Категорія: Статті

У Всесвітній день води пропонуємо нашим читачам сфокусуватися на важливості якості води для наших водних мешканців. Адже стічні води, що потрапляють до водойм, містять отруйні хімічні та органічні речовини і негативно впливають на стан як самих водойм, так і, відповідно, на водні біоресурси, що в них проживають.

Кислоти та луги стічних вод не тільки змінюють показник рН води, що негативно впливає на стан водних біоресурсів та їх кормову базу, але і самі є отрутою, яка викликає зміни органів (опіки зябер та шкіри, уповільнення росту, неможливість виношування ікри та дозрівання молок, патологічні зміни в організмі), і навіть призводять до їх загибелі. Летальними дозами для водних біоресурсів є вміст в 1 л води 134 мг сірчаної, 159 мг соляної, 200 мг азотної кислот.

Борна кислота в концентрації 62-500 мг/л знижує темпи росту личинок севрюги, а в концентрації 500-2500 мг/л викликає їх загибель.

Серед мінеральних речовин промислових стічних вод особливо отруйні солі синильної кислоти, сполучення таких «важких металів», як ртуть, миш’як, свинець, хром, мідь, нікель тощо.

Смертельними дозами для гольяна, коропа, гірчака і дафній є вміст в 1 л: ціаніду калію – 0,06 мг; хлориду ртуті – 0,002 мг, гідроарсеніту натрію – 10-150 мг.

Сполуки свинцю викликають загибель риб в концентрації 10-150 мг/л, планктонних рачків – 0,5 мг/л. Загибель можуть викликати з’єднання заліза при вмісті 0,2 мг/л, алюмінію – 0,5 мг/л, натрію – 10-15 г/л, кальцію – 15 г/л.

Також негативно впливають на стан водних біоресурсів застосування у сільському господарстві пестицидів для боротьби бур’янами, комахами, гризунами тощо, які містять токсичні речовини неорганічного, органічного та біологічного походження.

Найнебезпечнішими вважаються пестициди, виготовлені з рослин типу інсектициду піретруму, що виготовляється з аналогів природних речовин піретринів, які містяться у квітах рослин роду Хризантем. Пестициди викликають багато проблем, пов’язаних із забрудненням, оскільки при розпиленні можуть накопичуватися в ґрунті та воді, відповідно в рослинах, тваринах та водних біоресурсах.

Класичним прикладом накопичення пестицидів є Дихлордифенілтрихлорметилметан (скорочена назва – ДДТ), заборонений для застосування в багатьох країнах через те, що здатний накопичуватися в організмі тварин і людини. Він стійкий до розкладання у зовнішньому середовищі, і цю сполуку в 1964 році було знайдено у тілі пінгвінів в Антарктиді, яка потрапила в них через спожиту рибу, а до неї, відповідно, через харчовий ланцюжок із змитих у річки ґрунтів, що містили ДДТ. При цьому ДДТ паралізує нервову систему тварин та призводить до негативних наслідків у поведінці та стані організму.

Удобрені площі водозбору і безконтрольне внесення добрив у ставки створює у воді надлишок мінеральних речовин. Найбільш небезпечне перевантаження водойми амонійно-аміачними добривами (селітра, нітрофоска, аміачна вода та інші), оскільки аміак і солі амонію є отрутою комбінованої дії: локальна, нервово-паралітична та гемолітична. Тому, наприклад, аміак навіть у невеликій концентрації може викликати гостре отруєння риб: головня при 1,0-1,2 мг/л (при температурі 14С і вмісту кисню 9-10 мг/л), форелі при 0,3-0,4 мг/л.

Із органічних речовин найбільш шкідливі синтетичні миючі засоби – фенол, крезол та нафтенові кислоти, які, зазвичай, смертельні в концентраціях 10-100 мг/л. Хлоровані вуглеводні не розчиняються біологічним шляхом і залишаються отруйними протягом багатьох років. Пральний порошок, потрапляючи на зябра риб, порушує їх взаємодію з водою. Потрапляння кисню у кров зменшується і риба задихається.

Крім того, поверхнево-активні речовини (ПАР), що містяться в миючих засобах, можуть накопичуватися в організмі водних біоресурсів та передаватися харчовим ланцюжком до людини. Враховуючи, що очисні споруди не справляються з видаленням ПАР, вони повертаються до водойм майже в тій же концентрації, в якій потрапили до каналізаційних мереж. Виняток становлять лише засоби з біорозкладними ПАР.

Крім того, накопичення у водних об’єктах мінеральних, особливо фосфоромістких добрив, синтетичних мийних засобів, органічних забруднювальних речовин призводить до масового розмноження мікроскопічних водоростей. Таке «цвітіння води» погіршує її якість і умови життєдіяльності водних біоресурсів у водоймах, порушує гідрохімічний режим, створюючи дефіцит кисню, продукує шкідливі природні токсини. Шар води, що «цвіте», може сягати 10-15 см завтовшки. При цьому виникають заморні явища риби і вона гине.

Дбаючи про якість води – ми дбаємо не лише про себе, а і про водних мешканців зокрема.

Цінуймо воду разом, бережімо життя та природу!
Україна переможе!

Слідкуйте за новинами про водних мешканців, підписавшись на телеграм-канал Держрибагентства і будете в курсі всіх актуальних подій.

Що таке рибальський квиток і який можливий механізм його отримати, днями обговорювали під час онлайн-заходу, який був присвячений спільному експериментальному проекту Міністерства аграрної політики та продовольства України й Держрибагентства. Його основна суть – надання можливості рибалкам-любителям придбання платної послуги з видачі рибальського квитка для добування водних біоресурсів понад добову безоплатну норму вилову.

Що потрібно знати про рибальський квиток

Він діятиме на водних об’єктах, на яких будуть визначені ліміти допустимого вилову водних біоресурсів для любительського рибальства, які встановлюватимуться на підставі науково-біологічних обґрунтувань.
Ліміти на рибальські квитки розподілятимуться через Єдину державну електронну систему управління галуззю рибного господарства та продаватимуться рибалкам-любителям.
Розглядався варіант придбання рибальського квитка шляхом реєстрації в Єдиній державній електронній системі управління галуззю рибного господарства й створення там електронного кабінету, вказавши основні дані про себе.

Важливо! Перед отриманням рибальського квитка рибалка має ознайомитися з Правилами любительського і спортивного рибальства.
Добова безкоштовна норма вилову для кожного громадянина залишається у розмірі 3 кг водних біоресурсів + одна особина.

Один з варіантів як придбати рибальський квиток та його оплати

● В електронному кабінеті обрати: водний об’єкт або його частину, територіальну громаду в районі якої планується використати рибальський квиток, водні біоресурси, які планується виловити, календарний день запланованої риболовлі.
● Після цього, електронна система генерує вартість рибальського квитка, яку рибалка-любитель може оплати будь-яким із запропонованих способів.
● Після здійснення оплати електронна система генерує рибальський квиток з присвоєнням персоналізованого QR-коду, який активується через годину після здійснення сплати.
● Рибальський квиток діятиме в обраний рибалкою-любителем календарний день або дні. Його можна буде придбати на будь-який день в межах 10 днів або на будь-яку кількість днів але не на більше 10, з дня, що настав.
● Орієнтовна добова норма рибальського квитка тобто понад безкоштовну добову норму вилову: 1 екз. сома, 3 екз. білизни, судака, щуки, 5 кг іншої риби.

Головне! Кошти сплачені рибалками за квиток витрачатимуться першочергово на відновлення природних популяцій водних біоресурсів, шляхом зариблення тих водних об’єктів у яких проводили любительський лов.

У дискусії про те, як ефективно організувати любительське рибальство, взяло участь понад 100 учасників. Серед них – профільні громадські організації, рибалки-любителі та рибалки-спортсмени.

Заступник Міністра аграрної політики та продовольства України Віталій Головня зауважив:

“Зміни у рибній галузі, які в минулому році розпочалися з реформування промислового і аквакультурного секторів, продовжилися цьогоріч у дуже важливому для нас сегменті любительського рибальства. Перший вагомий крок було зроблено наприкінці 2022 року прийняттям нових Правил любительського і спортивного рибальства, які не оновлювались понад 20 років. Наступним етапом заплановано введення рибальського квитка, який не тільки розширить права мільйонів рибалок-любителів, а й створить додаткові умови для розвитку усієї галузі. Це усталена міжнародна практика, яка існує в різних формах у цивілізованих країнах світу і яку ми невдовзі запровадимо в Україні”.

Сьогодні поінформуємо наших читачів про промисловий вилов 2022 року у деталях.

Протягом 2022 року промисловими рибалками у водоймах України загалом було виловлено 10053 тонни водних біоресурсів.

При цьому 99 % (9953 тонни) виловлено у внутрішніх водоймах України. Зокрема:

✔ 8339 тонн у водосховищах Дніпра,
✔ 1309 тонн у пониззі р. Дністер з лиманом і Кучурганському водосховищі,
✔ 137,1 тонни у Дніпровсько-Бузькій естуарній системі,
✔ 85,4 тонни у причорноморських лиманах,
✔ 65,2 тонни у р. Дунай,
✔ 17,8 тонн в інших водоймах.

Найбільше у водоймах України протягом 2022 року промисловими рибалками було виловлено карася сріблястого – 4236 тонн. Масовість цього виду зумовлена його високою адаптивністю: живе майже всюди, всеїдний, може розмножуватися декілька разів на рік і без запліднення ікринок. Крім того, здатен виживати при високих температурах, низькому рівні кисню, пересиханні водойм і навіть залишається живим у промерзаючих водоймах, закопуючись у мул.

Крім сріблястого карася, основу промислового вилову склали також інші прісноводні види водних біоресурсів: лящ – 1531 тонна, плітка – 1418 тонн, плоскирка – 691 тонна, рослиноїдні види риб – 501 тонна, інший дрібний частик – 347 тонн, судак – 301 тонна, синець – 269 тонн, короп (сазан) – 141 тонна, чехоня – 96 тонн.

Натомість промисловий вилов морських видів (рапана, тюлька, бички, шпрот, креветка та інші), які становили значну частку промислу у попередні роки, минулоріч знизився до мінімуму. Відтак вітчизняна морська риба наразі фактично стала недоступною для наших громадян, а її замінила імпортна рибна продукція.

“Покращити ситуацію може започаткована нещодавно в країні реформа промислового рибальства. Та радикальне її виправлення можливе лише після повного звільнення усіх наших водних акваторій від військової присутності окупантів та їх наслідків”,

зазначив т.в.о. Голови Держрибагентства Ігор Клименок.

Як вже раніше інформувало Держрибагентство, промислове рибальство в Азовському та Чорному морях було фактично заблоковане, за виключенням певних ділянок у межах Миколаївської та Херсонської областей. Внаслідок цього у Чорному морі добуто лише 75,8 тонн водних біоресурсів (0,9 % у порівнянні з 2021 роком), в Азовському (ще до початку повномасштабного вторгнення рф на територію України) – 24 тонни (0,5 % у порівнянні з 2021 роком).

Державне агентство меліорації та рибного господарства України

Руйнування інфраструктури, логістики, виробничих і соціальних зв’язків, фізичне знищення виробничих потужностей, які призвели до втрати підприємницьких можливостей – реалії функціонування української аквакультури у 2022 році.

Коротко про головне. У 2022 році діяльність в умовах аквакультури здійснювали майже 4 тис. суб’єктів господарювання, з яких відзвітувалися за формою № 1 А-риба (річна) 39 % таких підприємств. Загалом вони виростили понад 14,6 тис. тонн водних біоресурсів.

Традиційними об’єктами аквакультури незмінно залишаються коропові: сазан/короп, якого вирощено 7,4 тис. тонн та рослиноїдні види риб – 4,5 тис. тонн.

Крім коропових українські аквафермери вирощували також:

✔ лососевих – 0,39 тис. тонн,
✔ сомових – 0,17 тис. тонн,
✔ осетрових – 0,047 тис. тонн,
✔ інші види водних біоресурсів – 2,1 тис. тонн.

Найбільшу кількість товарної продукції в умовах аквакультури вирощено у ставах – 13,5 тис. тонн. У садках та басейнах вирощено по 0,23 тис. тонн, акваріумах – 0,053 тис. тонн, інших водних об’єктах – 0,65 тис. тонн.

Лідерами з вирощування продукції аквакультури у минулому році були Черкаська (1 993 тонни), Хмельницька (1 377 тонн), Сумська (1 193 тонни), Вінницька (1 190 тонн) та Львівська (1 182 тонни) області.

При цьому у 2022 році загалом було виловлено 10,6 тис. тонн товарної продукції аквакультури: сазан/короп – 5,6 тис. тонн, рослиноїдні – 3 тис. тонн, лососеві – 0,3 тис. тонн, сомові – 0,14 тис. тонн, осетрові – 0,04 тис. тонн, інші – 1,5 тис. тонн.

Українська аквакультура потребує швидкого регулювання, адже ця потреба обумовлена такими факторами як забезпечення продовольчої безпеки країни, запровадженням практики розвитку аквакультури та територій на засадах сталості, необхідності якнайшвидшого запровадження європейських стандартів тощо.

З цією метою Держрибагентством наразі розробляється Концепція відновлення аквакультури України, яка передбачає створення конкретної дорожньої карти зі стабілізації та розвитку української аквакультури.

Концепція містить наступні аспекти: запровадження законодавчих змін, що регулюють сферу орендних відносин та умов господарювання, виведення бізнесу з «тіні», відновлення селекційно-генетичних робіт, як запоруки успішного риборозведення, стимулювання розвитку марикультури, рециркуляційної аквакультури, стимулювання розвитку перспективних напрямів таких як лососівництво, судаківництво, сомівництво, стимулювання запровадження ресурсоощадних технологій та обладнання тощо.

Державне агентство меліорації та рибного господарства України

Зимова риболовля – особливий вид дозвілля. Та досвідчені рибалки знають, що у лютому це не така вже й проста справа. Коливання температури повітря, зрадлива товщина криги, інші примхи погоди і млява активність риб значно ускладнюють риболовлю на фініші зими. Хоча завдяки своєму досвіду і спостережливості багатьом рибалкам вдається повернутися з уловом.

Проте цей активний відпочинок часами перетворюється у активний грабунок і знищення рибних популяцій, коли до справи беруться нечисті на руку рибалки. Розуміючи, що законними методами “нажитися” їм не вдасться, вони активно використовують заборонені знаряддя лову, завдаючи серйозної шкоди рибним запасам наших водойм.

Одним з популярних методів незаконного добування водних біоресурсів взимку є спосіб багріння, в якому використовується елемент оснащення типу “драч”, що складається з гачків великих розмірів, які поєднуються з тягарцем (грузилом), без елементів штучної або природної принади. Діє шляхом різкої (рвучкої) вертикальної або горизонтальної проводки оснащення в товщі води. При цьому водні біоресурси виловлюються випадковим зачепленням за будь-які частини тіла і травмуються.

Це браконьєрське знаряддя лову частіше використовується в осінньо-зимовий період, під час масового скупчення практично незахищених водних біоресурсів у місцях їх зимівлі.

Шкода від “драча”, насамперед, у тому, що він завдає рибі несумісні з життям пошкодження, калічить та травмує її, згубно впливаючи на водні біоресурси, та призводить до їх загибелі.

Для запобігання знищенню риби за допомогою такого знаряддя Правилами любительського і спортивного рибальства заборонено добування (вилов) водних біоресурсів:

✔ таким способом, як багріння, тобто, із застосуванням гачкових знарядь рибальства, шляхом захоплення (утримання) водних біоресурсів гачком за будь-які частини тіла окрім ротової порожнини;
✔ одинарними з’єднаними між собою, подвійними і потрійними гачками без блешні, природної або штучної принади;
✔ у осінньо-зимовий період (від льодоставу до скресання криги) знаряддями лову, оснащеними гачками, відстань у яких від цівки до кінчика жала перевищує 10 мм.

Отже основними ознаками цього варварського пристрою є:

● велика ширина та висота піддіву гачків, які значно перевищують дозволені розміри для зимових блешень (10 мм від кінчика жала до цівки);
● відсутність на знарядді деталей, які імітують здобич для хижака;
● відсутність “борідок”;
● значна вага знаряддя (більше 30 г), яка ускладнює дозволений в зимовий період лов вертикальною проводкою приманки (блешні або балансира)

Крім того, характерними ознаками застосування знаряддя лову “драч” є наявність на рибі механічних пошкоджень (порізів) зовнішніх покривів.

Нагадаємо, що використання заборонених знарядь лову є грубим порушенням правил рибальства, за яке передбачена відповідальність згідно ч. 4 ст. 85 КУпАП. Залежно від заподіяних збитків, а саме нанесення істотної шкоди, може наступити кримінальна відповідальність за ст. 249 ККУ (незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом).

Тож, шановні рибалки, прямуючи на зимову риболовлю, не забувайте, що варварське та хижацьке ставлення до природи тягне за собою законне покарання.

Державне агентство меліорації та рибного господарства України

Цьогорічна зимова риболовля не є класичною для рибалок. Далеко не на всіх водоймах можна рибалити, а місцями навіть наближатися до них – небезпечно. Власна безпека – це першочергове про що має думати рибалка, плануючи риболовлю.

Не варто забувати також і про нові Правила рибальства, які набрали чинності в кінці минулого року. Так, актуальна для рибалок інформація про зимову риболовлю опублікована на січневій сторінці календаря Держрибагентства

Відповідно до нових Правил риболовля у зимовий період дозволяється за межами зимувальних ям зимовими вудками та жерлицями всіх видів з криги та, у разі відсутності льодового покриву, нахлистовими, донними, поплавковими вудками та спінінгами всіх видів з використанням штучної або природної принади, загальна кількість гачків на яких не повинна перевищувати 7 одиниць на одного рибалку. Крім того, необхідно пам’ятати, що в осінньо-зимовий період (від льодоставу до скресання криги) забороняється використання знарядь лову, оснащених гачками, відстань у яких від цівки до кінчика жала перевищує 10 мм, а також забороняється використання протягом усього року одинарних з’єднаних між собою, подвійних і потрійних гачків без блешні, природної або штучної принади.

Водночас до відмінностей нових Правил також можна віднести збільшення добової норми вилову риби, що становить 3 кг, на одну особину, розмір якої перевищує мінімально дозволені для вилову розміри. Наприклад, виловивши 3 кг риби та спіймавши ще одну рибину, рибалка-любитель тепер не зобов’язаний відпускати її, а може залишити в загальному улові.

Крім того, знято обмеження на добову норму вилову деяких малоцінних та інвазивних видів водних біоресурсів (карликовий (американський) сом, ротань-головешка, сонячний окунь, рапана тощо). Також у нових Правилах дозволено вилов усіх видів водних біоресурсів, крім тих, що занесені до Червоної книги України, переліків регіонально рідкісних видів, що охороняються, та інших міжнародних природоохоронних списків.

Дія нових Правил розповсюджена на об’єкти природно-заповідного фонду, де така діяльність не суперечить режиму територій та об’єктів природно-заповідного фонду, що додатково розширює можливості рибалок-любителів.

Також збільшено з 5 до 7 дозволену кількість гачків. Це дає можливість рибалкам-любителям встановлювати, наприклад, більшу кількість кружків у період відкритої води та жерлиць під час здійснення підльодного лову.

Водночас збільшено дозволену кількість гачків з 1 до 2 при вилові водних біоресурсів з берега за межами нерестовищ у період весняно-літньої нерестової заборони. Необхідно зауважити, що, не дивлячись на збільшення дозволеної кількості гачків, вилов риби та інших водних біоресурсів може здійснюватися виключно у межах добової норми.

Певних змін також зазнали місця та ділянки, де, відповідно до попередніх Правил, здійснення любительського і спортивного рибальства було заборонено. Зокрема, вилов риби було дозволено у затоці «Галерна» Канівського водосховища у межах м. Києва та у гирлах річок, що впадають у Дністровське водосховище.

Також було зменшено заборонені для рибальства ділянки у нижніх б’єфах ГЕС дніпровських водосховищ з 10 та 5 км до 2 км.

Водночас, на відміну від попередніх Правил, новими Правилами дозволено використовувати всі види водних біоресурсів в якості живої принади (живця), окрім видів, вилов яких заборонено. Така норма покликана зменшити непорозуміння при використанні у якості живця, наприклад, плітки або сріблястого карася, що, фактично, було заборонено попередніми Правилами.

Рибалки, дбайте про власну безпеку та безпеку оточуючих і не забувайте дотримуватися нових Правил рибальства.

Державне агентство меліорації та рибного господарства України

На цій мапі відображуються місця, на яких вже виявлені або ймовірно знаходяться вибухонебезпечні предмети, та ступінь загрози від них згідно наявної у ДСНС інформації (похибка локалізації становить до 30 м). Рекомендуємо використовувати інформацію з інтерактивної мапи при відвідувані місць, на яких велись бойові дії.

Завантажте застосунок та повідомляйте про мінування з будь-якого місця швидко

✔ Apple – Завантажити з App Store
✔ Android – Завантажити з Google Play

Повідомити про мінування

Будьте пильними

Тисячі боєприпасів залишаються нездетонованими після ворожих обстрілів. Міни та інші вибухонебезпечні предмети можуть бути:

● у покинутих будинках
● на вулицях
● на дитячих майданчиках
● у полях, лісах, на узбіччях доріг тощо

У випадку виявлення вибухонебезпечного або підозрілого предмету

В жодному разі не торкайтесь підозрілого предмету

✔ Не намагайтеся доторкнутися (рукою, ногою чи іншим предметом), пересунути, підняти або знешкодити підозрілий предмет. Не чіпайте покинуту техніку.

Відійдіть на безпечну відстань

✔ Тримайте дистанцію від підозрілого предмета не менше 100 метрів

Позначте місце, де знаходиться підозрілий предмет

✔ Позначте палицями, одягом, камінням тощо місцезнаходження підозрілого предмету

Попередьте інших

✔ Попередьте про знахідку інших осіб поруч. Відведіть їх та відійдіть самі на безпечну відстань

Поінформуйте про знахідку

✔ Офіційні канали повідомлень: екстренні номери

● 101 – ДСНС
● 102 – Поліція

Повідомити про мінування

ДСНС України

Методично-технологічним центром з аквакультури Держрибагентства проаналізовано вплив військової агресії рф на аквакультуру України. Дослідження проводилося шляхом опитування суб’єктів аквакультури. Всього в опитуванні взяли участь понад 70 респондентів зі всіх регіонів України.

У результаті було визначено основні проблеми, які виникли у рибницьких господарств під час війни та оцінено їх масштаб. Так, з опитаних українських суб’єктів аквакультури наразі працюють 52%, частково працюють – 38%, не працюють – 10%.

При цьому 20% респондентів (переважно з півночі та півдня України) напряму постраждали та/або зазнали руйнувань внаслідок бойових дій (руйнування гідротехнічних споруд рибницьких ставків, будівель, устаткування, загибель маточного поголів’я та товарної риби).

Загалом матеріальних збитків від військової агресії рф зазнали 72% респондентів.

Крім того, більшість опитаних рибницьких господарств мали складнощі з транспортуванням та реалізацією своєї продукції, постачанням сучасного продуктивного рибопосадкового матеріалу, дефіцитом кормів.

Водночас військова агресія рф негативно вплинула на асортимент та обсяги виробництва рибної продукції суб’єктами аквакультури.

Детальніше з результатами опитування можна ознайомитися за посиланням

Державне агентство меліорації та рибного господарства України

Продовжуємо інформувати рибалок про нові Правила любительського і спортивного рибальства, які затверджені наказом Мінагрополітики від 19.09.2022 № 700.

Сьогодні акцентуємося на нормах вилову дозволених видів водних біоресурсів на одного рибалку за добу.

Відповідно до Правил любительське рибальство дозволяється здійснювати рибалкам безоплатно у порядку загального використання водних біоресурсів для особистих потреб (без права реалізації) за нормами вилову дозволених видів водних біоресурсів на одного рибалку за добу, а саме:

✔ атерина, верховодка (уклейка), карликовий американський сом, ротань-головешка, сонячний окунь, тюлька, чебачок амурський – вилов необмежено;
✔ інші види риб – 3 кг та 1 шт. (особина, будь-якої маси у мінімально дозволених для вилову розмірах видів водних біоресурсів, визначених додатком 1 Правил рибальства);
✔ раки – 30 шт.;
✔ рапана – вилов необмежено;
✔ двостулкові молюски – 5 кг;
✔ креветки – 1 кг;
✔ личинки хірономід (мотиль), гамарус річковий і морський, волохокрилець, дафнія, циклоп, артемія, нереїс – 0,1 кг.

Дотримуйтеся Правил – рибальте відповідально!

Державне агентство меліорації та рибного господарства України

Нагадаємо, 9 грудня 2022 року набрав чинності наказ Мінагрополітики від 19.09.2022 № 700 “Про затвердження Правил любительського і спортивного рибальства”.

Найголовнішою метою при розробці документу було збереження, примноження та раціональне використання водних біоресурсів.

