідно набути відповідного правового статусу – юридичної особи або фізичної особи-підприємця.

За способом застосування водних об’єктів чи водних ресурсів в аквакультурі розрізняють:

Ст. 14 Закону України «Про аквакультуру» передбачає, що для ведення аквакультури юридичним або фізичним особам можуть надаватися водні об’єкти, рибогосподарські технологічні водоймища, частини водних об’єктів (виключно для розміщення садових господарств) та акваторії (водний простір) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключно (морської) економічної зони України. Суб’єкт аквакультури для здійснення рибогосподарської діяльності повинен отримати право використання водних ресурсів для можливості створення умов, необхідних для життя гідробіонтів. Це може бути приватні чи орендовані водні об’єкти (їх частини), рибогосподарські технологічні устрою. Наприклад: плавучі сади, колектори для молюсків, встановлення замкнутого водопостачання тощо. Докладніше з умовами ведення аквакультури можна ознайомитися з посиланням.

Довідкова інформація:

Ст. 59 Земельного Кодексу України зазначає, що власники на своїх земельних ділянках можуть створювати штучні рибогосподарські водоймища. ч. 2 ст. 59 ЗКУ визначено порядок отримання у власність водних об’єктів: приватизацію замкнутих природних водойм, площею до 3 га або будівництво на власній земельній ділянці штучних водойм для рибогосподарських цілей.

У Бразилії розробили нову ефективну ферму для вирощування риб

Тілапія – одна з найбільш поширених промислових риб, яких вирощують у спеціальних квадратних садках і годують вручну кілька разів на день

Фахівці бразильської компанії Fisher piscicultura aquaculture розробили нову технологію, що відрізняється від колишньої набагато меншими витратами та смертністю риб.

Нова рибна ферма є кілька круглих садків зі стінками з дротяної сітки в алюмінієвій рамці висотою 4,5 м і діаметром 12 м. Садки занурюються у водойму, при цьому верхня їх частина у вигляді кільця з ПЕТ-пластику залишається на поверхні.

У центрі садка знаходиться бункер, де вміщується 1200 кг корму, і який оснащений таймером, приєднаним до сонячної батареї. Корм автоматично подається в садок 48 разів на добу. Таке часте годування забезпечує рибі почуття постійної ситості, і вона споживає менше їжі порівняно з більш тривалими перервами. Такий режим дає змогу економити кошти на харчування, зменшує кількість екскрементів та покращує травлення.

Раніше коли риба набирала потрібний розмір і вагу, її пересаджували в інший садок, звільняючи місце для молоді. Цей процес був дуже болючим для риби, внаслідок чого частина її гинула.

Тепер же відповідно до нової технології, рибу перед пересадкою не потрібно відловлювати з садка – вона переміщається в новий садок, не залишаючи води. Це досягається за допомогою клиноподібного сітківки, який вставляється в садок, після чого за допомогою поворотного затвора туди заганяється риба. На останньому етапі сітчастий контейнер просто переміщається до іншого садка.

Головний огляд ринку акватехнологій за 2016 рік

Впровадження нових технологій необхідне у сільському господарстві, а й у рибному бізнесі

Без них на сферу може чекати занепад. Розкажемо, які рибні стартапи найбільше зацікавили інвесторів минулого року.

За даними AgFunder, у 2016 році стартапи у сфері акватехнологій зібрали $193 млн інвестицій – це майже вчетверо більше, ніж у 2015 році. Причиною такого зростання став пошук вирішення проблеми оптимізації та автоматизації акваферм, оскільки вилов та розведення риби стає все більш видатковим бізнесом.

У 2016 році було зареєстровано 28 угод, переважно інвесторів зацікавили нові акваферми, розумні рибальські мережі, альтернатива рибного борошна, використання комах як корм, а також пристрої, які оптимізують фермерське обладнання та програмне забезпечення. Таким чином, ключові проблеми, які мають вирішити акватехнології — безпека харчових продуктів, оптимізація логістики та продуктивності праці. Тепер зупинимося детальніше на проблемах аквабізнесу та найбільш успішних стартапах.

Без нових технологій аквабізнес може стати невигідною справою

За даними ФАО, зараз люди їдять вдвічі більше риби, ніж у 1960-х роках, споживаючи по 20 кг щорічно. При цьому у зв’язку з інтенсивним виловом та зміною клімату в океані ставати менше риби, а акваферми не можуть повною мірою забезпечити попит на морепродукти. Крім рівня виробництва риби, існує також проблема і з рибним борошном, яке роблять з так званих кормових риб.

Третина глобального вилову дикої риби йде на виробництво рибного борошна, але через “мертві зони” та зниження популяції — виробництво рибного борошна поступово знижується. Це впливає як на ціну, так і на пропозицію корму для риб, в якому рибне борошно є ключовим інгредієнтом. Таким чином, у довгостроковій перспективі використання рибного борошна як корм є економічно невигідним, а значить потребує пошуку альтернативи. За словами Майкла Веллінгса з компанії Aqua-Spark, у короткостроковій перспективі як альтернативу рибному борошну можна використовувати сою, але в довгостроковій галузі знадобляться повноцінні замінники або добавки, наприклад соєва олія, комахи та водорості.

Підвищення виробництва морепродуктів для задоволення попиту, що росте, — це не єдина проблема, що стоїть перед галуззю. Згідно з дослідженням організації Oceana, у період за 2010-2015 рік близько 30% риби та інших морепродуктів були неправильно промарковані. Дуже часто замість вказаної на етикетці продається дешевша риба чи зіпсований продукт. У зв’язку з високим рівнем шахрайства інвестори та рибні фермери хочуть знайти нові рішення, які допоможуть простежити за ланцюжком постачання продукції.

Які стартапи отримали фінансування у 2016 році?

Стартапи, які залучили інвестиції, можна умовно поділити на сім груп: — акваферми — компанія Catalina Sea Ranch, яка на початковому етапі отримала $1,5 млн інвестицій, збирається створити ферму з вирощування мідій біля берегів Каліфорнії, а французький стартап myfood зробить вертикальну ферму, яка в здебільшого займається аквапонікою.

— збір даних та аналітика — незважаючи на досить великий сегмент для створення інноваційних продуктів у цьому напрямку інвестиції отримали лише три стартапи — The Yield, AquaCloud та Seasmart. Крім того, компанія Catalina Sea Ranch розробляє “океанічний IoT”, який допоможе збирати дані на їх новій фермі з вирощування мідій.

— корм для риб із комах – інвестиції отримали п’ять стартапів, які збираються розводити комах для додавання в рибне борошно, серед яких Ynsect, AgriProtein, Hexafly, Khepri та nextProtein.

— альтернатива рибному борошну — стартапи KnipBio, CyanoFeed, Calysta та Microsynbiotix збираються замінити рибне борошно на мікроводорості, мікроби і навіть грунт.

— Виробництво водоростей – стартапи збираються використовувати вирощені водорості в харчових добавках, харчових барвниках та інших непродовольчих цілях, включаючи біоенергію. До цієї категорії належать Algama, Spira, KeyNatura, Solazyme та ZIVO Bioscience.

— контроль за ланцюжками поставок — у 2016 році в цьому сегменті інвестиції отримали три стартапи, які за рахунок електронної комерції та датчиків допоможуть скоротити вартість перевезення та простежити за доставкою продукції.

— інше — до цієї групи можна віднести стартап New Wave Foods, який створює продукцію, яка дуже нагадує морепродукти, але використовуючи рослинні компоненти. Ідея схожа на винахід стартапу Impossible Foods, про який ми вже розповідали.

Якщо сільському господарстві точне землеробство вже вважається чимось звичайним підвищення ефективності полів, то ринку аквакультур розумне устаткування тільки починає набирати популярність і є екзотичної технікою навіть у великих господарствах. Але якщо рибні фермери хочуть залишитися ефективними, їм доведеться використовувати нові технології, які пропонують стартапи.

Скільки коштуватиме будівництво рибної ферми

На аквафермах можна вирощувати будь-які види риби – як традиційного для нас коропа, так і тиляпію

Крім того, можна займатися виробництвом не лише риби, а й морських продуктів. Наприклад, вирощувати ракоподібних чи молюсків. В Україні вже є позитивний досвід вирощування устриць – один із підприємців за 1,5 року виростив та реалізував майже 20 тонн. Виробляють в Україні та чорну ікру. Минулого року 3 підприємства спільно виробили 600 кг ікри, у 2016 році ринок може дати близько 800 кг. При цьому, без урахування торгових мереж, лише у ресторанах України на рік продається близько 1 тонни чорної ікри. Місткість ринку ще дає місце для зростання виробництва.

Постає питання, скільки коштує будівництво рибної ферми? Для того щоб в умовах традиційної аквакультури виростити 120 тонн коропа, треба інвестувати у ферму $400 тис.

Будівництво ферми з вирощування форелі коштуватиме фермеру $1,5 млн. Інвестиції повністю повернуться через 2,5–3 роки і принесуть близько 20% річних

Для того, щоб виростити 100 тонн теляпії, знадобиться приміщення 2000 кв.м та інвестиції в $500 тис. Повернення вкладень через 2,5 року, прибутковість у 38% річних роблять цей напрямок привабливим для людей, які хочуть диверсифікувати свій бізнес.

Тепер про те, де знайти гроші на аквафермерство. По-перше, інтерес до українського бізнесу має європейці. Головна умова – мінімум бюрократії та захищеність інвестицій (прогнозовані відносини з державою). На початку квітня в Україну приїжджав Почесний Президент федерації аквакультури Франції Патріс Астр та 2 тижні вивчав рибогосподарські можливості водойм України. Французам цікаві придунайські водоймища Одеської області. Кінцева мета французів – підприємство з вирощування риби, і навіть будівництво заводу з переробки.

Другим джерелом фінансування є Європейський Інвестиційний Банк. У грудні 2015 року між Україною та ЄІБ було укладено договір про виділення українському агрокомплексу 400 мільйонів євро, частина з яких передбачена безпосередньо на “аквакультуру та рибне господарство”, на кредити для малого та середнього бізнесу. Сподіваюся, цей договір буде ратифіковано ВР найближчим часом і українські підприємці матимуть можливість отримувати кредити для розвитку бізнесу вже у 2016 році.

Ще один ефективний інструмент фінансової підтримки українських фермерів – спецфонд рибного господарства. Сьогодні проект фонду проходить узгодження у “міністерствах та кабінетах”.

Ідея та ключові принципи роботи Спецфонду запозичені нами у Литви. Там аналогічний механізм працює з 1992 року та вже довів свою ефективність. Принцип такий: “фінансування галузі відбувається рахунок коштів, які генерує сама галузь”. Для розвитку рибного господарства, саме програм зариблення, меліорації, державних програм підтримки підприємців використовуються кошти “з галузі”. В Україні це можуть бути кошти від штрафів за браконьєрський вилов, компенсація за проведення днопоглиблювальних робіт, плата за промисловий вилов риби, кошти від приватизації державних підприємств.

Ідея створення такого Спецфонду вже обговорювалася та отримала підтримку з боку представників ЄС та рибальських громадських організацій.

Ярема Ковальов
голова Державного агентства рибного господарства України

Чому в Україні не розвивається рибне фермерство і що з цим можна зробити

У всьому світі виробники риби та рибної продукції уникають промислового вилову “дикої” риби і концентруються на її вирощуванні на фермах

За даними Продовольчої сільськогосподарської організації ООН (ФАО), за останні роки виробництво “фермерської” риби зросло в 3 рази – до 78,9 млн. тонн. З них більше половини (53%) вирощується у внутрішніх водоймах (так звана аквакультура), а решта 47% – у морях (марикультура).

Що відбувається в Україні? У структурі українського рибного господарства у 2015 році аквакультура зайняла лише 24%, або 22 тис. тонн. У грошовому еквіваленті це 170 млн. грн. За даними Держрибагентства, загалом кількість виробників аквакультури минулого року впала на 10%. А за неофіційною інформацією, ще 30% учасників ринку пішли працювати у “тінь” через різке зростання вартості оренди землі наприкінці 2014 року.

Фактори, що гальмують розвиток рибного фермерства в Україні:

Оренда. Вартість оренди становить від 3 до 12% нормативної оцінки землі. Місцева влада бере, як правило, верхній поріг оцінки, орієнтуючись на максимальний прибуток.

Наприклад, на Житомирщині вартість оренди гектара землі зросла з 800 грн до 2200-2400 грн на рік. Виходить, щоб орендувати ставок площею 100 гектарів, фермеру треба заплатити 220 тис. грн.

Рішення. Держрибагентство підготувало проект закону “Про внесення змін до статті 288 Податкового кодексу України (щодо орендної плати у сфері аквакультури)” щодо земель призначених для сільського господарства. Законопроект дозволить знизити вартість оренди до 3% нормативної оцінки землі водного фонду.

Крім того, ми розробили низку нормативних документів щодо спрощення оренди. З 1-го січня 2016 року постановами КМУ було прийнято Порядок оренди частин водних об’єктів для розміщення плавучих садкових рибних господарств та Порядок оренди акваторій (водного простору) морських вод для ведення марікультури.

Тепер в Україні стало можливо взяти в оренду частину моря та вирощувати рибу у садкових господарствах Для розвитку марикультури Україна має розвинену берегову лінію Чорного моря. Наприклад, в Одеській та Херсонській областях є зони, в яких можна займатися вирощуванням мідій, устриць, морського гребінця, американського смугастого окуня, форель і атлантичного лосося. Ухвалена постанова дозволяє розводити рибу і у великих водосховищах, взявши в оренду водну ділянку. Це актуально для мешканців територій, наближених до Дніпровського каскаду водосховищ.

Відсутність у держави повної інформації про рибогосподарські водоймища

Рішення. Ми хочемо створити єдиний електронний Державний реєстр рибогосподарських водних об’єктів. Це один із перших кроків на шляху до відкритості (transparency of operations) та залучення інвестицій у галузь. Фактично шість місяців ми витратили на те, щоб зібрати інформацію на місцях і розпочинати роботу над продуктом.

У тестовому режимі реєстр розпочне роботу вже наприкінці травня

Реєстр матиме форму електронної карти та міститиме кілька підрозділів для різних аудиторій — державних органів, органів рибоохорони, підприємців та рибалок-аматорів. Кожен бажаючий зможе переглянути інформацію по будь-якому регіону України — які в ньому є водойми, чи розводиться в них риба, яким підприємством, які види. Можна буде перевірити статус конкретної водойми для рекреаційної риболовлі, дізнатися, чи існує на ній спеціальна інфраструктура. Надалі ми плануємо розширити функціонал та додати інформацію про виділення на кожній водоймі зон для аматорського (спортивного) та промислового рибальства, про зони зимувальних ям, зони, де будь-яка рибалка заборонена.

Відсутність державної підтримки

Часткове рішення. На допомогу підприємцям з 1 січня 2016 року було скасовано митний збір на корми для риб, які використовуються для вирощування хижих видів — форелі, коропа, осетрових. У свою чергу, це дозволить знизити собівартість риби.

Ярема Ковальов
голова Державного агентства рибного господарства України

Аквакультура та риборозвідне господарство

Аквакультура – це вид сільськогосподарської діяльності, пов’язаний із штучним розведенням, вмістом та вирощуванням водних біоресурсів у повністю або частково контрольованих умовах для отримання продукції.

Риболовля в Київській області. Лиман “Ошитки”. Ставок “Ебісу”

Про лиман Ошитки сказано чимало. Цей чудовий куточок природи з моменту створення припав до вподоби сотням, якщо не тисячам киян

Дуже не велика відстань від Києва, не найскладніший проїзд, привітні співробітники – переваг багато, але головне – звичайно, риболовля. Карпи і судаки, щуки, соми і підліщики, лінії і навіть стрімкі жерехи, не кажучи вже про вгодовані карасі та кілограмові окуні. Поплавкова вудка та фідер, короп-фішинг та спінінг, зимова ловля – на будь-який смак. Все це робило практично не можливим повернутися з Ошиток без улову.

Але зустрічалися і такі рибалки, яким не давався Лиман в Ошитках. Все-таки, лов на величезній, нехай і добре зарибленій території – набагато складніше, ніж камерне зачарування культурних ставків. І керівники проекту пішли на зустріч стражденним, і створили окреме озеро “Ебісу”, спеціалізоване водоймище для любителів мирної риби. А потім збудували будиночки, для відпочиваючих сім’ями та компаніями. А потім…

Власне про “Ебісу” і буде наш сьогоднішній огляд.

Проїзд

Їдемо як і на Лиман – на крайню північ київської області.

З Києва – у бік Вишгорода (богатирським чи Мінським проспектом), далі через Вишгород, ГЕС, за платиною на роздоріжжі тримаємося ліворуч. Проїжджаємо Лебедівку, Ровжі з’їжджаємо на “бетонку”. Наприкінці плит тримаємося правіше, по накатаному піщаному шляху їдемо до упору (з правого боку завжди дачі, з лівого – ліс). Доїжджаємо до того моменту, як дорога різко повертає вліво вгору, виїжджаємо по ній на дамбу, і повертаємо по греблі на право. Перше перехрестя (на право – знак “Наскрізний проїзд заборонено”), повертаємо ліворуч – синій паркан, приїхали.

Розрахункова відстань (від КПП на Богатирській) – 50 км. У мене від Солом’янки в середньому виходить близько 60-ти.

Щодо дороги – вона хоч і має пару ділянок (між Лебедівкою та Ровжами) з “цар-ямами” на асфальті загалом дуже комфортна. На ґрунтовці завжди накатано, вільно проїжджаються навіть короткочасно з’являються після дощу калюжі. Сама дамба, наприкінці дороги (близько 1,5 км) не відмовилася б від грейдера, але загалом, якщо не лихачити – без проблем проїжджається найнижчою “пузотеркою”. А на випадок якщо ви все-таки примудрилися приїхати – завжди є єгерський Уазик з надійним тросом.

Велика конкурентна перевага “Ебісу” – вільний під’їзд до всіх секторів на автомобілі. Ті, кому доводилося хоч раз тягнути повний скарб рибалки, який у свою чергу стежить за віяннями рибальської моди – напевно, це оцінить. Не важливо, про поплавочну або фідерну рибалку йдеться = навіть 100 метрів за спекою вимагають не дуже фізичних зусиль, і можуть серйозно зіпсувати враження про відпочинок.

Водойма

Озеро є водоймище практично правильної прямокутної форми. “Ебісу” – штучного походження, котлованного типу (тобто виритий).

Максимальна довжина водойми, відповідно до супутникових карт Google – близько 190 метрів, максимальна ширина – 100, мінімальна – 80. Це (особливо якщо враховувати те, що вимостки встановлені по обох берегах озера) робить небезпечним лов важкими короповими і фідерними снастями. Погодьтеся, це не дистанція для методної годівниці, а якщо ще й відстріл? Можна таких справ наробити.

Глибини на озері варіюються в діапазоні від 2,0 до 3,5 (приблизно 1/3 дзеркала) метрів. Дно – суглинок, подекуди трохи замулений, але без багатометрових (як на деяких старих ставках) покладів сапропелю.

Будиночки

Цього року на Ошитках з’явилося те, чого дуже довго не вистачало цій базі – з’явилося там житло. Причому не просте, а дуже комфортне. Шість будиночків, повністю підготовлених для комфортного проведення часу. У них можна в’їжджати, захопивши з собою лише предмети особистої гігієни, їжу та напої. Решту ви знайдете на місці.

Будиночки є тримісні (сімейного типу, з одним двоспальним ліжком, додатково – розкладним диваном) і чотиримісні (три односпальні ліжка і розкладне крісло). Постільна білизна, звісно справа теж є.

На кухні холодильник, електрична плита, повний набір посуду: каструлі, столові прилади, миючий засіб. Електрочайник та тарілки з удароміцного скла, набір ножів.

Гаряча вода з крана йде – мене відсутність нормального водопроводу завжди дратувала на вітчизняних турбазах. Меблі дерев’яні, брутальні, але в той же час акуратні. Інтернет бездротовий – щоб на улюблений сайт зайти, або відразу фотографію трофеїв на Facebook “запостити”.