Зокрема, у нових Правилах рибальства збільшено мінімально дозволені для вилову розміри більшості водних біоресурсів при здійсненні любительського, спортивного рибальства та підводного полювання.

Так, згідно з Додатком 1 до Правил мінімальні розміри водних біоресурсів, які дозволені до вилову у внутрішніх водоймах такі:

✔ білизна – 30 см;
✔ білий амур – 60 см у дніпровських водосховищах, 40 см – в інших внутрішніх водних об’єктах;
✔ головень – 24 см;
✔ лин – 20 см;
✔ лящ – 35 см у дніпровських водосховищах, 30 см – в інших внутрішніх водних об’єктах;
✔ плітка – 18 см у дніпровських водосховищах, в інших внутрішніх водних об’єктах – без розмірних обмежень;
✔ рибець звичайний – 20 см;
✔ річкові раки – 11 см у дніпровських водосховищах, 10 см – в інших внутрішніх водних об’єктах;
✔ сазан (короп) – 35 см у дніпровських водосховищах, 30 см – в інших внутрішніх водних об’єктах;
✔ сиг – 25 см;
✔ синець – 22 см;
✔ сом європейський – 80 см;
✔ судак звичайний – 42 см;
✔ тараня – 18 см;
✔ товстолоб (білий і строкатий) – 60 см у дніпровських водосховищах, 40 см – в інших внутрішніх водних об’єктах;
✔ форель струмкова – 20 см;
✔ чехоня – 24 см;
✔ щука – 50 см.

Для всіх інших видів водних біоресурсів (крім тих, які занесені до Червоної книги України і вилов яких заборонено) мінімальний розмір, дозволений до вилову у внутрішніх водоймах не обмежено.

“Звертаюся до рибалок з проханням бути відповідальними та дотримуватися вимог Правил рибальства. Якщо вам потрапила на гачок рибина розміром меншим за мінімально дозволений – обережно зніміть її та випустіть назад у водойму. Тільки разом ми відновимо природні багатства наших водойм”,

зазначає т.в.о. Голови Держрибагентства Ігор Клименок.

Державне агентство меліорації та рибного господарства України

Зимова риболовля – це не просто видобуток риби для харчування і задоволення своїх насущних потреб. Це неабияке зняття стресу і відновлення нервової системи людини, “лікувальна терапія” від прискорених і напружених темпів сучасного життя. А ще – це чудовий відпочинок на природі.

Але, щоб цей відпочинок не перетворився на нещасний випадок, кожному потрібно бути вкрай обережним, дисциплінованим і суворо дотримуватись правил поведінки на льоду, щоб не наражати на небезпеку себе і оточуючих.

● Перед тим, як ступити на лід, визначте усіма можливими способами товщину льодового покриву на водоймі. Ніколи не перевіряйте міцність льоду ударом ноги.
● Міцність льоду краще всього перевіряти за допомогою палиці. Якщо після першого удару на поверхні з’являється вода, виходити на лід категорично забороняється;
● Пам’ятайте: лід завжди тонкий і ламається поблизу кущів, сухої трави, під товстим шаром снігу, у місцях, де водорості вмерзли у лід;
● Лід дуже небезпечний і ламкий поблизу місць, де є швидка течія, або струмок впадає у річку, де із дна б’є джерело;
● Під час пересування по льоду потрібно бути обережним, слід уважно стежити за його поверхнею, обходити підозрілі та небезпечні місця.
● Щоб уберегти себе від неприємної ситуації на льоду, ніколи не виходьте на риболовлю у нічний час та за температури повітря вище 0 градусів за Цельсієм.
● Не ходіть на зимову риболовлю поодинці, це небезпечно, бо ніхто вам не зможе допомогти у випадку біди.

Пам’ятайте – людина, яка заздалегідь продумала свої дії та належно підготувалася до походу на крижану водойму, буде у безпеці і не наражатиме інших на неприємності.

Пам’ятка для рибалки

Нагадуємо основні правила безпечної риболовлі у зимовий період!
Пам’ятайте! Жоден вилов не вартий втрати здоров’я чи життя…
Дотримуйтесь рекомендацій та проводьте дозвілля безпечно!

1. Коли йдете на риболовлю, не забудьте обов’язково взяти телефон. Також покладіть в кишеню два великих цвяхи або ніж – з їх допомогою легше буде вибиратися на крижину в разі провалу.
2. Під час риболовлі на невеликій площі не варто пробивати багато лунок, відстань між ними має бути більше ніж 5-6 метрів.
3. Фортеця крижини найкраще перевіряти за допомогою плешні – спеціального інструменту для пробивання льоду. Якщо після першого удару з’являється вода – виходити на лід заборонено.
4. Рибалка повинен мати з собою рятувальну мотузку з петлею на одному кінці та вантажем на іншому кінці (маса 400-500 грам).
5. Небажано стрибати та бігати по крижині, збиратися великими компаніями.

Також варто пам’ятати про небезпечну товщину льоду: дуже небезпечний лід до 7 см.

✔ Виходити на лід одній людині можна, якщо лід товщиною від 7 до 10 см.
✔ Для ігор на льоду товщина повинна становити понад 12 см.
✔ Легковий автомобіль може виїхати на лід, якщо товщина становить 20-30 см.
✔ Більш важкий автомобіль – якщо товщина льоду становить від 30 до 40 см.

ДСНС України

Відповідно до Правил любительського і спортивного рибальства на водоймах загального користування любительське рибальство здійснюється безоплатно та без надання спеціальних дозволів. Однак, під час риболовлі не слід забувати про певні обмеження і безконтрольно рибалити.

Так, відповідно Правил мінімальні розміри риб і водних безхребетних, які дозволені до вилову рибалкам-любителям у внутрішніх водоймах такі:

Види водних біоресурсів	Дніпровські водосховища*\Інші водні об’єкти
Білий амур	60\40
Білизна	30\30
Головень	24\24
Сазан	35\30
Лин	20\20
Лящ	35\30
Плітка	18\-
Синець	22\22
Сом європейський	80\80
Судак	42\42
Товстолобик	60\40
Чехоня	24\24
Щука	50\50
Рак	11\10
* Київське, Канівське водосховище

Для всіх інших видів риб і водних безхребетних (крім тих, які занесені до Червоної книги України і вилов яких заборонено) мінімальний розмір, дозволений до вилову рибалкам-любителям у внутрішніх водоймах не обмежено.

Отже, шановні рибалки, дотримуйтесь природоохоронного законодавства та рибальте відповідально!

Державне агентство меліорації та рибного господарства України

Масовий розвиток синьо-зелених водоростей у внутрішніх водоймах України набув катастрофічного характеру. Синьо-зелені водорості (ціанобактерії) – мікроорганізми, які діляться на два види: виділяють кисень (спіруліна) і споживають кисень.

Ціанобактерії, що живуть у внутрішніх водоймах України є дуже токсичними, викликають масову загибель риби, впливають негативно на репродуктивну систему аборигенних видів риб. Особливо токсичні синьо-зелені водорості для людини, так як в результаті масового цвітіння виділяють нейротоксини, що викликають масову алергію у людей.

Розвиток синьо-зелених водоростей є глобальною світовою проблемою, оскільки цвітіння відбувається навіть під товстим шаром льоду, формуючи “заморні зони”, травмуючи весь організм тварин, призводить до отруєння гідробіонтів токсинами. Найдієвішим і результативним методом боротьби з масовим цвітінням синьо-зелених водоростей і єдиним прийнятним варіантом для наших внутрішніх водойм є зариблення мальком білого товстолоба.

Білий товстолоб – єдина риба в світі, яка споживає синьо-зелені водорості. Білий товстолоб масою 250 г може профільтрувати 32 л води на годину, при цьому, це 1 300 мг водоростей. Завдяки характеру харчування, будови сітчастого зябрового апарату і шлунково-кишкового тракту, білий товстолоб є меліоратором. Споживаючи токсичні синьо-зелені водорості залишається абсолютно здоровим, а тому м’ясо білого товстолоба є цінним, якісним і безпечним для людини.

Відсутність харчової конкуренції є дуже цінною якістю даної риби, що дозволяє зариблювати водойми в великих обсягах без шкоди іхтіофауні. Вселення білого товстолоба дозволяє забезпечити більш повне і раціональне використання біологічних ресурсів, здійснювати біологічну меліорацію і отримувати високоякісну рибну продукцію. Накопичений великий досвід наших зарубіжних колег по вселенню білого товстолоба на великих водосховищах говорить про те, що навіть при масовому вселенні рослиноїдних риб вони не наносять шкоди екосистемі цих водосховищ.

Останній раз чиста лінія білого товстолоба була завезена в Україну з Китаю близько 20 років тому. На даний момент в Україні немає чистої лінії білого товстолоба. Зариблення здійснюють строкатим товстолобом та гібридом, який може харчуватися як фіто-, так і зоопланктоном.

Довідка щодо процедури законного проведення робіт із вселення водних біоресурсів (зариблення) тут.

Державне агентство меліорації та рибного господарства України

Ми продовжуємо вивчати досвід цивілізованих кран світу, для впровадження кращих практик у рибне господарство України та відповідно інформувати наших дописувачів про такі новації. Про Службу моніторингу морського середовища Copernicus читайте далі.

Глобальне охоплення усіх напрямів досліджень морських акваторій: морська безпека, морські ресурси, прибережне та морське середовище, погода, сезонне прогнозування та клімат – це все Служба моніторингу морського середовища Copernicus (CMEMS).

Так CMEMS надає регулярну та систематичну довідкову інформацію про фізичний і біогеохімічний стан, мінливість і динаміку океану та морських екосистем щодо глобального океану та європейських регіональних морів.

Так, наприклад дані про течії, вітри та морський лід допомагають підвищити ефективність пошуково-рятувальних операцій, сприяючи безпеці на морі, а також захисту та сталому управлінню морськими біоресурсами.

Водночас програма Copernicus надає можливості для отримання даних, необхідних для створення “локальних зон для аквакультури” (AZA), яка є одним із ключових елементів розвитку морської аквакультури у європейському регіоні

Основні бази даних програми Copernicus відкриті і для України і за умови залучення технічної допомоги з боку Генеральної комісії з питань рибальства у Середземномор’ї та ЄС вже у найближчій перспективі можливо імплементувати принципи AZA у національне законодавство для досягнення прогресу в українській марикультурі.

Наразі Держрибагентством опрацьовується питання можливості запровадження AZA у акваторіях Азовського та Чорного морів у водах України, що є однією з передумов успіху у розвитку національного сектору морської аквакультури.

Детальніше:

Copernicus – програма ЄС зі спостереження за Землею, спрямована на вивчення нашої планети та її навколишнього середовища. Надає інформаційні послуги на основі даних супутникового спостереження за Землею з космосу і проведення досліджень безпосередньо на місцевості у морських акваторіях.

Керує програмою Європейська Комісія та реалізує її у партнерстві з державами-членами, Європейським космічним агентством (ESA), Європейською організацією з експлуатації метеорологічних супутників (EUMETSAT), Європейським центром середньострокових прогнозів погоди (ECMWF) та іншими організаціями.

Величезні обсяги глобальних даних із супутників і наземних, бортових і морських вимірювальних систем надають інформацію, яка допомагає постачальникам послуг, державним органам влади та міжнародним організаціям покращити управління та розробку відповідних програм. Інформаційні послуги доступні та надаються користувачам безкоштовно.

Державне агентство меліорації та рибного господарства України

З початком осені набирає обертів і грибний сезон, в Україні зазвичай він триває до листопада. Попри те, що гриби в нас асоціюються здебільшого з запашними і насиченими смаком стравами, варто пам’ятати і про небезпеку, пов’язану з їхнім вживанням. На жаль, маємо трагічні новини: відомо, що Київщині через отруєння грибами померли одразу три члени однієї родини, серед яких було дві дитини.

Що варто знати про отруєння грибами та як убезпечити себе та рідних?

Що варто знати про отруєння грибами?

Отруєння грибами – це смертельно небезпечна ситуація, яка потребує термінової екстреної медичної допомоги. Життя людини в таких випадках залежить від того, наскільки швидко вона цю допомогу отримає. Варто зазначити, що симптоми отруєння залежать від типу отрути та її кількості. Тому перші ознаки можуть з’явитися як через декілька годин, так і через декілька днів.

Найбільш небезпечними є отруєння грибами, що вражають печінку – наприклад, блідою поганкою. Перші симптоми отруєння найчастіше нагадують звичайні шлунково-кишкові розлади – нудота, блювання, діарея. Крім того, часто при отруєнні такими грибами, можна спостерігати ситуацію, коли людині здається ніби вона одужала, а згодом з’являються симптоми ураження печінки. Це небезпечна ситуація, коли можна, на жаль, згаяти дорогоцінний час.

Необхідно бути максимально уважними до свого стану і за будь-яких змін в організмі невідкладно звертатися за медичною допомогою. Адже, антидотні препарати є ефективними лише в першу добу після отруєння.

Варто наголосити, що в Україні є декілька видів отруйних грибів, крім всім відомих мухоморів і поганок, а саме: павутинники, вид грибів під назвою “галерина торочкувата” (його можна сплутати з опеньком); а також опеньок сірчано-жовтий несправжній або гіфолома групова.

Важливо: отруєння грибами можна отримати, вживаючи навіть їстівні гриби, у випадку, якщо вони транспортувалися або оброблялися неналежним чином.

Як убезпечити себе від отруєння грибами?

Найефективніший спосіб убезпечити себе від тяжкого отруєння, на думку лікарів, – це відмовитись від придбання грибів на стихійних ринках. Адже, Ви не можете бути впевненим у знаннях людини, яка збирала гриби. Разом з тим, максимально уважними необхідно бути, обираючи гриби і на полицях супермаркетів. Неналежні умови транспортування та зберігання можуть спричинити утворення шкідливих продуктів розпаду. Перевагу краще надавати культивованим (не дикорослим грибам).

Особливо небезпечними є консервовані гриби домашнього приготування. Насамперед тому, що Ви не знаєте, який гриб може потрапити до банки. Крім того, неякісний процес консервування може викликати отруєння ботулотоксином. Про ботулізм ми розповідали раніше.

Пам’ятайте, що процес вибору грибів потребує максимальної уважності, адже отруєння ними може призвести до летальних випадків. Якщо Ви не розумієтесь на грибах, і лише через цікавість хочете спробувати вперше зібрати гриби, рекомендуємо відмовитись від такої ідеї. Також наголошуємо, що перебування у лісах зараз може бути небезпечним через військові дії.

Джерело: платформа “Бережи себе”
Автор: Ганна Шубіна, журналіст HUBZ, експертка з моніторингу та аналітики

Нагадуємо про заборонені знаряддя лову та відповідальність за їх використання

Наразі на водоймах загального користування дозволяється вилов риби вудками усіх видів, із загальною кількістю гачків не більше п’яти на рибалку та спінінгом з блешнею.

Добова норма вилову становить 3 кг (або трофей).

Крім того, існують мінімально допустимі розміри риби, при яких її можна брати в улов:

сом – 70 см,
судак – 42 см,
щука – 35 см,
лящ – 32 см,
короп – 25 см,
лин – 20 см та інші.

Згідно з Правилами любительського і спортивного рибальства забороняється лов водних біоресурсів із застосуванням вибухових та отруйних речовин, електроструму, колючих знарядь лову, вогнепальної і пневматичної зброї (за винятком гарпунних рушниць для підводного полювання). А також промислових та інших знарядь лову, виготовлених із сіткоснастевих чи інших матеріалів усіх видів і найменувань, способом багріння, спорудження гаток, запруд та спускання води з рибогосподарських водойм.

До заборонених знарядь лову належать:

✔ ятір (сітка, виготовлена з плетених вербових прутів або дроту, натягнута на обруч);
✔ «доріжка» (волосінна зяброва сітка, яка випускається у воду і витягується на гумовому амортизаторі);
✔ «павук» (розміром більше 1х1 метрів, з вічком понад 10 міліметрів);
✔ «парашут» (конусоподібна мережева снасть, діаметром від 5 до 10 метрів, по периметру якої розташовані свинцеві грузила. Застосовують, як правило, на швидких річках, перекатах, накидаючи на обрану ділянку акваторії. По грузилам затягується мотузка і риба опиняється в сітці);
✔ «екран» або «телевізор» (маломірна прямокутна зяброва сітка з поплавками по верхньому ряду і вантажем внизу. Запускається і витягується з водойми на гумовому амортизаторі);
✔ «косинка» (різновид «телевізора» трикутної форми, використовується переважно для підлідного лову риби біля дна);
✔ будь-які промислові відціджуючі (неводи, бредні, волока) і ставні (тристінки, путанки) сітки;
✔ острога або ості (подоба вил із зазубреними вістрями);
✔ перемет (дозволено лише до 5-ти гачків);
✔ драч (колюче знаряддя для вилову методом багріння (наварені на важку блешню великі гострі гачки);
✔ електровудка (пристосування для вилову риби у водоймах за допомогою потужного електророзряду.

Використання заборонених знарядь лову є грубим порушенням правил рибальства (ч. 4 ст. 85 КУпАП) та передбачає штраф до 680 грн, з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення, які є приватною власністю порушника та незаконно добутих водних біоресурсів чи без такої.

Залежно від заподіяних збитків (а саме нанесення істотної шкоди), може також наступити кримінальна відповідальність за ст. 249 ККУ (незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом). Дана стаття передбачає штраф від 17 000 до 85 000 грн або обмеження чи позбавлення волі на строк до трьох років, з конфіскацією знарядь і засобів промислу та всього добутого.

Крім штрафу, порушник також має сплатити збитки, нанесені рибному господарству за кожний незаконно виловлений хвіст, незалежно від розміру, відповідно до такс.

“Крім використання також забороняється виготовлення, продаж чи зберігання заборонених знарядь лову. На порушника може бути складений протокол за ч. 1 ст. 85-1 КУпАП. Штраф – 1 700 грн”,

наголосили у відомстві.

“Гаряча лінія” Київського рибоохоронного патруля: (099) 341-73-18.
Державне агентство меліорації та рибного господарства України

Сьогодні, у Всесвітній день моря, коротко поінформуємо наших дописувачів про морську аквакультуру, яка у світі не лише динамічно розвивається, а і приносить чималі прибутки, адже попит на морепродукти постійно зростає.

Морська аквакультура (марикультура) – діяльність з розведення, утримання та вирощування об’єктів аквакультури у внутрішніх морських водах, із застосуванням плавучих садків, інших технологічних пристроїв з використанням морської води.

Багато прибережних країн розробили, прийняли і успішно реалізовують національні програми з розвитку марикультури. До їх числа входять як технічно високорозвинені та фінансово забезпечені держави (Китай, Японія, Норвегія, Великобританія, Іспанія), так і країни, що розвиваються (Індонезія, В’єтнам та інші).

Перше місце у світі за обсягами виробництва продукції марикультури займає Китай. У минулому це досягалося ним за рахунок екстенсивної технології без огляду на екологічність. Сьогодні ситуація змінюється і сталий розвиток та інтенсифікація виробництва починає переважати екстенсивні форми, що дозволяє підвищити екологічність виробництва без втрати об’ємів. Основна продукція марикультури в Китаї – молюски, які за способом живлення є фільтраторами, а також водорості. При цьому вирощування риби та ракоподібних, які потребують годівлі, складає лише 12 %. Низький рівень вирощування зазначених біоресурсів пояснюється тим, що вони споживають велику кількість білку, який необхідний для задоволення потреб населення.

Країни Південної Америки в марикультурі вирощують здебільшого креветок та лососевих.

Переважає виробництво лососевих видів риб і у Європі. Лідерами у цьому напрямі серед європейських країн є Норвегія, Шотландія, Ірландія та Ісландія. Вирощування відбувається у садках, які розміщені недалеко від берегової лінії.

Перше місце Норвегії по вирощуванню лососевих видів риб досягається за рахунок «порізаної» берегової лінії, так званих “фіордів”. Вони захищені від штормів, що дозволяє ефективно вести господарську діяльність.

Країни чорноморського та середземноморського регіонів вирощують переважно такі види риб як європейський лаврак, дорада та горбань. Крім того, у Болгарії та Румунії значного поширення набуває вирощування мідій, а також устриць.

Туреччина, яка є лідером серед чорноморсько-середземноморських держав за обсягами виробництва продукції марикультури, вирощує значну кількість форелі та креветки, особливо білоногої (креветка ванамей). Динамічно розвивається у цій країні й вирощуванню мідій – якщо в 2018 році всі мідії на ринку були дикими, то наразі їх виробництво сягає понад 20 тис. тонн.

Новими для європейських країн, але не менш перспективними є види, які ще недавно не культивувалися в марикультурі – зубань, лакедру, пагр.

Значний потенціал для розвитку марикультури відповідно до світових трендів має й наша держава. Україні належать великі площі високопродуктивних водойм, розташованих у сприятливих природних умовах. Водночас розвиток марикультури є вагомою складовою розвитку приморських регіонів нашої держави. У результаті ми матимемо постачання на внутрішній ринок цінних харчових і відносно доступних для громадян морепродуктів, зайнятість населення, розвиток малого і середнього бізнесу та економічний розвиток загалом. Крім того, широкомасштабне впровадження марикультури в Україні дозволить підвищити загальну продуктивність екосистем та розширити їх біологічне різноманіття.

Наразі для запуску процесів розвитку марикультури в Україні розроблено проект постанови Кабінету Міністрів України “Деякі питання реалізації експериментального проекту із запровадження проведення аукціонів з продажу права на укладення договорів користування на умовах оренди акваторією (водним простором) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України для цілей морської аквакультури шляхом електронних торгів”.

Реалізація цієї постанови створить прозорий, чіткий та зрозумілий механізм для укладання договорів оренди акваторій морських вод для цілей марикультури, а також сприятиме рівним умовам конкуренції для суб’єктів господарювання.

Впевнені, після нашої безумовної перемоги над ворогом, ця галузь національної економіки ефективно розвиватиметься та формуватиме значну частку якісної рибної продукції на наших прилавках.

Державне агентство меліорації та рибного господарства України

У попередньому пості Держрибагентства ми інформували про етапи формування спеціального товарного рибного господарства (СТРГ).

Продовжуючи тему, нагадуємо, що діяльність СТРГ регламентується режимом рибогосподарської експлуатації водного об’єкта, який розробляється на підставі науково-біологічного обґрунтування.

Режим – це умови та заходи щодо обсягів робіт з відтворення водних біоресурсів, строків лову, знарядь та засобів лову, обсягів вилучення, регламентації любительського і спортивного рибальства, ощадливого використання туводних видів, для забезпечення раціонального використання водних біоресурсів рибогосподарського водного об’єкта або його ділянки.

Однією з вимог науково-біологічного обґрунтування є регламентація ведення любительського та спортивного рибальства, яка повинна включати виділення ділянок для любительського та спортивного рибальства на умовах загального та спеціального використання водних біоресурсів.

Отже, на водоймах, де створені спеціальні товарні рибні господарства (СТРГ) повинні бути виділені місця для любительського та спортивного рибальства.

Для зручності використання вищезазначеної інформації пропонуємо вашій увазі відповідну інформаційну картку.

Детальніше:

СТРГ – це діяльність, основною метою якої є підвищення рибопродуктивності рибогосподарського водного об’єкта (його частини) шляхом штучного відтворення водних біоресурсів, а також збереження та раціонального використання видів водних біоресурсів, які раніше перебували у рибогосподарському водному об’єкті (його частині).

Державне агентство меліорації та рибного господарства України

Шановні читачі інформаційних ресурсів Держрибагентства, пропонуємо вашій увазі черговий довідковий матеріал про діяльність з підвищення рибопродуктивності рибогосподарських водойм, шляхом штучного відтворення водних біоресурсів.

Мова йде про спеціальне товарне рибне господарство (СТРГ).

Детальніше про законодавство, що стосується СТРГ, як отримати дозвіл на таку діяльність та де її дозволено здійснювати читайте в інформаційній картці за посиланням.

Державне агентство меліорації та рибного господарства України

Риба є одним із найважливіших і найцінніших харчових продуктів на світовому ринку та відіграє важливу роль у забезпеченні продовольчої безпеки.

Наразі найбільше риби та рибної продукції потрапляє на столи українців завдяки імпорту. Разом з тим цьогоріч у зв’язку з війною та, як наслідок, девальвацією гривні імпортна рибна продукція стає дедалі недоступнішою для наших громадян, особливо малозабезпеченим верствам населення.

Така ситуація формує передумови для розвитку вітчизняного промислу, не дивлячись на те, що агресія рф в Україні створила реальні перешкоди для здійснення цієї діяльності.

Промислове рибальство після нашої безумовної перемоги над ворогом матиме всі шанси збільшити на прилавках долю якісного вітчизняного товару за нижчою ціною.

Тож, пропонуємо вашій увазі детальну покроківку отримання частки добування (вилову) водних біоресурсів та квоти для здійснення промислового рибальства, яку можна завантажити тут.

Водночас інформуємо, що наразі Держрибагентством спільно з Мінагрополітики розроблено проект комплексних змін до законодавства, які регулюватимуть використання водних біоресурсів на засадах спеціального використання (проект Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання в галузі рибного господарства, збереження та раціонального використання водних біоресурсів та сфері аквакультури”, реєстраційний № 7616 від 29.07.2022). Проектом Закону передбачається можливість НОВИМ суб’єктам господарювання шляхом аукціону на конкурентних засадах отримати квоту для вилову водних біоресурсів.

Державне агентство меліорації та рибного господарства України

В оренду для цілей аквакультури і рибогосподарських потреб можуть надаватися:

✔ водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми (стаття 51 Водного кодексу України);
✔ рибогосподарські технологічні водойми (стаття 14 Закону України “Про аквакультуру”).

Об’єкти аквакультури – це всі види риб, у тому числі представники аборигенної іхтіофауни, що використовуються для розведення, утримання та вирощування в умовах аквакультури.

Відповідно до Закону України “Про аквакультуру” об’єкти аквакультури можуть перебувати в державній, комунальній чи приватній власності:

✔ об’єкти аквакультури, які розведені, утримуються та/або вирощуються підприємствами, установами та організаціями державної або комунальної власності, є об’єктами права державної або комунальної власності;
✔ об’єкти аквакультури, які розведені, утримуються та/або вирощуються суб’єктами аквакультури у межах наданих їм відповідно до закону у приватну власність, в користування рибогосподарських водних об’єктів (їх частин), рибогосподарських технологічних водойм, акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України, у межах належних їм технологічних пристроїв і споруд (рибницький басейн, плавучий рибницький садок тощо) або набуті іншим не забороненим законом шляхом, перебувають у їх приватній власності.

Отже, перед тим, як планувати рибалити на водному об’єкті, який знаходиться в оренді у підприємства, що займається аквакультурою, рибалці заздалегідь варто поцікавитися умовами оренди, адже риба, що там вирощується – приватна власність самого підприємства. Відповідно на такому водному об’єкті може бути обмежено любительське та спортивне рибальство.

Водночас суб’єкт аквакультури має право визначати місця у межах орендованих водойм або їх частин для надання рекреаційних послуг у сфері аквакультури для оздоровлення, відпочинку, екологічного виховання населення. Рекреаційні послуги у сфері аквакультури можуть надаватися суб’єктом аквакультури на платній або безоплатній основі (ст. 13 Закону України “Про аквакультуру”).

Інформаційну картку можна завантажити тут.

Державне агентство меліорації та рибного господарства України

Держрибагентство продовжує серію публікацій про особливості правил риболовлі на водоймах України. Сьогодні розповімо вам чи можна рибалити на орендованих водоймах.

Детальну інформаційну картку можна завантажити прямо тут. Уважно ознайомтеся з інформацією, щоб уникнути непорозумінь чи можливих конфліктних ситуацій під час риболовлі на орендованих водоймах.

Водним кодексом України забороняється обмеження загального водокористування, у тому числі любительського і спортивного рибальства, у зв’язку з перебуванням земельних ділянок прибережних захисних смуг (пляжної зони) у користуванні юридичних або фізичних осіб, крім випадків, передбачених законом.

До таких випадків, зокрема, належить здійснення любительського лову на водних об’єктах, наданих в оренду, що регулюється статтею 51 Кодексу.

Відповідно до статті 47 Кодексу на водних об’єктах, наданих в оренду, загальне водокористування допускається на умовах, встановлених водокористувачем, за погодженням з органом, який надав водний об’єкт в оренду.

Водокористувач, який узяв водний об’єкт в оренду, зобов’язаний доводити до відома населення умови водокористування, а також про встановлені обмеження загального водокористування, у тому числі любительського і спортивного рибальства, на водному об’єкті, наданому в оренду.

✔ Орендарі водного об’єкта зобов’язані передбачити місця для безоплатного забезпечення права громадян на загальне водокористування, в тому числі, любительського і спортивного рибальства.

Державне агентство меліорації та рибного господарства України

Мільйони рибалок полюбляють проводити вільний час на природі з вудкою, адже риболовля – одне з наймасовіших захоплень людства. Однак для того, аби це хобі приносило виключно задоволення, рибалкам необхідно дотримуватися природоохоронного законодавства та не забувати про відповідальне ставлення до водних мешканців.

Держрибагентство розпочинає серію публікацій про особливості правил риболовлі на водоймах України, щоб у черговий раз нагадати рибалкам про встановлені обмеження. Сьогодні розповімо вам чи можна рибалити на водоймах загального користування і на яких умовах. Детальну інформаційну картку можна завантажити прямо тут.

Любительський і спортивний лов риби і водних безхребетних для власних потреб дозволяється всім громадянам України, іноземцям, а також особам без громадянства у всіх водоймах України, за винятком вилову у водоймах природно-заповідного фонду, ставкових та інших риборозплідних господарствах, водоймах, спеціальне використання яких обмежене (питні, технічні, лікувальні та інші), водоймах, де лов або добування заборонені.

Любительське і спортивне рибальство на водоймах загального користування здійснюється відповідно до Правил любительського і спортивного рибальства (далі – Правила) безоплатно та без надання спеціальних дозволів. Однак, під час риболовлі не слід забувати про певні обмеження.

Так, на водоймах загального користування любительський лов водних біоресурсів дозволяється:

✔ у строки від скресання криги і до льодоставу (за винятком забороненого нерестового періоду) – з берега або з човна, вудками всіх видів із загальною кількістю гачків не більше 5 на рибалку та спінінгом. У нерестовий заборонний період любительське рибальство може бути дозволено органами рибоохорони на спеціально визначених ділянках водойм однією поплавковою або донною вудкою із одним гачком і спінінгом з берега;

✔ у зимовий період (від льодоставу до скресання криги) – зимовими вудками з блешнею вертикального блесніння з гачком не більше № 10, мормишкою, наживною і живцевою снастями із загальною кількістю гачків не більше 5 на рибалку. При цьому слід пам’ятати про заборону лову водних біоресурсів на зимувальних ямах. Перелік, межі зимувальних ям та строки заборони лову на них, щорічно затверджуються органами рибоохорони та висвітлюється на офіційних інформаційних ресурсах.

Відповідно до Правил одній особі за одну добу перебування на водоймі загального користування дозволяється вилов:

✔ риби – 3 кг, раків – 30 шт., мідій – 5 кг, рапани – 10 шт., креветок – 1 кг.

Вивезення з водойми риби та безхребетних – як у свіжому, так і в обробленому вигляді, – незалежно від терміну перебування на водоймі, дозволяється в розмірі не більше за добову норму, за винятком випадків, коли вага однієї рибини перевищує встановлену норму вилову.

При цьому необхідно дотримуватися мінімальних розмірів риб і водних безхребетних, які дозволені до вилову рибалкам-любителям.

Водночас відповідно до Правил забороняється любительський лов:

✔ дельфінів, тюленів, усіх видів осетрових та їх гібридів, лосося, камбали-калкан (у Чорному морі), вирезуба, кутума, шемаї (у Чорноморському регіоні), річкової міноги, форелі, харіуса, чопа, рибця звичайного, вусача (крім водойм нижнього Дніпра), минька, всіх видів крабів, устриць, інших видів, занесених до Червоної книги України.

Крім того, Правила передбачають й інші заборони вилову водних біоресурсів.

Державне агентство меліорації та рибного господарства України

Юристами Київського рибоохоронного патруля регулярно вживаються заходи щодо досудового врегулювання спорів, шляхом направлення особам, які вчинили адмінправопорушення, звернень (пропозицій) щодо добровільного відшкодування шкоди, завданої рибному господарству. Після оплати, громадянин має надіслати копію квитанції до Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у м. Києві та Київській області.

У разі несплати винними особами добровільно – рибоохоронний патруль Київщини має право подавати цивільні позови та організовувати претензійну роботу щодо відшкодування шкоди. В такому разі, разом із задоволенням позовних вимог, судом приймаються рішення про стягнення з відповідачів (правопорушників) на користь Київського рибоохоронного патруля також і суми сплаченого судового збору за подання позовної заяви, яка становить 2 481 грн.

Просимо порушників природоохоронного законодавства добровільно сплачувати нанесені збитки рибному господарству. У іншому разі вам доведеться додатково оплатити судовий збір у розмірі 2 481 грн, незалежно від суми завданої шкоди, – закликав т.в.о. начальника Київського рибоохоронного патруля Денис Нестеров.

Довідково:

Реквізити рахунків для добровільної сплати штрафів та збитків, заподіяних внаслідок порушень у сфері природоохоронного законодавства, можна знайти на офіційному сайті Державної казначейської служби України.

Звертаємо увагу на те, що вони мають бути сплачені на рахунок того міста/села, на території якого вони завдані, а не за місцем проживання порушника.

Код класифікації доходів бюджету для адміністративних штрафів та інших санкцій – 21081100.

Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності – 24062100.

За довідками звертайтеся за номером відомства: (044) 489-60-25.

Державне агентство меліорації та рибного господарства України

Аквакультура є одним з ключових трендів та швидкозростаючим сектором тваринництва, а в Україні – третім за значимістю джерелом тваринного білка.

Розвиток аквакультури у світі об’єктивно зумовлений як альтернатива негативним процесам виснаження світових водних біоресурсів через надмірне їх використання.

Наразі світова аквакультура формує близько половини загального надходження рибної продукції від використання усіх видів водних біоресурсів і за нею майбутнє світового рибництва. Водно-кліматичний потенціал України надає підприємцям реальні можливості займатися аквабізнесом.

Якщо ви плануєте розпочати цей бізнес – пропонуємо вашій увазі детальну покроківку порядку надання в оренду водного об’єкта для цілей аквакультури

Водночас за консультаційною допомогою радимо звернутися до Бюджетна установа “Методично-технологічний центр з аквакультури” Держрибагентства.

Державне агентство меліорації та рибного господарства України

Найкращий час для проведення робіт з відтворення водних біоресурсів – весняний і осінній періоди. Проте для того, щоб провести вселення риби, необхідно дотримуватися чітких правил, встановлених законодавством.

Проведення робіт із штучного розведення (відтворення), переселення та акліматизації водних біоресурсів регламентується Порядком штучного розведення (відтворення), вирощування водних біоресурсів та їх використання, затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 07.07.2012 № 414,

Відповідно до пункту 2.1 Порядку виконавці відтворення повинні не пізніше, ніж за 2 тижні подати до Київського рибоохоронного патруля такі документи:

• заявку на проведення робіт із вселення водних біоресурсів у рибогосподарський водний об’єкт (його частину);
• біологічне обґрунтування щодо доцільності проведення робіт з відтворення (якщо відтворення здійснюється вперше), розроблене науковою установою.
• ветеринарний документ про відсутність небезпечних захворювань у господарствах, з яких здійснюється перевезення об’єктів відтворення (отримується цим господарством).
• графік робіт із вселення водних біоресурсів (складається виконавцем). У разі настання метеорологічних умов, несприятливих для проведення вселення, виконавцем до цього графіка можуть бути внесені відповідні зміни.

Після отримання вищезазначеного пакета документів Київський рибоохоронний патруль:

1. У тижневий строк розглядає подані документи, погоджує графік робіт.
2. Подає до Держрибагентства України свої пропозиції щодо складу Комісії.
3. Склад Комісії затверджується наказом Держрибагентства України.

Згідно з пунктом 2.9 Порядку виконавець відтворення, який проводить роботи із вселення водних біоресурсів, зобов’язаний:

• забезпечувати виконання всіх організаційних та технічних робіт.
• здійснювати під контролем Комісії облік водних біоресурсів, що вселяються до рибогосподарського водного об’єкта (його частини).

Обсяги водних біоресурсів з кожного транспортного засобу, яким вони доставлені до рибогосподарського водного об’єкта (його частини), заносяться до акта про виконання робіт із вселення водних біоресурсів.

• вносити до журналу обліку вселення водних біоресурсів інформацію про обсяги вселення водних біоресурсів за кожну добу. Сторінки журналу мають бути прошнурованими, пронумерованими та скріпленими печатками виконавця та територіального органу рибоохорони.
• спільно з територіальним органом рибоохорони вживати необхідних заходів щодо забезпечення охорони місць вселення водних біоресурсів.

Після завершення робіт із вселення водних біоресурсів або інших робіт, зазначених Комісія складає підсумковий акт про виконання робіт із вселення водних біоресурсів та робіт, що належать до природоохоронних заходів.

Наслідки, до яких може призвести зариблення без дотримання вимог чинного законодавства:

• екологічна катастрофа, а саме загибель водних біоресурсів у даній водоймі у зв’язку з вселення водних біоресурсів без ветеринарних документів;
• перенаселення, що в подальшому спричинить загибель водних біоресурсів;
• конкуренція у харчуванні, у зв’язку з відсутністю проведених досліджень у водному об’єкті щодо доцільності проведення даних робіт.

Київський рибоохоронний патруль закликає громадян виконувати та дотримуватись вищезазначених вимог законодавства України.

Бажаючі отримати консультацію щодо законного проведення робіт із вселення водних біоресурсів у водойми можуть звернутися до відділу іхтіології рибоохоронного патруля Київщини за номером: (068) 523-39-41.

Державне агентство меліорації та рибного господарства України

Росія весь час погрожує всьому світу застосуванням ядерної зброї. Ми не знаємо достеменно, чи дійде до цього справа. Але мусимо знати, як уберегти себе та близьких у разі застосування “брудної бомби”, ядерної атаки чи аварії на АЕС.

Ядерна зброя є зброєю масового ураження. Ядерні заряди можуть бути розміщені на різних типах ракет, торпед, бомб та артилерійських снарядів, якими росія постійно обстрілює нашу територію. Зрозуміти, що це була ядерна зброя, можна тільки після безпосереднього вибуху та отримання даних про радіоактивне забруднення території.

Радіологічний розсіюючий пристрій або, як ще його називають, “брудна бомба,” фактично є вибухівкою з радіоактивним матеріалом. Під час детонації радіоактивні речовини поширюються вибуховою хвилею.

У випадку ядерної атаки, використання “брудної бомби” або вибуху на АЕС головне правило лишається незмінним: почувши сирену, прямуйте в укриття.

Увімкніть радіо, телебачення або скористайтесь інтернетом для отримання сповіщення про відповідну загрозу та про подальші дії.

Оперативну інформацію має повідомити ДСНС, Генштаб, поліція чи місцева влада на сторінках їх офіційних сайтів чи соцмереж або в офіційних каналах у Viber чи Telegram. Якщо інтернет-звʼязок буде нестабільним, можна використовувати полегшені версії соцмереж (Facebook Lite, Messenger Lite).

Однак є велика ймовірність, що в зоні ураження зовсім не працюватиме інтернет та засоби звʼязку, буде відсутнє електропостачання. А тому заздалегідь подбайте про наявність радіоприймача з живленням від батарейок. Це може бути єдиним засобом звʼязку в надзвичайній ситуації.

Якщо ядерний вибух застав вас на вулиці

✔ Помітивши спалах у небі (або його відбиття від поверхонь), у жодному разі не дивіться в той бік. Це загрожує опіком рогівки, спалаховою сліпотою та опіком очей.

✔ Лягайте на землю. Спробуйте знайти в секундній доступності заглиблення або виступ, за яким можна сховатись від ударної хвилі та уламків.

✔ Спробуйте закрити всі відкриті частини тіла: ляжте ногами в бік вибуху, обличчям донизу, підкладіть руки під себе, щоб захистити їх від опіків та травмувань.

✔ По можливості, прикрийте вуха навушниками – це захист від баротравми.

✔ Прикрийте рот і ніс маскою, тканиною одягу або хусткою, дихайте через них. Однак ці підручні засоби не можуть повністю захистити від внутрішнього опромінення. Тому важливо якнайшвидше потрапити в укриття.

✔ Головний критерій пошуку укриття – хвилинна доступність. Якщо поруч немає спеціально обладнаного сховища, найкраще підійде підвал або центр великих бетонних будівель з мінімальною кількістю вікон та дверей. Зони будівлі, де сховатись найбезпечніше, дивіться на ілюстрації.

✔ Перш, ніж потрапити в укриття, зніміть верхній шар одягу. Це може усунути до 90% радіоактивного забруднення й зменшить час, протягом якого ви перебуваєте під впливом опромінення. Щоб запобігти розсіюванню радіоактивного пилу, будьте дуже обережні, знімаючи одяг, намагайтесь уникнути контакту шкіри з забрудненим одягом. Покладіть одяг в поліетиленовий пакет або герметичний контейнер. Найкращим варіантом буде переодягнутися повністю та якнайшвидше провести дезактивацію (див. пункт 11).

✔ Переконайтесь, що в приміщення, яке ви використовуєте як укриття, не потрапляє повітря ззовні. Закрийте всі вікна, двері, вентиляційні отвори, вимкніть кондиціонер та обігрівач. За можливості перейдіть у кімнату, де немає вікон.

✔ Дистанціюйтесь від інших людей у приміщенні, не торкайтесь їх. Ви можете спричинити радіоактивне забруднення одне одного.

✔ Не їжте й не торкайтесь нічого, що могло зазнати радіоактивного забруднення.

✔ Проведіть дезактивацію – заходи для очищення від радіаційного забруднення тіла, приміщення, поверхонь та предметів, з якими ви контактуєте.

✔ Для змивання радіоактивного забруднення зі шкіри та поверхонь можна використовувати водопровідну воду, якщо не було офіційних повідомлень про заборону її використання!

✔ Рекомендовано прийняти прохолодний душ з використанням миючих засобів. Уникайте сильного тертя шкіри, це може призвести до пошкодження шкіри та потрапляння радіонуклідів до організму.

✔ Якщо немає змоги прийняти душ, омийте всі відкриті ділянки шкіри, особливо руки й обличчя. Використовуйте мило й велику кількість води. Не тріть шкіру в місцях, де є подряпини чи рани, аби запобігти потраплянню радіонуклідів до організму. Якщо у вас зовсім немає доступу до води, скористайтеся вологою серветкою, чистою вологою тканиною або вологим паперовим рушником. Ретельно протріть усі відкриті ділянки шкіри.

✔ Поверхні й предмети протріть вологою ганчіркою або серветкою. Це обов’язково, не залежно від того, яке приміщення ви використовуєте як укриття.

✔ За можливості одягніть чистий, щільний максимально закритий одяг, що не міг зазнати радіоактивного забруднення.

✔ Знайдіть джерело інформації (радіо, телевізор, інтернет). Аби не пропустити інструкції, не вимикайте радіоприймач або інший засіб зв’язку.

✔ Залишайтесь в укритті впродовж 24 годин, якщо органи влади не нададуть інших інструкцій щодо переміщення чи евакуації.

Якщо ядерний вибух застав вас у приміщенні

✔ Переконайтесь, що в приміщення не потрапляє повітря. Закрийте всі вікна, двері, вентиляційні отвори, вимкніть кондиціонер та обігрівач. За можливості перейдіть у кімнату, де немає вікон.

✔ Залишайтесь в укритті впродовж 24 годин, якщо органи влади не нададуть інших інструкцій щодо переміщення чи евакуації. Аби не пропустити інструкції, не вимикайте радіоприймач або інший засіб зв’язку.

✔ Не їжте й не торкайтесь нічого, що могло зазнати радіоактивного забруднення.

✔ Якщо члени вашої сімʼї на момент вибуху були в іншому укритті, вони мають залишитись там, доки не буде дозволу покинути його.

✔ Тримайте своїх домашніх тварин усередині укриття.

✔ Не вживайте водопровідну воду до отримання відповідного повідомлення про її безпечність.

Якщо ядерний вибух застав вас у дорозі

✔ Помітивши спалах у небі (або його відбиття від поверхонь), у жодному разі не дивіться в той бік. Це загрожує опіком рогівки, спалаховою сліпотою та опіком очей.

✔ Зупиніть автомобіль на безпечній частині дороги.

✔ Закрийте всі вікна, двері, люки та будь які отвори, перекрийте потік повітря ззовні.

✔ Прийміть захисну позу (закрийте голову руками та опустіть лікті на коліна).

✔ По можливості, прикрийте вуха навушниками — це захист від баротравми.

✔ Прикрийте рот і ніс маскою, тканиною одягу або хусткою, дихайте через них, поки не опинитесь в укритті: це має захистити вас від потрапляння радіонуклідів в організм.

✔ Після вибуху негайно треба знайти укриття. Головний критерій – хвилинна доступність. Якщо поруч немає спеціально обладнаного сховища, найкраще підійде підвал або центр великих бетонних будівель з мінімальною кількістю вікон та дверей.

Перша допомога постраждалому від ядерного вибуху

При наданні допомоги постраждалому першочергово необхідно видалити радіоактивні речовини з його одягу (роздягнути або попросити роздягнутися) та обробити шкіру теплою водою з милом.

Видалення одягу, очищення шкіри, ран, отворів тіла необхідне для запобігання потрапляння радіонуклідів до організму та зменшення дози опромінення постраждалого й оточуючих. При наданні допомоги постраждалому слід максимально використовувати наявні засоби індивідуального захисту: рукавички, одноразові комбінезони та респіратори. Після надання допомоги постраждалому проведіть дезактивацію самому собі.

✔ Очищення ран. Якщо людина отримала будь-які поранення під час ядерного вибуху, то через них радіоактивні речовини можуть потрапити всередину організму. Тому необхідно провести наступну процедуру:

• накрити шкіру навколо відкритих ран водонепроникними пов’язками, щоб обмежити поширення радіоактивного забруднення на інші ділянки тіла.

• обережно промити рани великою кількістю води або фізіологічного розчину.

✔ Очищення вух та носа. Обережно протріть вуха та ніс зволоженим стерильним аплікатором із ватним наконечником.

✔ Обробка ротової порожнини та очей. При потраплянні радіоактивних речовин через рот слід негайно почистити зуби зубною пастою й кілька разів прополоскати рот 3% розчином лимонної кислоти. При ураженні мигдалин доцільно прополоскати горло 3% розчином перекису водню. А очі необхідно обережно промити великою кількістю фізіологічного розчину або води.

✔ Очищення волосся. Попросіть постраждалого помити волосся теплою водою з м’яким милом або шампунем. Воду, якою мили волосся, не можна використовувати для миття інших частин тіла. Уникайте потрапляння забрудненої стічної води в очі, вуха, ніс або рот. Висушіть волосся чистими рушниками.

✔ Транспортування постраждалого. Загорніть забруднені ділянки або всього постраждалого у два шари простирадла. Стежте за температурою тіла постраждалого. Після транспортування медики, що приймуть постраждалого, мають провести огляд та дезактивацію транспортного засобу та обладнання й утилізувати все забруднене.

Симптоми радіаційного опромінення

Первинна променева реакція триває до 3 діб після ураження. 

Її прояви: дратівливість, загальна слабкість, нудота, блювання, головний біль, підвищення температури тіла, збудження, а потім пригнічення психічної діяльності.

Прихований період відсутній при тяжких формах. Зазвичай триває від 3 діб до року. У постраждалого спостерігається покращення самопочуття, проте він відчуває загальну слабкість, зниження апетиту, проблеми з дефекацією та іноді порушення сну. 

Розпал хвороби відбувається від двох тижнів з моменту ураження. Далі – індивідуально. У хворого можуть бути такі симптоми: головний біль, безсоння, нудота, загальна слабкість, шлунково-кишкові розлади з сильними болями в животі, температура тіла до 38-40 ℃, множинні точкові крововиливи на шкірі та слизових оболонках, кровотечі внутрішніх органів (легеневі, шлунково-кишкові, ниркові), випадіння волосся на другому-третьому тижні, інфекційні ускладнення (ангіна, пневмонія, абсцес легень та загальне зараження крові – сепсис).

Симптоми радіаційного опромінення

Окупанти постійно створюють загрозу радіаційних аварій на українських АЕС. А тому ознайомтесь із планом дій для населення в разі радіаційної аварії на АЕС. 

✔ Почувши сигнал тривоги, що сповіщає про надзвичайну ситуацію, негайно увімкніть радіо, телевізор або інтернет і прослухайте повідомлення. Цю інформацію ДСНС, армія, поліція чи місцеві органи управління мають повідомити на офіційних сторінках їх сайтів чи соцмереж або в офіційних каналах у Viber, Facebook чи Telegram.

✔ Існує велика ймовірність того, що в зоні ураження зовсім не працюватиме інтернет та засоби звʼязку, буде відсутнє електропостачання. Тому заздалегідь подбайте про наявність радіоприймача з живленням від батарейок. Це може бути єдиним засобом звʼязку в надзвичайній ситуації.

✔ Якщо у вашій місцевості розміщена АЕС і на ній сталася аварія, залишайтеся в приміщенні або негайно зайдіть у нього, якщо ви на вулиці. Найкраще – в укриття або підвал. Радіоактивний матеріал осідає на зовнішній стороні будівлі, тому треба триматися якнайдалі від стін і даху.

✔ Швидко надягніть респіратор або ватно-марлеву пов’язку; якщо їх немає, прикрийте ніс і рот рушником, хусткою або шарфом.