Санвузол – вище за всякі похвали. Унітаз, душова кабіна, бойлер. Не забутий “йоржик” і освіжувач повітря.

По всьому будиночку висять обігрівачі, восени та взимку має бути комфортно (спеціально для любителів підлідного лову – зобов’язуюсь особисто протестувати взимку комфортність перебування при, скажімо, -20 градусах). Тепла підлога, покрита лінолеумом, пластикові вікна – все спрямоване на збереження та підтримання температурного режиму. Для тих, кому завжди жарко – кондиціонери.

Для любителів “чорної скриньки” – супутникове ТБ, з 42″ плазмою корейського виробництва.

Біля кожного будиночка є мангали столи та лавочки, альтанки. У найближчих планах – будівництво дитячого майданчика, дозвілля синів.

Загалом – дуже затишно вийшло.

Мені, чомусь особливо яскраво здається така картина. Зимова риболовля традиційно популярна на лимані. Судак, або карась – не так важливо. Можливо, навіть полювання на місцевих крокодилів із літерами, так навіть яскравіше. Годині о 18-й рибалки приходять у будиночок, залишивши сторожити свій видобуток “прапорці”. Цілий день на морозі, а будиночки нагріті, кайф. Душ гарячий. Смажена по швидкому картоплі, на салі, і з цибулею обов’язково. Горілка, віскар не передасть все напруження моменту. Горілки небагато (завтра на лід), вона холодна, і обов’язково під мариновані гриби, бажано білі… Після – телевізор, що не азартне – в ідеалі футбол, якщо йдеться про лютий – якраз 1/8 фіналу Ліги Чемпіонів. Ну, чи хокей.

Головне не дивитися новини – нічого, що могло б налаштувати на оптимістичну нотку, там не скоро показуватимуть. Як варіант – поєднати приємне з корисним, і замість ТБ вирушить у парилку – її відкриття заплановано на 1 листопада поточного року.

А зранку, з новими силами – на лід. Виспалися і відпочили. У чудовому настрої і напевно – вдало. Ну, не можна після такого комфорту і не наковбасити.

Як видно – будиночки мене сильно зачепили за живе, у хорошому значенні цього слова. Тверда європейська “троячка” (або турецька “четвірка”) – хіба що без харчування.

До речі про харчування. При оренді будиночків на строк від трьох діб або більше існує сервіс доставки продуктів. Звертайтеся до охорони.

Риболовля

Озеро – штучно зариблене. Основна риба – карась, короп, білий амур. Є товстолоб і лящ. Цілком можливо – є хижак.

Проблема озера дуже мало риби середнього розміру. Якщо трапляється короп, то він, з 99% ймовірністю, буде від п’яти до п’ятнадцяти. Кілограм. Практично немає “тузиків” та інших, так коханих деякими рибалками півтонів. Тобто. вони, звісно, ​​є, але у недостатній кількості.

Крупняк – прошений. Здебільшого це не коропи, які не пам’ятають своєї спорідненості. Карпи в “Ебісі” – це справжні легендарні ошитківські Сазани. Вони потужні, швидкі та не прості.

Спіймати таку рибу на “арапа” навряд чи вийде (хоча звичайно винятки трапляються) – тут потрібен системний підхід, з тривалим вирощуванням точки і правилом одного клювання (тобто було клювання – значить завдання мінімум виконано).

Те саме стосується амура. Професіонали виловлюють воістину рекордні екземпляри, причому роблять це дуже часто.

Лещі (ну або піддрощені підліщики) досить часто трапляються при лові карася, вносячи приємну різноманітність у монотонний процес.

Та й карасі. Ці хлопці клюють завжди, скрізь, та в принципі у будь-яких кількостях.

Розмір – не великий (хоча є й гідні екземпляри), але з гастрономічної мети – оптимальний, штук 10 на середнього розміру сковорідку. Цікава особливість – скільки б ви їх не насмажили з’їдять усіх. Це як насіння – зупиниться не реально.

Ще в “Ебісу” водяться осетрові – бестери та веслоноси. Їх упіймання носить випадковий характер, а сама риба підлягає негайному випусканню назад у водойму, але емоцій явно залишиться на все життя.

Лов відбувається зі зручних і практичних вимосток. Їх 25 штук, на кожній дуже комфортно розміщується 2 рибалки.

Що ще?

Є сліп. Нове місце для скидання човна на Київському водосховищі – це величезний плюс. Тим більше, місце, куди можна приїхати з вечора, переночувати, і без напружень вийти на воду ще затемно. Ну і той факт, що до найближчого місця, де могли б скинутися конкуренти – 5 км, а до популярного – всі 20. А на судаковій канаві завжди бажано бути першим.

Ціни

Будиночок коштує від 320 до 800 грн./добу, залежно від термінів оренди. Тобто. – 800грн/перша доба. Дві доби коштуватимуть 1400 грн. Тиждень – у 2520 грн. Дорого? Не дорожче за номер в готелі, і набагато дешевше, ніж будиночки на більшості рибальських платників. Можна багато розповідати про те, що, наприклад, закордоном дешевше – але факт залишається фактом – це, враховуючи комфорт, відстань до Києва та рибалку – вельми не дорого. І вже принаймні не варто їхати на “Ебісу” у вихідні, попередньо не забронювавши будиночок – зазвичай усе зайняте вже у п’ятницю, а часто й четвер.

Сама рибалка коштує 100 грн. на день, а спіймана риба оплачується окремо.

Оригінал статті знаходиться на www.rybalka.com

Куди поїхати на рибалку? Лиман Ошитки

Є водоймища, в яких і риби багато, і місця достатньо, і риболовля різноманітна, і рибалок вистачає, а інформації у відкритих джерелах чомусь мало. Сьогодні ми постараємося виправити це прикре непорозуміння, по одному з таких водойм – Лиман Ошитки.

Звичайно писати об’єктивно про водойму, який знаєш давно простіше, ніж про те, де був один два рази. Погодьтеся, важко дати правильну оцінку ставку, де в перший виїзд потрапив на чудове клювання. Що писати? Що там завжди ловиться? Це не витримує не найменшої критики, безкльво буває навіть на найбільш зариблених водоймах. Ще гірше, якщо рибалка, що вперше потрапила на водойму, виявилася без улову, через слабке клювання або неправильно продуману тактику. Озеро або ставок моментально заноситься до чорного списку, про нього починають робити заяви на форумах у різких тонах та. і т.д. і т.п. Для того щоб говорити про водойму більш-менш об’єктивно на водоймі слід побувати і взимку і влітку, погодувати комарів, половити і у весняний жор і в пекельне липневе пекло коли навіть малеча верхівки забивається в тин і намагається не ворушиться. Подивитися на різних єгерів, на різноманітну публіку, коротше на водоймі треба бувати так, щоб можна було вивести статистику.

Розташування

Розташоване це водоймище на лівому березі Київського водосховища, за дачним масивом Ровжі. Дістатись сюди найпростіше проїхавши Київську ГЕС, повернувши ліворуч, і по асфальту проїхати вздовж водосховища на кінець дороги. Після закінчення асфальту-їдемо близько півтора кілометра по бетонці, особливо не розганяємося, бетон не скрізь в ідеальному стані. Далі, після закінчення плит, згортаємо на путівець (на право). Дорога не ахти, але в 2011 році її привели у відносний порядок за допомогою грейдера та щебеню. Прямуємо вздовж дач, нікуди не згортаючи, поки за останніми будинками не побачимо (з права) щит, що визначає межі полювання господарства Ошитки. За ним на перехресті бачимо покажчик «Лиман Ошитки», повертаємо ліворуч, у гірку. Дорога на пагорб піщана, тому краще відразу турбуватиметься телефоном єгерів, для евакуації транспортного засобу у разі його ув’язування, але якщо не поспішати і подивитися шляхи маневру, питань зазвичай не виникає.

Піднявшись на гірку (метрів тридцять) потрапляємо безпосередньо на дамбу лиману. Раніше тут починалася найскладніша ділянка дороги, але повторюся, після грейдера дорога стала дуже гарною, 60 км\год не викликають ні найменшого дискомфорту. Далі або по греблі до вимосток або до офісу, або повернути на ліво, і потрапити на косу, що відокремлює лиман від водосховища – єгеря самі вас знайдуть, але все ж таки, вперше краще під’їхати на кордон.

Ціни

Риболовля з берега 100 грн. день (або ніч), 50 гривень-півдня. Рибалка з човна – 250 гривень день, 150 гривень півдня. Оренда човна-150 гривень день. Лов з обладнаної вимостки -150 грн день. Просто відпочинок-30 гривень на день. На винос – 5 кг риби, що культивується (короп, товстолобик), 8 кг некультивованої. Перелови оплачуються за таксою 25 грн/кг.

Обмеження по рибі, що виловлюється – короп до 300 грам і більше 6 кг, сом і судак до 500 грам, весь амур без обмеження за розміром і товстолобик до 1,5 кг повинні бути випущені в Лиман.

Водойма

Сам лиман є обгородженою косою затокою київського водосховища. Відмінною рисою Лимана є відсутність випускної греблі, тільки впускний колектор, а надлишки води йдуть через ґрунт, або за рахунок випаровування. Площа лиману – 326 га – водоймище просто величезне. Максимальна довжина – 3,5 км, максимальна ширина 1,2 км, є де розгулятися!

Дно переважно піщано – мулисте. Переважні глибини – 1,5 – 2 метри, є приямки 3-5 метрової глибини, і довга канава глибиною близько 6 метрів, яка проходить поперек лиману в районі човнової станції. Водної рослинності вистачає, як і очерету. У деяких місцях трави так багато що ловити там стає досить проблематично, але таких місць лише кілька і, як правило, вони розташовані на значній відстані від берега. Очерет зростає по периметру всієї водойми.

Затоплені коряжники теж є, і коряжники суворі. Найрадикальніший знаходиться недалеко від човнової пристані, перед ямою і настільки суворий, що не рятують ні офсетні гачки, ні техаське оснащення, ні радикальний дроп шот. Але основна територія водоймища переважно чиста.

Окремо слід сказати про виростні ставки в Ошитках

Система ставків, спрямованих на вирощування товстолобика, амура, коропа та екзотичного бестера функціонує як годинник.

Варто лише підійти до води, як поверхня водоймища закипає від міріадів мальків. Що не маловажно – виростні ставки закриті мережами від атак з неба – чайки залишаються голодними, а хлопчик спокійно зростає до випускного розміру, після чого переселяється на постійне місце проживання в лиман. В Ошитках є навіть своя дафнієва ферма. Дафнія, найдрібніший рачок, є основним природним кормом мальків більшості прісноводних риб і від того скільки його споживають мальки на початковому етапі свого життя залежить їхнє подальше формування, тому дафнії треба багато. Загалом всі умови для того, щоб риби у водоймі завжди було багато і рибі завжди було ситно.

Умови

Умови для риболовлі на лимані різні. Є розчищені місця для лову з берега, є більше тридцяти зручних вимосток, є місця, де чудово можна порибалити в забродних комбінезонах, і човнова рибалка.

Вимостки розташовані переважно з боку дороги від Ровж до бази. Там же, в затоках є сенс бути схожим на забродку.

Човен небагато, кілька «Прогресів» та «Язей», але орендарі обіцяють збільшити човновий парк, та ще й облагородити човнову станцію, прокопавши канал.

Ще цікавою послугою, що надається на Лимані, є доставка рибалок та відпочиваючих на місця не доступні для під’їзду автомобілів – на острови, і т.зв. «Малібу» або «Майямі» – мальовнича ділянка водорозподільної коси, куди проїде далеко не кожен позашляховик. Зайнявши острівець можна не перейматися можливими сусідами з гучною музикою або невгамовними поливаннями, і повністю вдатися до відпочинку і риболовлі, але це звичайно більше для короп’ятників і любителів білої риби.

Охорона водойми, вивозить сміття, так само як і надає дрова. Слід зазначити, що вирубка дерев і чагарників (зокрема і сухостою) категорично заборонена.

Риба

Риби на Лимані багато, та риби різної. Спочатку Лиман створювався як місце для нагулу риби з метою її подальшого вилову. У наш час промисел на лимані ведеться, як і зариблення коропом, товстолобом та амуром, на яких цей промисел і спрямований. Великих виробників не чіпають, тому великих коропів у достатку-офіційний рекорд 23 кг! Дуже багато в Лимані карася та великого підліщика. Карасі вагою більше кілограма ловляться як на фідера так і на звичайні махові вудки. Більшого ляща небагато, основна маса цього виду – 200-1000 грам, але його просто неймовірна кількість, досить сказати, що навіть лов коропа на бойли не дає гарантію від упіймання підліщика. Багато в лимані також краснопірки, плотви, уклейки. Але спінінгістам набагато цікавіше як справи з хижаком.

Цілеспрямовано хижака в лимані промисловці не ловлять, в мережі він трапляється як прилов, тому популяції спінінгових трофеїв хороші, а велика кількість кормової бази позначається на їх швидкому зростанні.

Основними хижаками в лимані, якщо взяти статистику затримання їх спінінгістами є судак і окунь. Судак взимку тримається неподалік вищезгаданої ями, а влітку розбредається по всій водоймі, але в основному ловиться або в прилеглому до ями коряжнику, або не посередньо на свалах. Середній розмір судака, що трапляється -700-1200 грам, але рибки до трьох кілограм вагою трапляються із завидною регулярністю. Рекорд Лимана у цій номінації 5,8 кг.

Окунів багато, і що характерно окунів великих. Якщо особливо не дрібнити з приманками, то середній розмір лиманських окунів становить близько 300-500 грам, зовсім не рідкісні і більші особини.

Щука в лимані присутня, і її чимало, але в теплу пору року вона тримається в основному в затоках біля греблі і лише зрідка виходить із трави. Щукою мало хто займається із завсідників, тому про максимальні розміри судити складно, але 4-5 кг досить звичайні. З урахуванням того що водойма велика, і дуже кормова, думаю 10-12 кг цілком реальні. Восени щука переміщається ближче до ям та канав.

Також у Лимані мешкає якась популяція жереха, сома, язя – але погоди вони не роблять.

На цьому огляд спінінгової іхтіофауни можна було б закінчити, якби не одне. На лимані гарна кормова база для краснопірки, і вона росте швидко, досягаючи ваги 300-400 грам і дуже непогано клює на дрібні вертушки-«маньячки» та інші приманки з арсеналу сучасних ультралайтників.

А ще в Ошитках розводять бестера. Бестер, цінна промислова осетрова риба, що досягає ваги до 30 кг, іноді робить замах на черв’яка або живця в самому лимані і дарує незабутні хвилини битв з рідкісним трофеєм. На виведенні навіть дрібні 1-1,5 кг бестери можуть дати фору будь-кому, одні тільки скажені ривки і вертикальні «свічки» чого варті.

Риболовля

“Біла” риба

Основними трофеями за якими до «Ошитки» приїжджають любителі поплавцевої вудки та фідера – це карась, підліщик та короп. В основному ловлять на кукурудзу з опаришем, зрідка можна зустріти справжніх короп’ятників з род-подами та бойлами.

Як підгодовування на карася і ляща найчастіше використовують готові підгодівельні суміші від вітчизняних виробників, з додаванням великої фракції (кукурудза, горох, перловка). Багато хто використовують і повністю саморобні корми.

Цілеспрямовано на коропа і сазана найчастіше розташовуються з боку ями, там де дно чистіше і глибини більше навіть біля берега, хоча клює короп по всій водоймі. Снасті – класичні коропові та «методні» монтажі. Т.к. водойма дуже велика, коропа (як і «білу») треба активно годувати, і розуміти що «кулі», як на акваріумах очікувати не доводиться.

Товстолобика влітку найпростіше знайти в затоках біля греблі, в тині, де він пасеться як водяна корова. Найпростіший спосіб зловити “лобика” – “технопланктон” на поплавцевому оснащенні, що подається над травою.

Хижак

Влітку, як уже говорилося вище, судак залишає центральну яму, і після нересту розбредається по всій водоймі. Звичайно, якась частина його веде осілий спосіб життя в коряжниках, але основна маса патрулює водойму, переважно вздовж валу в яму, і за урізом очерету, на глибинах 1,5-1,8 метра. Тут судак чудово клює як на класичні джигові приманки, так і на поки що екзотичних у нашій країні черв’яків та октопусів.

При лові в корчах, перед ямою – єдиний спосіб уникнути численних обривів дорогих приманок – використання товстих 20-30 фунтових шнурів. Такі товсті нитки краще гармонують з мультиплікаторами, і додатково дозволяють збільшити час падіння приманки на дно – для літнього, трохи загальмованого судака це дуже важливо. З приманок добре себе зарекомендували FOX Reaper, Черви практично всіх виробників, та якісна їстівна гума від японців та американців, наприклад Leech від Fox та Tiny Ika від Garry Yamamoto.

При лові за урізом очерету хороші результати показує застосування воблерів, часто це Rapala Tail Dancer 7 і подібні до нього. Досить часто, особливо в спеку – кренки типу Salmo Hornet 4.

При лові на ямі все відбувається набагато простіше, джигголовка, віброхвіст і ступінчаста проводка-до нересту і пізньої осені це не найгірший варіант. Часто при пізніше осінньому лові на ямах на приманку робить замах щука, і зазвичай відкушує приманку, т.к. розраховуючи на судака більшість джигітів не використовують броньовані повідці.

Як уже говорилося – щука в теплу пору року живе в траві і цілеспрямованого лову окуня і судака зазвичай не заважає. Якщо стоїть завдання зловити саме щуку – то найпростіше знайти її з боку дороги у затоках. Як приманку використовувати або не завантажений силікон великих розмірів або неглибокий воблер типу «мінноу». Якщо ловити з вимосток, або зайти в затоки на човні; відмінний улов можуть принести джерки-глайдери, але особливої ​​популярності вони на даному водоймищі не отримали, т.к. щуку тут ловлять переважно в забродних комбінезонах, а стоячи по груди у воді особливо не по джеркаєш.

Великий окунь часто трапляється при лові судака та щуки, але набагато простіше його наловити влітку твічингом дрібних «миношок», або на поверхневі приманки. Лов – або по затоках (із застосуванням металевого повідця-щуки не дрімають), або під очеретом. Часто верхові виходи окуня спостерігаються ще в квітні-травні, поппер або невеликий стик буде дуже доречним. Ну і звичайно, як завжди при лові «смугастого» не варто забувати про мікроджиг. Дрібний твістер на шарнірному оснащенні – це 100% ймовірність того, що риба на юшку буде спіймана.

Цілеспрямованим ловом краснопіркою мало хто займається, але його багато як за очеретом, так і на впускному колекторі (місце де вода з водосховища потрапляє по трубі в лиман), причому з обох боків. Там, на «маніячку», можна чудово половити радикальним ультролайтом, краснопірка, окуньки, добірна верховодка, і навіть іноді мови з голавликами нудьгувати не дадуть.

Публіка

Публіка різна. В основному їздять за коропом, линем, карасем, лящем. Досить багато просунутих рибалок, оснащених за останнім словом рибальської моди. На жаль, як це не сумно, вистачає на лимані «рибалок» які не гребують поставити на ніч сітку, правда охорона бдить, і проблем із сіточниками не буває. Чисто спінінгістів небагато, зазвичай до заборони, та пізньої осені. Вистачає відпочиваючих, але тільки на початку Лимана, на березі Київського водосховища куди можна проїхати автомобілем.

Висновок

Водойма відмінна. Риби багато, риба різна, зокрема й трофейна.

Відмінна природа практично немає сміття. Один з небагатьох платників київської області, де хижак не запускний, а місцевий, і його багато. Дуже адекватна охорона, з будь-якого питання до неї можна звертатися.

Єдиний мінус – це те, що водоймище все-таки рибопромисловий хоч на популяцію риби це не впливає.

Оригінал статті знаходиться на www.rybalka.com

Риболовля: Бестер

Бестер (за першими складами слів “БЕлуга” та “СТЕРлядь”) – гібрид двох видів риб сімейства осетрових, отриманий шляхом штучного схрещування самок білуги із самцями стерляді.

Бестер (за першими складами слів “БЕлуга” та “СТЕРлядь”) – гібрид двох видів риб сімейства осетрових, отриманий шляхом штучного схрещування самок білуги із самцями стерляді. Вперше отримано 1952 року в СРСР.

Бестер поєднує швидке зростання білуги та раннє дозрівання стерляді, порівняно легко звикає до штучних кормів і не вимогливий до тепла (діапазон температур зростання 0,5-30,0 ° С). Довжина до 1,8 м-коду, маса до 30 кг. Статеве дозрівання самок у віці 6-8 років, самців у 3-4 роки. Плодить. В аквакультурі гібриди першого покоління за 2 роки вирощування в садках та басейнах досягають маси в 1 кг і навіть більше. При вирощуванні у ставках трирічки досягають товарної маси 1,5-2,0 кг, у басейнах – 6-8 кг. Самки масою 12-18 кг дають 2-3 кг чорної ікри.

На що ловити: наживки – молюск, живець, личинка короїда, струмок.

Як ловити: способи лову – донка, вудка поплавця, з дна.

Коли ловити: час доби – вдень та вночі.

Риболовля: Веслоніс

Веслоніс (лат. Polyodon spathula) – вид прісноводних променеперих риб сімейства веслоносових загону осетроподібних.

Ця велика прісноводна рибка отримала таку незвичайну назву за величезний ніс, що формою нагадує весло. Він займає 1/3 від загальної довжини тіла і може досягати 70 сантиметрів. Основне його призначення – ефективне виявлення видобутку, у ролі якого виступає планктон.

У світі існує 2 види веслоносів, один з яких – американський веслоніс (Polyodon spathula) – мешкає в річці Міссісіпі та її притоках, а також в озері Ері, а другий – китайський веслоніс або псефур (Psephurus gladius) – мешкає в басейні Янцзи. Відмінність між цими видами полягає в розмірах та раціоні харчування.

Довжина американського веслоноса складає близько 2 метрів, а важить він — від 70 до 85 кг. Китайський веслоніс відрізняється від свого американського побратима більшими розмірами (їх довжина може досягати 5 метрів) і соліднішим раціоном харчування, що включає рибу. . Риба може жити і розмножуватися тільки в прісноводних глибоководних річках з сірим гальковим або мулистим дном, тому вона має ідеальне для таких умов проживання забарвлення – темно-сіра спинка і світле черевце.

З боків від роструму розташовані маленькі вусики, які є органами дотику. Тіло безлуска, але все ж таки можуть зустрічатися маленькі самотні лусочки. Канали бічної лінії оточені невеликими кісточками. Що стосується особливостей внутрішньої будови, то веслоносів можна віднести до найпримітивніших кісткових риб, оскільки основою їхнього осьового скелета є хорда, а не хребет. Гострокінцевий хвіст також відносить його до цих риб.

Дорослі особини, як і молодь, харчуються планктоном, зокрема нижчими ракоподібними, фітопланктоном та детритом. У дуже поодиноких випадках вони можуть поглинати личинок комах. Веслоноси завжди знаходяться в русі і з настанням «обіду» піднімаються ближче до поверхні води з відкритим ротом, пропускаючи через зябра потоки води. За такої фільтрації весь планктон за допомогою зябрових тичинок залишається в роті і потім вирушає в шлунок. Щоб улов був вдалий, а обід ситний, веслоноси, у буквальному значенні слова, починають «каламутити воду», чому з мулистого дна піднімається більша кількість мікроорганізмів. Дізнатися, де вони знаходяться, рибі допомагає її чудо-ніс, що містить електрорецептори, за допомогою яких вона сприймає слабкі електричні сигнали, що йдуть від дрібних організмів.

Період нересту у веслоносів посідає кінець квітня -початок травня, коли температура води досягне 14-16 З°. Тоді вони прямують до місць нересту — туди, де найсильніша течія та галькове дно. Самка метає ікру на глибині від 2 до 12 метрів. Вона відкладає від 82 до 250 тисяч темних ікринок, з яких через 9 днів вилуплюються мальки, щоправда, у перші дні життя багато хто з них гине.

Зростають вони швидко, за перший рік досягають 70 сантиметрів, потім зростання трохи сповільнюється. “Весло” починає рости з 2-3 тижні. До другого року життя риби сягають 1 метра. Статеве дозрівання настає лише до 5-10 років.

Риболовля: Товстолоб

Товстолобик, товстолобий або толпига (лат. Hypophthalmichthys molitrix) – велика зграйна пелагічна риба.

Товстолоб – це загальна назва двох пелагічних прісноводних видів сімейства коропових: білого і строкатого. Мешкає в річках Далекого Сходу, акліматизований і в басейнах річок європейської частини країни. Зграйна риба, що швидко росте, досягає довжини до 1,5 метрів і маси до 50 кілограм. Тіло помірно високе, темно-сріблясте на спині, сріблясте на боках і череві, голова розвинена, широка (звідси, мабуть, і назва), дрібна луска, черевні та анальний плавці з нальотом жовтизни, рот верхній. Віддає перевагу місцям з тихою течією, водосховища. Тримається на розливах, у сполучених з річкою озерах, багатих на водорості і рослинність. Харчується мікроскопічними водоростями – фітопланктоном, тому ця риба є чудовим меліоратором водойм. За допомогою свого цедильного ротового апарату білий товстолобик профільтровує зацвілу, зелену та каламутну від детриту воду. Тому він іноді запускається у водоймище як доповнення до фільтраційної системи, роблячи воду чистою та прозорою. Використовується в товарному вирощуванні як полікультура.

Нереститься протягом при температурі води вище 20ºС. Товстолобик обережний, потайливий. Зимує у глибоких ямах у глибокому сні.

Місця лову

Товстолобик населяє сьогодні практично всі водосховища півдня України. Пошук його нескладний, там, де він є, його можна спостерігати візуально. Зграї цих гігантів нерідко бороздять воду, як касатки, не дуже маскуючись – у воді вони не мають ворогів. Мінімальний розмір дозволеної для вилову риби встановлений Правилами для всіх регіонів один – 40 см.

У водоймах, де водяться ці риби, пошук їх не складно. Товстолоба ходить солідними зграями, а його величина така, що при цих переміщеннях на поверхні добре видно хвилю, яку женуть риби, рухаючись на невеликій глибині. При небезпеці ж зграя йде глибше, але зазвичай ненадовго.

Насадки та приманки

Насадками при ужені товстолоба є м’які частини культурних рослин. Це можуть бути кубики з м’якоті дині, зав’язь огірків, ягоди з віддаленими кісточками тощо. Деякі рибалки додатково одарують їх різними ароматизаторами.

Підгодовування та привада

Рибалки, які ставлять завдання зловити товстолоба, зазвичай присвячують цьому багато часу та зусиль. Вони докладають, зокрема, зусиль до того, щоб привчити рибу харчуватися потрібним видом корму. Наприклад, шматочками свіжого огірка. Якщо це вдається, то такого ж складу застосовується і підгодовування. Особливо часто вдається підгодувати товстолоба у періоди зменшення у водоймі його звичайного планктонного корму.

Тактика та способи лову

На батьківщині товстолобика його ловлять виключно мережами, але вітчизняний аматор позбавлений такої можливості, тому вигадує всякі хитрощі для затримання цього велетня. Винайдені снасті рибалки не поспішають зробити “надбанням широкого загалу”. Ми наводимо лише найвідоміший варіант снасті для вудіння цієї риби – донку. Снасть будується на основі міцного вудилища спінінга довжиною не більше 2 м. Основна волосінь повинна витримувати до 30 кг., а повідець – до 20 кг. мертвого вантажу. Краще, якщо це буде плетінка, так як риба ця обережна і при діаметрі волосіні більше 0,25 мм. дочекатися клювання мудро. Закінчується основа ковзним грузилом, за яким розташовується поплавець з бальси або пінопласту, на який і кріпиться гачок з насадкою.

Клювання

Клювання товстолоба виглядає як повільна підсікати цю рибу потрібно негайно. Опір товстолоба на гачку відрізняється буянням, порівнянним з поведінкою на гачку амура. Сила цієї риби така, що взяти його снастю без солідного запасу волосіні неможливо. Клювання рішуче, але в той же час вимагає від рибалки хорошої підсічки – губи у риби досить жорсткі і потрібно, щоб гачок увійшов у тканини ґрунтовно. Без цього товстолоба не витягти з води.

Виведення

Ступінь люті риби на гачку та її фізичні дані призвели до того, що ті, хто спеціалізується на цьому виді аматорського вудіння, навіть називають товстолоба драконом. Без міцної волосіні та її солідного запасу рибу не виводити і не втомити.

Риболовля: Лин

Лин (лат. Tinca tinca) – вид променеперих риб сімейства коропових (Cyprinidae), єдиний представник роду Tinca.

Лин – риба сімейства коропових довжиною до 60 см. і вагою 600-800 р. (як виняток сягає 7,5 кг). Мешкає в басейнах річок, що впадають у Каспійське, Чорне, Азовське та Балтійське моря. Крім того, в Сибіру – в середній течії Єнісея та Обі. Об’єкт промислу.
Про походження назви риби є кілька думок. Деякі думають, що воно походить від слова “лінь”, тому що вважають лина неповоротким і лінивим. Це підтверджує і зовнішній вигляд линя: тіло у нього товсте і коротке, хвіст ніби обрубаний – що створює враження жирної та незграбної істоти. На Уралі линя називають ліном. За те, що назва линя від його “линьки”, виступав Л. П. Сабанєєв:

“… спійманий лин негайно покривається великими чорними плямами… Ці плями від густого та прозорого слизу, після затвердіння відвалюються і на їх місці з’являються жовті плями”.

Тіло линя покрито дуже дрібною лускою різних відтінків залежно від води та ґрунту, місця його проживання. Переважаючий колір линя – жовтий на боках із золотистим відливом, на спині – темно-зелений, а в ставках з мулистим дном трапляються лінії майже чорного кольору.

Лин – риба не зграйна і воліє жити поодинці. Місця його проживання – заплавні стариці, протоки зі слабкою течією, затоки річок, а також озера і ставки, що заросли по берегах очеретом, очеретом і осокою. У всіх водоймах віддає перевагу тихим трав’янистим місцям. Лин тримається біля дна і малорухливий. Так само, як і карась, дуже невимогливий до вмісту кисню у воді.

Нерест починається після прогріву води до 19-20 ° С, зазвичай у червні, і триває до середини липня. Нереститься лин лише біля водної рослинності, не збираючись при цьому у зграї. Виметана линем ікра розвивається дуже швидко, хоча зростання чисельності його у водоймищах від цього не відбувається. Молодь стає легкою видобутком миня, а ікру, що дозріває, у великих кількостях знищують і риби, і водні комахи, і водоплавні птахи. Лин росте швидше за карася і починає потрапляти на вудку в 3-4-річному віці.

Пересуваючись серед водної рослинності вранці та ввечері, лин риється в мулі, видобуваючи мотиля та личинок інших комах. Натомість харчується і молодими пагонами водних рослин. Найчастіше досвідчений рибалок може легко виявити линя по ланцюжку повітряних бульбашок, що з’являються на поверхні води, коли він копається в мулі.

Ловити линя починають провесною, відразу ж як тільки вода трохи прогріється. Ловлять поплавочними вудками на черв’яка і мотиля, біля прибережних водних чагарників і в прогалинах між ними. Якщо грунт у водоймі твердий, краще опускати насадку на дно, а якщо в’язкий і мулистий – трохи вище за дно. Успішніше буде лов на приважній ділянці. Хороша привада для линя-макухи, каша, хліб, варена картопля, шматочки черв’яків, парені хлібні зерна, сир. У тих місцях, де водна рослинність занадто густа, необхідно попередньо розчистити її до утворення вікон і доріжки для виведення пійманої риби, а вже потім на розчищене місце закидати приваду.

Найкращий час лову линя – зі сходу сонця до 10 години ранку і до кінця дня перед його заходом. Клювання линя різна, іноді млява, повільна, з веденням поплавця убік, а іноді рішуча зі швидким зануренням його. Спіймана риба посилено пручається, намагаючись піти в мул або водні чагарники. Тому при виведенні рибалці треба бути терплячим і наполегливим, а якщо все ж таки лин зайде в зарості, необхідно злегка натягнути волосінь і чекати, коли він сам залишить свій притулок, і тільки потім виводити його на чисту ділянку і до берега.

Порада – при вженні лина ніколи не слід поспішати з підсіканням, особливо якщо насадка завелика.

Лин має хороший нюх і дотик, що дозволяє йому легко орієнтуватися при пошуку їжі, а також швидше знаходити насадку.

Зміна погоди істотно впливає на клювання линя, втім так само, як і інших риб, причому при зниженні атмосферного тиску клювання може припинитися зовсім. Найкращою для вудіння линя вважається похмура погода, коли накрапує теплий дощ. Після дощу лин зазвичай піднімається у верхні шари води. Це слід враховувати під час опускання насадки.

Ласою насадкою для линя є ракова шийка. Вона добре помітна на темному мулистому дні при правильному її зануренні. Для лову линя можна використовувати і опариша, якого, безумовно, легше добути, ніж раку, а також очищених від раковин равликів або слимаків.

Вудка для лову линя застосовується по можливості найдовша, ліси міцністю не більше 1,5 кг., повідець обов’язково жилковий, поплавець легкий, краще занурюється, так як насадка лежить на дні.

Риболовля: Язь

Язь (лат. Leuciscus idus) – вид променеперих риб із сімейства коропових. Молоді риби називають під’язками.

Язь – риба сімейства коропових вагою до 8 кг. і довжиною до 70 см. Мешкає у річках Євразії. Часто зустрічається у водосховищах, проточних озерах та ставках.
Язь досить гарна риба: луска його має сильний золотистий відтінок, особливо помітний на зябрових кришках, нижні плавці – яскраво-червоні, спинний та хвостовий – темно-сірі, а іноді й злегка червонуваті. Тіло язя товсте і досить широке, рот невеликий. Дрібного язя вагою до 400 р. часто називають під’язком.

Язь вважається рибою нехижою, але насправді, досягнувши ваги 300-400 р., він починає харчуватися і мальком, а дорослий стає справжнім хижаком.

Мешкає язь на середніх глибинах у місцях з помірною течією або стоячою водою. Віддає перевагу ділянкам з піщано-гальковим або глинистим дном. Охоче ​​займає невеликі простори із чистим дном, розташовані серед водної рослинності. Улюблені місця стоянок язя – ями нижче за перекати, вир під греблями, на межі течії і тиховоддя нижче за пристані, мости, що впали у воду дерев. Язь підходить до усть струмків і річок, а також на струмінь замутненої води після дощу. Любить триматися під навислими над водою кущами та деревами. У непроточних озерах із низьким вмістом кисню у воді не водиться. Нереститься язь у південних районах – у травні-червні за температури води 6-8°С. У цей час він збирається великими зграями. Нерест його протікає у місцях, що заливаються весняною порожньою водою. Там, де повінь не буває, язь іде на нерест у невеликі річки та меліоративні канали із середньою швидкістю течії, обираючи місця з піщано-глинистим ґрунтом.

Живиться молюсками, різними личинками, комахами, хробаками, пагонами водної рослинності, мальками.

Лов язя починається ранньою весною, під час спаду порожнистої води, до її просвітлення. В цей час він іде на нерест. Особливо успішний лов у малих річках, що впадають до великих водойм. Ловлять язя в проводку і донною вудкою. Насадка – черв’яки, виповзання, мотиль. Після нересту язь повертається на місця постійного проживання, де його можна ловити в проводку, донною вудкою, нахлистом і спінінгом.

Порада – приудженні язя слід дотримуватися тиші і маскуватися.

Язь – риба зграйна і зазвичай тримається невеликими зграйками. Великі особини живуть поодинці або малими групами.

Риболовля: Головень

Головень (лат. Squalius cephalus), також головль, голавль – прісноводна риба з сімейства коропових.

Головень мешкає в басейнах річок, що впадають у Каспійське, Чорне та Балтійське моря. Вибирає ділянки річок зі швидкою течією, піщаним, кам’янистим, нерівним дном. Охоче ​​тримається у притоках великих та середніх річок, зустрічаючись аж до верхньої течії. На зимівлю йде у глибокі місця з тихою течією. Вага головня сягає 4 кг., але зустрічається як виняток вагою до 8 кг.

Нереститься головень неподалік місць звичайного проживання, групуючись на швидкій течії біля перекатів з твердим грунтом, в ямах з нерівним дном, камінням, потонули корчами. У період нересту, який зазвичай збігається з часом цвітіння черемхи, клювання головня не припиняється.

Ловиться головень поплавцевими та донними вудками, нахлистом і спінінгом. Лов починають навесні, з просвітленням води, вудками поплавця, на купку черв’яків, виповзка, чорного таргана, веснянок. Ловити краще на помірній течії, з піщано-гальковим дном, на глибині 1,5-2,5 м. Ловлять з човна в проводку, а з берега – плавом, рухаючись повільно вниз. Ловлять з дальньою відпусткою насадки, користуючись довгою лісою (до 12-15 м), плавним самоплавним поплавцем і найкраще з котушкою. Ведуть насадку в придонному шарі або підлогу води.

З появою хруща необхідно відразу ж перейти на лов головня нахлистом, щоб використовувати цю відмінну насадку. Ловлять на перекатах, бистринах та струменях, пускаючи занедбаного жука вільно спливати за течією. Для лову на жука можна застосовувати лісу “з щепленням”, конічну лісу або жилку діаметром 0,5-0,6 мм, обов’язково з повідцем діаметром 0,25-0,3 мм. Гачок одинарний, №9-10. Поплавець не ставиться. Для зручності закидання жука вище гачка, в 15 см від нього, можна поставити на повідець вантаж – дробинку № 0. Насаджувати на гачок треба по два жуки, випускаючи жало гачка назовні. Підсікання головня при цьому способі лову повинна бути ретельно вивчена. Частою та звичайною помилкою рибалки буває бажання негайно відповісти підсіканням на ривок риби. В результаті головень погано засікається, б’ється і сходить з гачка або рибалок просто висмикує насадку з великого рота риби. Щоб уникнути цих невдач, слід після клювання подати вудлище слідом за лісом, що йде, на витягнуту руку, а потім зробити плавну підсічку. Зазвичай ця пауза між клюванням та підсіканням триває 4-5 сек. При підсіканні різким ривком можна обірвати повідець.

Виважувати головня треба не поспішаючи. Він сильно пручається, б’ється на гачку, проте виведення швидко втомлює його. Брати підведеного голавля краще підсачком, а за відсутності його – пальцями під зябра. Глибоко прониклі в рот риби гачки на лові не виймати, а обрізати з повідцем, маючи при собі запасні з прив’язаним гачком для швидкої заміни. У разі необхідності звільнити гачок, що міцно встромився в м’яку тканину порожнини рота та глотки головна; для цього треба мати при собі вилочку на шнурку. Іноді ловлять головня на жука та з дна. Крім жука, для насадки використовують різних гусениць, з яких найкращою буде гусениця нічного метелика, що мешкає на тополі, а також личинки бабки та поденки. У червні з появою багатьох льотних комах клювання головень стає більш примхливим. Іноді на будь-яку насадку клювання слабшає, що вказує рибалці на необхідність застосування іншої, кращої, насадки, яку голавль бере вже охоче. Тому треба продумано ставитися до вибору насадки і не брати до уваги досвід вчорашнього лову з нею незмінним шаблоном, що вимагає лише наслідування. У червні кращими насадками стають нічні метелики і коники, яких в залежності від їх розміру треба насаджувати по 2-3 штуки. Можна використовувати великі сині м’ясні мухи, насаджуючи їх по 3-4 штуки. Всі ці насадки придатні при лові нахлистом і вудками поплавця. Закидати їх важко, тому що вони легко збиваються з гачка під час закидання. При лові нахлистом з плавним недалеким закиданням і подальшою подачею ліси можна зберегти насадку на гачку. Цього ж можна досягти застосуванням поплавця-вантажу або прозорого кульового поплавця з плексигласу, наповненого водою.