✔ Закрийте та заблокуйте всі вікна, двері та вентиляційні отвори в приміщенні та не підходьте до них без нагальної потреби; вимкніть кондиціонер та обігрівачі.

✔ Заздалегідь подбайте про запас води в герметичних ємностях так, щоб вистачило на кілька днів. Загорніть продукти в плівку та покладіть у холодильник або шафу.

✔ Стежте за подальшими повідомленнями від ДСНС, армії, поліції чи місцевих органів управління. Вони сповістять про необхідність йодної профілактики, евакуацію та правила безпеки.

✔ Корисні застосунки для інформування про надзвичайні ситуації: “Тривога” (розробник – Мінцифри), “єТривога” (розроблений українськими IT-волонтерами в Польщі), “Київ Цифровий” (тільки для мешканців столиці)

✔ Проведіть йодопрофілактику.

Важливо! Проводити йодопрофілактику можна тільки після офіційного оповіщення щодо її необхідності. Вона виправдана лише тоді, коли радіація спричинена радіойодом. В інших випадках (зокрема при застосуванні “брудних бомб”) прийом препаратів йоду заборонений і може завдати організму непоправної шкоди. Дорослим старше від 40 років або людям з порушеннями функціонування щитоподібної залози йодна профілактика зазвичай не потрібна.

Йодопрофілактика полягає в одноразовому прийомі таблетованого йодиду калію. Другий прийом передбачено в разі пролонгованого (більше 24 годин) або повторного впливу і якщо людина вживала забруднену їжу або воду.

Дозування йодиду калію (таблетки):

немовлята від народження до 1 місяця – 16 мг

діти (від 1 місяця до 3 років) – 32 мг

діти (від 3 до 12 років) – 62,5 мг

підлітки (від 12 до 18 років), вагітні, матері-годувальниці та дорослі (до 40 років) – 125 мг

Що робити, якщо під час радіаційної аварії вам потрібно буде вийти з укриття?

✔ Покидати укриття можна лише після офіційного дозволу ДСНС, органів виконавчої влади чи інших офіційних установ.

✔ Користуйтеся респіратором, надягніть максимально закритий та щільний одяг, плащ, гумове взуття та рукавички.

✔ Не роздягайтеся на вулиці, не сідайте на землю, не купайтеся у відкритих водоймах, не збирайте гриби чи лісові ягоди, не паліть.

✔ Після повернення додому зніміть верхній шар одягу. Це може усунути до 90% радіоактивного забруднення й зменшить час, протягом якого ви перебуваєте під впливом радіації. Щоб запобігти розсіюванню радіоактивного пилу, будьте дуже обережні, знімаючи одяг, намагайтесь уникнути контакту шкіри з забрудненим одягом. Помістіть одяг у пластиковий пакет або герметичний контейнер та тримайте його подалі від людей та домашніх тварин.

✔ Якщо є можливість, проведіть дезактивацію, виконавши ті ж дії, як при проведенні дезактивації в разі ядерного вибуху.

✔ Одягніть чистий, максимально закритий та щільний одяг.

Як безпечно харчуватися та пити воду під час радіаційної аварії чи після ядерної атаки?

Безпечною для вживання є їжа, яка не контактувала з радіоактивними речовинами: їжа в герметичних контейнерах (банках, пляшках, коробках тощо) та їжа в холодильнику або морозильній камері.

Перед відкриттям протріть харчові контейнери вологою ганчіркою або чистим рушником. Також перед використанням протріть столи та посуд вологою ганчіркою або чистим рушником. Витріть миски й килимки для домашніх тварин. Ганчірʼя, яким ви очищували посуд та поверхні, покладіть у пакет чи пластикову коробку, яка герметично закривається. Бажано наклеїти на них етикетку з попередженням про радіацію й зберігати в місці, не доступному для дітей чи домашніх тварин.

Не збирайте й не вживайте їжу зі свого саду, городу чи ту, що перебувала на вулиці, поки не отримаєте офіційне повідомлення, що це безпечно.

Лише бутильована вода є безпечною для вживання, поки не буде проведена перевірка водопровідної води на забруднення. Кип’ятіння не позбавляє від радіоактивних речовин. Ви повинні мати воду в пляшках, якою запаслись заздалегідь. ДСНС чи органи виконавчої влади повідомлять про безпеку водопровідної води.

Як підготуватись до радіаційної аварії у вашому регіоні

Ось кілька правил, як підготуватись до надзвичайної ситуації чи до евакуації з небезпечної зони. 

✔ Заздалегідь подбайте про запас води в герметичних ємностях так, щоб вистачило на кілька днів. Поради для цього в розділі “Як підготувати запас води”.

✔ Подбайте про запас продуктів на випадок надзвичайної ситуації. Поради читайте в розділі “Якими продуктами запастися для дому та тривожної валізи”.

✔ Майте напоготові тривожну валізу. Що до неї покласти, читайте тут.

✔ Подбайте про те, аби бути на звʼязку й мати доступ до інформації, коли трапиться надзвичайна ситуація. Інструкція тут.

Застосування “брудних бомб”: яка небезпека і які способи порятунку

Не слід виключати застосування росіянами “брудних бомб” під час війни. Ці бомби ще називають “зброєю терористів”. Оскільки такі бомби є інструментом залякування, то їх можуть застосовувати на територіях, де немає активних бойових дій і є висока щільність населення.

“Брудна бомба” – це суміш вибухівки, наприклад динаміту, і радіоактивних речовин. Інша назва такої бомби – радіологічний розсіювальний пристрій (РРП).

Не слід плутати її з ядерною зброєю. “Брудна бомба” не може створити ядерний вибух, як ядерна зброя, хоч і може поширити радіоактивне забруднення в порівняно невеликих кількостях і на обмежені відстані. Головна небезпека “брудних бомб” – це сам вибух, від якого можуть загинути чи постраждати люди.

Зазнати радіаційного впливу можуть першочергово ті, хто опинився в епіцентрі вибуху. На більших відстанях від місця вибуху небезпека є тільки у випадку, коли люди вдихають пил, їдять забруднену їжу або п’ють забруднену воду.

Тому правила порятунку в разі застосування “брудної бомби” такі ж, як і під час радіаційної аварії на АЕС: прямуйте в укриття, залишайтесь в укритті, слухайте подальші вказівки від органів влади, ДСНС чи поліції. Детальніше тут.

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Для спрощення вилову товарної риби орендарі водних об’єктів допускають пониження рівня води, так як вважають, що отримавши водне дзеркало в оренду – мають необмежені права щодо його використання на власний розсуд.

Основні дозвільні документи, що регламентують порядок підвищення чи пониження рівня води орендарями – це режим роботи водних об’єктів та діючий дозвіл на спеціальне використання водних об’єктів.

Відповідно до ст. 76 Водного кодексу України, робота водогосподарських систем (водосховищ, каналів та інших зв’язаних між собою водних об’єктів) регулюється шляхом встановлення відповідних режимів для кожного водного об’єкта системи з урахуванням прогнозу водності. Режими роботи цих систем розробляються Регіональним офісом водних ресурсів в Київській області та затверджуються територіальним органом Держводагентства в Київській області.

В режимі роботи містяться дані про: орендований водний об’єкт, характеристику водного об’єкту, встановлений режим роботи з датою початку зміни рівня води та датою, коли рівень води має бути відновлений до початкового рівня, визначення умов коригування режиму.

Розробка режиму роботи для орендованої водойми повинна бути прописана у договорі оренди, згідно з вимогами ст. 51 Водного Кодексу України. Рівень води у рибогосподарських водних об’єктах має бути достатнім для забезпечення природного відтворення та життєдіяльності гідробіонтів (стаття 17 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів»).

Для встановлення режиму роботи щодо пониження води в орендованих водних об’єктах, орендарю необхідно надати до Регіонального офісу водних ресурсів у Київській області наступний перелік документів:

• право на користування водним об’єктом (договір оренди водного об’єкту або додаткова угода);
• діючий дозвіл на спеціальне водокористування;
• водогосподарський паспорт на водний об’єкт (паспорт водного об’єкту).

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, що регулюють відносини, пов’язані з одержанням документів дозвільного характеру», Водного кодексу України, Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та Положення про Державне агентство водних ресурсів України, Держводагентство та його територіальні органи здійснюють видачу (відмову у видачі, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування.

Для одержання дозволу на спеціальне водокористування водокористувач звертається до відповідних центрів надання адміністративних послуг із заявою (затверджену наказом Мінприроди від 12 квітня 2018 року № 116), до якої додаються:

• обґрунтування потреби у воді з помісячним нормативним розрахунком водокористування і водовідведення (затверджено наказом Мінприроди від 23.06.2017 № 234);
• опис та схема місць забору води та скиду зворотних вод;
• нормативи гранично допустимого скидання (гдс) забруднюючих речовин у водні об’єкти із зворотними водами (з розрахунком на кожний випуск (скид) окремо);
• копія правовстановлюючих документів на водні об’єкти (для орендарів водних об’єктів).

Відповідно до статті 49 Водного кодексу України подання заяви про одержання (анулювання) дозволу на спеціальне водокористування та відповідних документів, а також видача (відмова у видачі, анулювання) цього дозволу може здійснюватись в електронній формі.

Інформаційна система «Портал е-послуг Державного агентства водних ресурсів України» розміщується за адресою: https://e-services.davr.gov.ua.

Інформаційна система «Портал е-послуг Державного агентства водних ресурсів України» працює у режимі онлайн та є доступним усім користувачам мережі Інтернет, які пройшли процедуру ідентифікації на Порталі із використанням інтегрованої системи електронної ідентифікації id.gov.ua.

Державне агентство меліорації та рибного господарства України

Ключовими регуляторами ввезення в Україну кормів для риб є:

• Закон України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин» від 18.05.2017 № 2042;
• Закон України «Про безпечність та гігієну кормів» від 21.12.2017 № 2264.

Отже, вантаж із продуктами, який ввозиться (пересилається) на митну територію України, має супроводжуватися оригіналами міжнародного сертифіката та інших документів, що видаються компетентним органом країни походження або країни-експортера.

Перелік продуктів, які підлягають державному контролю, затверджено наказом Мінагрополітики від 26.03.2018 № 159, зареєстрованим в Мін’юсті за № 463/31915 18.04.2018.

Державний контроль вантажів з харчовими продуктами нетваринного походження та кормами нетваринного походження, які ввозяться (пересилаються) на територію України, що не увійшли до вищезазначеного Переліку здійснюється відповідно до Закону № 2042 та виключно за документами, необхідними для проведення митного контролю.

Відповідно продукти можуть ввозитися на митну територію України, якщо вони походять з країни або її окремої території (зони або компартмента) та потужності, які внесені до Реєстру країн та потужностей, з яких дозволяється ввезення (пересилання) продуктів на митну територію України.

Також ввезення продукції тваринного походження на територію України можливе за умовами наказу Мінагрополітики від 01.04.2014 № 118 «Про визнання еквівалентності системи контролю виробництва та обігу продукції та сировини тваринного походження ЄС», зареєстрованого в Мін’юсті за № 431/25208 16.04.2014.

Важливо! Кормові добавки підлягають обов’язковій реєстрації в Україні.

Водночас ввезення кормів та кормових добавок на період воєнного стану за спрощеною процедурою врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2022 № 537, зокрема:

• ввезення вантажів з кормовими добавками без їх державної реєстрації в Україні дозволяється за умови, що такі добавки зареєстровані (дозволені) в ЄС і призначені для виробництва кормів для продуктивних тварин;
• ввезення вантажів з фасованими (запакованими) кормами для продуктивних тварин, виготовленими з використанням кормових добавок, зареєстрованих (дозволених) у ЄС, дозволяється за умови, що такі корми походять з потужностей, розташованих в державах-членах ЄС або інших державах, за умови, що потужності в таких державах мають дозвіл на ввезення кормів до ЄС.

Отже, наразі для суб’єктів аквакультури є гарна можливість використовувати кормові добавки, зокрема без їх обов’язкової реєстрації в Україні при умові, що вони вже зареєстровані в ЄС. Водночас звертаємо увагу, що роботу з реєстрації кормових добавок варто розпочати завчасно для забезпечення безперебійного постачання кормів у майбутньому.

Мінагрополітики України
Державне агентство меліорації та рибного господарства України

Відповідно до Закону України «Про аквакультуру», аквакультура (рибництво) – сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об’єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг (платного чи безоплатного рибальства).

Суб’єктом аквакультури може бути користувач за таких обов’язкових умов:

✔ Отримання водного об’єкта у користування. Згідно зі ст. 14 Законv України «Про аквакультуру» рибогосподарський водний об’єкт для цілей аквакультури надається у користування на умовах оренди юридичній або фізичній особі відповідно до Водного кодексу України.

✔ Відповідно до ст. ст. 48, 49 Водного кодексу України наявність дозволу на спеціальне водокористування у разі необхідності.

✔ Згідно зі ст. ст. 8, 14 Закону України «Про аквакультуру» наявність паспорта рибогосподарської технологічної водойми та/або технічного проєкту рибогосподарської технологічної водойми. (Порядок розроблення паспорта затверджено наказом Міністерства аграрної політики і продовольства України від 16 грудня 2013 року № 742).

✔ Врахування норм рибопродуктивності зон аквакультури (рибництва) та зональної рибопродуктивності по регіонах України з метою забезпечення раціонального використання рибогосподарських водних об’єктів (їх частин) при наданні у користування водних об’єктів (їх частин) (наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 30.01.2013 № 45 «Про затвердження зон аквакультури (рибництва) та рибопродуктивності по регіонах України»).

✔ Користувачі, які здійснюють свою господарську діяльність з рибництва (аквакультури), повинні надавати звітність за формою № 1А — риба (наказ «Про затвердження форми звітності № 1А-риба (річна) «Виробництво продукції аквакультури за 20__ р.» та інструкції щодо її заповнення» Міністерства аграрної політики та продовольства України від 21 березня 2012 року № 141).

✔ Ведення спеціальних форм первинної документації для суб’єктів рибного господарства в галузі аквакультури, затверджених наказом Міністерства аграрної політики і продовольства України від 19 червня 2012 року № 362.

✔ Здійснення плати за використання на умовах оренди частини рибогосподарського водного об’єкта, рибогосподарської технологічної водойми (відповідна Методика нарахування затверджена наказом Міністерства аграрної політики і продовольства України від 14 січня 2014 року № 11).

✔ Подання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства інформацію щодо намірів розведення та/або вирощування чужорідних та немісцевих видів гідробіонтів та відповідне науково-біологічне обґрунтування відповідно до ст. ст. 5, 19, 20 Закону України «Про аквакультуру».

Додатково слід зазначити можливість надання суб’єктиами аквакультури відповідно до ст. 13 Закону України «Про аквакультуру» рекреаційних послуг на платній або безоплатній основі. Тобто можливість впровадження платного чи безкоштовного рибальства.

Якщо передбачені законодавством умови не можна виконати в повній мірі, то відповідні рибогосподарські водойми неправомірно відносити до аквакультури і Закон України «Про аквакультуру» на них не поширюється.

За додатковою інформацією Ви можете звернутися до Київського рибоохоронного патруля за номером: (044) 489-60-25.

Довідково:

Наразі в районі діяльності рибоохоронного патруля Київщини свою діяльність здійснюють 335 суб’єктів аквакультури.

Державне агентство меліорації та рибного господарства України

Як підвищити рибопродуктивність ставків?

Для поліпшення продуктивних якостей водойм існує технологія їх підживлення мінеральними і органічними добавками.

Яку користь приносить добриво водойм?

Основна користь полягає в створенні сприятливих умов для розвитку в водному середовищі різноманітних бактерій, одноклітинних водоростей і різних мікроорганізмів, а вони, в свою чергу, є їжею для комах і їх личинок, нижчих ракоподібних, комарів і інших істот – все це служить хорошим природним кормом для ставкової риби.

Перед тим як удобрювати ставки, потрібно їх попередньо певним чином підготувати. Для початку, проводиться осушення заболочених ділянок ставка, які попередньо спускають. Потім проводиться вапнування закислення зон ставка, тим самим підвищуючи родючість грунту. Якщо в ставку є жорсткі водні рослини, такі як очерет, осока або рогіз, їх слід видалити звідти, а надмірні зарості мяких рослин - прорідити (мякі рослини повинні займати не більше 25 % від площі водойми).

Добриво рибоводних ставків є ефективним засобом за умови нейтральної або слаболужної реакції води і грунту в них (pH 7-7,5). Щоб вирівняти кислотність середовища, можна використовувати вапно, інакше результативність добрив відчутно знижується. Також на ефективність добрив великий вплив робить активний водний обмін – пересування води через дамби або іншими шляхами, що призводить до вимивання корисних речовин і видалення їх з водойми.

Інша умова для застосування до ставків добрив – досить довгий термін їх експлуатації, внаслідок чого їх натуральна рибопродуктивність вже знизилася і ефект від добрив буде добре відчутним. При добриві ставків в водно-грунтовій системі створюється правильна концентрація важливих мінеральних елементів: азоту, фосфору, калію, кальцію, заліза та інших. Ці елементи необхідні для розвитку фітопланктону.

Які добрива застосовуються для ставків?

З мінеральних – фосфорні, калійні, азотні, кальцієві та інші солі. З органічних – підготовлений (перепрілий) гній, фекалії, пташиний послід, гнойова жижа, різні рослинні добрива як водні так і наземні, торф та інші.

✔ Фосфорні добрива. Одне з найважливіших мінеральних добрив, що застосовується до рибницьким ставків. Фосфор сприяє продуктивному розвитку рослин, що мешкають у воді і дрібних організмів, якими харчується риба. Найбільш актуальним є застосування фосфорних добрив для тих ставків, які базуються на глинистих, суглинних, супіщаних, підзолистих і торф`яних ґрунтах.

Які фосфорні добрива можна використовувати в рибництві? Це фосфоритне борошно, суперфосфат, кісткове борошно, термофосфати, преципітати, томасшлак. Норма фосфору використовується з розрахунку 20 – 30 кг (граничні значення – 15 – 45 кг) фосфорної кислоти на 1 гектар. Таким чином, можна підняти продуктивність ставка від 15 до 40 – 60 %, а в деяких випадках і до 100 %. Вносити фосфорні добрива бажано не відразу, а порціями, раз в 10 днів, розтягуючи їх дію на 1-2 роки.

✔ Азотні добрива. Азотні добрива сприяють активному розвитку рослинної маси, насиченню води киснем. Це дозволяє збільшити щільність посадки рибних мальків, піднімаючи вихід цьоголіток в кілька разів, більш ефективно використовуючи площу рибоводних ставків. З іншого боку, регулярне додавання азотних добрив пригнічує розвиток нитчастих і синьо-зелених водоростей і це теж сприяє оптимального стану рибоводного ставка.

У якому вигляді вносяться азотні добрива? Це аміачна селітра. Перед внесенням селітру потрібно розчинити у воді (використовуючи бочки або будь-яку інший відповідний посуд) і розприскати на поверхні ставка. Кількість селітри – 20 – 25 кг на 1 гектар водойми. Вносити можна відразу, в один захід, щорічно.

✔ Калійні добрива. Великої кількості калійних добрив для рибоводних ставків не потрібно. Зазвичай достатня кількість солей калію міститься в самому грунті.

Для чого потрібен калій? Для повноцінного розвитку рослин, що населяють водойму. Бурі плями на листі – показник нестачі калію. До популярних калійним добривам відносяться карналлит, сильвініт, можна використовувати пічну золу. Кількість калійних добавок – 30 – 100 кг калію на 1 гектар ставка. Найбільш потребують калії підзолисті і супіщані грунти, це може збільшити рибопродуктивність якості водойми на 30 – 40 %. Бажано вносити калійні добрива одночасно з фосфорними.

✔ Органічні добрива. Здебільшого це перепрілий гній (коней, великої рогатої худоби, послід птахів), зелена маса водних і наземних рослин (перероблена в компост). Органічні добрива дозволяється використовувати тільки в тих рибоводних водоймах, в яких забезпечується хороше постачання киснем. Причина полягає в тому, що органічні добрива при розкладанні споживають велику кількість кисню і можуть погіршувати процеси дихання у риб. Кількість органічних добавок залежить від типу грунту: особливо потребують їх ставки, що базуються на глинистих, піщаних і супіщаних грунтах – в такі ставки можна вносити 10 – 12 тонн на 1 гектар площі. У разі ставків з мулистим дном досить буде 6 – 10 тонн добрив, а для родючих багатих органікою ґрунтів вистачає 3 – 6 тонн на 1 гектар. Оптимальний час для добрива ставка – весна або осінь, коли він не заповнений водою. Гній розподіляється по поверхні грунту, потім переорюють на глибину 5 см. Якщо ставок заповнений водою, гній можна розмістити в мілководних частинах берегової зони невеликими частинами. Слід пам`ятати, що надлишок гною погіршує кисневий режим водойми, а також може провокувати розвиток зябрової гнилі у риби і погіршувати санітарний стан води.

✔ Альтернатива гною – водні рослини (рдести, латаття, елодея та інші). Їх можна вносити як окремо, так і разом з гноєм. Крім того, в цих рослинах досить високий вміст азоту, вуглеводів, мінеральних речовин і вітамінів. Рослинні продукти є гарним живильним середовищем для розвитку бактерій, якими харчуються нижчі водні організми, а ці організми – хороший натуральний корм для риби. Досить внести 3 – 6 тонн на 1 гектар. Розміщувати їх найкраще снопами, закріпленими за допомогою кілків на відстані не менше 10 метрів один від одного, а прошарок води під ними повинен становити як мінімум 20 – 30 см. Можна використовувати для таких снопів гілки різних порід дерев (наприклад, берези або вільхи), пов`язуючи їх в пучки і розміщуючи в водоймі за тією ж технологією, що і рослини. Протримавши снопи з гілок у воді близько місяця, бажано їх замінити свіжими. Якщо територія водойми навесні і влітку пустує, можна засівати її конюшиною, люпином та іншими рослинними культурами, потім скошують і ставок заливається водою. Протягом 10 – 14 днів зелена маса активно розкладається, різко знижуючи кисневий баланс, тому рибу можна запускати в ставок тільки після закінчення цього періоду.

Отже, грамотне застосування добрив в рибоводних водоймах гарантує безпеку і ймовірність підвищення продуктивності.

Державне агентство меліорації та рибного господарства України

Відповідно до наказу Державного комітету рибного господарства України № 4 від 15.01.2008 року «Про затвердження Інструкції про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах», спеціальне товарне рибне господарство (СТРГ) – це суб’єкт господарської діяльності, основною метою якого є підвищення рибопродуктивності рибогосподарського водного об’єкта шляхом штучного відтворення живих ресурсів, а також шляхом збереження та раціонального використання цінних туводних видів водних живих ресурсів.

Повідомляємо, для створення СТРГ юридична або фізична особа-підприємець подає до Держрибагентства України такі документи:

✔ Заяву, погоджену з територіальним органом рибоохорони, у зоні контролю якого перебуває рибогосподарський водний об’єкт (його ділянка).

✔ Режим (сукупність вимог, умов та заходів), погоджений з територіальним органом рибоохорони, у районі діяльності яких є рибогосподарський водний об’єкт, який розробляється на підставі науково-біологічного обґрунтування.

✔ Науково-біологічне обґрунтування (НБО) щодо рибогосподарського водного об’єкта (його ділянки), на якому створюється СТРГ.

✔ Карту-схему розташування СТРГ.

✔ Документи (засвідчені у встановленому законодавством порядку копії): свідоцтво про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності (для фізичної особи); статут, свідоцтво про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності (для юридичної особи); при розробці Режиму на водні об’єкти об’ємом більше 1 млн куб.м (водосховища) – ліцензію на право господарської діяльності, пов’язаної з промисловим виловом риби на промислових ділянках рибогосподарських водойм, крім внутрішніх водойм (ставків) господарств.

Використання водних біоресурсів здійснюється згідно з Режимом та відповідно до вимог Інструкції про порядок здійснення штучного розведення, вирощування риби, інших водних живих ресурсів та їх використання в спеціальних товарних рибних господарствах.

Охорона водних біоресурсів на водних об’єктах СТРГ здійснюється користувачем.

Контроль за виконанням Режиму, спеціальним використанням водних біоресурсів під час проведення рибогосподарської експлуатації водних об’єктів СТРГ та охороною користувачем водних живих ресурсів здійснюється Держрибагентством України, територіальними органами рибоохорони та іншими органами відповідно до законодавства України.

Дію Режиму може бути тимчасово призупинено Держрибагентством України у разі подання територіальних органів рибоохорони щодо:

✔ порушення користувачем вимог Інструкції (Режиму, невиконання показників щодо вселення та вилучення водних біоресурсів, їх охорони);

✔ погіршення стану запасів водних біоресурсів у рибогосподарському водному об’єкті;

✔ несвоєчасного надання звітів щодо вселення та вилучення водних біоресурсів до територіальних органів рибоохорони.

Так, Держрибагентством України складається акт, а користувачу надається припис щодо необхідності усунення ним виявлених порушень з наступним обов’язковим повідомленням Держрибагентству України про виконання припису. Рішення стосовно поновлення дії Режиму приймається Держрибагентством після виконання вимог припису.