У червні з настанням спеки клювання головень слабшає. Вдень риба невеликими зграйками гуляє біля поверхні води, йдучи під кущі, що нависли над річкою. Клювання зберігається лише в ранні ранкові години, пізно ввечері та вночі, і головень ловиться на різних комах зазначеними вище способами. При вильоті поденки клювання головень на кілька днів припиняється на всі насадки, крім поденки. У серпні головень переселяється на більш глибокі місця, з уповільненою течією. У цей час його краще ловити надонні вудки, використовуючи як насадку дрібного пескарика, жаб’янка, м’ясо черепашки-перловиці або раку, курячі кишки, кубики сиру або ковбаси, шматочки нутряного сала, личинку річкової міноги, хлібний катиш.

Виважуючи головня, не слід піднімати його близько до поверхні, а вести в півводи. Ловля головня вимагає від рибалки особливо обережних та безшумних дій. При лові головня вночі донками на дрібного пескарика і жабка слід поставити їх на гальковій мілини, поблизу місць проживання риби, причому насадку закидати біля самого берега, в 1 м від краю. Це іноді дає добрі результати. У всіх випадках слід уникати зайвого провисання лісу. Головень бере насадку сміливіше, якщо поверхню води рябить вітер чи невелика хвиля. При штилі та гладкій водній поверхні клювання слабшає. На судноплавних річках рекомендується використовувати момент проходження пароплава по фарватеру річки і хвилі, що виникли. Зокрема, останнє має суттєве значення при лові головня спінінгом.

Ловити головня спінінгом можна з другої половини травня до кінця серпня, на блешні середнього розміру, що обертаються. Добре застосовувати потьмянілі блешні з червоної міді: вони часто виявляються найбільш уловистими. Блесну слід закидати поперек течії, даючи їй потім спливати вниз у придонному шарі води, при найповільнішому зворотному підмотуванні ліси. Коли блешня спливе вниз і ліси витягнеться приблизно під кутом 45 ° до берега, що знаходиться вниз за течією, слід почати рівну зворотну підмотування ліси. Саме в цей момент, на перших метрах зворотного шляху руху блешні, найчастіше і буває клювання. Вона рішуча, різка, не вимагає підсічки і зобов’язує рибалки весь час при зворотному підмотуванні надійно тримати в пальцях ручку барабана котушки. При лові спінінгом з вантажем, що йде попереду блешні, нерідко бувають різкі хватки голавля за вантаж. Ставити з цієї причини на вантаж підвісний трійничок не рекомендується, тому що це неспортивно, та й клювання зазвичай відразу ж припиняються. Правильніше перейти на лов блешневої, у якої вантаж знаходиться на стрижні, вище за трійник. На трійник іноді корисно підмотати трохи червоної вовни.

Найкращий годинник ловить головень у другій половині літа, при помірно спекотній погоді – вранці близько 9-10 годин і з 3 до 5 годин вечора. Восени головень починає ловитися вдень, коли розігріє сонце. Навесні найкращий годинник – у середині дня, а в літню спеку – рано вранці і до вечора. Найбільший голавль ловиться нахлистами на донні вудки вночі. У похмурі дні, голавль ловиться краще протягом усього дня. Перед грозою клювання припиняється. Прибуток води у річці викликає посилення клювання на початку підвищення рівня та при спаді його. При значному підйомі рівня води або замутнінні її клювання припиняється. Зимовий лов голавля з льоду на блешню або блешню з мотилем можлива в місцях зі слабкою течією, біля затоплених кущів, корчів, завалів, але ловиться головень зрідка, лише в перші дні льодоставу і навесні.

Риболовля: Густера

Густера (лат. Blicca bjoerkna) – риба сімейства коропових, єдиний представник монотипового роду Blicca.

Густера – риба, близька до ляща. Поширена у басейнах Північного, Балтійського, Чорного та Каспійського морів. Зустрічається в озерах, особливо багато в Ільмені. Як виняток досягає ваги 1,2 кг, але найчастіше трапляється вагою від 50 до 150 г.
Густера – житлова риба та помітних міграцій не робить. Літні стоянки дуже різноманітні. Тримається вона на бистринах і в тиховодді, в чагарниках водної рослинності і чистих місцях, в мілководді і на глибині, на мулистому і кам’янистому грунті. Нерест відбувається у травні – червні невдовзі після нересту ляща, коли температура води сягає 16-18°С. Живиться густера личинками комах, донними організмами, водоростями, рідше комахами. Годується вдень і вночі, особливо інтенсивно після заходу сонця до настання темряви. Взимку великими зграями залягає до ям і частково продовжує годуватися.

Спеціально ловом густери на вудку займаються рідко. Зазвичай вона трапляється попутно з лящем, пліткою та іншою рибою при лові на поплавочні та донні вудки. Найохочіше клює на дощового хробака. Особливо жваве клювання буває перед нерестом і спочатку після нього. У цей час вона ловиться протягом усього дня. Пізніше, влітку, особливо активна на вечірній зорі. Не погано бере й ночами.

Риболовля: Плотва

Плотва звичайна (плотва, тарань, вобла, соро́га, бублиця, плотиця) (лат. Rutilus rutilus) — вид променеперих риб із сімейства коропових (Cyprinidae).

Плотва поширена на всій території СНД, за винятком Камчатки. Водиться в озерах, річках, проточних ставках, деяких затоках морів (наприклад, у Фінській затоці). Має багато підвидів та назв: сорога, чебак, сірка та ін. У Каспійському морі водиться споріднена плотва вобла, а в малосолених частинах Азовського та Чорного морів – тарань. Віддає перевагу водойм з багатою рослинністю і теплою водою, тому на півночі набагато нечисленніше, ніж на півдні. Звичайна вага плітки до 300 г. Зрідка сягає 2 кг.

Дуже сильної течії плотва уникає, проте на межі сильної та середньої або слабкої течії зустрічається часто. Тримається на кам’янистому, піщано-листому, хрящуватому та глинистому грунтах. Велика плотва зазвичай тане на чистіших і глибоких місцях біля затоплених кущів, корчів і берегів, підмоїн. Дрібна та середня тримається у траві поблизу берегів. Влітку зустрічається на межі водної рослинності в чагарниках глек біля мостів, купалень, старих паль, в млинових вирах. Зазвичай плітка тримається біля дна, але зустрічається в підлогу води і навіть біля поверхні.

Їжа плітки різноманітна: взимку – мормиш і мотиль, навесні – мотиль і черв’як, влітку зелень (шовковник), різні комахи та личинки (ручник, опаріш), черепашки, хлібні зерна. Весняний клювання плотви починається рано: в малих річках і струмках, що впадають у більші водоймища, – відразу після спаду і чала просвітлення порожнистої води. Іноді у великих річках ще спостерігається ліхід. Цей перший, дуже інтенсивний весняний клювання плотви в малих річках триває дн 7-10, поки вода остаточно просвітліє, середній смузі СНД клювання буває зазвичай до кінця квітня – початку травня. Одночасно або трохи пізніше інтенсивне клювання спостерігається в озерах після відкриття їх від льоду (перед нерестом і під час нього). Після нересту клювання зазвичай погіршується на один-два тижні.

Навесні та влітку в озерах і ставках ловлять поплавцевими вудками на мотиля, опариша, хліб, тісто, пшоняну кашу і рідше на гною. Хороша весняна насадка – личинка бабки. Влітку в річках ловлять у проводку – на опариша, мотиля, струмка, мурашині яйця, парену пшеницю, перлову крупу, а донками – на хліб, тісто, м’ясо черепашки, хробака та кашу. Іноді при лові вночі язя на донки велика плітка трапляється на виповзка. У червні, липні та серпні ловлять також у проводку на зелень (нитки шовковника), особливо після паводку, коли вода несе багато зелені. У липні та серпні при лові в озерах гарною насадкою може бути коник. Ловлять на нього у “вікнах” між листям латаття, серед очерету і очеретів, на легке вудлище довжиною 5-6 м., з лісом-жилкою діаметром 0,2-0,15 мм. Довжина лісу повинна бути не більшою за довжину вудлища. Це необхідно для точності закидання у вікна. Гачок № 3-4, із прямим загином. Відпустка насадки – рано-вранці (до сходу сонця) на 20-30 см, а потім до 60-80 см. від поверхні води. Вантаж – одна дробинка № 7. Поплавець маленький, овальної форми, із пробки чи дерева. Легкі і великі поплавці пір’яні, кугові не придатні, оскільки парусять при закиданні і заважають класти насадку між травами. Придатні поплавці з пінопласту з вантажем, вмонтованим у нижній частині поплавця. У сутінки краще видно на воді чорні поплавці, а вдень білі.

Нахлистом або з маленьким поплавцем без вантажу ловлять плітку на кімнатну або м’ясну муху. Також застосовують поденку та мошкару, яка є гарною насадкою. Успішний маловідомий літній спосіб лову плотви з темним шовковим лісом. Ловлять легким довгим вудлищем, без вантажу, з квадратним маленьким поплавцем, прив’язаним на метр вище за глибину місця лову, в зарослих річках з піщаним дном. Насадку закидають у протоки між травами. Ліси легко в’ється між ними і, схожа на нитки водоростей, не насторожує рибу, а насадка тягнеться по дну течією. Насадкою служить кулька м’ятого хліба завбільшки з дрібну горошину. Цим способом можна ловити на дрібних швидких місцях велику плітку.

Влітку клювання плотви, особливо великої, буває найкраще на ранковій і вечірній зорі. Восени – з вересня до льодоставу – ловлять на течії у проводку, а в закритих водоймах – вудками поплавця – на мотиля. Восени плотва бере протягом усього дня. Пізньої осені успішний лов у глибоких місцях водойми, з човна, зимової вудкою на блешню з мотилем. Взимку після льодоставу в річках ловлять зимовою вудкою поплавця на мотиля. В озерах і проточних ставках можна ловити на блешню з мотилем. Зі збільшенням товщини льоду та погіршенням кисневих умов клювання плотви у закритих водоймах слабшає. У річках при різкому падінні тиску, температурі, що часто змінюється, і вітрах північних напрямків клювання також різко погіршується. Поліпшується він у тривалі відлиги після сильних морозів та у тихі дні з рівною температурою до -10°С. Однак, починаючи з лютого, клювання спостерігається іноді в снігопад та хуртовини. У лютому в невеликі річки, що впадають у водоймища, заходить багато плотви. Тут її ловлять поблизу берегів, на тихій течії вудками поплавця і на блешню з мотилем. У великих річках успішний лов уночі з ліхтарем поплавцевими зимовими вудками на мотиля. Ополонка прямокутної форми прорубується поперек течії. Ловлять трьома-чотирма вудками. З лівого боку на краю ополонки поміщають ліхтар, щоб несильне світло падало вздовж неї на воду. Тоді на темному тлі води білі поплавці добре видно. Світло у поєднанні з підгодовуванням приваблює рибу. Найкраще клювання зазвичай буває між 8 і 11 годиною вечора і в кінці ночі – від 4 до 8 годин.

Наприкінці зими клювання покращується спочатку на річках, а потім на озерах та великих водоймах. Ловлять тим часом на блешню з мотилем або вудочкою поплавця з блешкою ​​і окремо прив’язаним на повідку мотальним гачком (на 10-15 см. вище блешні). У відлигу ловлять у проводку в поздовжніх по течії ополонках довжиною 3-4 м і шириною 25-30 см на рівній спокійній течії, на глибині 2-3 м. Снасть застосовується та ж, що при літньому лові в проводку, але вудилище береться довжиною 1,2-1,5 м. Насадкою служить мотиль. Ближче до весни на деяких річках утворюються довгі ополонки. Вони можна ловити з надійної берегової кромки льоду в проводку на мотиля, користуючись вудлищем 5-6 м. завдовжки.

При лові плотви велике значення має підгодовування. Для неї при лові у проводку навесні та влітку вживають – мотиль, мурашині яйця, парені зерна, пшеничні висівки, конопляне насіння, смажені сухарі; а восени та взимку – тільки мотиль. У водоймах без течії краще застосовувати хліб, тісто, перлову чи вівсяну кашу. На постійних місцях лову в озерах і ставках використовують приваду – парене жито або овес, крихти чорного хліба, розпарені хлібні кірки, макухи, конопляне насіння. У сильно зарослих ставках і озерах привада і підгодовування не має значення.

Риболовля: Рибець

Рибець або сирть (лат. Vimba vimba) – вид променеперих риб із сімейства коропових.

Рибець мешкає виключно в басейні Чорного моря, включаючи Азовське. Входить до річок Дністер, Буг, Дніпро, Кубань, Дон. Особливо численний у Кубані. Середня вага 300-400 г, максимальна -1 кг. Рибець веде прохідний спосіб життя. Підйом спостерігається у різних річках у різні терміни. У Кубань піднімається у жовтні-грудні, потім затримується в середній течії річки на зимівлю і знову продовжує підйом у верхів’я, починаючи з березня. У річках Дніпрі, Доні йде у березні-квітні та кінчає у травні.

Нерест починається у травні – червні та іноді затягується до вересня. Ікрометання порційне. Температура води на початку нересту 18-20 °. Нерестовища розташовані на перекатах з гальковим або велико-піщаним дном. Віднерестувавши, скочується на відгодівлю у морі. Харчується різними донними організмами: молюсками, хробаками, личинками комах.

Рибця на вудку ловлять під час його підйому до річок. Ходовий рибець дотримується швидких та порівняно глибоких місць, тому ловлять його переважно на донні вудки. Найбільш поширений лов на закидні донки з берега. Місцеві рибалки зазвичай ловлять на кілька донок і вудилищем не користуються, накидаючи лісу після закидання рукою на невелику пружну тичку. Ліси капронова, довжиною 25-30 м, діаметром 0,5 мм. Вантаж вагою близько 200 р., прикріплений до кінця ліси. Повідці з капронової жилки діаметром 0,25 мм. (3-5 штук), прив’язані вище грузила. Гачки № 5-7. Насадкою служить личинка поденки – «бабця».

Описаний спосіб лову недосконалий, при ньому багато риби не засікається і сходить із гачка. Цікавіше та успішніше ловити з човна на ходову донку або у схилу. При лові з берега слід користуватися вудлищем з котушкою, застосовувати лісу не товщі 0,3 мм. і вантаж не більше 80-100 г. На місцях з несильною течією та глибиною не понад 4-5 м ловлять у проводку з дальньою відпусткою поплавка. Кращий час лову – друга половина октябся-перша половина грудня. Охоче ​​в першу половину дня.

Риболовля: Уклейка

Уклейка (уклея), або звичайна уклейка, або силявка (лат. Alburnus alburnus) – поширений вид риб із сімейства коропових (Cyprinidae).

Ця риба веде зграйний спосіб життя, причому в теплу пору року ці зграї невеликі, а ближче до осені значно збільшуються. Зустрічається уклейка переважно на відкритих ділянках водойм із уповільненою течією (зарослих ділянок ця риба уникає! Ночами зграйки зупиняються поблизу заростей у місцях зі слабкою течією, вдень і в сутінки вони постійно перебувають у русі, перебуваючи в безпосередній близькості від берегів, як правило, неподалік від мостів, (пристаней, паль, гребель та інших підводних споруд. У тиху літню погоду уклейки плавають біля самої поверхні, у вітряну погоду опускаються дещо глибше.

Порада -ловити уклейку краще в денний час на поплавцеву, використовуючи черв’яка, мотиля, парений овес, муху, хліб, застосовуючи гачки №2,5-3,5 і волосінь товщиною 0,1-0,15 мм.

Риболовля: Щиповка

Щиповка звичайна (лат. Cobitis taenia) – найменша риба сімейства в’юнових.

Щиповка звичайна або кусачка, що відноситься до сімейства в’юнових риб, має стрічкоподібне тіло. Область проживання дуже велика: в європейській частині Росії її можна зустріти всюди: від Піренейського півострова до великої водної мережі Уралу, населяє басейни Північного, Балтійського морів та Фінській затоці, Невській губі, Ладозькому, Псковсько-Чудському та Онезькому озерах. У Сибіру водиться у всіх водоймах до басейну річки Олени, крім Північного Льодовитого океану; є у водній мережі Амура; на Сахаліні; в Японії; Північний Китай; Малої Азії. У великій чисельності зустрічається у верхів’ях Волги та Дніпра, у водних басейнах Дону та Кубані, у річках західного узбережжя Каспію. У Європі вона мешкає в таких країнах, як Шотландія, Швеція, Норвегія, Ірландія, Уельс.

Отримала свою назву від колючок (щипів), які розташовані в області очей і висуваються у випадках небезпеки, дуже колючі та чіпкі, добре чіпляються за сіті і якщо обійтися з нею необережно, то можна сильно поранитися про них. Щиповка має жовте забарвлення, іноді з піщаним або сріблясто-сірим відтінком, боки і черевце світло-жовті, по всьому тілу є яскраво виражені темні смужки складаються з темно-бурих плям різних розмірів, починаються вони з одного ряду великих плям, який проходить по верхній центральної частини спини, і опускаються до черевця смужками різної товщини. Дуже дрібна луска покриває все тіло щипування звичайного.

Щиповка звичайна є донною рибою, зазвичай вона не велика і досягає розмірів від 8 см. до 10 см., найбільші особини можуть мати довжину 12 см., маса риби досягає трохи більше 10 г. Молодняк активний у денний час доби, у доросліші особи свою активність починаю проявляти ближче до вечора. Між самцями і самками добре виражені статеві відмінності, у самок більше, ніж у самців, крім того самці є володарями довших плавців у черевній та грудній ділянці. Риба схожа на в’юн, але відрізняється своїм подовженим сплющеним з боків тілом і колючками. Голова щипки дуже маленька і сплюснута з боків, носова частина округла і горбата, маленький рот із потовщеною нижньою дволопатевою губою. На краю рила і в куточках рота є шість усоподібних відростків. Очі маленькі, тому що вона видобуває собі їжу в піщаному ґрунті.

Під час розмноження забарвлення риби стає яскравішим, а плями зливаються один з одним, роблячись ще виразніше. Розмноження починається, коли температура води стає не нижче 16 ° С, в основному наприкінці квітня та травні. Нерест проходить біля берегів, на мілководді. Тривалість порційного нересту 1-2 місяці, самка викидає досить ікринки діаметром 1,9 мм, які набухають до 3,0 мм. Плодючість невисока – від 150 до 2660 тисяч ікринок, у тепліших регіонах підвищується до 460-5070 тисяч. Дозрівання ікринок проходить у підвішеному стані, тому що вони мають дуже малу питому вагу, самка метає їх між довгими водоростями.

Покльовування личинок починається на 4-6 день, це залежить від температури води, і їх довжина досягає 4 мм, після чого вони продовжують мешкати у водоростевому притулку, доти, поки виростуть у личинок щипи і розвинуться зовнішні зябра. У період зростання личинки харчуються дрібними молюсками, інфузоріями, планктоном. Дорослі особини харчуються рачками (циклопами, дафніями), личинками комах та хірономіду, які мешкають у нитках водоростей, поїдає насіння рослин. Досягши довжини 18-20 мм., і маси 0,05-0,15 гр., Мальки перебудовуються на данний образ проживання.

Місцем проживання можуть бути водойми з проточною та стоячою водою, мілководні лимани, ключові та копані ставки, канави, найбільше їй підходять протоки з повільною течією, піщано-листим або кам’янистим дном з неглибокою водою. У піщаному ґрунті заривається повністю і навіть робить собі ходи, ховається між камінням у водоймах з кам’янистим дном, може набувати вигнутої форми і перебувати у підвішеному стані. Веде потайний одиночний спосіб життя, може зустрічатися в групі кількох особин, осілий вигляд, який не здійснює жодних переміщень. У літній період щипування частіше ховається у ниткових водоростях або тині, де знаходить велику кількість їжі, що складається з дрібних організмів.

Живучістю щипування звичайне майже не відрізняється від гольця, у випадках нестачі кисню вона використовує для дихання навколишнє атмосферне повітря, тому рибалки її часто використовують для живої насадки на хижу рибу – окуня, миня і судака. Як наживка, рибку чіпляють на гачок за спинку в області спинного плавця, при лові на течії або в чистому дрібному водоймищі, її чіпляють за щоку, виводячи гачок нижче ока. У їжу, щипування не вживається, на вудку її ловлять на дрібного черв’яка і тільки для наживки. Незважаючи на свою чисельність, щипування звичайне ніякої господарської цінності не становить.

Риболовля: Жерех

Жерех, жеріх, черех, білість, білизна або шереспер (лат. Aspius aspius) – найпоширеніший вид риб роду Жерехи сімейства коропових загону карпоподібних.

Звичайні розміри жереха – 35-50 см при вазі 1,5 – 3 кг. Зрідка зустрічаються особини довжиною 70-80 см та вагою 10-12 кг. Тіло жереха витягнуте, веретеноподібне.

Молоді жерешата дуже схожі на лепечок. Однак відрізнити їх легко за такими ознаками. У жереха дрібніша луска, значно менше ока, а рило більш загострене. На кінці нижньої щелепи є виступ, який при закритому роті входить у ямку верхньої щелепи. У клеєння такого ‘замку’ немає.

Дорослого жереха вже не сплутаєш ні з ким. У нього широка (рівна половині висоти тіла) синювато-сіра спина; боки – блакитні; черево – біле. Спинний і хвостовий” плавці – сірі з блакитним відливом; інші – світло-сірі з червонуватим відтінком; очі – жовті із зеленою смужкою у верхній частині.

Водиться жерех лише у річках. Непроточних озер і стариць уникає. Вважає за краще триматися на течії нижче порогів, поблизу широких перекатів, усть річок, у протоках між островами – словом, там, де табуниться всяка рибина дрібниця, що є основною його їжею.

Статевої зрілості досягає в 3-5 років при довжині близько 30 см. Нереститься в квітні-травні при температурі води 9-10 ° С. Ікру відкладає на слабкій течії на піщано-гравійне дно.

Молодь жереха харчується невеликими рачками, донними безхребетними комахами, поїдає личинок інших риб. Дорослий жерех – типовий хижак. У його раціоні – уклейки, верхівки, піскарі, інша неширока риба.

За свою манеру полювати за видобутком жерех (ненажера) отримав кілька додаткових оригінальних назв. Найбільш відоме ‘шереспер’. Спинний і хвостовий плавці (пір’я) жереха дуже тверді та широкі. Але виринаючи з води, він їх ще більше розширює, за що отримав другу назву. Прізвиська ‘кінь’ і ‘хват’ дано йому за те, що він жваво носиться водоймою, швидко влітає в середину риб’ячої зграї, ударом хвоста оглушує кілька рибок, а потім беззубим ротом підбирає (хапає) їх і заковтує.

За своєю природою жерех – риба осіла, великих міграцій не робить. Однак протягом року місця його проживання змінюються. Зимує він у глибоких ямах зі слабким перебігом (іноді без течії) і тим часом не годується. Навесні, після нересту, 3-4 тижні відпочиває, обравши для стоянок середню глибину та помірну течію. Після цього піднімається у верхні шари води і починає жирувати. Влітку його улюблені місця – неглибокі пороги та перекати. У порогів іноді стоїть перед зливом; на перекатах – поблизу основного струменя, де течія починає втрачати швидкість. Зрідка, у погожі дні, виходить на тихі води плісняв.

Найкращим знаряддям для лову жереха є спінінг. Використовуються як штучні приманки (блешні), і мертві рибки. Кращими з блешень вважаються обертові. Існують два найбільш поширені прийоми лову жереха спінінгом: на основних стоянках і на сплеск.

При виході до порога, перекату або протоки між островами визначають зразкову зону, де тримаються жерехи, і починають її облавлювати, закидаючи приманку вище за течією. Спочатку обловлюють ближню ділянку, потім дальність закидів збільшують, а напрямок їх змінюють, спускаючись за течією. Влітку приманку проводять у верхніх шарах води. Восени, коли жерех скочується в ями, приманку тримають ближче до дна.

Технологія лову на сплеск дещо інша. Спостерігаючи за поверхнею водоймища, рибалок чекає, коли ‘вдарить’ жерех. Тієї ж миті він посилає до місця сплеску приманку. Але робить це так, щоб вона трохи перелетіла хвильове коло, залишене хвостом жереха, а при підмотуванні пройшла по середині цього кола. Непогано також по сплеску визначити напрямок подальшого руху хижака, щоб приманку класти на його шляху. Блешня жерех вистачає різко, так що на вудлищі відчувається короткий удар. З підсіканням і підмотуванням зволікати не слід. На повітрі жерех швидко ціпеніє.

Добувною буває лов жереха і на живцеву снасть. Як насадка найкраще використовувати лепешок і піскарів. Влітку живця треба тримати у верхніх шарах води, восени – ближче до дна.

З появою комах жереха можна спіймати і нахлистом. Але цією снастю доцільніше користуватися в невеликих річках, що заросли травою, використовуючи як насадки жуків і великих коників.

Риболовля: Судак

Судак (лат. Sander) – рід риб сімейства окуневих.

Судак – один із найбажаніших видобуток рибалки. По-перше, тому, що вудження судака – високоспортивне заняття; а по-друге, м’ясо цієї риби вважається делікатесом.

Судак і берш – “близнюки-брати” – настільки вони схожі зовнішністю. І той і інший мають веретеноподібне подовжене тіло вкрите дрібною лускою, що глибоко і міцно сидить. Передні спинні плавці у них, як у окуня, складаються з кісткових колючок, з’єднаних перетинкою. І судак і берш схожі на забарвлення. Відрізнити їх можна, лише уважно придивившись до виловленої риби. У судака помітно довше і вже копало. Тулуб його горбатіший. На зябрових кришках немає луски. На відміну від берша, щелепи якого озброєні однакового розміру зубами, у судака потужні ікла чергуються з дрібнішими зубами, що сидять поруч.

У забарвленні судака переважають м’якіші сірі тони. Спина його – зеленувато-сіра; черево – біле; на боках добре проглядається 8-12 поперечних темних смуг. Обидва спинні і хвостові плавці покриті рядами чорних цяток. Усі нижні плавці – блідо-жовтого кольору. З колючих риб – судак найбільший хижак. За величиною своєю він перевершує берша одного з ним віку. Рекордсмени досягають у довжину 120-130 см та ваги 18-20 кг.

Здібним до розмноження судак стає у віці 5-7 років при довжині близько 40 см. Нерест – гніздовий: при температурі 18-20 С самка відкладає ікру на глибоко розташовані під водою кореневища рослин, а самець після запліднення охороняє ікру і мальків, що виклюнулися. Мальки судака, що з’явилися на світ, спочатку харчуються зоопланктоном, але вже через кілька тижнів ці крихти довжиною 2-3 см починають хижати – поїдаючи ще менше за розмірами потомство інших риб. Якщо при переході на рибний стіл поблизу не виявиться відповідного харчування, мальки судака у великій кількості гинуть. Саме цією обставиною пояснюється те, що за великої плодючості (доросла самка викидає 500 тисяч і більше ікринок) поголів’я судака у всіх наших водоймах невелике.

Основною їжею дорослого судака, оскільки у нього невеликий рот, служать вузькі риби: ялинки, піскарі, уклейки. Справляється він також з йоржем та дрібною плотвою. Жабенят і линючих раків іноді (влітку) вживає тільки для різноманітності меню, і то – у невеликій кількості.

Живуть судаки невеликими зграйками, групуючись після нересту. Великі особини воліють усамітнення. Улюблені житла – ями, вир, глибокі западини, серед каменів, корчів і зламів дна. Жірувати виходять на зорях, прочісуючи сусідні кам’янисті або піщані мілини, перекати, ділянки із зворотним плином.

За ненажерливістю судак перевершує окуня і не поступається щуці. Забруднення води не переносить. При перших ознаках псування води йде у верхні притоки або скочується вниз. Залпові скидання бруду зазвичай ведуть до загибелі судака, що не встиг піти.

Порада: Ловлять судака різними способами і майже цілий рік: не бере він лише в каламутній порожнистій воді, та в спекотну пору літа. У сезон відкритої води найбільш видобувним буває вужіння живцевою снастью з насадкою на гачок піскаря, ялинця або уклейки. Ловлять як з заякореного човна, так і з рухомого (лов плавом або у виска). І в тому і в іншому випадку принада повинна бути недалеко від дна. Доцільно її періодично трохи піднімати, а потім опускати. З човна, що рухається, вудять тільки на глибоких місцях (3 і більше метрів).

Найкращий час лову – ранній ранок. Вдень судак відсиджується в корчах ям або у вирах під крутобережжям. Вечірнє клювання, як правило, нетривале. Клює судак своєрідно. Схопивши губами приманку впоперек, він одразу йде з нею убік. Потім на мить випускає її з рота, перевертає та починає заковтувати з голови. Поплавець фіксує всі ці маніпуляції: спочатку швидко йде убік, злегка потопаючи: потім, вистрибнувши з води, на мить завмирає і тільки після цього йде під воду. Від рибалки потрібно велика витримка, щоб не смикнути волосінь раніше часу. Як тільки поплавок почне рух поверхнею води (риба захопила приманку), треба відразу ж послабити натяг волосіні, тобто здати частину її з котушки. Це необхідно для того, щоб риба безперешкодно забрала всього живця. І стравлювати волосінь потрібно доти, доки поплавець не спрямує під воду. Підсікати слід швидким, але з широким розмахом. Відчувши гачок, судак намагається врятуватися в камінні чи коряжинах. Завдання рибалки – не дати йому піти у кріплення. Підсічений судак ходить на вудці сильніше за окуня, але не кидається з боку в бік і не вискакує з води, як щука. Втомлюється він набагато швидше за інших хижаків. Втомленого судака можна тягнути до човна, не церемонячись. А покуштувавши повітря, він стає зовсім безпорадним і дуже скоро засинає. Витягати його з води треба за допомогою сачка чи багорика. Витягування на волосіні навіть затихлого судака небезпечно – в останній момент він може рвонутись і обірвати снасть.

Порада: Ловлять судака і на штучні приманки: спінінгом і снастю для стрімкого блиску. Блешні ставлять вузькі, довгі, сріблястого (хоча б з одного боку) кольору. Спінінг користуються в основному на мілинах і перекатах. Глибокі ями облавлюють блешнею, що прямовисно висить, граючи нею в нижніх і середніх шарах води. У великих непроточних (озера) або слабопроточних (водосховища) водоймах практикується вудження судака кружками. З-під льоду судака ловлять на ямах. Найбільш активне його клювання спостерігається за першим (листопад-грудень) і за останнім (березень-квітень) льодом. Вудять взимку жерлицями і блешнею у виска. При лові у виска як взимку, так і влітку поряд з вузькими блешнями використовують ‘коромисла’, підсаджуючи на гачки пензлики мотилів або підв’язуючи пучечок червоних шерстинок.

Риболовля: Щука

Щука (лат. Esox) – рід прісноводних риб, єдиний у сімействі щукових (Esocidae). Типовий вид роду – Esox lucius (щука звичайна).

Поширена у Європі, Сибіру, ​​Північній Америці. Може досягати 1,8 м у довжину та 35 кг. ваги. Тривалість життя окремих особин може сягати 30 років.

Щуки – надзвичайно ненажерливі хижаки. Харчуються вони переважно рибами (оселедець, окунями, гольянами). Для щуки характерний канібалізм: близько 20% її раціону складають дрібніші особини її власного вигляду. Крім цього, щуки харчуються земноводними та рептиліями, великими комахами та різними покидьками. Їх видобутком можуть стати і дрібні ссавці, наприклад миші або кроти, що потрапили у воду. Щука полює і на дрібних водоплавних птахів та їх пташенят. Цей хижак нападає на тварин, що досягають 1/3 від своїх розмірів.

Щука шукає їжу, головним чином, за допомогою зору, очі у неї розташовані на вершині голови, тому щука бачить вперед і вгору. Однак у щуки є чутливий нюховий апарат. Завдяки потужності тіла і щелеп, відмінного зору щука може харчуватися практично всім, навіть падлом, що особливо важливо засвоїти для лову великої щуки!

На відміну від багатьох тварин, які протягом усього життя харчуються та живуть в одній біологічній ніші, незалежно від віку та розміру, щука під час зростання переходить із однієї ніші до іншої. У процесі зростання щука змінює малюнок полювання та зону проживання у водоймі (втім як і більшість хижих риб).

Личинки, що вилупилися на мілководді, мають довжину 6,7-7,6 мм. У міру розсмоктування жовткового мішка личинки переходять на харчування зовнішньою їжею: маленькими рачками-циклопами та дафніями біля поверхні води на глибоководді. Потім досягнувши довжини 12-15 мм. Щуки можуть захоплювати личинки коропових, а при досягненні 5 см. щучки майже повністю перемикаються на споживання молоді інших риб, для чого пересуваються на мілководді. У міру дозрівання і зростання у жмурять збільшується частка дрібних риб, таких як однорічні окуньки, дрібна плітка, єрщ, ліш, густера, які зустрічаються вздовж межі прибережної рослинності. Тобто щука знову змінює нішу проживання. При подальшому зростанні, щука починає харчуватися більшою рибою, яка живе над затопленими островами і глибшій воді на схилах берегів, щука знову змінює нішу проживання. Коли щука виростає до великих розмірів, вона починає харчуватися великою рибою і переміщається глибоководдям.

На кожній стадії зростання щука змінює нішу проживання у водоймі. Відсутність у водоймі хоча б однієї з цих ніш (певне місце та корм певного розміру) визначає максимальний розмір щуки у водоймі. Як приклад можна навести водойму з відсутністю затопленого острова і як наслідок відсутність середнього окуня. У такому водоймищі середня щука не знаходить ніші проживання для наступного стрибка зростання. Енергетичні витрати щуки на харчування дрібнішою рибою не дозволяють їй нормально рости. У зв’язку з цим великі щуки в такому водоймищі або взагалі відсутні або поодинокі.

Спробуємо описати ніші необхідні для нормального зростання щуки до великих розмірів: 1. Проживання на мілинах 2. Проживання на межі прибережної рослинності та пологого схилу 3. Проживання біля кордонів прибережної рослинності, на сильно затоплених островах і частково в товщі води 4. Проживання води Крім присутності у водоймі сприятливих ніш, необхідні такі фактори для нормального зростання щуки: 1. Прохолодна вода доступна в тому чи іншому місці водойми цілий рік. 2. Відповідний видобуток потрібного розміру і типу доступна для щуки на будь-якій стадії зростання і в будь-який сезон. 3. Доступні м’якопері, м’якотілі різновиди видобутку з високим вмістом жиру. 4. Усередині водоймища є достатньо простору для того, щоб у ньому виростали великі особини, а не безліч дрібніших. 5. Обмеження конкуренції з боку окуня та судака. 6. Інтенсивність вилову низька. В умовах Підмосков’я та прилеглих областей тиск з боку рибалок може мати вирішальний вплив. А застосування на підмосковних водоймищах мереж може взагалі коштувати відсутності навіть середньої щуки на кілька років уперед.

Для успішного лову щуки необхідно ще раз загострити увагу на температурному режимі. Щука є прохолодною рибою. При цьому чим більше шукає за розмірами, тим гірше вона переносить підвищення температури. Велика щука найбільш схильна до стресу від теплої води. Щоб щука переросла певну стадію у водоймі має бути ділянка глибокої холодної води! При цьому невелика щука активна на протязі всього літа, а жмурять непіддані нерестовим змінам або хирляві щуки харчуються, а значить і ловляться навіть у нерестовий період.

Ловля щуки влітку

Для успішного лову щуки влітку необхідно виконувати три важливі правила: раніше вставати, ловити на дрібних місцях, приманку проводити швидше. Чи знаєте ви якусь рибу, яка влітку впадає у сплячку? Якщо вірити рибалкам – це щука. В один голос вони стверджують, що в спеку вона стає інертною, впадає в дрімоту, сидить на дієті і не цікавиться приманкою. Безумовно, влітку ловлять менше щук, ніж навесні та восени. Але чи справді у цієї риби влітку пропадає апетит чи тепла погода є лише виправданням для багатьох рибалок, які просто не вміють ловити хижачку влітку?

Щука є твариною зі змінною температурою тіла. Яка кількість корму вона поїдає, залежить від температури води. Взимку витрати енергії зменшуються, і вона може коштувати невелику кількість корму. Але у теплій воді потреба в енергії зростає. Видобуток перетравлюється набагато швидше, ніж на холоді. Щука повинна постійно полювати і годуватись. Чому ж тоді вона не ловиться? Спад у статистиці літніх уловів щуки пояснюється не її апетитом, а скоріше теорією ймовірності. Той, хто регулярно займається ловом щуки влітку, пристосовуючи тактику лову до певних умов, і в спеку насолоджується вдалою рибалкою. Багато рибалок забувають про те, що влітку щуку не можна ловити тими самими методами, на ті ж приманки і на тих же місцях, що і в інші пори року.

Літня щука – зовсім інша риба і зовсім перебудовує свою поведінку і меню. Тільки той, хто знає літні уподобання щуки і з їх урахуванням організує лов, може розраховувати на затримання «гарячих щук». Ось шість відмінностей між ловом щуки влітку і в холоднішу пору року і відповідні рекомендації з лову, щоб кожен вихід на рибалку влітку був результативним.

Спробуйте ловити на маленькі штучні приманки

Влітку придонні шари води на мілководді часто буквально кишать мальками. Корм сам майже пливе щуці в пащу. Щоб проковтнути десяток маленьких рибок, їй потрібно в цих умовах набагато менше енергії, ніж довго чекати більшого видобутку і полювати на неї, витрачаючи більше зусиль.

Порада: щоб упіймати щуку влітку, слід спробувати половити в дрібнішій воді на маленьку штучну приманку на тонкому сталевому повідку. Воблери розміром з палець, віброхвости довжиною 10 см або блешні, що обертаються № 2 або № 3 можуть в цей час спокусити дивовижно великих щук. При такій риболовлі в прилові можна розраховувати на впіймання великих окунів і краснопірок.

Ловіть на дрібних місцях і впритул до дна

У холоднішу пору року ви робите правильно, якщо проводите приманку біля дна. Щуки поблизу дна знаходять укриття, там вони збирають мертвих риб. На глибині вода навіть у морозну погоду найтепліше, мінімум +4°С. Місця на відкритій воді, такі, як: «окуневі пагорби», локальні ями та плато, високо котируються при класичному щучому лові. Але влітку ці глибоководні ділянки начебто вимирають. У великих водоймах формується термоклин, нижче якого знаходиться холодна вода, і риби її уникають. Вони тримаються в зоні вище за термоклин і при полюванні переміщуються швидше нагору. Лов на глибині марна. У водоймах без термокліну щуки охоче йдуть за кормовими рибами на мілководді. Мабуть, рибалці-береговику, який намагається робити далекі закидання, краще було б опустити приманку у воду під вершиною вудлища, щоб зловити велику щуку. При лові спінінга з берега слід тихо підкрадатися до води і починати з дуже коротких закидів. Так можна зловити щуку біля самого берега, не лякаючи інших хижаків, які стоять дещо далі. В іншому випадку виведення риби, підсіченої вдалині від берега, злякає щуку, що стоїть на мілководді.

Порада: проводьте приманку дрібніше та активніше, ніж у холодну пору року. Щука стоїть неглибоко і часто, створюючи довкола себе бурун, енергійно кидається на приманку. Любителю активного та видовищного лову неважко зробити ставку на джеркбейти або на поверхневі воблери, які проводять короткими агресивними ривками. Любителю традиційного лову неважко і звичайний воблер воблер змусити періодично з сплеском підніматися на поверхню. Саме в цей момент і відбуваються клювання.