У разі неодноразового (два рази і більше) невиконання приписів або неодноразового порушення користувачем вимог Інструкції або Режиму, на підставі подання територіальних органів рибоохорони, Держрибагентство України скасовує Режим, про що видається розпорядчий документ. Рішення про скасування приймається в місячний термін з моменту надходження подання, після чого повідомляється користувач і територіальні органи рибоохорони.

У разі неможливості виконувати вимоги Режиму користувач може звернутися з заявою про скасування Режиму.

За додатковою інформацією Ви можете звернутися до Київського рибоохоронного патруля за номером: (044) 489-60-25.

Довідково:

Наразі в районі діяльності Київського рибоохоронного патруля знаходяться 24 СТРГ. З них 13 СТРГ не в повній мірі виконують вимоги Режиму та Інструкції, що може стати причиною для призупинення чи скасування дій Режимів. В зв’язку з цим, відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», рибоохоронним патрулем Київщини здійснюються позапланові заходи державного нагляду (контролю) щодо суб’єктів, які не дотримуються виконання вимог природоохоронного законодавства.

Державне агентство меліорації та рибного господарства України

Більшість з нас любить теплу пору року. Вона тішить нас можливістю довгих прогулянок зеленими скверами та парками та заміського відпочинку біля річки, поїздкою до лісу. Втім, дозвілля може бути зіпсовано через укуси комах. Навіть укус маленької мошки може стати величезною проблемою, адже комахи є переносниками багатьох інфекцій, а їхній укус може викликати серйозну алергічну реакцію, і навіть смерть. Наприклад, алергія, спричинена укусом оси, стала смертельною для 38-річної мешканки Закарпаття, страшний випадок стався на початку травня цього року…

Тож, як убезпечити себе? Що робити у разі укусів комах? І в яких випадках варто обов’язково звернутися до лікаря?

Як убезпечити себе від укусів комах?

Плануючи прогулянку на природі, перш за все, подбайте про правильне вбрання. Це має бути закритий одяг та взуття, а також головний убір. Також рекомендовано користуватися спеціальними засобами, що захищають нас від укусів комах — репелентами, які доступні навіть на полицях супермаркетів. Крім того, звертаємо Вашу увагу: якщо Ви схильні до алергії, носіть з собою антигістамінні препарати, якими користуєтесь за призначенням лікаря.

Що робити у разі укусу комахи?

Внаслідок укусу комахи може виникати почервоніння та ущільнення, свербіж, біль, набряк та локальна гіпертермія (підвищення температури). Найбільш небезпечним для людини є укуси кліщів, бджіл, ос, шершнів, павуків.

Міністерство охорони здоров’я України надало алгоритм дій, якого варто дотримуватись у разі укусу комахи.

Перш за все, переконайтесь, що поруч більше немає комахи. Після цього варто уважно оглянути місце укусу та ретельно промити його водою з милом, щоб змити бруд і/або залишки отрути. За необхідності витягніть жало за допомогою попередньо оброблених пінцета або голки, далі — продезінфікувати рану антисептиком без спирту. Звертаємо також увагу на те, що в жодному разі місце укусу комахи не можна розчісувати! А для того, щоб зменшити свербіж, рекомендується прийняти антигістамінні препарати. Додатково місце укусу можна обробити засобом, що містить у складі каламін. Якщо з’явився набряк, можна скористатися холодним компресом. Обов’язково обгорніть чистим рушником те, що будете прикладати.

Крім того, рекомендується мінімізувати контакт з одягом у місці укусу.

Коли необхідно звертатися до лікаря?

Інколи у випадку укусу комахи треба невідкладно звернутися за медичною допомогою, це може врятувати Вам життя. Коли саме це потрібно зробити? Про це розповідає лікар з медицини невідкладних станів Ужгородської станції ЕМД Андрій Семедій.

Негайно зверніться за медичною допомогою, якщо:

• Вас укусили понад три бджоли чи оси;
• комаха укусила в область обличчя;
• оса або бджола вжалила в губу, язик або гортань;
• раніше у вас уже були випадки набряку Квінке, анафілактичного шоку;
• після укусу почалися нудота, блювота, судоми, помутніння свідомості.

Будьте обачними та не нехтуйте запобіжними засобами!

Автор: Ганна Шубіна, журналіст HUBZ

Перебування на природі є корисним для нашого здоров’я – це наповнює енергією, сприяє поліпшенню психоемоційного стану. Втім – варто бути обережними! В теплу пору року активізуються іксодові кліщі, пік припадає на квітень-червень, серпень-жовтень. Більшість людей переконані, що кліщів можна зустріти лише в лісі або парку, насправді кліщі можуть бути навіть на міських газонах. Найчастіше вони сидять у траві на висоті 20-60 метрів, а не падають з дерев, як дехто думає. Укус іксодового кліща є дуже небезпечним. Адже ці комахи можуть переносити збудників близко 150 серйозних захворювань, серед яких: кліщовий енцефаліт, бореліоз, хвороба Міямото. Отже, як убезпечити себе? Що робити у випадку, коли виявили кліща на тілі? Пояснюють у Центрі громадського здоров’я МОЗ України.

Як вберегтися від кліщів?

Насамперед, перед прогулянкою важливо підібрати правильне вбрання. Це має бути обов’язково закрите взуття, щось з довгими рукавами, бажано світлих кольорів, штани та високі шкарпетки. Не варто нехтувати і головним убором.

Крім того, варто скористатись спеціальним засобом, що відлякує кліщів (репелентом). Вони бувають у вигляді спрею або мазі. При цьому важливо уважно прочитати інструкцію використання, а також переконатись, що термін придатності є дійсним. Більшість таких засобів діють лише протягом декількох годин. Отже, якщо Ви плануєте тривалий відпочинок, візьміть флакон із собою та за необхідності скористайтесь репелентом повторно.

Під час прогулянки варто уникати високої трави, важливо ходити стежками, краще – триматись їхнього центру. Якщо вирішили перепочити десь на галявині, звільніть місце в радіусі 20 метрів від хмизу, гілок та сухої трави.

Звертаємо увагу на те, що відчути укус кліща майже неможливо, тому необхідно оглядати себе та своїх близьких кожні дві години під час прогулянки, а також одразу по поверненню додому. Крім того, якщо брали із собою на відпочинок домашнього улюбленця, варто оглянути і його.

Разом з тим, по поверненню додому важливо уважно оглянути одяг, в якому були, та речі, які брали з собою на предмет кліщів.

Як проводити огляд на предмет кліщів?

Відомо, що кліщ може триматися на тілі людини або тварини до 12 діб. Саме тому, ретельний огляд є надзвичайно важливим.

Починати огляд потрібно від ступень і поступово рухатись вгору:

• лінія шкарпеток;
• підколінна впадина;
• лінія паху;
• груди;
• шия по лінії коміру сорочки;
• лінія волосяного покриву на голові та вуха;
• волосся та шкіра голови.

Огляд найкраще проводити у білій ванні і при гарному освітленні.

Що робити, якщо виявили кліща на тілі?

У разі, якщо під час огляду, Ви побачили кліща на тілі, одразу зверніться до лікаря. Якщо такої можливості немає, кліща можна витягнути і самостійно. Для цього можна використовувати спеціальний пристрій для видалення кліщів, що продається у ветеринарних аптеках. Також зробити це можна і за допомогою пінцету чи петлі з нитки. Важливо робити це обертальними рухами без ривків. Звертаємо увагу на те, що необхідно витягнути кліща разом із хоботком. Якщо цього не вийшло, додатково скористайтеся стерильною голкою, щоб витягнути решту. Після видалення кліща місце потрібно обробити антисептиком, а руки вимити з милом.

Звертаємо Вашу увагу на те, що при виявленні кліща на тілі, в жодному разі не можна тиснути місце укусу, виривавати кліща, застосовувати олію чи спирт.

Після того, як Ви видалили кліща, важливо помістити його у чистий флакон чи пробирку, покласти туди ж маленький шматочок трави та щільно закрити кришку. Далі варто віднести його до лабораторії, щоб перевірити кліща на наявність збудників небезпечних захворювань.

Протягом трьох тижнів важливо уважно слідкувати за своїм станом. У разі підвищення температури тіла, почервоніння або набряку на місці укусу, негайно зверніться до лікаря!

Ставтесь до цього відповідально та бережіть себе!

Автор: Ганна Шубіна, журналіст HUBZ

Літня спека сприяє поширенню гострих токсико-інфекційних захворювань, у тому числі таких як ботулізм.

Ця інфекція найчастіше є в копченій або в’яленій рибі, м’ясних та ковбасних виробах, продуктах домашнього консервування, рідше в овочах і призводить до важкого ураження центральної і вегетативної нервової системи.

Небезпека – в усіх погано вимитих, термічно недооброблених продуктах, що транспортувались або зберігались неналежним чином. Водночас, продукти, придатні за терміном, виглядом і смаком, теж можуть бути зараженими.

Ботулотоксин виробляється за відсутності кисню, наприклад, у герметичній тарі, або всередині м’яса чи риби.

Інкубаційний період хвороби – від 4 – 6 годин до кількох днів. Після перших проявів смерть може настати вже через 3 – 4 години.

Лікування ботулізму – складне, але при своєчасному лікуванні, процес одужання у середньому настає за два тижні.

Основні симптоми:

Підвищена температура тіла, біль у животі, діарея, сухість ротової порожнини, ускладнене дихання та проходження продуктів через стравохід, порушення ковтання, погіршення зору, м’язова слабкість, запаморочення, нудота і блювання.

Як уникнути захворювання:

• під час очистки риби від нутрощів не порушувати їх цілісності;
• солити рибу охолодженою при температурі не вище +4°С з концентрацією солі понад 10%;
• при приготуванні риби й м’яса забезпечувати їх достатню термічну обробку, дотримуватися належного температурного режиму при консервуванні;
• ретельно промивати та просушувати овочі та особливо гриби;
• не вживати консерви з ознаками здуття ємності чи недоброякісності;
• не купувати домашні консерви, в’ялену, копчену, солону рибу та інші продукти харчування в місцях несанкціонованої торгівлі.

Пам’ятайте, що ботулотоксин руйнується при температурі 80°С.
Основа профілактики ботулізму – дотримання чистоти сировини.
Тож будьмо обережними і не наражайте себе та інших на небезпеку.

Державне агентство меліорації та рибного господарства України

Дотримуйтесь заходів безпеки у разі виявлення вибухонебезпечних предметів !
Обирай безпечні місця для прогулянок !

✔ не підходить
✔ не чіпай
✔ телефонуй 101 або 102

Правила поведінки в лісі під час пожежонебезпечного періоду !

Не провокуйте пожеж в екосистемах !

За свої необдумані дії ви несете не лише соціальну відповідальність, а й адміністративну! Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено накладання штрафів на порушників, які здійснюють самовільне випалювання рослинності, її залишків або ж порушують вимоги пожежної безпеки в лісах!

✔ Так статтею 77 Кодексу за порушення вимог пожежної безпеки в лісах накладається штраф від 1,5 тис. до 4,5 тис. гривень. (від дев’яноста до двохсот сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян)
✔ А за статтею 77-1 за самовільне випалювання рослинності або її залишків накладається штраф від 3 тис. до 6 тис. гривень. (від ста вісімдесяти до трьохсот шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян)

Якщо помітили боєприпас ! Категорично заборонено !

✔ підходити
✔ торкатись руками та сторонніми предметами
✔ користуватись поруч телефоном та іншими засобами зв’язку
✔ намагатись ідентифікувати
✔ переносити, розбирати, заливати рідиною, накривати, закопувати
✔ здійснювати будь-який механічний, звуковий, тепловий, вібраційний вплив
✔ проводити будь-які маніпуляції

Що робити у разі виявлення !?

✔ не використовуй поруч засоби радіозв‘язку та телефони
✔ при можливості за допомогою підручних засобів огороди місце
✔ негайно відійди на безпечну відстань (не менше 100 м)
✔ зателефонуй за номером 101 або 102 та повідом про знахідку
✔ нікого не підпускай до місця виявлення ВНП, попередь оточуючих
✔ дочекайся приїзду хоча б однієї з оперативних груп

Будьте обачними та не наражайте себе на небезпеку !

Відпочивайте лише у пристосованих для цього місцях ! З початку вторгнення російських орків на територію України піротехнічними підрозділами ДСНС було обстежено 48, 97 га акваторій та вилучено 919 вибухонебезпечних предметів !

Не кидайте недопалки ! Бережіть природу !

Не будьте орками – не паліть траву ! Ми не вороги нашій землі – бережімо її від пожеж !

Департамент запобігання надзвичайним ситуаціям ДСНС України

Шановні рибалки, нагадуємо, що відповідно до Правил любительського і спортивного рибальства одній особі за одну добу перебування на водоймі загального користування дозволяється вилов:

✔ риба – 3 кг;
✔ раки – 30 шт.;
✔ мідії – 5 кг;
✔ рапана – 10 шт.;
✔ креветки – 1 кг.

На водоймах, закріплених за громадськими об’єднаннями, а також на тих, де впроваджене платне рибальство, діють наступні обмеження добової норми вилову:

✔ риба – 5 кг;
✔ раки – 50 шт.;
✔ мідії – 8 кг;
✔ рапана – 20 шт.;
✔ креветки – 2 кг.

Вивезення з водойми риби та безхребетних – як у свіжому, так і в обробленому вигляді, – незалежно від терміну перебування на водоймі, дозволяється у розмірі не більше за добову норму, за винятком випадків, коли вага однієї рибини перевищує встановлену норму вилову.

Державне агентство меліорації та рибного господарства України

Відповідно до Правил любительського і спортивного рибальства на водоймах загального користування любительське рибальство здійснюється безоплатно та без надання спеціальних дозволів. Однак, під час риболовлі не слід забувати про певні обмеження і безконтрольно рибалити.

Так, відповідно до п. 4.11 Правил мінімальні розміри риб і водних безхребетних, які дозволені до вилову рибалкам-любителям у внутрішніх водоймах такі:

✔ білий амур – 40 см;
✔ білизна – 30 см;
✔ вугор – 50 см;
✔ головень – 24 см;
✔ короп – 25 см;
✔ лин – 20 см;
✔ лящ – 32 см;
✔ плітка – 18 см;
✔ сазан – 35 см;
✔ синець – 22 см;
✔ сом – 70 см;
✔ судак – 42 см;
✔ тараня – 18 см;
✔ товстолоб – 40 см;
✔ чехоня – 24 см;
✔ щука – 35 см;
✔ рак – 10 см.

Для всіх інших видів риб і водних безхребетних (крім тих, які занесені до Червоної книги України і вилов яких заборонено) мінімальний розмір, дозволений до вилову рибалкам-любителям у внутрішніх водоймах не обмежено.

Отже, шановні рибалки, дотримуйтесь природоохоронного законодавства та рибальте відповідально!

Державне агентство меліорації та рибного господарства України

Незаконно порибалити на території об’єктів природно-заповідного фонду стало дуже дорого

В травні 2022 року набула чинності постанова Уряду, якою, зокрема, збільшено (майже у три рази) розмір такс за незаконний вилов риби у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду.

Зокрема, порушнику доведеться сплатити за один екземпляр, незалежно від розміру та ваги:

• гібридів осетрових риб – 12462 грн;

• камбали-калкан – 4183 грн;

• камбали-глоси, морського язика, мерланга, піленгаса, бабці – 4154 грн;

• акули, ската, пеламіди, вугра морського – 4059 грн;

• судака, луфаря – 2494 грн;

• сома, скумбрії – 2077 грн;

• струмкової форелі – 1671 грн;

• щуки, райдужної форелі, сазана, білизни, рибця, підуста, вугра річкового, кефалі, сардини, чорного амура – 1662 грн.

Повний перелік такс у постанові Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 № 575 «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд».

Риби:
гібриди осетрових риб	за один екземпляр	12462
акула, скат, пеламіда, вугор морський	-“-	4059
сом	-“-	2077
камбала-калкан	-“-	4183
форель струмкова	-“-	1671
судак	-“-	2494
щука	-“-	1662
луфар	-“-	2494
білий амур	-“-	1245
товстолобик	-“-	1245
скумбрія	-“-	2077
лящ	-“-	832
лин	-“-	580
в’язь	-“-	666
ставрида	-“-	83
барабуля	-“-	415
в’юн	-“-	86
чехоня	-“-	666
карась сріблястий	-“-	83
форель райдужна, сазан, білизна, рибець звичайний, підуст, вугор річковий, кефалі (крім піленгаса), сардина європейська, сардина кругла, чорний амур	-“-	1662
камбала-глоса, морський язик, мерланг, піленгас, бабці	-“-	4154
оселедець	-“-	400
плітка (тараня), кутум, синець, клепець, головень, пузанок, ошибень, собачка-сфінкс, собачка Звонимира	за один екземпляр	415
плоскирка, окунь звичайний, бистрянка, йорж звичайний, краснопірка, сарган, морський минь, смарида, морський карась (ласкир), скорпена (морський йорж), морський дракончик, зіркогляд звичайний, губаньові, морські собачки (крім собачки-сфінкса і собачки Звонимира), піскорий південний, піскарка смугаста (риба-ліра, іглиця змієподібна, іглиця морська шипувата, бичок-кнут (жаба), бичок-ротань, бичок-бланкет, бичок-лисун мармуровий	-“-	390
тюлька, кілька (шпрот), хамса	за 1 кілограм	83
атерина	-“-	17
верховодка	-“-	83
інші види	-“-	83
Заготівля ікри риб	-“-	вартість продукції, виготовленої з 1 кілограма сировини за діючими роздрібними ринковими цінами регіону на момент проведення розрахунку шкоди, збільшена в два рази

Нагадаємо, що минулого року за ініціативи Держрибагентства Урядом було істотно збільшено такси за незаконний вилов водних біоресурсів у всіх водних об’єктах, крім тих, які знаходяться у межах ПЗФ.

Боротьба з браконьєрством через застосування фінансових важелів націлена насамперед на превентивний аспект, зокрема не порушувати законодавство з позиції розуміння його дороговартісного неприємного фіналу.

Не плутаймо ТАКСИ зі ШТРАФАМИ

ШТРАФ – сплачується порушником, як ПОКАРАННЯ за злочин чи правопорушення,

ТАКСА – за ЗАПОДІЯНУ ШКОДУ водним біоресурсам.

Наприклад, якщо рибалка Павло під час риболовлі упіймав 6 лящів загальною вагою 5 кг.

3 кг риби (4 ляща) він виловив законно, а за інші понаднормові 2 кг (2 ляща) йому необхідно буде сплатити кошти у вигляді штрафу та такс за заподіяну шкоду водним біоресурсам.

Отже, Павлу доведеться сплатити:

штраф від 340 до 680 грн (розмір визначається судом),

сума за таксами – 3298 грн (1649 грн * 2 за кожен екземпляр перелову).

Тобто загальна сума коштів, яку порушнику Павлу доведеться втратити складає від 3638 до 3978 гривень.

‼️‼️ Шановні рибалки, нагадуємо, ХТО – НЕ ПОРУШУЄ – той не сплачує ні штрафів, ні такс. Дотримуйтеся Правил рибальства і ваші кошти після законної риболовлі залишаться при вас. У результаті ви будете і з рибою і з грошима.

Довідково:

Штраф – це фінансова санкція, яка накладаються на порушника правил рибальства або інших актів законодавства щодо охорони водних біоресурсів. Розміри штрафів передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення. Крім того, штрафні санкції можуть застосовуватись за Кримінальним Кодексом України відповідно до статті 249 ККУ у випадку завдання істотної шкоди рибним запасам. Визначення істотної шкоди наведено у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 10.12.2004 № 17 «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля».

Такси – це відшкодування шкоди (компенсація), заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення громадянами України, іноземцями та особами без громадянства цінних видів водних біоресурсів. Шкода, завдана рибному господарству внаслідок знищення або погіршення стану водних біоресурсів та середовища їх перебування внаслідок господарської та іншої діяльності, підлягає відшкодуванню за рахунок осіб, які безпосередньо здійснювали або замовляли здійснення такої діяльності (ст. 20 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів».

Державне агентство меліорації та рибного господарства України

Аквакультура – це вид сільськогосподарської діяльності, пов’язаний із штучним розведенням, вмістом та вирощуванням водних біоресурсів у повністю або частково контрольованих умовах для отримання продукції

Особливістю діяльності у сфері аквакультури порівняно з іншими напрямками сільського господарства є використання водних ресурсів. Підставою для ведення аквакультури є право користування водними ресурсами. Відповідно, ця особливість визначає напрями, види, форму та зміст ведення аквакультури.

Законодавство України регламентує зміст аквакультури, що визначається такими аспектами:

• державне стимулювання виробництва рибопродукції;
• раціональне використання національного ресурсу;
• охорона екосистем;
• забезпечення продовольчої безпеки.

Також одним з перспективних напрямків аквакультури розглядаються садкові рибницькі господарства.

Останнім часом все більш популярним є напрямок із застосуванням установок замкнутого водопостачання або рециркуляційних аквакультурних систем. Це високотехнологічний, сучасний та перспективний спосіб вирощування гідробіонтів, що дозволяє значно розширити видовий склад об’єктів аквакультури. Перш ніж розпочати бізнес у сфері аквакультури, необхідно визначити напрямок аквакультури: це може бути вирощування товарної продукції, рибопосадкового матеріалу або надання рекреаційних послуг. Залежно від обраного напряму або від наявного водного фонду, необхідно визначитися з організаційно-технологічними показниками (інтенсивна, напівінтенсивна або екстенсивна аквакультура) та видом одержання товарної продукції (ставка, індустріальна чи випасна). Відповідно до обраних напрямків, форм і видів аквабізнесу суб’єкту аквакультури бажано підготувати бізнес-план або виробничу програму діяльності. Як правило, бізнес-план включає кошторис витрат, організаційно-технологічні параметри виробництва, визначення ризиків і ринків збуту, економічний прогноз доходної частини. Тому, коли аквабізнесмен початківець визначився де, як і яким чином вирощуватимуться водні біоресурси (або надаватимуться послуги), необхідно набути відповідного правового статусу – юридичної особи або фізичної особи-підприємця.

За способом застосування водних об’єктів чи водних ресурсів в аквакультурі розрізняють:

Ст. 14 Закону України «Про аквакультуру» передбачає, що для ведення аквакультури юридичним або фізичним особам можуть надаватися водні об’єкти, рибогосподарські технологічні водоймища, частини водних об’єктів (виключно для розміщення садових господарств) та акваторії (водний простір) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключно (морської) економічної зони України. Суб’єкт аквакультури для здійснення рибогосподарської діяльності повинен отримати право використання водних ресурсів для можливості створення умов, необхідних для життя гідробіонтів. Це може бути приватні чи орендовані водні об’єкти (їх частини), рибогосподарські технологічні устрою. Наприклад: плавучі сади, колектори для молюсків, встановлення замкнутого водопостачання тощо. Докладніше з умовами ведення аквакультури можна ознайомитися з посиланням.

Довідкова інформація:

Ст. 59 Земельного Кодексу України зазначає, що власники на своїх земельних ділянках можуть створювати штучні рибогосподарські водоймища. ч. 2 ст. 59 ЗКУ визначено порядок отримання у власність водних об’єктів: приватизацію замкнутих природних водойм, площею до 3 га або будівництво на власній земельній ділянці штучних водойм для рибогосподарських цілей.

Тілапія – одна з найбільш поширених промислових риб, яких вирощують у спеціальних квадратних садках і годують вручну кілька разів на день

Фахівці бразильської компанії Fisher piscicultura aquaculture розробили нову технологію, що відрізняється від колишньої набагато меншими витратами та смертністю риб.

Нова рибна ферма є кілька круглих садків зі стінками з дротяної сітки в алюмінієвій рамці висотою 4,5 м і діаметром 12 м. Садки занурюються у водойму, при цьому верхня їх частина у вигляді кільця з ПЕТ-пластику залишається на поверхні.

У центрі садка знаходиться бункер, де вміщується 1200 кг корму, і який оснащений таймером, приєднаним до сонячної батареї. Корм автоматично подається в садок 48 разів на добу. Таке часте годування забезпечує рибі почуття постійної ситості, і вона споживає менше їжі порівняно з більш тривалими перервами. Такий режим дає змогу економити кошти на харчування, зменшує кількість екскрементів та покращує травлення.

Раніше коли риба набирала потрібний розмір і вагу, її пересаджували в інший садок, звільняючи місце для молоді. Цей процес був дуже болючим для риби, внаслідок чого частина її гинула.

Тепер же відповідно до нової технології, рибу перед пересадкою не потрібно відловлювати з садка – вона переміщається в новий садок, не залишаючи води. Це досягається за допомогою клиноподібного сітківки, який вставляється в садок, після чого за допомогою поворотного затвора туди заганяється риба. На останньому етапі сітчастий контейнер просто переміщається до іншого садка.