Не бійтеся раннього старту

При осінньому лові щуки вставати рано немає необхідності. Хижачка починає клювати, лише коли сонце нагріє прохолодну воду. Часто пік клювання посідає опівдні. Влітку, навпаки, багато щуків поводяться, як жителі півдня: вони влаштовують сієсту. У найспекотніший час дня вони ховаються в тіні. Роздратувати їх може лише приманка, яка проходить майже впритул. І тим енергійніше змушені щуки годуватись у прохолоді ранку чи вечора.

Порада: починайте рибальський день якомога раніше, з першими променями сонця. Е період між 5.00 та 8.00 ранку щука ловиться найкраще. Ранній старт дає вам три переваги. По-перше, щука вранці активніша. По-друге, вода в цей час частіше буває помітно прозоріша, ніж опівдні, коли цвітіння водоростей досягає максимуму. Тим самим спінінгова приманка буде краще видно. По-третє, купальники та любителі водного спорту, які галасують на воді, ще не прибули. Вранці тільки ви шумітимете на водоймі, виводячи чергову щуку.

Ловіть поблизу рослин

Де ж може сховатися щука пізно восени, взимку чи на початку сезону? Рослини відмерли, тому вона може сховатися лише за перешкодами на дні, у коряжнику, за камінням та іншими великими предметами. Влітку, навпаки, природа щедро надає щуці укриття. Саме тоді розростаються водні рослини. Зелені джунглі – справжні рай для щук. Тут вони стоять у тіні, можуть сховатися і бувають оточені незліченними кормовими рибами. Оскільки водних рослин навесні, восени та взимку майже немає, подібні місця багато «щукарів» не вважають кращими і влітку. Але можете бути впевнені: де вдосталь є водні рослини, перш за все латаття, там вільно почуваються і щуки. Проводьте найяскравіші штучні приманки, наприклад акустичні воблери і джеркбейти, впритул до чагарників, вони виманюють щук з укриття. Часто клювання на дрібній воді супроводжується сплеском або буруном.

Порада: ловіть не тільки біля кромки латаття, не бійтеся робити закидання і в прогалини між рослинами. Особливо успішний лов у виска. Забезпечте мертву рибку двома трійниками, так щоб у воді вона змогла вставати на голову, за допомогою довгого вудлища опускайте її у вікна між лататтям і змушуйте танцювати вгору і вниз. Сміливість лову в прогалах часто буває винагороджена.

Дайте газ

Часто рекомендують при лові щук проводити приманку спінінга в уповільненому темпі. Цій пораді варто слідувати, принаймні, коли вода холодна. У цей час уповільнюється обмін речовин і у кормових риб, вони рухаються повільно та мляво. Швидка приманка була б недоступною і для інертних щук. Влітку, навпаки, життя під водою протікає значно швидше і імпульсивніше. Навколо стрімко снують кормові риби, коропи перекидаються на поверхні, щуки в погоні за здобиччю вистрибують із води. Тому тепер цілком природно при лові спінінга щук переключитися на «підвищену передачу». Чим різноманітніше ви проводите приманку, чим більше провокуєте щук, тим успішнішим виявиться лов.

Порада: давайте можливість щучій приманці періодично спуртувати, піднімаючи вудлище ривком вгору, швидко підмотуючи волосінь або змушуючи плаваючий воблер виринати на поверхню. Іноді приманка може гнати собі на поверхні хвилю. Поєднання повільної та швидкої проводки особливо збуджує щуку. Вона часто кидається на приманку, коли та саме починає ривок.

Слідуйте за кормовими рибами

У холодну пору року щука орієнтується насамперед на нерівності дна водойми. Наприклад, вона приховується на укосі «окуневого пагорба», бо точно знає: тут рано чи пізно з’являться кормові риби. Часом вона вичікує кілька днів, перш ніж атакує видобуток. Влітку щуки стають активнішими. У багатьох водоймищах вони не чекають, стоячи на певних місцях, поки корм сам припливе, а йдуть йому назустріч. Вони прилаштовуються до кормових риб, мігрують разом із ними, прицільно атакують зграю. Якщо уважно придивитися, на водоймі можна побачити, як бурун проходить крізь зграю мальків біля кромки очерету, як плескіт на поверхні видає зграю уклейок, як окуні, що полюють, раптом самі перетворюються на переслідуваних і рятуються втечею. Це полює активна щука!

Порада: орієнтуйтеся влітку не тільки на рельєф дна водоймища, а й цілеспрямовано шукайте зграї кормових риб. Часто мальки видають свою присутність кола на воді. Такі місця ви можете інтенсивно облавлювати спінінгом, особливо снастою з мертвою рибкою. Її привабливість не знижується навіть після тривалого лову одному місці. А ось на штучну приманку хижаки згодом перестають реагувати.

Риболовля: Окунь

Окунь (лат. Perca) – один із дев’яти родів сімейства окуневих.

Відмітні ознаки роду: всі зуби щетинисті, сидять на піднебінних кістках і сошнику, язик без зубів, два спинні плавці – перший з 13 або 14 променями; задньопрохідний плавець з 2 шипами, переджаберна та передочкова кістки зазубрені; луска дрібна; голова зверху гладка, зябрових променів 7, хребців більше 24. Зяброві кришки з 1 шипом, луска сидить міцно, щоки вкриті лускою. Нараховують три види, які живуть у прісних (і частково солонуватих) водах північного помірного пояса. Звичайний окунь (Perca fluviatilis L.) зверху темно-зеленого кольору, боки зеленувато-жовті, черево жовте, поперек тіла тягнуться 5 – 9 темних смуг, замість яких іноді бувають неправильні темні плями; перший спинний плавець сірий з чорною плямою, другий — зеленувато-жовтий, грудні червоно-жовті, черевні та анальний червоні, хвостовий, особливо внизу, червонуватий. Колір значно змінюється, дивлячись за кольором ґрунту; крім того в період розмноження кольору статевозрілих екземплярів відрізняються більшою яскравістю кольорів (шлюбне вбрання). Самка від самця за кольором не відрізняється. Форма тіла також підлягає значним. коливань, зустрічаються окуні з дуже високим тілом (сильно горбаті). Довжина зазвичай не перевищує 30 – 35 см, але може бути і вдвічі більше. Зазвичай вага не перевищує 2 – 3 фунти, але зустрічаються екземпляри по 5 – 7 фунтів., навіть по 8 (в Онезькому озері), 10 (в Чудському), 10 – 12 (в озерах Єкатеринбурзького повіту) і кажуть, ще більші. Дуже великі О. відрізняються не так довжиною, як висотою і товщиною (при довжині до 3/4 аршина, висота до 6, товщина до 4 вершків).

Окунь належить до найбільш звичайних риб наших країн; область поширення його обіймає всю Європу до 69 ° пн. ш., крім Іспанії та деяких островів (Оркнейських, Шотландських), більшу частину Півн. Азії та Півн. Америки. Він населяє річки, озера, ставки (навіть непроточні, але з досить свіжою водою), деякі солонуваті озера, гирла річок, що впадають у море, і малосолоні моря. У Росії він водиться майже у всій Європейській частині на півночі до Кольського півострова включно (але рідкісний у Печорі), на Кавказі, крім басейну Кури, у Фінській затоці та на березі Балтійського моря, у лиманах Чорного моря і поблизу них, у прісноводних частинах Каспійського моря та Аральського, в Туркестанському краї (крім Аральського моря також у пониззі Сир-Дар’ї та Аму-Дар’ї), здебільшого. Сибіру до басейну Олени і можливо в Байкалі.

Окунь тримається переважно в місцях з тихою течією, дрібні та середні влітку — переважно на невеликій глибині, у місцях сильно зарослих водяними рослинами, звідки вони кидаються на дрібну рибу, великі окуні завжди тримаються в глибших місцях. на деяких озерах, напр. Онезькому, Боденському, вони тримаються. навіть на глибині 40 і більше сажнів, так що при витягуванні їх плавальний міхур сильно роздмухується, видавлюючи шлунок у горлянку або навіть лопаючись. Окуні тримаються зазвичай невеликими зграйками, але перед нерестом і наприкінці літа збираються у великі зграї. Окуні вкрай хижі і ненажерливі і поїдають усіляких тварин, які тільки їм під силу: дрібних рибок, риб’ячу ікру, комах, черв’яків, пуголовків, ракоподібних, особливо бокоплавів, а великі – і річкових раків.

Статева зрілість настає на 3-му році (довжина окуня в цей час врш. три). Нерест у Південній Росії, у гирлах річок Чорного та Каспійського басейну відбуватиметься у березні (старого стилю), навіть наприкінці лютого, у середній Росії у квітні чи на початку травня, у північній — у середині чи наприкінці травня. Перш за все відбуватися нерест у невеликих річках, найпізніше в непроточних озерах, причому різниця для однієї і тієї ж місцевості досягає 7 – 10 днів. Для нересту окуні збираються великими стадами, тим більше численними, ніж молодші риби, що не рестяться. Самців мабуть менше, ніж самок. Ікра викидається у вигляді довгих (1 — 2 м.) драглистих стрічок, переважно на підводні рослини, затонулий хмиз і т.п. перевищувати мільйон. Велика кількість ікри гине: поїдається птахами, рибами, комахами, викидається на берег; місцями її збирають рибалки та вживають у їжу. Нерест відбуватися рано вранці і іноді перед заходом сонця, закінчується він у 2 – 3 прийоми. Мальки виходять з яєць тижня через 2 або трохи пізніше (дивлячись за погодою), спочатку харчуються переважно дрібними ракоподібними (циклопами, дафніями), з середини літа – личинками комах, а до кінця, коли вони досягають довжини в 1/2 – 1/3 вершка — і мальками інших риб.

З настанням холодів окуні переходять у глибокі місця і все рідше й рідше залишають їх, але на початку зими полюють ще за здобиччю; тут вони й зимують, збираючись інколи десятками тисяч; у лютому (у Середній Росії) вони виходять вже з напівсонного стану і знову починають годуватись. За своєю крайньою хижістю і ненажерливістю при сильній плодовитості окунь може завдавати значної шкоди в ставках і озерах з більш цінними породами риб (коропами, лящами, судаками, форелями): вони винищують спочатку частину ікри, а потім мальків і можуть зробити розведення цієї риби неможливим. У цих випадках доводиться вдаватися до винищення окунів шляхом вилову їх частими неводами або вилову ікри. Навпаки, у водах з малоцінними породами риби розведення окунів може принести вигоди. Окуні винищуються водяними птахами, скопою, великими хижими рибами; іноді багато їх гине при замерзанні ставків від нестачі повітря. Незважаючи на свою чисельність, окунь не має великого промислового значення; споживається він переважно у свіжому, менш у морозивому вигляді, у меншій кількості – у малосольному. Одна з найпоширеніших риб у Росії – це окунь. Водиться у річках, річках, озерах, у великих ставках – усюди, де досить свіжа вода. Своїм виглядом та забарвленням помітно відрізняється від інших риб. Його коротке сплюснуте з боків тіло трохи горбато, особливо у дорослих особин – за що й отримав від місцевих рибалок прізвисько “горбач”. Тулуб покритий дрібною лускою, що міцно сидить у шкірі, без слизу. Великий рот озброєний безліччю дрібних і досить гострих зубів. У помаранчевих очах – невеликі зіниці, що іскряться темно-фіолетовим блиском. Спинних плавців два. Задній – невеликий, м’який, жовто-зеленого кольору; передній – жорсткий, складається з довгих і гострих колючок, з’єднаних між собою блідо-сизою перетинкою з великою чорною плямою на кінці. Грудні плавці – блідо-жовтогарячі або жовтуваті; черевний, анальний та хвостовий плавці – яскраво червоного кольору. Спина – зазвичай темно-зелена, черево – жовтувато-біле. По зеленувато-жовтих боках, від спини до черева, тягнуться 5-9 темних поперечних смуг, надаючи окуню ‘тигриний’ розфарб, що приховує його в чагарниках водної рослинності від ворогів і допомагає непомітно підкрадатися до своєї жертви. Треба сказати, що колір окуня сильно залежить від середовища, в якому він переважно мешкає. Наприклад, у торф’яних кар’єрах та деяких лісових тинових озерах живе суцільно темний окунь. Окуні, що живуть у прозорій воді з піщаним або глинистим дном, – світлого забарвлення, у них іноді навіть відсутня темна пляма на першому спинному плавнику, а поперечні смуги на боках бувають ледь помітними.

І ще одна особливість є у зовнішності цієї риби: зяброві кришки ззаду не закруглені, як у багатьох риб, а закінчуються одним, іноді двома гострими шипами, які дуже боляче колються і можуть необережному рибалці завдати серйозної неприємності: після уколу про цей шип на тілі людини з’являється запалена пухлина. Щоправда, трапляється такий конфуз рідко та здебільшого – з новачками.

За розмірами окуня не можна зарахувати до категорії великих риб. У більшості наших водойм його звичайна довжина 15-20 см при вазі 80-150 г. У водосховищах окунь більший, там – не рідкість ‘горбачі’ вагою 500-700 і більше р. Рекордсмени досягають довжини 40-50 см і ваги 1,5 -2 кг. Вчені і практики схильні вважати, що у нас водяться дві породи окунів: окунь звичайний і карликовий, який до самої старості не набирає ваги більше 250 г. -аматорів.

У сезон відкритої води улюбленими місцями дрібних та середніх окунів є порослі осокою, очеретом та іншою рослинністю заплави, де вони влаштовують засідки на дрібну рибку. Великі воліють глибокі вири, ями і виходять звідти на жирування лише вранці і ввечері.

За своєю природою окунь – ненажерливий хижак, але в молодості – в його раціоні головним чином личинки комах, черв’яки, дрібні рачки, ікра риб. Дорослі харчуються рибою переважно, хоча не дають спуску й іншим підводним тваринам: поїдають все, що рухається і їстівно, – черв’яків, раків, що линяють, молюсків і т.д.

Часто окуні полюють за здобиччю колективно: виявивши зграйку дрібних рибок, з величезною завзятістю переслідують її, відкривши роти і голосно чавкаючи в передчутті ласощів. Трапляється навіть так, що, захопившись переслідуванням, вискакують за своєю здобиччю на берег.

Статевозрілим окунь стає на третьому, а іноді і на другому році життя. Нерест у нього “гаремний” або по-науковому – гніздовий: одну икрянку супроводжують 4-5 молочників. Відбувається він малопомітно при температурі води 7-8 ° С наприкінці квітня – початку травня (коли розпускається листя берези). Ікра, укладена в довгі клейкі стрічки, відкладається на дрібних місцях на підводну рослинність, корчі, коріння дерев, на стебла залитого чагарника і т.п.

Виметавши ікру, окуні збираються невеликими зграйками і шукають собі відповідну зону проживання. Помічено, що в непроточних або слабопроточних (водосховища) – водоймищах окуні стоять у глибоко зростаючих очеретах, осоці та лататтях. У річках – облюбовують зарослі травою заплави, тримаються за камінням та корчами на слабкій течії. Місць зі швидким перебігом уникають.

Порада: Лов окуня триває цілий рік з невеликими перервами на повінь і нерест. Вудять тільки у світлий час доби, тому що окунь винятково “денна” риба. Найкращий годинник – ранній ранок.

У сезон відкритої води найбільш підходящою снастью є вудка поплавця. Ловлять з берега, з гребель, пристаней, плотів, а також з човнів. Оптимальна кількість вудок – дві.

Навесні і влітку як насадки використовують головним чином черв’яка, мотиля і казару; восени – найкраща насадка мальок; взимку – мотиль та черв’як. Ловлять переважно з дна. Але іноді корисно і підняти насадку.

Клює окунь енергійно – поплавець, як правило, відразу йде на дно, тому з підсіканням не можна запізнюватися. На гачку він упертий і сильний. Але витягувати окуня треба обережно, бо має слабкі губи.

Неабиякий інтерес представляє лов окуня на невеликі блешні спінінгом і снастю для стрімкого блиску, а також подергушів з насадкою малька. Найкраща пора для цих снастей – осінь, приблизно з кінця серпня, коли окуні починають збиратися у великі зграї.

Порада: Особливо жадібно окунь клює в перші 15-20 днів після льодоставу і за 2-3 тижні до танення льоду.

Риболовля: Сом

Сом звичайний або європейський (лат. Silurus glanis) – велика прісноводна риба безчешуйчата сімейства сомових (Siluridae).

Сом – найненажерливіший хижак прісних вод, він поїдає не тільки рибу, але не гребує і жабами, дрібним водоплавним птахом, пожирає різні харчові покидьки, що потрапляють у річку, проковтує великих молюсків тощо. Дрібний соменок трапляється на черв’яка при лові іншої риби.
Будова тіла сома пристосована для донного життя, вона рідко піднімається у верхні шари води. Голова його велика, широка і плеската, рот величезний з численними дрібними зубами. На верхній щелепі два довгі вуса, на нижній – чотири короткі. На спині несообразно невеликий плавець, анальний же, широкий і довгий, з’єднується з хвостовим, що робить сома дуже сильним. Шкіра гола, без луски. Очі маленькі та дуже «злі».

Сом переважно нічний хижак. Вдень він тримається на своїй стоянці, під укриттям, де чатує на свою видобуток, вночі в пошуках їжі виходить і на дрібні місця, розгулюючи біля водяних чагарників, де ласує жабами, що зазівалися.

У наших річках можливе затримання екземплярів сома вагою близько 50 кг.

Найкращий час лову сома – липень-серпень. Найкраще ловиться він незабаром після нересту, який зазвичай протікає при температурі 18-22 °С. Кращий час лову протягом доби слід рахувати зі сутінків до світанку. Але і вдень не виключена можливість його хваток, якщо приманка пройде близько його пащі.

Насадка для лову сома – блешні пропорційно величині передбачуваного видобутку і свіжі рибки, посаджені на снасточку. Враховуючи енергійний і сильний опір сома під час упіймання, необхідно ставити гачки відповідного розміру та міцності.

При боротьбі з великою рибою, яка до того ж протікає в нічний час або сутінках, необхідно бути обережним і стежити за тим, щоб ліси не захлеснулася за руку, інакше можна сильно її порізати. Техніка лову сома спінінгом поки що недостатньо освоєна, але, застосовуючи і звичайні способи лову, можна розраховувати на успіх.

Характерні риси

Сома при всьому бажанні неможливо сплутати з якоюсь іншою рибою, тому що за своїм зовнішнім виглядом він нагадує гігантського пуголовка. Витягнуте тіло сома закінчується закругленим хвостом, з’єднаним з довгим анальним плавцем по нижній частині тулуба, проте спинний плавець у цієї риби зовсім маленький.

Для сома характерна велика плоска голова та величезна паща з безліччю дрібних, але гострих верхніх та нижніх зубів. У роті риби також розташовані дві кісткові пластини, які служать для пережовування молюсків і дрібних ракоподібних. Верхня щелепа сома оснащена двома довгими вусиками, а нижня – чотирма відростками, необхідними рибі для пошуку їжі на дні.

Соми мають високу чутливість і нюх, тому, незважаючи на крихітні очі і слабо розвинений зір, чудово орієнтуються в темряві. Забарвлення сомів багато в чому залежить від води: соми, що мешкають у чистих водах, мають темне, а іноді навіть чорне забарвлення, а риба, яка водиться в каламутних водоймах, часто буває сірого і світло-бурого забарвлення. У всіх сомів – біле черево та характерні плями на боках.

Ареал

Ідеальним середовищем проживання сомів вважаються порослі водоростями озера і водоймища, на дні яких водиться багато дрібної живності. Можливо, найвідомішою водоймою з рідкісною різноманітністю цього виду риб є невелике озеро Клейдон у графстві Бекінгемшир в Англії. Сомов з кожним роком стає все більшим, і попит на цю рибу також постійно зростає. У нічний час соми нерідко підпливають близько до берега і знаходять собі корм. Вдень соми найчастіше втрачають свою активність і ховаються в глибині під корчами або в мулистих западинах.