Впровадження нових технологій необхідне у сільському господарстві, а й у рибному бізнесі

Без них на сферу може чекати занепад. Розкажемо, які рибні стартапи найбільше зацікавили інвесторів минулого року.

За даними AgFunder, у 2016 році стартапи у сфері акватехнологій зібрали $193 млн інвестицій – це майже вчетверо більше, ніж у 2015 році. Причиною такого зростання став пошук вирішення проблеми оптимізації та автоматизації акваферм, оскільки вилов та розведення риби стає все більш видатковим бізнесом.

У 2016 році було зареєстровано 28 угод, переважно інвесторів зацікавили нові акваферми, розумні рибальські мережі, альтернатива рибного борошна, використання комах як корм, а також пристрої, які оптимізують фермерське обладнання та програмне забезпечення. Таким чином, ключові проблеми, які мають вирішити акватехнології — безпека харчових продуктів, оптимізація логістики та продуктивності праці. Тепер зупинимося детальніше на проблемах аквабізнесу та найбільш успішних стартапах.

Без нових технологій аквабізнес може стати невигідною справою

За даними ФАО, зараз люди їдять вдвічі більше риби, ніж у 1960-х роках, споживаючи по 20 кг щорічно. При цьому у зв’язку з інтенсивним виловом та зміною клімату в океані ставати менше риби, а акваферми не можуть повною мірою забезпечити попит на морепродукти. Крім рівня виробництва риби, існує також проблема і з рибним борошном, яке роблять з так званих кормових риб.

Третина глобального вилову дикої риби йде на виробництво рибного борошна, але через “мертві зони” та зниження популяції — виробництво рибного борошна поступово знижується. Це впливає як на ціну, так і на пропозицію корму для риб, в якому рибне борошно є ключовим інгредієнтом. Таким чином, у довгостроковій перспективі використання рибного борошна як корм є економічно невигідним, а значить потребує пошуку альтернативи. За словами Майкла Веллінгса з компанії Aqua-Spark, у короткостроковій перспективі як альтернативу рибному борошну можна використовувати сою, але в довгостроковій галузі знадобляться повноцінні замінники або добавки, наприклад соєва олія, комахи та водорості.

Підвищення виробництва морепродуктів для задоволення попиту, що росте, — це не єдина проблема, що стоїть перед галуззю. Згідно з дослідженням організації Oceana, у період за 2010-2015 рік близько 30% риби та інших морепродуктів були неправильно промарковані. Дуже часто замість вказаної на етикетці продається дешевша риба чи зіпсований продукт. У зв’язку з високим рівнем шахрайства інвестори та рибні фермери хочуть знайти нові рішення, які допоможуть простежити за ланцюжком постачання продукції.

Які стартапи отримали фінансування у 2016 році?

Стартапи, які залучили інвестиції, можна умовно поділити на сім груп: — акваферми — компанія Catalina Sea Ranch, яка на початковому етапі отримала $1,5 млн інвестицій, збирається створити ферму з вирощування мідій біля берегів Каліфорнії, а французький стартап myfood зробить вертикальну ферму, яка в здебільшого займається аквапонікою.

— збір даних та аналітика — незважаючи на досить великий сегмент для створення інноваційних продуктів у цьому напрямку інвестиції отримали лише три стартапи — The Yield, AquaCloud та Seasmart. Крім того, компанія Catalina Sea Ranch розробляє “океанічний IoT”, який допоможе збирати дані на їх новій фермі з вирощування мідій.

— корм для риб із комах – інвестиції отримали п’ять стартапів, які збираються розводити комах для додавання в рибне борошно, серед яких Ynsect, AgriProtein, Hexafly, Khepri та nextProtein.

— альтернатива рибному борошну — стартапи KnipBio, CyanoFeed, Calysta та Microsynbiotix збираються замінити рибне борошно на мікроводорості, мікроби і навіть грунт.

— Виробництво водоростей – стартапи збираються використовувати вирощені водорості в харчових добавках, харчових барвниках та інших непродовольчих цілях, включаючи біоенергію. До цієї категорії належать Algama, Spira, KeyNatura, Solazyme та ZIVO Bioscience.

— контроль за ланцюжками поставок — у 2016 році в цьому сегменті інвестиції отримали три стартапи, які за рахунок електронної комерції та датчиків допоможуть скоротити вартість перевезення та простежити за доставкою продукції.

— інше — до цієї групи можна віднести стартап New Wave Foods, який створює продукцію, яка дуже нагадує морепродукти, але використовуючи рослинні компоненти. Ідея схожа на винахід стартапу Impossible Foods, про який ми вже розповідали.

Якщо сільському господарстві точне землеробство вже вважається чимось звичайним підвищення ефективності полів, то ринку аквакультур розумне устаткування тільки починає набирати популярність і є екзотичної технікою навіть у великих господарствах. Але якщо рибні фермери хочуть залишитися ефективними, їм доведеться використовувати нові технології, які пропонують стартапи.

На аквафермах можна вирощувати будь-які види риби – як традиційного для нас коропа, так і тиляпію

Крім того, можна займатися виробництвом не лише риби, а й морських продуктів. Наприклад, вирощувати ракоподібних чи молюсків. В Україні вже є позитивний досвід вирощування устриць – один із підприємців за 1,5 року виростив та реалізував майже 20 тонн. Виробляють в Україні та чорну ікру. Минулого року 3 підприємства спільно виробили 600 кг ікри, у 2016 році ринок може дати близько 800 кг. При цьому, без урахування торгових мереж, лише у ресторанах України на рік продається близько 1 тонни чорної ікри. Місткість ринку ще дає місце для зростання виробництва.

Постає питання, скільки коштує будівництво рибної ферми? Для того щоб в умовах традиційної аквакультури виростити 120 тонн коропа, треба інвестувати у ферму $400 тис.

Будівництво ферми з вирощування форелі коштуватиме фермеру $1,5 млн. Інвестиції повністю повернуться через 2,5–3 роки і принесуть близько 20% річних

Для того, щоб виростити 100 тонн теляпії, знадобиться приміщення 2000 кв.м та інвестиції в $500 тис. Повернення вкладень через 2,5 року, прибутковість у 38% річних роблять цей напрямок привабливим для людей, які хочуть диверсифікувати свій бізнес.

Тепер про те, де знайти гроші на аквафермерство. По-перше, інтерес до українського бізнесу має європейці. Головна умова – мінімум бюрократії та захищеність інвестицій (прогнозовані відносини з державою). На початку квітня в Україну приїжджав Почесний Президент федерації аквакультури Франції Патріс Астр та 2 тижні вивчав рибогосподарські можливості водойм України. Французам цікаві придунайські водоймища Одеської області. Кінцева мета французів – підприємство з вирощування риби, і навіть будівництво заводу з переробки.

Другим джерелом фінансування є Європейський Інвестиційний Банк. У грудні 2015 року між Україною та ЄІБ було укладено договір про виділення українському агрокомплексу 400 мільйонів євро, частина з яких передбачена безпосередньо на “аквакультуру та рибне господарство”, на кредити для малого та середнього бізнесу. Сподіваюся, цей договір буде ратифіковано ВР найближчим часом і українські підприємці матимуть можливість отримувати кредити для розвитку бізнесу вже у 2016 році.

Ще один ефективний інструмент фінансової підтримки українських фермерів – спецфонд рибного господарства. Сьогодні проект фонду проходить узгодження у “міністерствах та кабінетах”.

Ідея та ключові принципи роботи Спецфонду запозичені нами у Литви. Там аналогічний механізм працює з 1992 року та вже довів свою ефективність. Принцип такий: “фінансування галузі відбувається рахунок коштів, які генерує сама галузь”. Для розвитку рибного господарства, саме програм зариблення, меліорації, державних програм підтримки підприємців використовуються кошти “з галузі”. В Україні це можуть бути кошти від штрафів за браконьєрський вилов, компенсація за проведення днопоглиблювальних робіт, плата за промисловий вилов риби, кошти від приватизації державних підприємств.

Ідея створення такого Спецфонду вже обговорювалася та отримала підтримку з боку представників ЄС та рибальських громадських організацій.

Ярема Ковальов
голова Державного агентства рибного господарства України

У всьому світі виробники риби та рибної продукції уникають промислового вилову “дикої” риби і концентруються на її вирощуванні на фермах

За даними Продовольчої сільськогосподарської організації ООН (ФАО), за останні роки виробництво “фермерської” риби зросло в 3 рази – до 78,9 млн. тонн. З них більше половини (53%) вирощується у внутрішніх водоймах (так звана аквакультура), а решта 47% – у морях (марикультура).

Що відбувається в Україні? У структурі українського рибного господарства у 2015 році аквакультура зайняла лише 24%, або 22 тис. тонн. У грошовому еквіваленті це 170 млн. грн. За даними Держрибагентства, загалом кількість виробників аквакультури минулого року впала на 10%. А за неофіційною інформацією, ще 30% учасників ринку пішли працювати у “тінь” через різке зростання вартості оренди землі наприкінці 2014 року.

Фактори, що гальмують розвиток рибного фермерства в Україні:

Оренда. Вартість оренди становить від 3 до 12% нормативної оцінки землі. Місцева влада бере, як правило, верхній поріг оцінки, орієнтуючись на максимальний прибуток.

Наприклад, на Житомирщині вартість оренди гектара землі зросла з 800 грн до 2200-2400 грн на рік. Виходить, щоб орендувати ставок площею 100 гектарів, фермеру треба заплатити 220 тис. грн.

Рішення. Держрибагентство підготувало проект закону “Про внесення змін до статті 288 Податкового кодексу України (щодо орендної плати у сфері аквакультури)” щодо земель призначених для сільського господарства. Законопроект дозволить знизити вартість оренди до 3% нормативної оцінки землі водного фонду.

Крім того, ми розробили низку нормативних документів щодо спрощення оренди. З 1-го січня 2016 року постановами КМУ було прийнято Порядок оренди частин водних об’єктів для розміщення плавучих садкових рибних господарств та Порядок оренди акваторій (водного простору) морських вод для ведення марікультури.

Тепер в Україні стало можливо взяти в оренду частину моря та вирощувати рибу у садкових господарствах Для розвитку марикультури Україна має розвинену берегову лінію Чорного моря. Наприклад, в Одеській та Херсонській областях є зони, в яких можна займатися вирощуванням мідій, устриць, морського гребінця, американського смугастого окуня, форель і атлантичного лосося. Ухвалена постанова дозволяє розводити рибу і у великих водосховищах, взявши в оренду водну ділянку. Це актуально для мешканців територій, наближених до Дніпровського каскаду водосховищ.

Відсутність у держави повної інформації про рибогосподарські водоймища

Рішення. Ми хочемо створити єдиний електронний Державний реєстр рибогосподарських водних об’єктів. Це один із перших кроків на шляху до відкритості (transparency of operations) та залучення інвестицій у галузь. Фактично шість місяців ми витратили на те, щоб зібрати інформацію на місцях і розпочинати роботу над продуктом.

У тестовому режимі реєстр розпочне роботу вже наприкінці травня

Реєстр матиме форму електронної карти та міститиме кілька підрозділів для різних аудиторій — державних органів, органів рибоохорони, підприємців та рибалок-аматорів. Кожен бажаючий зможе переглянути інформацію по будь-якому регіону України — які в ньому є водойми, чи розводиться в них риба, яким підприємством, які види. Можна буде перевірити статус конкретної водойми для рекреаційної риболовлі, дізнатися, чи існує на ній спеціальна інфраструктура. Надалі ми плануємо розширити функціонал та додати інформацію про виділення на кожній водоймі зон для аматорського (спортивного) та промислового рибальства, про зони зимувальних ям, зони, де будь-яка рибалка заборонена.

Відсутність державної підтримки

Часткове рішення. На допомогу підприємцям з 1 січня 2016 року було скасовано митний збір на корми для риб, які використовуються для вирощування хижих видів — форелі, коропа, осетрових. У свою чергу, це дозволить знизити собівартість риби.

Ярема Ковальов
голова Державного агентства рибного господарства України

Бестер (за першими складами слів “БЕлуга” та “СТЕРлядь”) – гібрид двох видів риб сімейства осетрових, отриманий шляхом штучного схрещування самок білуги із самцями стерляді.

Бестер (за першими складами слів “БЕлуга” та “СТЕРлядь”) – гібрид двох видів риб сімейства осетрових, отриманий шляхом штучного схрещування самок білуги із самцями стерляді. Вперше отримано 1952 року в СРСР.

Бестер поєднує швидке зростання білуги та раннє дозрівання стерляді, порівняно легко звикає до штучних кормів і не вимогливий до тепла (діапазон температур зростання 0,5-30,0 ° С). Довжина до 1,8 м-коду, маса до 30 кг. Статеве дозрівання самок у віці 6-8 років, самців у 3-4 роки. Плодить. В аквакультурі гібриди першого покоління за 2 роки вирощування в садках та басейнах досягають маси в 1 кг і навіть більше. При вирощуванні у ставках трирічки досягають товарної маси 1,5-2,0 кг, у басейнах – 6-8 кг. Самки масою 12-18 кг дають 2-3 кг чорної ікри.

На що ловити: наживки – молюск, живець, личинка короїда, струмок.

Як ловити: способи лову – донка, вудка поплавця, з дна.

Коли ловити: час доби – вдень та вночі.

Веслоніс (лат. Polyodon spathula) – вид прісноводних променеперих риб сімейства веслоносових загону осетроподібних.

Ця велика прісноводна рибка отримала таку незвичайну назву за величезний ніс, що формою нагадує весло. Він займає 1/3 від загальної довжини тіла і може досягати 70 сантиметрів. Основне його призначення – ефективне виявлення видобутку, у ролі якого виступає планктон.

У світі існує 2 види веслоносів, один з яких – американський веслоніс (Polyodon spathula) – мешкає в річці Міссісіпі та її притоках, а також в озері Ері, а другий – китайський веслоніс або псефур (Psephurus gladius) – мешкає в басейні Янцзи. Відмінність між цими видами полягає в розмірах та раціоні харчування.

Довжина американського веслоноса складає близько 2 метрів, а важить він — від 70 до 85 кг. Китайський веслоніс відрізняється від свого американського побратима більшими розмірами (їх довжина може досягати 5 метрів) і соліднішим раціоном харчування, що включає рибу. . Риба може жити і розмножуватися тільки в прісноводних глибоководних річках з сірим гальковим або мулистим дном, тому вона має ідеальне для таких умов проживання забарвлення – темно-сіра спинка і світле черевце.

З боків від роструму розташовані маленькі вусики, які є органами дотику. Тіло безлуска, але все ж таки можуть зустрічатися маленькі самотні лусочки. Канали бічної лінії оточені невеликими кісточками. Що стосується особливостей внутрішньої будови, то веслоносів можна віднести до найпримітивніших кісткових риб, оскільки основою їхнього осьового скелета є хорда, а не хребет. Гострокінцевий хвіст також відносить його до цих риб.

Дорослі особини, як і молодь, харчуються планктоном, зокрема нижчими ракоподібними, фітопланктоном та детритом. У дуже поодиноких випадках вони можуть поглинати личинок комах. Веслоноси завжди знаходяться в русі і з настанням «обіду» піднімаються ближче до поверхні води з відкритим ротом, пропускаючи через зябра потоки води. За такої фільтрації весь планктон за допомогою зябрових тичинок залишається в роті і потім вирушає в шлунок. Щоб улов був вдалий, а обід ситний, веслоноси, у буквальному значенні слова, починають «каламутити воду», чому з мулистого дна піднімається більша кількість мікроорганізмів. Дізнатися, де вони знаходяться, рибі допомагає її чудо-ніс, що містить електрорецептори, за допомогою яких вона сприймає слабкі електричні сигнали, що йдуть від дрібних організмів.

Період нересту у веслоносів посідає кінець квітня -початок травня, коли температура води досягне 14-16 З°. Тоді вони прямують до місць нересту — туди, де найсильніша течія та галькове дно. Самка метає ікру на глибині від 2 до 12 метрів. Вона відкладає від 82 до 250 тисяч темних ікринок, з яких через 9 днів вилуплюються мальки, щоправда, у перші дні життя багато хто з них гине.

Зростають вони швидко, за перший рік досягають 70 сантиметрів, потім зростання трохи сповільнюється. “Весло” починає рости з 2-3 тижні. До другого року життя риби сягають 1 метра. Статеве дозрівання настає лише до 5-10 років.

Товстолобик, товстолобий або толпига (лат. Hypophthalmichthys molitrix) – велика зграйна пелагічна риба.

Товстолоб – це загальна назва двох пелагічних прісноводних видів сімейства коропових: білого і строкатого. Мешкає в річках Далекого Сходу, акліматизований і в басейнах річок європейської частини країни. Зграйна риба, що швидко росте, досягає довжини до 1,5 метрів і маси до 50 кілограм. Тіло помірно високе, темно-сріблясте на спині, сріблясте на боках і череві, голова розвинена, широка (звідси, мабуть, і назва), дрібна луска, черевні та анальний плавці з нальотом жовтизни, рот верхній. Віддає перевагу місцям з тихою течією, водосховища. Тримається на розливах, у сполучених з річкою озерах, багатих на водорості і рослинність. Харчується мікроскопічними водоростями – фітопланктоном, тому ця риба є чудовим меліоратором водойм. За допомогою свого цедильного ротового апарату білий товстолобик профільтровує зацвілу, зелену та каламутну від детриту воду. Тому він іноді запускається у водоймище як доповнення до фільтраційної системи, роблячи воду чистою та прозорою. Використовується в товарному вирощуванні як полікультура.

Нереститься протягом при температурі води вище 20ºС. Товстолобик обережний, потайливий. Зимує у глибоких ямах у глибокому сні.

Місця лову

Товстолобик населяє сьогодні практично всі водосховища півдня України. Пошук його нескладний, там, де він є, його можна спостерігати візуально. Зграї цих гігантів нерідко бороздять воду, як касатки, не дуже маскуючись – у воді вони не мають ворогів. Мінімальний розмір дозволеної для вилову риби встановлений Правилами для всіх регіонів один – 40 см.

У водоймах, де водяться ці риби, пошук їх не складно. Товстолоба ходить солідними зграями, а його величина така, що при цих переміщеннях на поверхні добре видно хвилю, яку женуть риби, рухаючись на невеликій глибині. При небезпеці ж зграя йде глибше, але зазвичай ненадовго.

Насадки та приманки

Насадками при ужені товстолоба є м’які частини культурних рослин. Це можуть бути кубики з м’якоті дині, зав’язь огірків, ягоди з віддаленими кісточками тощо. Деякі рибалки додатково одарують їх різними ароматизаторами.

Підгодовування та привада

Рибалки, які ставлять завдання зловити товстолоба, зазвичай присвячують цьому багато часу та зусиль. Вони докладають, зокрема, зусиль до того, щоб привчити рибу харчуватися потрібним видом корму. Наприклад, шматочками свіжого огірка. Якщо це вдається, то такого ж складу застосовується і підгодовування. Особливо часто вдається підгодувати товстолоба у періоди зменшення у водоймі його звичайного планктонного корму.

Тактика та способи лову

На батьківщині товстолобика його ловлять виключно мережами, але вітчизняний аматор позбавлений такої можливості, тому вигадує всякі хитрощі для затримання цього велетня. Винайдені снасті рибалки не поспішають зробити “надбанням широкого загалу”. Ми наводимо лише найвідоміший варіант снасті для вудіння цієї риби – донку. Снасть будується на основі міцного вудилища спінінга довжиною не більше 2 м. Основна волосінь повинна витримувати до 30 кг., а повідець – до 20 кг. мертвого вантажу. Краще, якщо це буде плетінка, так як риба ця обережна і при діаметрі волосіні більше 0,25 мм. дочекатися клювання мудро. Закінчується основа ковзним грузилом, за яким розташовується поплавець з бальси або пінопласту, на який і кріпиться гачок з насадкою.

Клювання

Клювання товстолоба виглядає як повільна підсікати цю рибу потрібно негайно. Опір товстолоба на гачку відрізняється буянням, порівнянним з поведінкою на гачку амура. Сила цієї риби така, що взяти його снастю без солідного запасу волосіні неможливо. Клювання рішуче, але в той же час вимагає від рибалки хорошої підсічки – губи у риби досить жорсткі і потрібно, щоб гачок увійшов у тканини ґрунтовно. Без цього товстолоба не витягти з води.

Виведення

Ступінь люті риби на гачку та її фізичні дані призвели до того, що ті, хто спеціалізується на цьому виді аматорського вудіння, навіть називають товстолоба драконом. Без міцної волосіні та її солідного запасу рибу не виводити і не втомити.

Лин (лат. Tinca tinca) – вид променеперих риб сімейства коропових (Cyprinidae), єдиний представник роду Tinca.

Лин – риба сімейства коропових довжиною до 60 см. і вагою 600-800 р. (як виняток сягає 7,5 кг). Мешкає в басейнах річок, що впадають у Каспійське, Чорне, Азовське та Балтійське моря. Крім того, в Сибіру – в середній течії Єнісея та Обі. Об’єкт промислу.
Про походження назви риби є кілька думок. Деякі думають, що воно походить від слова “лінь”, тому що вважають лина неповоротким і лінивим. Це підтверджує і зовнішній вигляд линя: тіло у нього товсте і коротке, хвіст ніби обрубаний – що створює враження жирної та незграбної істоти. На Уралі линя називають ліном. За те, що назва линя від його “линьки”, виступав Л. П. Сабанєєв:

“… спійманий лин негайно покривається великими чорними плямами… Ці плями від густого та прозорого слизу, після затвердіння відвалюються і на їх місці з’являються жовті плями”.

Тіло линя покрито дуже дрібною лускою різних відтінків залежно від води та ґрунту, місця його проживання. Переважаючий колір линя – жовтий на боках із золотистим відливом, на спині – темно-зелений, а в ставках з мулистим дном трапляються лінії майже чорного кольору.

Лин – риба не зграйна і воліє жити поодинці. Місця його проживання – заплавні стариці, протоки зі слабкою течією, затоки річок, а також озера і ставки, що заросли по берегах очеретом, очеретом і осокою. У всіх водоймах віддає перевагу тихим трав’янистим місцям. Лин тримається біля дна і малорухливий. Так само, як і карась, дуже невимогливий до вмісту кисню у воді.

Нерест починається після прогріву води до 19-20 ° С, зазвичай у червні, і триває до середини липня. Нереститься лин лише біля водної рослинності, не збираючись при цьому у зграї. Виметана линем ікра розвивається дуже швидко, хоча зростання чисельності його у водоймищах від цього не відбувається. Молодь стає легкою видобутком миня, а ікру, що дозріває, у великих кількостях знищують і риби, і водні комахи, і водоплавні птахи. Лин росте швидше за карася і починає потрапляти на вудку в 3-4-річному віці.

Пересуваючись серед водної рослинності вранці та ввечері, лин риється в мулі, видобуваючи мотиля та личинок інших комах. Натомість харчується і молодими пагонами водних рослин. Найчастіше досвідчений рибалок може легко виявити линя по ланцюжку повітряних бульбашок, що з’являються на поверхні води, коли він копається в мулі.

Ловити линя починають провесною, відразу ж як тільки вода трохи прогріється. Ловлять поплавочними вудками на черв’яка і мотиля, біля прибережних водних чагарників і в прогалинах між ними. Якщо грунт у водоймі твердий, краще опускати насадку на дно, а якщо в’язкий і мулистий – трохи вище за дно. Успішніше буде лов на приважній ділянці. Хороша привада для линя-макухи, каша, хліб, варена картопля, шматочки черв’яків, парені хлібні зерна, сир. У тих місцях, де водна рослинність занадто густа, необхідно попередньо розчистити її до утворення вікон і доріжки для виведення пійманої риби, а вже потім на розчищене місце закидати приваду.

Найкращий час лову линя – зі сходу сонця до 10 години ранку і до кінця дня перед його заходом. Клювання линя різна, іноді млява, повільна, з веденням поплавця убік, а іноді рішуча зі швидким зануренням його. Спіймана риба посилено пручається, намагаючись піти в мул або водні чагарники. Тому при виведенні рибалці треба бути терплячим і наполегливим, а якщо все ж таки лин зайде в зарості, необхідно злегка натягнути волосінь і чекати, коли він сам залишить свій притулок, і тільки потім виводити його на чисту ділянку і до берега.

Порада – при вженні лина ніколи не слід поспішати з підсіканням, особливо якщо насадка завелика.

Лин має хороший нюх і дотик, що дозволяє йому легко орієнтуватися при пошуку їжі, а також швидше знаходити насадку.

Зміна погоди істотно впливає на клювання линя, втім так само, як і інших риб, причому при зниженні атмосферного тиску клювання може припинитися зовсім. Найкращою для вудіння линя вважається похмура погода, коли накрапує теплий дощ. Після дощу лин зазвичай піднімається у верхні шари води. Це слід враховувати під час опускання насадки.

Ласою насадкою для линя є ракова шийка. Вона добре помітна на темному мулистому дні при правильному її зануренні. Для лову линя можна використовувати і опариша, якого, безумовно, легше добути, ніж раку, а також очищених від раковин равликів або слимаків.