Поведінка та особливості раціону

Соми настільки нерозбірливі в їжі, що нерідко їх називають сміттярем. У нічний час соми люблять мандрувати мілководдям уздовж берегів, поїдаючи мідій, мертву рибу, тритонів і п’явок. Соми вміють полювати навіть на дрібних водоплавних птахів, а іноді в газетах з’являються нотатки про випадки нападів сомів на куріпку або лисуху, що зазівалися на березі. Дуже загострений нюх і дотик сома дозволяє йому легко всюди шукати їжу. Але крім цього сом має ще одну феноменальну здатність – чуйний слух. Соми вловлюють найменші вібрації на поверхні води, і це пояснюється тим, що бульбашка риби з’єднана за допомогою дрібних кісточок з її слуховим апаратом. Тому від уваги сома не вислизає навіть дрібна рибка, що пропливає повз у темряві. Рибалки використовують цю особливість у своїх цілях: часом досить легко вдарити веслом по воді, щоб привернути увагу сома, що дрімає на великій глибині.

Наживка на сома може бути найрізноманітнішою, але найкраще, щоб вона рухалася та мала яскраво виражений запах. Жива приманка створює у воді вібрацію, яка може привабити і щуку. Для лову сомів не рекомендується використовувати дротяні трасери, тому що надчутливі вусики можуть змусити рибу насторожитися та відчути небезпеку. Ловити сома можна і на неживу наживку. Головне, щоб вона сильно пахла. Ідеальною наживкою будуть шматки риби, кальмари, рибні катиші, пряні ковбаски, шматочки печінки та сильно приправлені м’ясні закуски.

Незважаючи на свої значні розміри, соми – тихі риби, які не вміють активно чинити опір. Тому важливо, щоб ваші снасті дозволяли відпускати волосінь, якщо сом клюнув, тоді його можна потихеньку підтягти до берега. Хоча, як правило, соми добре ловляться біля берега, іноді виникає потреба в далеких кидках і опусканні волосіні на велику глибину. Якщо вам знадобиться грузило, постарайтеся зробити його якнайменше, щоб не злякати цю надзвичайно чуйну рибу.

Сезон – цілий рік, але краще в теплу пору.

Поширення – нерівномірно, але ареал цієї риби, що швидко розширюється. Закриті водоймища, в яких водяться соми, зустрічаються по всій країні, особливо на півдні.

Природне харчування – мідії, мертва риба, жаби, тритони та п’явки.

Розміри – вага найбільшого сома, спійманого на вудку, перевищувала 45,36 кг. Щоправда, ця риба була спіймана в штучній, ніде не зареєстрованій водоймі, тому рекорд офіційно не було визнано. Більшість рибалок вважає великою удачею зловити сома вагою 10 кг, а сом вагою 15 кг – це явище зовсім виняткове.

Головна порада – сомів найкраще ловити вологими, теплими ночами, коли небо закрите хмарами. Використовуйте для лову пахучу наживку.

Риболовля: Лящ

Лящ (лат. Abramis brama) – прісноводна риба, єдиний представник роду лящів (Abramis) із сімейства коропових (Cyprinidae), загону карпоподібних (Cypriniformes).

Існує канонізоване уявлення про те, що у лові ляща по відкритій воді спостерігається три періоди жору. Перший приблизно з 15 квітня до пори нересту, другий – з середини травня до середини червня (післянерестовий) і третій – у серпні-вересні (літньо-осінній). Тобто практично випадають 1,5-2 місяці. Чи так це?

Як показує досвід, класичне твердження потребує суттєвого коригування. Справа в тому, що до другої половини червня значно розростається водна рослинність. Зарості очерету, куги, рдесту та інших рослин, рясніють кормом, стають своєрідними “пасовищами” як для хижої, так і для хижої риби. Лящі – мешканці глибин – у цьому плані не виняток. І, здається, невипадково прийнято вважати: саме у період у них закінчується післянерестовий жор. Чи це означає, що об’єкт нашої уваги перестає харчуватися?

На мій погляд, причина відсутності стабільного клювання ляща серед літа в тому, що при великій кількості їжі він насичується швидше. Скажімо, протягом усього 2-3 годин на ранній зірці. Варто замислитись: чи є сенс сидіти з вудкою весь день? Або вставши на човні, на глибині 6-7 метрів, чекати клювання, тоді як лящі полощуться в прибережній траві? Чи ловити з дна, коли лящові зграї дружно “плавляться” на поверхні води? А буває і так, що при різкій зміні атмосферного тиску лящі віддають перевагу середнім шарам води, мирно прогулюючись по периметру великої ями.

Лящ – досить осіла риба і в багатих кормом водоймищах, як правило, дотримується певних улюблених місць. При нестачі кормових об’єктів ліщові зграї змушені переміщатися акваторією водосховища часом на значні відстані. За допомогою вдало підібраної за складом підгодовування можна не тільки утримати ляща на місці, але й залучити його на якийсь час близько до берега.

Напевно, немає потреби вкотре доводити, що за винятком короткочасного періоду (під час переднерестового ходу), підгодовування для успішного лову ляща необхідне.Як найбільш універсальний можна порекомендувати наступний склад:

  • пшоно – 500 г (у сухому вигляді);
  • панірувальні сухарі – 600 г;
  • “Геркулес” – 250 г;
  • мелене смажене насіння соняшнику або макуха – 150 г;
  • мелене смажене насіння конопель – 200 г;
  • ванілін – 0,5 чайної ложки;
  • кормовий мотиль (рубані черв’яки); опариш дрібний.

Досвідчені лещатники добре знають, що вибір складу підгодовування, його щільність багато в чому визначається умовами лову. Якщо ви ловите на течії, підгодовування має бути більш щільним (найчастіше в суміш при цьому додається суха мелена глина), для стоячої води – навпаки, більш пухкої. При лові з човна на глибині 6-7 метрів грудки підгодовування доводиться обтяжувати, навіщо використовується чистий річковий пісок. Виняток: лов бортовими вудками, коли підгодовування доставляється на дно за допомогою металевої годівниці. кормушки.

Риболовля: Карась

Карась (лат. Carassius) – прісноводна риба роду променеперих сімейства коропових.

Карась – одна з найвибагливіших риб. Водиться в ставках, озерах, тихих річках, що заросли, в торф’яних кар’єрах і навіть у болотах. У посушливу пору, якщо водоймище повністю пересихає, карась заривається в мул на глибину до 70 см і там “перечікує” несприятливий час. Не втрачає ця риба життєздатності і після того, як перезимує у вимерзлому водоймищі, Вийнятий з води карась може три доби прожити в кошику з вологою травою. Такі здібності дозволяють карасю жити там, де інші риби не можуть жити. Тому він багаточисельний майже у всіх наших непроточних і слабо проточних водоймах і добре знайомий не тільки рибалкам.

Існують два види, а точніше, дві породи карася: круглий, або золотий, і довгастий, або срібний. Ні того ні іншого не сплутаєш ні з якоюсь іншою з наших риб.

Круглий карась відрізняється від своїх великих родичів відсутністю вусів по кутах рота, сильно округленим хвостом, як у линя, і високим опуклим спинним плавцем. Карася можна обчислити за кількістю лусочок по бічній лінії тіла: зазвичай між зябрами та місцем, де згинається хвіст, у нього міститься 31-33 лусочки.

Ловлять коропів виключно на вудку поплавця. Перевагу слід Будь-якого карася за формою тіла можна назвати круглим, хоча існує так само і такий різновид, як срібний карась, який багато в чому схожий на свого родича. Але срібний карась має більш звичний вилкоподібний хвіст, а також довгий і опуклий спинний плавець, типовий для сімейства коропових. У справжнього круглого карася і тіло, і плавці мають округліші обриси, в цілому надаючи рибі форму диска. Круглого карася відрізняють досить коротке, повністю покрите лускою тіло і характерний рот із товстими та пружними губами.

Тіло золотого карася – високе, трохи округле, сплющене з боків, проте досить товсте. Колір луски – буро-золотистий або червонувато-золотистий з невеликим посвітленням до черева. У срібного карася тулуб більш подовжений; спина не робить від голови такої крутої дуги, як у золотого карася; досить велика луска на ньому – сріблястого кольору, іноді – з чорнуватим відтінком; хвостовий плавець помітно роздвоєний.

Але зовнішні відмінності не заважають їм вести однаковий спосіб життя та мати однакові звички. Щоправда, срібний карась більше любить слабо проточну воду.

І ще одна особливість є у довгастого карася: його населення складається тільки з самок. Під час нересту срібного карася його ікру запліднюють самці золотого карася чи линя. Але з цих ікринок знову виводяться лише самі самки білого карася.

Нерестяться карасі пізно, коли вода прогріється до 18-20 ° С. Ікру відкладають на водну рослинність.

Молодь харчується планктоном. Дорослі карасі – рослинністю, зоопланктоном та зообентосом. Причому добувають все це, розриваючи донний мул.

Розміри дорослих карасів сильно залежить від умов проживання. У водоймах, де багато корму, звичайними бувають особини довжиною 20-25 см за вагою 500-800 г. За особливо сприятливих умов карасі досягають ваги 1,5-3 кг. У малокормових водоймах стадо дорослих карасів іноді цілком складається з карликового поголів’я.

Поведінка та особливості раціону

Круглий карась – риба, що живе в зграях, причому в них можуть чудово уживатися карасі різних розмірів. Карасі харчуються приблизно так само, як і їхні родичі більших розмірів. В основному їжа цих риб складається з водоростей, прісноводних креветок, равликів, черв’яків та личинок комах. Всмоктуючи ротом ґрунт чи мул, карасі потім викидають непотрібні залишки назовні, і тому вода там, де риба годується, часто буває каламутною, з характерними бульбашками.

На відміну від коропів, круглі карасі взимку не харчуються, і зловити рибу в цю пору року дуже складно. Навіть улітку карась вміє брати насадку дуже обережно, а взимку, коли риба перебуває у стані заціпеніння, помітити посмикування ліски практично неможливо. Тому врятувати для лову круглого карася мають бути особливими, з урахуванням своєрідної поведінки цієї породи риб. При закиданні вудки вигляд занадто товстої волосіні може миттєво відлякати рибу від наживки. Рибалці необхідно пам’ятати про природну обережність карася і при найменших коливаннях поплавця різко підсікати рибу. Якщо рибалок відразу ж підсікає карася при малопомітному клюванні, то успіх практично гарантований, а той, хто чекатиме на звичні ривки, ризикує в результаті залишитися без риби.

Карасі добре ловляться на личинок, проте найкраще вони клюють на свіжі кукурудзяні зерна з великих качанів. Щоб утримувати карасів під час риболовлі приблизно на тому самому місці, є сенс кожні 15 хвилин підгодовувати рибу кукурудзяними зернами, а також хлібними катишами розміром з волоський горіх. Карась харчується і вдень, і вночі, причому в темряві можна розраховувати навіть на більш активне клювання, особливо в сутінки і в досвітній час. Рибалити на круглого карася найкраще з ліхтариком, щоб бачити навіть слабкий рух волосіні або поплавця.

Лов карася починається провесною на невеликих глибинах, де вода швидше прогрівається променями сонця. Після голодної зимівлі карась добре бере на шматочки черв’яка та мотиля аж до нересту. Під час ікромету клювання припиняється та відновлюється лише через кілька днів, якщо не станеться різкої зміни погоди.

Влітку карась примхливий і вибагливий. Часто без видимих ​​причин перестає ловитися. У цьому випадку іноді допомагає зміна насадки. Але надійніший спосіб змусити карася брати запропоновану наживку – привада. Для неї можна використовувати розпарені зерна злаків, хлібні крихти, залишки каші, розпарені макухи. Корисно перед самим ловом кинути розсипом кілька жменей підгодовування з тих же продуктів, в те місце, де буде гачок з наживкою.

Карась – риба денна, вночі його не ловлять. Найкращий годинник для вудіння – з світанку до 10 години ранку. Найкраща снасть – легка вудка поплавця. Ловлять нею у схилу і в основному з берега. Наживляють гачок або шматочком хробака, або катишем хліба (краще чорного). Враховуючи особливості карася у добуванні їжі, важливо добре відрегулювати розташування насадки. Вона не повинна лежати на дні, але не може бути піднята над ним високо. Оптимальна відстань від насадки до дна – 2-3 см.

Клювання карася в більшості випадків мляві, не мають певного характеру. Іноді він веде поплавець убік, причому спочатку швидко, а потім уповільнює рух (момент підсікання). Іноді перед тим, як рушити убік, поплавець підстрибує дома (момент вичікування). А часом, після тремтіння поплавок лягає на бік: значить риба взяла приманку і підняла її догори. Тут уже не позіхай з підсіканням. Але до промахів при вженні карася рибалок має бути готовим. Вони часто трапляються навіть у багатодосвідчених рибалок, так як карась бере насадку тільки губами, смакує її і майже ніколи не заковтує одразу. Наколовшись на гачок, відразу викидає приманку, чому і не трапляється самоловом.

Вилучення з води підсіченого карася труднощів не становить: навіть великі екземпляри опираються слабко. Зазвичай після першого сильного потягу карась лягає на бік і так, плашмя, легко йде до сачка.

Восени, як вода похолодає, карась заривається в мул і залягає в багатомісячну сплячку.

Головна порада – карась вважається на рідкість полохливою рибою, тому при лові найкраще використовувати найпомітніші поплавці і волосіні.

Риболовля: Короп

Короп (лат. Cyprinus carpio) – вид прісноводних променеперих риб сімейства коропових. Методом селекції одержано культурні форми. Внесено до міжнародного списку 100 найнебезпечніших інвазивних видів.

Короп – дуже невибагливий, і для його розведення зазвичай використовують невеликі ставки, кар’єри та навіть рисові поля. Зростає короп швидко і за сприятливих умов до кінця другого року життя досягає ваги 600-800 г. В особливо кормних водоймищах вже по першому році трапляються коропи, що важать 600 г. Короп не досягає такої ваги, як сазан, і його максимальний не перевищує 10-12 кг. Влітку короп житься майже виключно в чагарниках водних рослин. Віддає перевагу мулистому або глинистому грунту. Харчується короп різними донними організмами та личинками комах, а також рослинною їжею. Годується за температури води: нижче 14-15°.

Карпов ловлять на вудку, але не в кожній водоймі. У деяких ставках і озерах, багатих на природні корми, вони не звертають уваги на насадки. В інших, де коропів систематно підгодовують макухами, зерном, їх, аоборот, можна наловити вудкою скільки завгодно, і такий лов не представляє вже низького інтересу. Існують водойми, що займають проміжне положення: серед них є гакі, в яких короп ловиться тільки невдовзі після нересту, і є такі, де його можна ловити весь післянерестовий період, доки температура води не буде нижчою за 14-15°. Тому перш ніж починати лов, необхідно детально ознайомитися з способом життя коропів у даній водоймі.

Ловлять коропів виключно на вудку поплавця. Перевагу слід віддати котушковій снасті, що дозволяє користуватися тоншим лісом і далі закидати насадку, що особливо важливо при лові з берега. Вудлище, товщину лісу, розмір гачка треба підбирати відповідно до величини коропів, що водяться у водоймі. Якщо ловлять невеликих коропів, вагою до 1,5-2 кг, то можна вживати звичайне вудилище дроту, капронову жилку діаметром 0,3-0,35 мм і гачок № 8-10.
Якщо ж у водоймі мешкають великі коропи, що досягають ваги 5 кг і більше, необхідно жорстке вудлище, жилка діаметром 0,5 мм і гачок № 12-14. Іноді при лові серед водних рослин, коли коропа не бажано відпускати далеко, доводиться ставити ще товстішу лісу. Проте брати лісу з великим запасом міцності годі було; хоча короп і не такий обережний, як сазан, все ж таки кількість клювань при користуванні товстими і грубими лісами помітно зменшується. Щоби ліси менше виділялися на тлі водних рослин, її корисно пофарбувати в зелений колір.

Поплавці використовують двох типів: якщо далекий закид не суттєвий, то ставлять невеликий куговий, пробковий, пінопластовий або пір’яний поплавець, якщо ж ловлять з мілководного берега і потрібно далеко закинути насадку, то користуються поплавком, що ковзає самозанурюваним.

Для успішного лову коропів необхідна привада або, у крайньому випадку, підгодовування. Для приважування застосовують рослинні корми: макухи, каші, розпарені зерна, варена картопля і т. д. Насадки вживають головним чином рослинні: пшоняну кашу, недоварену картоплю і макарони, зерна кукурудзи та ін. Рідше ловлять на дощового черв’яка (переважно) реп’яхового хробака або на сальника. Яка насадка вигідніша, встановлюють пробним ловом.

Ловити коропів можна з човна та з берега. Човен доцільніше встановлювати на чистій воді і закидати насадку або до кромки водних рослин, або в прогалини між ними. При цьому можна після підсікання вивести коропа на чисте місце, що значно полегшує виведення.

З берега ловлять у “вікнах” між водними рослинами або закидають безпосередньо за них: на чистих місцях далеко від чагарників рослинності короп трапляється дуже рідко. Якщо береги ставка або озера густо заросли рослинами і не вдається знайти зручних для лову місць, то доцільно заздалегідь підготувати ділянку, викосивши траву або видерши її залізними граблями. Глибину відпустки поплавця при лові коропа регулюють так, щоб насадка лежала на дні, а вантаж трохи не діставав до нього. Тільки на дуже топких місцях, в яких насадка занурюється в мул, ловлять з насадкою, що висить над самим дном.

Клювання коропа передається по-різному: іноді він бере обережно, як лин, іноді ж впевнено топить поплавець і йде убік. Момент підсікання визначають дослідним шляхом – він змінюється в залежності від величини та типу насадки, від ситості риби та ін.

Виважувати великого коропа нелегко; він трохи поступається сазану за силою, а виведення майже завжди ускладнюється наявністю водної рослинності. При виведенні треба намагатися не відпускати коропа далеко і не тягнути його прямо через гущавину рослин, а надати йому ходити на колах майже до стомлення.

Кращий час лову коропа – ранок, починаючи з світанку, і до 8-9 годин.

Риболовля: Білий амур

Білий амур (лат. Ctenopharyngodon idella) – вид променеперих риб сімейства коропових, єдиний вид роду Ctenopharyngodon.

Амур – риба дуже обережна, можна сказати, параноїдально обережна. Іноді він ретується навіть при падінні невеликого аркуша на воду біля нього. На відміну від тієї ж щуки, білий амур любить тишу, спокій, тому якщо ви вирішили взяти з собою на риболовлю магнітофон, гадаю, що риба навряд чи оцінить ваш музичний смак.

А ще рибалці завжди потрібно пам’ятати про маскування, і при лові амура на невеликих дистанціях йому має сенс знайти якесь укриття від риб’ячих очей або хоча б підібрати якнайменше помітний за кольором одяг. До речі, всі ці особливості амура, його любов до тиші та спокою, створюють рибалці проблеми при виборі та облаштуванні відповідного місця для лову. Як правило, це ділянки або заболочені – з відсутністю підходів до води, або з вкрай незручною береговою лінією. Адже ті місця, які часто відвідують люди, амур обходить стороною. З цієї ж причини дуже складно зловити амура, розташувавшись у місцях з великою кількістю причалів для човнів та вимосток.

Що стосується температури води, при якій амур найбільш активний, тобто активно годується і тому добре клює, вона коливається в межах від 19 до 22°. До речі, коли температура води у водоймі піднімається до 22°, багато видів риб реагують на це вкрай негативно і, на відміну від амура, ігнорують брата-рибалка. Тож звинуватити сріблястого красеня в неввічливості не можна.

Що стосується снастей для лову білого амура, то вони мають бути розраховані на серйозного суперника. Ця риба росте порівняно швидко і, наприклад, п’ятирічний амур може досягати 50-60 см завдовжки і важити до 9 кг. Навіть за таких даних він може неабияк “вимотати” і волосінь і рибалки, хоча для амура подібні розміри далеко не межа. У благодатному середовищі білий амур може досягати більше метра в довжину і важити більше 30 кг, тому необхідний запас міцності для снастей.

Риболовля: Сазан

Сазан (лат. Cyprinus carpio) – вид прісноводних променеперих риб сімейства коропових.