Вудка для лову линя застосовується по можливості найдовша, ліси міцністю не більше 1,5 кг., повідець обов’язково жилковий, поплавець легкий, краще занурюється, так як насадка лежить на дні.

Язь (лат. Leuciscus idus) – вид променеперих риб із сімейства коропових. Молоді риби називають під’язками.

Язь – риба сімейства коропових вагою до 8 кг. і довжиною до 70 см. Мешкає у річках Євразії. Часто зустрічається у водосховищах, проточних озерах та ставках.
Язь досить гарна риба: луска його має сильний золотистий відтінок, особливо помітний на зябрових кришках, нижні плавці – яскраво-червоні, спинний та хвостовий – темно-сірі, а іноді й злегка червонуваті. Тіло язя товсте і досить широке, рот невеликий. Дрібного язя вагою до 400 р. часто називають під’язком.

Язь вважається рибою нехижою, але насправді, досягнувши ваги 300-400 р., він починає харчуватися і мальком, а дорослий стає справжнім хижаком.

Мешкає язь на середніх глибинах у місцях з помірною течією або стоячою водою. Віддає перевагу ділянкам з піщано-гальковим або глинистим дном. Охоче ​​займає невеликі простори із чистим дном, розташовані серед водної рослинності. Улюблені місця стоянок язя – ями нижче за перекати, вир під греблями, на межі течії і тиховоддя нижче за пристані, мости, що впали у воду дерев. Язь підходить до усть струмків і річок, а також на струмінь замутненої води після дощу. Любить триматися під навислими над водою кущами та деревами. У непроточних озерах із низьким вмістом кисню у воді не водиться. Нереститься язь у південних районах – у травні-червні за температури води 6-8°С. У цей час він збирається великими зграями. Нерест його протікає у місцях, що заливаються весняною порожньою водою. Там, де повінь не буває, язь іде на нерест у невеликі річки та меліоративні канали із середньою швидкістю течії, обираючи місця з піщано-глинистим ґрунтом.

Живиться молюсками, різними личинками, комахами, хробаками, пагонами водної рослинності, мальками.

Лов язя починається ранньою весною, під час спаду порожнистої води, до її просвітлення. В цей час він іде на нерест. Особливо успішний лов у малих річках, що впадають до великих водойм. Ловлять язя в проводку і донною вудкою. Насадка – черв’яки, виповзання, мотиль. Після нересту язь повертається на місця постійного проживання, де його можна ловити в проводку, донною вудкою, нахлистом і спінінгом.

Порада – приудженні язя слід дотримуватися тиші і маскуватися.

Язь – риба зграйна і зазвичай тримається невеликими зграйками. Великі особини живуть поодинці або малими групами.

Головень (лат. Squalius cephalus), також головль, голавль – прісноводна риба з сімейства коропових.

Головень мешкає в басейнах річок, що впадають у Каспійське, Чорне та Балтійське моря. Вибирає ділянки річок зі швидкою течією, піщаним, кам’янистим, нерівним дном. Охоче ​​тримається у притоках великих та середніх річок, зустрічаючись аж до верхньої течії. На зимівлю йде у глибокі місця з тихою течією. Вага головня сягає 4 кг., але зустрічається як виняток вагою до 8 кг.

Нереститься головень неподалік місць звичайного проживання, групуючись на швидкій течії біля перекатів з твердим грунтом, в ямах з нерівним дном, камінням, потонули корчами. У період нересту, який зазвичай збігається з часом цвітіння черемхи, клювання головня не припиняється.

Ловиться головень поплавцевими та донними вудками, нахлистом і спінінгом. Лов починають навесні, з просвітленням води, вудками поплавця, на купку черв’яків, виповзка, чорного таргана, веснянок. Ловити краще на помірній течії, з піщано-гальковим дном, на глибині 1,5-2,5 м. Ловлять з човна в проводку, а з берега – плавом, рухаючись повільно вниз. Ловлять з дальньою відпусткою насадки, користуючись довгою лісою (до 12-15 м), плавним самоплавним поплавцем і найкраще з котушкою. Ведуть насадку в придонному шарі або підлогу води.

З появою хруща необхідно відразу ж перейти на лов головня нахлистом, щоб використовувати цю відмінну насадку. Ловлять на перекатах, бистринах та струменях, пускаючи занедбаного жука вільно спливати за течією. Для лову на жука можна застосовувати лісу “з щепленням”, конічну лісу або жилку діаметром 0,5-0,6 мм, обов’язково з повідцем діаметром 0,25-0,3 мм. Гачок одинарний, №9-10. Поплавець не ставиться. Для зручності закидання жука вище гачка, в 15 см від нього, можна поставити на повідець вантаж – дробинку № 0. Насаджувати на гачок треба по два жуки, випускаючи жало гачка назовні. Підсікання головня при цьому способі лову повинна бути ретельно вивчена. Частою та звичайною помилкою рибалки буває бажання негайно відповісти підсіканням на ривок риби. В результаті головень погано засікається, б’ється і сходить з гачка або рибалок просто висмикує насадку з великого рота риби. Щоб уникнути цих невдач, слід після клювання подати вудлище слідом за лісом, що йде, на витягнуту руку, а потім зробити плавну підсічку. Зазвичай ця пауза між клюванням та підсіканням триває 4-5 сек. При підсіканні різким ривком можна обірвати повідець.

Виважувати головня треба не поспішаючи. Він сильно пручається, б’ється на гачку, проте виведення швидко втомлює його. Брати підведеного голавля краще підсачком, а за відсутності його – пальцями під зябра. Глибоко прониклі в рот риби гачки на лові не виймати, а обрізати з повідцем, маючи при собі запасні з прив’язаним гачком для швидкої заміни. У разі необхідності звільнити гачок, що міцно встромився в м’яку тканину порожнини рота та глотки головна; для цього треба мати при собі вилочку на шнурку. Іноді ловлять головня на жука та з дна. Крім жука, для насадки використовують різних гусениць, з яких найкращою буде гусениця нічного метелика, що мешкає на тополі, а також личинки бабки та поденки. У червні з появою багатьох льотних комах клювання головень стає більш примхливим. Іноді на будь-яку насадку клювання слабшає, що вказує рибалці на необхідність застосування іншої, кращої, насадки, яку голавль бере вже охоче. Тому треба продумано ставитися до вибору насадки і не брати до уваги досвід вчорашнього лову з нею незмінним шаблоном, що вимагає лише наслідування. У червні кращими насадками стають нічні метелики і коники, яких в залежності від їх розміру треба насаджувати по 2-3 штуки. Можна використовувати великі сині м’ясні мухи, насаджуючи їх по 3-4 штуки. Всі ці насадки придатні при лові нахлистом і вудками поплавця. Закидати їх важко, тому що вони легко збиваються з гачка під час закидання. При лові нахлистом з плавним недалеким закиданням і подальшою подачею ліси можна зберегти насадку на гачку. Цього ж можна досягти застосуванням поплавця-вантажу або прозорого кульового поплавця з плексигласу, наповненого водою.

У червні з настанням спеки клювання головень слабшає. Вдень риба невеликими зграйками гуляє біля поверхні води, йдучи під кущі, що нависли над річкою. Клювання зберігається лише в ранні ранкові години, пізно ввечері та вночі, і головень ловиться на різних комах зазначеними вище способами. При вильоті поденки клювання головень на кілька днів припиняється на всі насадки, крім поденки. У серпні головень переселяється на більш глибокі місця, з уповільненою течією. У цей час його краще ловити надонні вудки, використовуючи як насадку дрібного пескарика, жаб’янка, м’ясо черепашки-перловиці або раку, курячі кишки, кубики сиру або ковбаси, шматочки нутряного сала, личинку річкової міноги, хлібний катиш.

Виважуючи головня, не слід піднімати його близько до поверхні, а вести в півводи. Ловля головня вимагає від рибалки особливо обережних та безшумних дій. При лові головня вночі донками на дрібного пескарика і жабка слід поставити їх на гальковій мілини, поблизу місць проживання риби, причому насадку закидати біля самого берега, в 1 м від краю. Це іноді дає добрі результати. У всіх випадках слід уникати зайвого провисання лісу. Головень бере насадку сміливіше, якщо поверхню води рябить вітер чи невелика хвиля. При штилі та гладкій водній поверхні клювання слабшає. На судноплавних річках рекомендується використовувати момент проходження пароплава по фарватеру річки і хвилі, що виникли. Зокрема, останнє має суттєве значення при лові головня спінінгом.

Ловити головня спінінгом можна з другої половини травня до кінця серпня, на блешні середнього розміру, що обертаються. Добре застосовувати потьмянілі блешні з червоної міді: вони часто виявляються найбільш уловистими. Блесну слід закидати поперек течії, даючи їй потім спливати вниз у придонному шарі води, при найповільнішому зворотному підмотуванні ліси. Коли блешня спливе вниз і ліси витягнеться приблизно під кутом 45 ° до берега, що знаходиться вниз за течією, слід почати рівну зворотну підмотування ліси. Саме в цей момент, на перших метрах зворотного шляху руху блешні, найчастіше і буває клювання. Вона рішуча, різка, не вимагає підсічки і зобов’язує рибалки весь час при зворотному підмотуванні надійно тримати в пальцях ручку барабана котушки. При лові спінінгом з вантажем, що йде попереду блешні, нерідко бувають різкі хватки голавля за вантаж. Ставити з цієї причини на вантаж підвісний трійничок не рекомендується, тому що це неспортивно, та й клювання зазвичай відразу ж припиняються. Правильніше перейти на лов блешневої, у якої вантаж знаходиться на стрижні, вище за трійник. На трійник іноді корисно підмотати трохи червоної вовни.

Найкращий годинник ловить головень у другій половині літа, при помірно спекотній погоді – вранці близько 9-10 годин і з 3 до 5 годин вечора. Восени головень починає ловитися вдень, коли розігріє сонце. Навесні найкращий годинник – у середині дня, а в літню спеку – рано вранці і до вечора. Найбільший голавль ловиться нахлистами на донні вудки вночі. У похмурі дні, голавль ловиться краще протягом усього дня. Перед грозою клювання припиняється. Прибуток води у річці викликає посилення клювання на початку підвищення рівня та при спаді його. При значному підйомі рівня води або замутнінні її клювання припиняється. Зимовий лов голавля з льоду на блешню або блешню з мотилем можлива в місцях зі слабкою течією, біля затоплених кущів, корчів, завалів, але ловиться головень зрідка, лише в перші дні льодоставу і навесні.

Густера (лат. Blicca bjoerkna) – риба сімейства коропових, єдиний представник монотипового роду Blicca.

Густера – риба, близька до ляща. Поширена у басейнах Північного, Балтійського, Чорного та Каспійського морів. Зустрічається в озерах, особливо багато в Ільмені. Як виняток досягає ваги 1,2 кг, але найчастіше трапляється вагою від 50 до 150 г.
Густера – житлова риба та помітних міграцій не робить. Літні стоянки дуже різноманітні. Тримається вона на бистринах і в тиховодді, в чагарниках водної рослинності і чистих місцях, в мілководді і на глибині, на мулистому і кам’янистому грунті. Нерест відбувається у травні – червні невдовзі після нересту ляща, коли температура води сягає 16-18°С. Живиться густера личинками комах, донними організмами, водоростями, рідше комахами. Годується вдень і вночі, особливо інтенсивно після заходу сонця до настання темряви. Взимку великими зграями залягає до ям і частково продовжує годуватися.

Спеціально ловом густери на вудку займаються рідко. Зазвичай вона трапляється попутно з лящем, пліткою та іншою рибою при лові на поплавочні та донні вудки. Найохочіше клює на дощового хробака. Особливо жваве клювання буває перед нерестом і спочатку після нього. У цей час вона ловиться протягом усього дня. Пізніше, влітку, особливо активна на вечірній зорі. Не погано бере й ночами.

Плотва звичайна (плотва, тарань, вобла, соро́га, бублиця, плотиця) (лат. Rutilus rutilus) — вид променеперих риб із сімейства коропових (Cyprinidae).

Плотва поширена на всій території СНД, за винятком Камчатки. Водиться в озерах, річках, проточних ставках, деяких затоках морів (наприклад, у Фінській затоці). Має багато підвидів та назв: сорога, чебак, сірка та ін. У Каспійському морі водиться споріднена плотва вобла, а в малосолених частинах Азовського та Чорного морів – тарань. Віддає перевагу водойм з багатою рослинністю і теплою водою, тому на півночі набагато нечисленніше, ніж на півдні. Звичайна вага плітки до 300 г. Зрідка сягає 2 кг.

Дуже сильної течії плотва уникає, проте на межі сильної та середньої або слабкої течії зустрічається часто. Тримається на кам’янистому, піщано-листому, хрящуватому та глинистому грунтах. Велика плотва зазвичай тане на чистіших і глибоких місцях біля затоплених кущів, корчів і берегів, підмоїн. Дрібна та середня тримається у траві поблизу берегів. Влітку зустрічається на межі водної рослинності в чагарниках глек біля мостів, купалень, старих паль, в млинових вирах. Зазвичай плітка тримається біля дна, але зустрічається в підлогу води і навіть біля поверхні.

Їжа плітки різноманітна: взимку – мормиш і мотиль, навесні – мотиль і черв’як, влітку зелень (шовковник), різні комахи та личинки (ручник, опаріш), черепашки, хлібні зерна. Весняний клювання плотви починається рано: в малих річках і струмках, що впадають у більші водоймища, – відразу після спаду і чала просвітлення порожнистої води. Іноді у великих річках ще спостерігається ліхід. Цей перший, дуже інтенсивний весняний клювання плотви в малих річках триває дн 7-10, поки вода остаточно просвітліє, середній смузі СНД клювання буває зазвичай до кінця квітня – початку травня. Одночасно або трохи пізніше інтенсивне клювання спостерігається в озерах після відкриття їх від льоду (перед нерестом і під час нього). Після нересту клювання зазвичай погіршується на один-два тижні.

Навесні та влітку в озерах і ставках ловлять поплавцевими вудками на мотиля, опариша, хліб, тісто, пшоняну кашу і рідше на гною. Хороша весняна насадка – личинка бабки. Влітку в річках ловлять у проводку – на опариша, мотиля, струмка, мурашині яйця, парену пшеницю, перлову крупу, а донками – на хліб, тісто, м’ясо черепашки, хробака та кашу. Іноді при лові вночі язя на донки велика плітка трапляється на виповзка. У червні, липні та серпні ловлять також у проводку на зелень (нитки шовковника), особливо після паводку, коли вода несе багато зелені. У липні та серпні при лові в озерах гарною насадкою може бути коник. Ловлять на нього у “вікнах” між листям латаття, серед очерету і очеретів, на легке вудлище довжиною 5-6 м., з лісом-жилкою діаметром 0,2-0,15 мм. Довжина лісу повинна бути не більшою за довжину вудлища. Це необхідно для точності закидання у вікна. Гачок № 3-4, із прямим загином. Відпустка насадки – рано-вранці (до сходу сонця) на 20-30 см, а потім до 60-80 см. від поверхні води. Вантаж – одна дробинка № 7. Поплавець маленький, овальної форми, із пробки чи дерева. Легкі і великі поплавці пір’яні, кугові не придатні, оскільки парусять при закиданні і заважають класти насадку між травами. Придатні поплавці з пінопласту з вантажем, вмонтованим у нижній частині поплавця. У сутінки краще видно на воді чорні поплавці, а вдень білі.

Нахлистом або з маленьким поплавцем без вантажу ловлять плітку на кімнатну або м’ясну муху. Також застосовують поденку та мошкару, яка є гарною насадкою. Успішний маловідомий літній спосіб лову плотви з темним шовковим лісом. Ловлять легким довгим вудлищем, без вантажу, з квадратним маленьким поплавцем, прив’язаним на метр вище за глибину місця лову, в зарослих річках з піщаним дном. Насадку закидають у протоки між травами. Ліси легко в’ється між ними і, схожа на нитки водоростей, не насторожує рибу, а насадка тягнеться по дну течією. Насадкою служить кулька м’ятого хліба завбільшки з дрібну горошину. Цим способом можна ловити на дрібних швидких місцях велику плітку.

Влітку клювання плотви, особливо великої, буває найкраще на ранковій і вечірній зорі. Восени – з вересня до льодоставу – ловлять на течії у проводку, а в закритих водоймах – вудками поплавця – на мотиля. Восени плотва бере протягом усього дня. Пізньої осені успішний лов у глибоких місцях водойми, з човна, зимової вудкою на блешню з мотилем. Взимку після льодоставу в річках ловлять зимовою вудкою поплавця на мотиля. В озерах і проточних ставках можна ловити на блешню з мотилем. Зі збільшенням товщини льоду та погіршенням кисневих умов клювання плотви у закритих водоймах слабшає. У річках при різкому падінні тиску, температурі, що часто змінюється, і вітрах північних напрямків клювання також різко погіршується. Поліпшується він у тривалі відлиги після сильних морозів та у тихі дні з рівною температурою до -10°С. Однак, починаючи з лютого, клювання спостерігається іноді в снігопад та хуртовини. У лютому в невеликі річки, що впадають у водоймища, заходить багато плотви. Тут її ловлять поблизу берегів, на тихій течії вудками поплавця і на блешню з мотилем. У великих річках успішний лов уночі з ліхтарем поплавцевими зимовими вудками на мотиля. Ополонка прямокутної форми прорубується поперек течії. Ловлять трьома-чотирма вудками. З лівого боку на краю ополонки поміщають ліхтар, щоб несильне світло падало вздовж неї на воду. Тоді на темному тлі води білі поплавці добре видно. Світло у поєднанні з підгодовуванням приваблює рибу. Найкраще клювання зазвичай буває між 8 і 11 годиною вечора і в кінці ночі – від 4 до 8 годин.

Наприкінці зими клювання покращується спочатку на річках, а потім на озерах та великих водоймах. Ловлять тим часом на блешню з мотилем або вудочкою поплавця з блешкою ​​і окремо прив’язаним на повідку мотальним гачком (на 10-15 см. вище блешні). У відлигу ловлять у проводку в поздовжніх по течії ополонках довжиною 3-4 м і шириною 25-30 см на рівній спокійній течії, на глибині 2-3 м. Снасть застосовується та ж, що при літньому лові в проводку, але вудилище береться довжиною 1,2-1,5 м. Насадкою служить мотиль. Ближче до весни на деяких річках утворюються довгі ополонки. Вони можна ловити з надійної берегової кромки льоду в проводку на мотиля, користуючись вудлищем 5-6 м. завдовжки.

При лові плотви велике значення має підгодовування. Для неї при лові у проводку навесні та влітку вживають – мотиль, мурашині яйця, парені зерна, пшеничні висівки, конопляне насіння, смажені сухарі; а восени та взимку – тільки мотиль. У водоймах без течії краще застосовувати хліб, тісто, перлову чи вівсяну кашу. На постійних місцях лову в озерах і ставках використовують приваду – парене жито або овес, крихти чорного хліба, розпарені хлібні кірки, макухи, конопляне насіння. У сильно зарослих ставках і озерах привада і підгодовування не має значення.

Рибець або сирть (лат. Vimba vimba) – вид променеперих риб із сімейства коропових.

Рибець мешкає виключно в басейні Чорного моря, включаючи Азовське. Входить до річок Дністер, Буг, Дніпро, Кубань, Дон. Особливо численний у Кубані. Середня вага 300-400 г, максимальна -1 кг. Рибець веде прохідний спосіб життя. Підйом спостерігається у різних річках у різні терміни. У Кубань піднімається у жовтні-грудні, потім затримується в середній течії річки на зимівлю і знову продовжує підйом у верхів’я, починаючи з березня. У річках Дніпрі, Доні йде у березні-квітні та кінчає у травні.

Нерест починається у травні – червні та іноді затягується до вересня. Ікрометання порційне. Температура води на початку нересту 18-20 °. Нерестовища розташовані на перекатах з гальковим або велико-піщаним дном. Віднерестувавши, скочується на відгодівлю у морі. Харчується різними донними організмами: молюсками, хробаками, личинками комах.

Рибця на вудку ловлять під час його підйому до річок. Ходовий рибець дотримується швидких та порівняно глибоких місць, тому ловлять його переважно на донні вудки. Найбільш поширений лов на закидні донки з берега. Місцеві рибалки зазвичай ловлять на кілька донок і вудилищем не користуються, накидаючи лісу після закидання рукою на невелику пружну тичку. Ліси капронова, довжиною 25-30 м, діаметром 0,5 мм. Вантаж вагою близько 200 р., прикріплений до кінця ліси. Повідці з капронової жилки діаметром 0,25 мм. (3-5 штук), прив’язані вище грузила. Гачки № 5-7. Насадкою служить личинка поденки – «бабця».

Описаний спосіб лову недосконалий, при ньому багато риби не засікається і сходить із гачка. Цікавіше та успішніше ловити з човна на ходову донку або у схилу. При лові з берега слід користуватися вудлищем з котушкою, застосовувати лісу не товщі 0,3 мм. і вантаж не більше 80-100 г. На місцях з несильною течією та глибиною не понад 4-5 м ловлять у проводку з дальньою відпусткою поплавка. Кращий час лову – друга половина октябся-перша половина грудня. Охоче ​​в першу половину дня.

Уклейка (уклея), або звичайна уклейка, або силявка (лат. Alburnus alburnus) – поширений вид риб із сімейства коропових (Cyprinidae).

Ця риба веде зграйний спосіб життя, причому в теплу пору року ці зграї невеликі, а ближче до осені значно збільшуються. Зустрічається уклейка переважно на відкритих ділянках водойм із уповільненою течією (зарослих ділянок ця риба уникає! Ночами зграйки зупиняються поблизу заростей у місцях зі слабкою течією, вдень і в сутінки вони постійно перебувають у русі, перебуваючи в безпосередній близькості від берегів, як правило, неподалік від мостів, (пристаней, паль, гребель та інших підводних споруд. У тиху літню погоду уклейки плавають біля самої поверхні, у вітряну погоду опускаються дещо глибше.

Порада -ловити уклейку краще в денний час на поплавцеву, використовуючи черв’яка, мотиля, парений овес, муху, хліб, застосовуючи гачки №2,5-3,5 і волосінь товщиною 0,1-0,15 мм.

Щиповка звичайна (лат. Cobitis taenia) – найменша риба сімейства в’юнових.

Щиповка звичайна або кусачка, що відноситься до сімейства в’юнових риб, має стрічкоподібне тіло. Область проживання дуже велика: в європейській частині Росії її можна зустріти всюди: від Піренейського півострова до великої водної мережі Уралу, населяє басейни Північного, Балтійського морів та Фінській затоці, Невській губі, Ладозькому, Псковсько-Чудському та Онезькому озерах. У Сибіру водиться у всіх водоймах до басейну річки Олени, крім Північного Льодовитого океану; є у водній мережі Амура; на Сахаліні; в Японії; Північний Китай; Малої Азії. У великій чисельності зустрічається у верхів’ях Волги та Дніпра, у водних басейнах Дону та Кубані, у річках західного узбережжя Каспію. У Європі вона мешкає в таких країнах, як Шотландія, Швеція, Норвегія, Ірландія, Уельс.

Отримала свою назву від колючок (щипів), які розташовані в області очей і висуваються у випадках небезпеки, дуже колючі та чіпкі, добре чіпляються за сіті і якщо обійтися з нею необережно, то можна сильно поранитися про них. Щиповка має жовте забарвлення, іноді з піщаним або сріблясто-сірим відтінком, боки і черевце світло-жовті, по всьому тілу є яскраво виражені темні смужки складаються з темно-бурих плям різних розмірів, починаються вони з одного ряду великих плям, який проходить по верхній центральної частини спини, і опускаються до черевця смужками різної товщини. Дуже дрібна луска покриває все тіло щипування звичайного.

Щиповка звичайна є донною рибою, зазвичай вона не велика і досягає розмірів від 8 см. до 10 см., найбільші особини можуть мати довжину 12 см., маса риби досягає трохи більше 10 г. Молодняк активний у денний час доби, у доросліші особи свою активність починаю проявляти ближче до вечора. Між самцями і самками добре виражені статеві відмінності, у самок більше, ніж у самців, крім того самці є володарями довших плавців у черевній та грудній ділянці. Риба схожа на в’юн, але відрізняється своїм подовженим сплющеним з боків тілом і колючками. Голова щипки дуже маленька і сплюснута з боків, носова частина округла і горбата, маленький рот із потовщеною нижньою дволопатевою губою. На краю рила і в куточках рота є шість усоподібних відростків. Очі маленькі, тому що вона видобуває собі їжу в піщаному ґрунті.

Під час розмноження забарвлення риби стає яскравішим, а плями зливаються один з одним, роблячись ще виразніше. Розмноження починається, коли температура води стає не нижче 16 ° С, в основному наприкінці квітня та травні. Нерест проходить біля берегів, на мілководді. Тривалість порційного нересту 1-2 місяці, самка викидає досить ікринки діаметром 1,9 мм, які набухають до 3,0 мм. Плодючість невисока – від 150 до 2660 тисяч ікринок, у тепліших регіонах підвищується до 460-5070 тисяч. Дозрівання ікринок проходить у підвішеному стані, тому що вони мають дуже малу питому вагу, самка метає їх між довгими водоростями.