Сазан (лат. Cyprinus carpio) поширений у басейнах Чорного, Каспійського та Аральського морів. Численні в пониззі річок. Водиться в Амурі та більш південних річках, що впадають у Тихий океан. Штучно розлучений у деяких сибірських озерах. Середня вага 3-4 кг. Досягає довжини 1 м і ваги 35 кг. У більшості водойм сазан – прісноводна житлова риба, яка не здійснює великих міграцій. Винятком є ​​Каспійське та Аральське моря, де зустрічається морський сазан, що кидає ікру в солоній воді, і напівпрохідний – живе постійно в морі і заходить на нерест у низов’я річок.
У річках для своїх літніх стоянок сазан вибирає ями з несильною, частіше зворотною течією та глинистим корястистим дном. Зустрічається і на ділянках з мулистим ґрунтом. Любить місця із різкою різницею глибин. У деяких водоймах тримається серед очеретів і в чагарниках латаття. Ночами здійснює подорож річкою у пошуках їжі, прямуючи головним чином неглибокі мулисті затони, зарослі водяною рослинністю. Тримається невеликими зграйками, причому чим дрібніший сазан, тим більше зграйка. Влітку він грає, викидаючись із води із сильним характерним сплеском. Гра частіше спостерігається не на шляхах переходу, а в місцях постійного проживання.

Нерест сазана відбувається у травні – липні, коли температура води піднімається вище 15°. Для нересту він зазвичай виходить на розливи та відкладає ікру на зарості торішньої рослинності. Нерест розтягнутий, тому що спочатку кидають ікру дрібні сазани, потім середні і під кінець великі. Ікромет зграйний, і лише найбільші сазани метають ікру парами. Живиться в основному водними рослинами, а при нестачі рослинної їжі – молюсками, личинками комах, хробаками, а іноді й мальками риб. Початок жора неоднаковий у різних водоймах. У більшості водойм сазан до нересту майже не харчується, але в деяких водоймах наприкінці квітня — на початку травня спостерігається досить інтенсивний переднерестовий жор. Взимку не годується і залягає великими одвірками у найглибших ділянках водойми.

Для лову сазана найдоцільніше застосовувати котушкову снасть. Ривки сазана, особливо перші після підсічки, дуже стрімкі, і для того, щоб уціліла глуха снасть, довелося б ставити дуже міцну і, отже, товсту лісу. Сазан же – одна з найобережніших риб, і чим тонші ліси, тим вірніше і частіше клювання. Вудлище для лову сазана має бути досить жорстким і потужним, щоб мати можливість стримувати ривки риби, не відпускаючи велику кількість лісів. Котушка зручніше з великим діаметром намотування спінінгового шипа. Ліси – найкраще капронова жилка; для сазанів вагою до 6-7 кг – діаметром 0,4 – 0,45 мм, для більших – діаметром 0,5 – 0,6 мм. Номер гачка підбирають за насадкою; найчастіше користуються гачками № 10-14. Насадки застосовують рослинні (пшоняна каша, варена картопля, тісто, шматочки макухи, кукурудза, зерна хлібних злаків) та тварини (дощові черв’яки, сальник, м’ясо черепашки, раку).

Вибір методу лову залежить від особливостей водойми. У невеликих і середніх річках найкращий результат дає лов із привадою. Сазану властиві мандрівки річкою у пошуках кормових місць. Виявивши на якійсь ділянці річки ласу їжу, він не завадить прийти до привади і наступного дня. Вдало влаштувавши приваду, можна привчити приходити сазанів у певний час та у певне місце річки. Для приваблювання використовують виключно рослинний корм — макухи, розпарені зерна, кашу, варену картоплю та ін.

Місце для привади треба вибирати вище за основну стоянку сазана, оскільки, вирушаючи на годівлю, він завжди піднімається вгору за течією річки. Важлива умова для залучення риби до приводу – наявність несильної прямої течії. Якщо влаштувати приваду в тиховодді, то риба не зустріне частинок корму, що пливуть, і не виявить приводи, пройшовши навіть поблизу неї. Пристрій приводу на сильній течії також невигідний. Сазан не любить бистрину, і втримати його там надовго навіть рясним підгодовуванням не завжди вдається. Невигідно влаштовувати приводу на сильній течії і тому, що вона швидко відноситься струменями води і для ефективної дії приводу потрібно занадто багато корму. Розташовувати приваду потрібно так, щоб частинки корму виносилися на основне русло річки, яким сазан зазвичай рухається на годівлю. При виборі місця для приводу треба враховувати глибину, рельєф дна та зручності лову. Найбільш сприятлива глибина 2,5-4,5 м. На дрібніших місцях велика риба остерігається підходити до приводу і швидше розлякується при виведенні. Бажано, щоб дно дома розташування приводи йшло уступом; це не дозволяє рибі побачити рибалки і робить лісу менш помітною. По можливості привад треба влаштовувати в деякому віддаленні від корчів, в які риба може піти при виведенні. Найбільш типові місця для засипки корму – сідловини між двома вирами, межа піщаної мілини, що глибоко вдається в річку, миси вище заток і затонів, місця біля крутоярів зі струменями води, що відходять від берега. Іноді для привадного лову за відсутності відповідних природних місць влаштовують у воді протягом невеликі тини, звані «яза-ми», або «заїздками», або ж опускають з вантажем на дно річки поза судноплавними місцями кілька зв’язаних хвойних гілок. Такі загородження зменшують силу течії, створюють умови більш тривалої затримки приводу і залучають рибу, сприяючи розвитку різних рослинних і тваринних організмів, що служать їм їжею.

У відкритих місцях з невеликою глибиною корисно маскувати «сидку» рибалки очеретом, застромленими в землю гілками і т. д. Деякі рибалки рекомендують для маскування спеціальні щитки, сплетені з хмизу. Щиток довжиною 2,5 м та шириною 1,5 м встановлюють на кілках так, щоб передній край його піднімався над водою на 0,5 м, а задній упирався у берег. Такий же щиток рекомендується встановлювати і при лові з човна. Щиток абсолютно маскує рибалки та його рухи, дозволяючи зручно розташувати вудлище. Однак пристрій заїздок, маскувальних щитків має і негативні сторони. По-перше, великий сазан може заплутати ліс за кілки або тин і обірвати її. По-друге, в людних місцях неприхованою привадою користуватимуться випадкові рибалки, а в такому разі очікувати на хороший підхід риби не можна.

Прив’язувати рибу треба за 3-4 дні на початок лову. Якщо збираються ловити часто, слід одночасно готувати дві, а то й три привади, так як при щоденному лові риба розлякується і перестає підходити до приводу. Корм краще опускати в сітчастому мішку, а на дуже тихій течії — і без мішка, замішуючи корм із глиною у вигляді куль. Кращий час для засипання корму – пізня вечірня зоря, коли дрібниця вже перестає брати і сазан виходить на пошуки корму. Корм слід опускати з таким розрахунком, щоб від стоянки було зручно закидати гачок з насадкою на 2-3 м нижче годівниці.

Якщо збираються ловити з човна, то розсудливо заздалегідь натягнути перетяг. Користуючись перетягом, можна безшумно поставити човен у точно заданому місці, а риба, що підсічена, не зможе замотати лісу за якірні мотузки або кілки.

Ловити на приваді починають зазвичай вдосвіта, на четверту зорю після засипки корму. Перший раз на приваді треба просидіти годин до 11-12 для з’ясування кращого часу підходу риби, який може бути різним, залежно від умов водойми та сезону лову. Надалі можна починати лов під час підходу риби до приводу. Трапляється, що риба з якихось причин не підходить до неї. У такому разі треба перейти на іншу приваду, перевіряючи першу періодично протягом 3-4 днів, а якщо і після цього риба не з’явиться, слід припинити засипку корму та вибрати інше місце.

Перед початком лову годівницю не виймають, а прилаштовують так, щоб мотузка обов’язково лежала на дні, щоб уникнути зачепа за неї підсіченої риби; підкидають кілька жменей свіжого підгодовування і приступають до установки вудок, яких не повинно бути більше двох. Якщо глибина на місці лову не більше довжини вудилища, краще застосувати вудку поплавця. При користуванні поплавком лісу між ним і кінцем вудилища може бути ослаблена, і риба, що бере насадку, не відчує опір. Положення поплавця регулюють так, щоб 1,5-2 м ліси, починаючи від гачка, лежало на дні, а відстань від кінця вудлища до поплавця було близько 2 м. На глибині, що перевищує довжину вудилища, зручніше ловити без поплавця, так як при великому спуску поплавця він при підмотуванні впереться в кінцеве кільце і не дасть можливості завести рибу в сачок. При безпоплавковому оснащенні також стежать, щоб щонайменше 1,5—2 м ліси лежало дні. При лові з берега і човна, що стоїть на дрібному місці, цього неважко досягти, наблизивши або вилучивши від берега або човна кінець вудлища. Якщо ж човен встановлений на глибокому місці, треба користуватися двома вантажами.

Якщо на початку лову дрібна риба буде часто смикати насадку, останню треба замінити, так як часті перекидання затримують підхід до приводу більшої риби. Крім дрібниці, до привад майже завжди підходять язь і голавль, і якщо хочуть уникнути їх клювання, то відповідним чином вибирають насадку. Надалі, коли на приваді з’явиться велика риба, можна повернутися і до колишньої насадки, якщо вона була ласа, так як з появою сазана інша риба відходить від годівниці. Якщо вантаж лежить на дні та ліси від нього до поплавця натягнута, сазан зазвичай попередньо ворухне поплавок або послабить ліс, а потім уже повільно занурить його. Нерідко сазан бере і ривком, при цьому відразу ж топить поплавець і смикає кінець вудлища. Взагалі характер клювання сазана може сильно змінюватися в залежності від ситості риби, якості снасті, виду насадки, тому визначити вид риби по клювання не завжди вдається.

Підсікання слід слідувати при зануренні поплавця або при русі його в бік. У великих річках, де сазан зазвичай тримається далеко від берегів і де шляхи його постійних кормових міграцій виявити важко, привада не досягає мети. У таких місцях краще ловити з підгодовуванням, що опускається під час лову, а якщо стоянки сазана добре відомі, то і без неї.

Ловити в широких річках слід на донну вудку. Лов у проводку рідко буває вдалим, тому що неквапливий сазан віддає перевагу насадці, що нерухомо лежить на дні, і неохоче бере на пливу. Снасть, як і для будь-якого іншого активного лову сазана, бажана котушкова. Вантаж прикріплюють на окремому повідку або роблять ковзним. Повідець ставлять не коротше 1 м. Ловлять зазвичай з човна. Місце вибирають з таким розрахунком, щоб можна було ловити без далекого закидання, відпускаючи вниз насадку за течією. Це особливо важливо при користуванні рослинними насадками, які в більшості випадків погано тримаються на гачку. Крім того, коли ліси не утворюють дуги і витягнуті за течією, клювання помітніше, що істотно при обережному клюванні сазана.

Щоб зробити клювання ще помітнішою, іноді на глибоких місцях практикують лов у виска. Для цього лову зазвичай користуються коротким вудлищем, не довшим за 60-70 см. Довге незручно, тому що навіть невелике хитання човна викликає значний підйом і опускання його кінця, а при цьому важко правильно відрегулювати глибину відпустки і своєчасно помітити всі тонкості клювання. Вудлище для лову сазана у виска може бути виготовлене з ялівцю, жимолості, бакелізованої фанери, клеєного бамбука. Вудлище з ялівцю повинно мати товщину в комлі 10-12 мм, у верхівці 5-6 мм. Його доцільно забезпечити товстою пробковою або очеретяною рукояткою. Це зручно для намотування запасу лісів; крім того, таке вудлище не втопиться, якщо його випадково потягне риба. Для своєчасної відпустки запасу ліси, намотаної навколо рукоятки, до кінця вудилища примотують шматочок пружного сталевого дроту. Ліси затискають між вудлищем і дротом; при ривку риби та повороті вудилища лісу вислизає із затиску і вільно розмотується. Ще зручніше користуватися котушкою, тоді замість затиску на кінці вудлища ставлять пропускне кільце. Вантаж легкий, щоб його не виносило течією, краще веретеноподібної форми, закріплений наглухо на лісі. Довжина повідця 1,2-1,5 м-коду.

Човен при лові у виска правильніше встановлювати на перетягу, так як, користуючись коротким вудлищем, важко управляти рухами риби, що попалася, і вона легко може заплутати лісу за якірні мотузки. Якщо чомусь встановити човен на перетягу не можна, його встановлюють на одному носовому якорі і ловлять з корми. Ловлять зазвичай на дві вудки. Встановлюють їх так, щоб вантаж знаходився в 15-20 см від дна, така відпустка забезпечує кращу видимість клювання. При лові на рослинні насадки, щоб ще більше підвищити чутливість клювання, ліс корисно накидати на спеціальний сторожок, зроблений з тонкої сталевої пружинки і укріплений на кінці вудлища.

Клювання при лові у виска найчастіше виявляється у відхиленні ліси від вертикалі або в легкому похитуванні кінця вудлища, але іноді сазан бере ривком, і, якщо вудлище не закріплене, то тягне його у воду. Вказати точно, коли слід підсікати, важко: це залежить від виду насадки, ситості риби та інших обставин, так що до підсікання треба спеціально пристосовуватися.

Сазан — сильна риба, що не скоро втомлюється, і виведення його на вудку вимагає витримки і досвіду. При посадці великого сазана діють залежно від характеру місця лову. Якщо місце чисте і сазан не може забратися в корчі, то немає сенсу різко затримувати його хід при першому кидку, ліс слід віддавати з помірним натягом.

Якщо сазану є куди забитися, ліс відразу ж відпускають з граничним натягом, намагаючись завернути рибу в бік від небезпечного місця. Надалі треба водити сазана на колах майже до повної втоми. «Свічок» сазан майже ніколи не робить і під час виведення прагне триматися біля дна. Існує думка, що сазан намагається закинути ліс за спинний плавець, що має досить гострі зубчасті краї, щоб перепиляти її. Дійсно, випадковий захльостування ліси за спинний плавець можливий, особливо при поворотах риби, але для лісу з капронової жилки він не страшний.

Календар рибака

Природа подбала про те, щоб тваринний і рослинний світ, клімат і погода у всьому їхньому різноманітті знаходилися в гармонійній рівновазі та взаємозв’язку. Найменші зміни в одній із ланок негайно відгукуються відповідними змінами у всіх інших. Тому справжній рибалка перед рибалкою, особливо напередодні наміченого дня, не покладаючись лише на своє рибальське щастя, уважно спостерігає за погодою, поведінкою птахів, аналізує та зіставляє різні ознаки, щоб не “передбачити”, а якомога точніше спрогнозувати погоду на завтра та відповідно інтенсивність клювання. Адже досвідчені рибалки добре знають, що чим краща погода – тим успішніша рибалка. Що ж таке “хороша” та “погана” погода у різну пору року у різних куточках нашої країни?

Фенологічні спостереження

Для успішної риболовлі найважливіше значення має стан водоймища взимку та влітку. Причому поняття «зима» та «літо» умовні та визначаються тривалістю льодоставу. Зрозуміло, що на півночі нашої країни цей період є найбільш тривалим, а на півдні він або дуже короткочасно, або в.всі відсутній. Тому, усереднивши, як це часто робиться, наявні дані стали вважати «взимку» період з листопада по березень, а «влітку» – з квітня по жовтень. А всю територію країн колишнього СРСР відповідно до тривалості льодоставу розділили на чотири зони (див. карту).

  • 1-а зона – зона особливо тривалого, з жовтня по травень, льодоставу. До неї входять північні території.
  • 2-а зона – зона стійкого та тривалого, з листопада по квітень льодоставу. Ця зона займає основну частину території, її центральні райони.
  • 3-я зона – зона короткочасного, з грудня по березень, і нестійкого льодоставу. Сюди входять північно-західні, західні та південно-західні території, Японське море.
  • 4-я зона – зона, у якій льодові явища відзначаються нерегулярно чи зовсім відсутні. До неї входять південно-західні та південні області України, Молдова, Чорне море, Закавказзя та Середня Азія.

Початок і кінець льодоставу в кожній зоні непостійні і залежать від погодних умов кожного року: відхилення від середньорічних спостережень становлять у північних районах приблизно 15 діб, а у південних районах – до 90 діб! Тому календарні терміни початку та кінця льодоставу, нересту риб та ступеня інтенсивності клювання дуже наближені.

Погодні прикмети на хорошу погоду

  • Вночі та вранці тихо та ясно.
  • Вдень піднімається слабкий вітер, що стихає надвечір.
  • Схід і захід сонця чисті, блідо-рожеві.
  • Атмосферний тиск повільно підвищується або тримається стійко (стрілка барометра при стукотінні по склу відхиляється вправо або залишається на місці).
  • Дим із труб і від вогнищ піднімається стовпом вгору низько над землею, зграями.

Для літа

Опівдні з’являються купові хмари, що зникають надвечір.
Небо чистого блакитного кольору здається глибоким.
Вночі по воді та в низинах стелиться тумани, що зникають після сходу сонця.
Вранці рясна роса

Для зими

З кожним днем стає дедалі морозніше.
Снігопад рівний, з невеликими перервами,
іноді сильніше, іноді слабше.
Стоїть відлига.
Вітер посилюється, розганяє хмари і надвечір стихає.
Далекі звуки приглушені.

Погодні прикмети на погану погоду

  • Вдень стає прохолодніше, вночі тепліше.
  • Атмосферний тиск падає чим швидше і більше, тим ймовірніше негода.
  • Зірки яскраво мерехтять.
  • Ранкова зоря багряно-червона або коричнева.
  • Дим стелиться внизу.
  • Ворони сидять проти вітру і набридливо каркають.

Для літа (на дощ чи негоду)

Ластівки літають над землею.
Чайки купаються багато, а перед штормовою погодою літають високо.
Кури обскубуються, гуси та качки довго і з шумом плескаються у воді.
Бджоли не вилітають із вуликів.
Мурашники завмирають.
Жаби вилазять на берег.
Квіти білого латаття вдень не відкриваються, а квіти берізки та конюшини никнуть.
Сіль відволожується.
Роса не випадає, немає туману.
Температура вирівнюється.

Для зими (на снігопад та хуртовину)

Галки кружляють.
Збільшується хмарність.
Вітер міняє напрямок, а вночі посилюється.

Незважаючи на велику різноманітність погодних умов, існують загальні ознаки, що характеризують їх узимку та влітку. Яка погода буде завтра?

Оцінюючи вплив погоди на клювання риби, слід пам’ятати таке:

Риба клює добре: взимку – по першолоді та з наближенням паводку, у стійку безвітряну погоду з помірними морозами без опадів – протягом усього дня (лящ, плотва, краще ловляться під час тривалих відлиг; окунь, судак – рано вранці у ясну погоду з більш сильними морозами, минь – під час хуртовин з морозами та вітрами); навесні-в ясну погоду зі слабкими вітрами або затишшям; влітку – під час стійкої нежаркої погоди зі слабкими вітрами (у європейській частині країни – західного та південно-західного напрямів, у Східному Сибіру та Далекому Сході – північними, північно-західними та західними); восени-в тиху похмуру погоду без опадів, з легким туманним серпанком.

Клювання слабшає: у всі періоди року – перед зміною погоди; взимку – з посиленням морозів (крім миня, окуня, судака) та з початком снігопадів; навесні – з прибутком та помутнінням води; влітку – з початком цвітіння води, посиленням спеки або перед негожею, з помутнінням води в річках (при підвищенні рівня води в озерах і водосховищах настає короткочасне посилення клювання, що змінюється різким і тривалим погіршенням); восени-з посиленням вітру та початком негоди.

Риба клює погано: у всі періоди року – за різких змін атмосферного тиску; взимку – при поземках, снігопадах із різкою зміною температури; навесні – з посиленням та зміною напряму вітру, похолоданням та початком негоди (виняток – минь); влітку-в дуже спекотну і суху або нестійку погоду зі змінними вітрами і опадами, що морозять, восени – під час затяжної негоди.

Риба не клює: у всі періоди року – при різкому погіршенні погоди; навесні, влітку та восени – під час штормових, рвучких вітрів зі зливами; взимку – при сильних хуртовинах.