Покльовування личинок починається на 4-6 день, це залежить від температури води, і їх довжина досягає 4 мм, після чого вони продовжують мешкати у водоростевому притулку, доти, поки виростуть у личинок щипи і розвинуться зовнішні зябра. У період зростання личинки харчуються дрібними молюсками, інфузоріями, планктоном. Дорослі особини харчуються рачками (циклопами, дафніями), личинками комах та хірономіду, які мешкають у нитках водоростей, поїдає насіння рослин. Досягши довжини 18-20 мм., і маси 0,05-0,15 гр., Мальки перебудовуються на данний образ проживання.

Місцем проживання можуть бути водойми з проточною та стоячою водою, мілководні лимани, ключові та копані ставки, канави, найбільше їй підходять протоки з повільною течією, піщано-листим або кам’янистим дном з неглибокою водою. У піщаному ґрунті заривається повністю і навіть робить собі ходи, ховається між камінням у водоймах з кам’янистим дном, може набувати вигнутої форми і перебувати у підвішеному стані. Веде потайний одиночний спосіб життя, може зустрічатися в групі кількох особин, осілий вигляд, який не здійснює жодних переміщень. У літній період щипування частіше ховається у ниткових водоростях або тині, де знаходить велику кількість їжі, що складається з дрібних організмів.

Живучістю щипування звичайне майже не відрізняється від гольця, у випадках нестачі кисню вона використовує для дихання навколишнє атмосферне повітря, тому рибалки її часто використовують для живої насадки на хижу рибу – окуня, миня і судака. Як наживка, рибку чіпляють на гачок за спинку в області спинного плавця, при лові на течії або в чистому дрібному водоймищі, її чіпляють за щоку, виводячи гачок нижче ока. У їжу, щипування не вживається, на вудку її ловлять на дрібного черв’яка і тільки для наживки. Незважаючи на свою чисельність, щипування звичайне ніякої господарської цінності не становить.

Жерех, жеріх, черех, білість, білизна або шереспер (лат. Aspius aspius) – найпоширеніший вид риб роду Жерехи сімейства коропових загону карпоподібних.

Звичайні розміри жереха – 35-50 см при вазі 1,5 – 3 кг. Зрідка зустрічаються особини довжиною 70-80 см та вагою 10-12 кг. Тіло жереха витягнуте, веретеноподібне.

Молоді жерешата дуже схожі на лепечок. Однак відрізнити їх легко за такими ознаками. У жереха дрібніша луска, значно менше ока, а рило більш загострене. На кінці нижньої щелепи є виступ, який при закритому роті входить у ямку верхньої щелепи. У клеєння такого ‘замку’ немає.

Дорослого жереха вже не сплутаєш ні з ким. У нього широка (рівна половині висоти тіла) синювато-сіра спина; боки – блакитні; черево – біле. Спинний і хвостовий” плавці – сірі з блакитним відливом; інші – світло-сірі з червонуватим відтінком; очі – жовті із зеленою смужкою у верхній частині.

Водиться жерех лише у річках. Непроточних озер і стариць уникає. Вважає за краще триматися на течії нижче порогів, поблизу широких перекатів, усть річок, у протоках між островами – словом, там, де табуниться всяка рибина дрібниця, що є основною його їжею.

Статевої зрілості досягає в 3-5 років при довжині близько 30 см. Нереститься в квітні-травні при температурі води 9-10 ° С. Ікру відкладає на слабкій течії на піщано-гравійне дно.

Молодь жереха харчується невеликими рачками, донними безхребетними комахами, поїдає личинок інших риб. Дорослий жерех – типовий хижак. У його раціоні – уклейки, верхівки, піскарі, інша неширока риба.

За свою манеру полювати за видобутком жерех (ненажера) отримав кілька додаткових оригінальних назв. Найбільш відоме ‘шереспер’. Спинний і хвостовий плавці (пір’я) жереха дуже тверді та широкі. Але виринаючи з води, він їх ще більше розширює, за що отримав другу назву. Прізвиська ‘кінь’ і ‘хват’ дано йому за те, що він жваво носиться водоймою, швидко влітає в середину риб’ячої зграї, ударом хвоста оглушує кілька рибок, а потім беззубим ротом підбирає (хапає) їх і заковтує.

За своєю природою жерех – риба осіла, великих міграцій не робить. Однак протягом року місця його проживання змінюються. Зимує він у глибоких ямах зі слабким перебігом (іноді без течії) і тим часом не годується. Навесні, після нересту, 3-4 тижні відпочиває, обравши для стоянок середню глибину та помірну течію. Після цього піднімається у верхні шари води і починає жирувати. Влітку його улюблені місця – неглибокі пороги та перекати. У порогів іноді стоїть перед зливом; на перекатах – поблизу основного струменя, де течія починає втрачати швидкість. Зрідка, у погожі дні, виходить на тихі води плісняв.

Найкращим знаряддям для лову жереха є спінінг. Використовуються як штучні приманки (блешні), і мертві рибки. Кращими з блешень вважаються обертові. Існують два найбільш поширені прийоми лову жереха спінінгом: на основних стоянках і на сплеск.

При виході до порога, перекату або протоки між островами визначають зразкову зону, де тримаються жерехи, і починають її облавлювати, закидаючи приманку вище за течією. Спочатку обловлюють ближню ділянку, потім дальність закидів збільшують, а напрямок їх змінюють, спускаючись за течією. Влітку приманку проводять у верхніх шарах води. Восени, коли жерех скочується в ями, приманку тримають ближче до дна.

Технологія лову на сплеск дещо інша. Спостерігаючи за поверхнею водоймища, рибалок чекає, коли ‘вдарить’ жерех. Тієї ж миті він посилає до місця сплеску приманку. Але робить це так, щоб вона трохи перелетіла хвильове коло, залишене хвостом жереха, а при підмотуванні пройшла по середині цього кола. Непогано також по сплеску визначити напрямок подальшого руху хижака, щоб приманку класти на його шляху. Блешня жерех вистачає різко, так що на вудлищі відчувається короткий удар. З підсіканням і підмотуванням зволікати не слід. На повітрі жерех швидко ціпеніє.

Добувною буває лов жереха і на живцеву снасть. Як насадка найкраще використовувати лепешок і піскарів. Влітку живця треба тримати у верхніх шарах води, восени – ближче до дна.

З появою комах жереха можна спіймати і нахлистом. Але цією снастю доцільніше користуватися в невеликих річках, що заросли травою, використовуючи як насадки жуків і великих коників.

Судак (лат. Sander) – рід риб сімейства окуневих.

Судак – один із найбажаніших видобуток рибалки. По-перше, тому, що вудження судака – високоспортивне заняття; а по-друге, м’ясо цієї риби вважається делікатесом.

Судак і берш – “близнюки-брати” – настільки вони схожі зовнішністю. І той і інший мають веретеноподібне подовжене тіло вкрите дрібною лускою, що глибоко і міцно сидить. Передні спинні плавці у них, як у окуня, складаються з кісткових колючок, з’єднаних перетинкою. І судак і берш схожі на забарвлення. Відрізнити їх можна, лише уважно придивившись до виловленої риби. У судака помітно довше і вже копало. Тулуб його горбатіший. На зябрових кришках немає луски. На відміну від берша, щелепи якого озброєні однакового розміру зубами, у судака потужні ікла чергуються з дрібнішими зубами, що сидять поруч.

У забарвленні судака переважають м’якіші сірі тони. Спина його – зеленувато-сіра; черево – біле; на боках добре проглядається 8-12 поперечних темних смуг. Обидва спинні і хвостові плавці покриті рядами чорних цяток. Усі нижні плавці – блідо-жовтого кольору. З колючих риб – судак найбільший хижак. За величиною своєю він перевершує берша одного з ним віку. Рекордсмени досягають у довжину 120-130 см та ваги 18-20 кг.

Здібним до розмноження судак стає у віці 5-7 років при довжині близько 40 см. Нерест – гніздовий: при температурі 18-20 С самка відкладає ікру на глибоко розташовані під водою кореневища рослин, а самець після запліднення охороняє ікру і мальків, що виклюнулися. Мальки судака, що з’явилися на світ, спочатку харчуються зоопланктоном, але вже через кілька тижнів ці крихти довжиною 2-3 см починають хижати – поїдаючи ще менше за розмірами потомство інших риб. Якщо при переході на рибний стіл поблизу не виявиться відповідного харчування, мальки судака у великій кількості гинуть. Саме цією обставиною пояснюється те, що за великої плодючості (доросла самка викидає 500 тисяч і більше ікринок) поголів’я судака у всіх наших водоймах невелике.

Основною їжею дорослого судака, оскільки у нього невеликий рот, служать вузькі риби: ялинки, піскарі, уклейки. Справляється він також з йоржем та дрібною плотвою. Жабенят і линючих раків іноді (влітку) вживає тільки для різноманітності меню, і то – у невеликій кількості.

Живуть судаки невеликими зграйками, групуючись після нересту. Великі особини воліють усамітнення. Улюблені житла – ями, вир, глибокі западини, серед каменів, корчів і зламів дна. Жірувати виходять на зорях, прочісуючи сусідні кам’янисті або піщані мілини, перекати, ділянки із зворотним плином.

За ненажерливістю судак перевершує окуня і не поступається щуці. Забруднення води не переносить. При перших ознаках псування води йде у верхні притоки або скочується вниз. Залпові скидання бруду зазвичай ведуть до загибелі судака, що не встиг піти.

Порада: Ловлять судака різними способами і майже цілий рік: не бере він лише в каламутній порожнистій воді, та в спекотну пору літа. У сезон відкритої води найбільш видобувним буває вужіння живцевою снастью з насадкою на гачок піскаря, ялинця або уклейки. Ловлять як з заякореного човна, так і з рухомого (лов плавом або у виска). І в тому і в іншому випадку принада повинна бути недалеко від дна. Доцільно її періодично трохи піднімати, а потім опускати. З човна, що рухається, вудять тільки на глибоких місцях (3 і більше метрів).

Найкращий час лову – ранній ранок. Вдень судак відсиджується в корчах ям або у вирах під крутобережжям. Вечірнє клювання, як правило, нетривале. Клює судак своєрідно. Схопивши губами приманку впоперек, він одразу йде з нею убік. Потім на мить випускає її з рота, перевертає та починає заковтувати з голови. Поплавець фіксує всі ці маніпуляції: спочатку швидко йде убік, злегка потопаючи: потім, вистрибнувши з води, на мить завмирає і тільки після цього йде під воду. Від рибалки потрібно велика витримка, щоб не смикнути волосінь раніше часу. Як тільки поплавок почне рух поверхнею води (риба захопила приманку), треба відразу ж послабити натяг волосіні, тобто здати частину її з котушки. Це необхідно для того, щоб риба безперешкодно забрала всього живця. І стравлювати волосінь потрібно доти, доки поплавець не спрямує під воду. Підсікати слід швидким, але з широким розмахом. Відчувши гачок, судак намагається врятуватися в камінні чи коряжинах. Завдання рибалки – не дати йому піти у кріплення. Підсічений судак ходить на вудці сильніше за окуня, але не кидається з боку в бік і не вискакує з води, як щука. Втомлюється він набагато швидше за інших хижаків. Втомленого судака можна тягнути до човна, не церемонячись. А покуштувавши повітря, він стає зовсім безпорадним і дуже скоро засинає. Витягати його з води треба за допомогою сачка чи багорика. Витягування на волосіні навіть затихлого судака небезпечно – в останній момент він може рвонутись і обірвати снасть.

Порада: Ловлять судака і на штучні приманки: спінінгом і снастю для стрімкого блиску. Блешні ставлять вузькі, довгі, сріблястого (хоча б з одного боку) кольору. Спінінг користуються в основному на мілинах і перекатах. Глибокі ями облавлюють блешнею, що прямовисно висить, граючи нею в нижніх і середніх шарах води. У великих непроточних (озера) або слабопроточних (водосховища) водоймах практикується вудження судака кружками. З-під льоду судака ловлять на ямах. Найбільш активне його клювання спостерігається за першим (листопад-грудень) і за останнім (березень-квітень) льодом. Вудять взимку жерлицями і блешнею у виска. При лові у виска як взимку, так і влітку поряд з вузькими блешнями використовують ‘коромисла’, підсаджуючи на гачки пензлики мотилів або підв’язуючи пучечок червоних шерстинок.

Щука (лат. Esox) – рід прісноводних риб, єдиний у сімействі щукових (Esocidae). Типовий вид роду – Esox lucius (щука звичайна).

Поширена у Європі, Сибіру, ​​Північній Америці. Може досягати 1,8 м у довжину та 35 кг. ваги. Тривалість життя окремих особин може сягати 30 років.

Щуки – надзвичайно ненажерливі хижаки. Харчуються вони переважно рибами (оселедець, окунями, гольянами). Для щуки характерний канібалізм: близько 20% її раціону складають дрібніші особини її власного вигляду. Крім цього, щуки харчуються земноводними та рептиліями, великими комахами та різними покидьками. Їх видобутком можуть стати і дрібні ссавці, наприклад миші або кроти, що потрапили у воду. Щука полює і на дрібних водоплавних птахів та їх пташенят. Цей хижак нападає на тварин, що досягають 1/3 від своїх розмірів.

Щука шукає їжу, головним чином, за допомогою зору, очі у неї розташовані на вершині голови, тому щука бачить вперед і вгору. Однак у щуки є чутливий нюховий апарат. Завдяки потужності тіла і щелеп, відмінного зору щука може харчуватися практично всім, навіть падлом, що особливо важливо засвоїти для лову великої щуки!

На відміну від багатьох тварин, які протягом усього життя харчуються та живуть в одній біологічній ніші, незалежно від віку та розміру, щука під час зростання переходить із однієї ніші до іншої. У процесі зростання щука змінює малюнок полювання та зону проживання у водоймі (втім як і більшість хижих риб).

Личинки, що вилупилися на мілководді, мають довжину 6,7-7,6 мм. У міру розсмоктування жовткового мішка личинки переходять на харчування зовнішньою їжею: маленькими рачками-циклопами та дафніями біля поверхні води на глибоководді. Потім досягнувши довжини 12-15 мм. Щуки можуть захоплювати личинки коропових, а при досягненні 5 см. щучки майже повністю перемикаються на споживання молоді інших риб, для чого пересуваються на мілководді. У міру дозрівання і зростання у жмурять збільшується частка дрібних риб, таких як однорічні окуньки, дрібна плітка, єрщ, ліш, густера, які зустрічаються вздовж межі прибережної рослинності. Тобто щука знову змінює нішу проживання. При подальшому зростанні, щука починає харчуватися більшою рибою, яка живе над затопленими островами і глибшій воді на схилах берегів, щука знову змінює нішу проживання. Коли щука виростає до великих розмірів, вона починає харчуватися великою рибою і переміщається глибоководдям.

На кожній стадії зростання щука змінює нішу проживання у водоймі. Відсутність у водоймі хоча б однієї з цих ніш (певне місце та корм певного розміру) визначає максимальний розмір щуки у водоймі. Як приклад можна навести водойму з відсутністю затопленого острова і як наслідок відсутність середнього окуня. У такому водоймищі середня щука не знаходить ніші проживання для наступного стрибка зростання. Енергетичні витрати щуки на харчування дрібнішою рибою не дозволяють їй нормально рости. У зв’язку з цим великі щуки в такому водоймищі або взагалі відсутні або поодинокі.

Спробуємо описати ніші необхідні для нормального зростання щуки до великих розмірів: 1. Проживання на мілинах 2. Проживання на межі прибережної рослинності та пологого схилу 3. Проживання біля кордонів прибережної рослинності, на сильно затоплених островах і частково в товщі води 4. Проживання води Крім присутності у водоймі сприятливих ніш, необхідні такі фактори для нормального зростання щуки: 1. Прохолодна вода доступна в тому чи іншому місці водойми цілий рік. 2. Відповідний видобуток потрібного розміру і типу доступна для щуки на будь-якій стадії зростання і в будь-який сезон. 3. Доступні м’якопері, м’якотілі різновиди видобутку з високим вмістом жиру. 4. Усередині водоймища є достатньо простору для того, щоб у ньому виростали великі особини, а не безліч дрібніших. 5. Обмеження конкуренції з боку окуня та судака. 6. Інтенсивність вилову низька. В умовах Підмосков’я та прилеглих областей тиск з боку рибалок може мати вирішальний вплив. А застосування на підмосковних водоймищах мереж може взагалі коштувати відсутності навіть середньої щуки на кілька років уперед.

Для успішного лову щуки необхідно ще раз загострити увагу на температурному режимі. Щука є прохолодною рибою. При цьому чим більше шукає за розмірами, тим гірше вона переносить підвищення температури. Велика щука найбільш схильна до стресу від теплої води. Щоб щука переросла певну стадію у водоймі має бути ділянка глибокої холодної води! При цьому невелика щука активна на протязі всього літа, а жмурять непіддані нерестовим змінам або хирляві щуки харчуються, а значить і ловляться навіть у нерестовий період.

Ловля щуки влітку

Для успішного лову щуки влітку необхідно виконувати три важливі правила: раніше вставати, ловити на дрібних місцях, приманку проводити швидше. Чи знаєте ви якусь рибу, яка влітку впадає у сплячку? Якщо вірити рибалкам – це щука. В один голос вони стверджують, що в спеку вона стає інертною, впадає в дрімоту, сидить на дієті і не цікавиться приманкою. Безумовно, влітку ловлять менше щук, ніж навесні та восени. Але чи справді у цієї риби влітку пропадає апетит чи тепла погода є лише виправданням для багатьох рибалок, які просто не вміють ловити хижачку влітку?

Щука є твариною зі змінною температурою тіла. Яка кількість корму вона поїдає, залежить від температури води. Взимку витрати енергії зменшуються, і вона може коштувати невелику кількість корму. Але у теплій воді потреба в енергії зростає. Видобуток перетравлюється набагато швидше, ніж на холоді. Щука повинна постійно полювати і годуватись. Чому ж тоді вона не ловиться? Спад у статистиці літніх уловів щуки пояснюється не її апетитом, а скоріше теорією ймовірності. Той, хто регулярно займається ловом щуки влітку, пристосовуючи тактику лову до певних умов, і в спеку насолоджується вдалою рибалкою. Багато рибалок забувають про те, що влітку щуку не можна ловити тими самими методами, на ті ж приманки і на тих же місцях, що і в інші пори року.

Літня щука – зовсім інша риба і зовсім перебудовує свою поведінку і меню. Тільки той, хто знає літні уподобання щуки і з їх урахуванням організує лов, може розраховувати на затримання «гарячих щук». Ось шість відмінностей між ловом щуки влітку і в холоднішу пору року і відповідні рекомендації з лову, щоб кожен вихід на рибалку влітку був результативним.

Спробуйте ловити на маленькі штучні приманки

Влітку придонні шари води на мілководді часто буквально кишать мальками. Корм сам майже пливе щуці в пащу. Щоб проковтнути десяток маленьких рибок, їй потрібно в цих умовах набагато менше енергії, ніж довго чекати більшого видобутку і полювати на неї, витрачаючи більше зусиль.

Порада: щоб упіймати щуку влітку, слід спробувати половити в дрібнішій воді на маленьку штучну приманку на тонкому сталевому повідку. Воблери розміром з палець, віброхвости довжиною 10 см або блешні, що обертаються № 2 або № 3 можуть в цей час спокусити дивовижно великих щук. При такій риболовлі в прилові можна розраховувати на впіймання великих окунів і краснопірок.

Ловіть на дрібних місцях і впритул до дна

У холоднішу пору року ви робите правильно, якщо проводите приманку біля дна. Щуки поблизу дна знаходять укриття, там вони збирають мертвих риб. На глибині вода навіть у морозну погоду найтепліше, мінімум +4°С. Місця на відкритій воді, такі, як: «окуневі пагорби», локальні ями та плато, високо котируються при класичному щучому лові. Але влітку ці глибоководні ділянки начебто вимирають. У великих водоймах формується термоклин, нижче якого знаходиться холодна вода, і риби її уникають. Вони тримаються в зоні вище за термоклин і при полюванні переміщуються швидше нагору. Лов на глибині марна. У водоймах без термокліну щуки охоче йдуть за кормовими рибами на мілководді. Мабуть, рибалці-береговику, який намагається робити далекі закидання, краще було б опустити приманку у воду під вершиною вудлища, щоб зловити велику щуку. При лові спінінга з берега слід тихо підкрадатися до води і починати з дуже коротких закидів. Так можна зловити щуку біля самого берега, не лякаючи інших хижаків, які стоять дещо далі. В іншому випадку виведення риби, підсіченої вдалині від берега, злякає щуку, що стоїть на мілководді.

Порада: проводьте приманку дрібніше та активніше, ніж у холодну пору року. Щука стоїть неглибоко і часто, створюючи довкола себе бурун, енергійно кидається на приманку. Любителю активного та видовищного лову неважко зробити ставку на джеркбейти або на поверхневі воблери, які проводять короткими агресивними ривками. Любителю традиційного лову неважко і звичайний воблер воблер змусити періодично з сплеском підніматися на поверхню. Саме в цей момент і відбуваються клювання.

Не бійтеся раннього старту

При осінньому лові щуки вставати рано немає необхідності. Хижачка починає клювати, лише коли сонце нагріє прохолодну воду. Часто пік клювання посідає опівдні. Влітку, навпаки, багато щуків поводяться, як жителі півдня: вони влаштовують сієсту. У найспекотніший час дня вони ховаються в тіні. Роздратувати їх може лише приманка, яка проходить майже впритул. І тим енергійніше змушені щуки годуватись у прохолоді ранку чи вечора.

Порада: починайте рибальський день якомога раніше, з першими променями сонця. Е період між 5.00 та 8.00 ранку щука ловиться найкраще. Ранній старт дає вам три переваги. По-перше, щука вранці активніша. По-друге, вода в цей час частіше буває помітно прозоріша, ніж опівдні, коли цвітіння водоростей досягає максимуму. Тим самим спінінгова приманка буде краще видно. По-третє, купальники та любителі водного спорту, які галасують на воді, ще не прибули. Вранці тільки ви шумітимете на водоймі, виводячи чергову щуку.

Ловіть поблизу рослин

Де ж може сховатися щука пізно восени, взимку чи на початку сезону? Рослини відмерли, тому вона може сховатися лише за перешкодами на дні, у коряжнику, за камінням та іншими великими предметами. Влітку, навпаки, природа щедро надає щуці укриття. Саме тоді розростаються водні рослини. Зелені джунглі – справжні рай для щук. Тут вони стоять у тіні, можуть сховатися і бувають оточені незліченними кормовими рибами. Оскільки водних рослин навесні, восени та взимку майже немає, подібні місця багато «щукарів» не вважають кращими і влітку. Але можете бути впевнені: де вдосталь є водні рослини, перш за все латаття, там вільно почуваються і щуки. Проводьте найяскравіші штучні приманки, наприклад акустичні воблери і джеркбейти, впритул до чагарників, вони виманюють щук з укриття. Часто клювання на дрібній воді супроводжується сплеском або буруном.

Порада: ловіть не тільки біля кромки латаття, не бійтеся робити закидання і в прогалини між рослинами. Особливо успішний лов у виска. Забезпечте мертву рибку двома трійниками, так щоб у воді вона змогла вставати на голову, за допомогою довгого вудлища опускайте її у вікна між лататтям і змушуйте танцювати вгору і вниз. Сміливість лову в прогалах часто буває винагороджена.

Дайте газ

Часто рекомендують при лові щук проводити приманку спінінга в уповільненому темпі. Цій пораді варто слідувати, принаймні, коли вода холодна. У цей час уповільнюється обмін речовин і у кормових риб, вони рухаються повільно та мляво. Швидка приманка була б недоступною і для інертних щук. Влітку, навпаки, життя під водою протікає значно швидше і імпульсивніше. Навколо стрімко снують кормові риби, коропи перекидаються на поверхні, щуки в погоні за здобиччю вистрибують із води. Тому тепер цілком природно при лові спінінга щук переключитися на «підвищену передачу». Чим різноманітніше ви проводите приманку, чим більше провокуєте щук, тим успішнішим виявиться лов.

Порада: давайте можливість щучій приманці періодично спуртувати, піднімаючи вудлище ривком вгору, швидко підмотуючи волосінь або змушуючи плаваючий воблер виринати на поверхню. Іноді приманка може гнати собі на поверхні хвилю. Поєднання повільної та швидкої проводки особливо збуджує щуку. Вона часто кидається на приманку, коли та саме починає ривок.

Слідуйте за кормовими рибами

У холодну пору року щука орієнтується насамперед на нерівності дна водойми. Наприклад, вона приховується на укосі «окуневого пагорба», бо точно знає: тут рано чи пізно з’являться кормові риби. Часом вона вичікує кілька днів, перш ніж атакує видобуток. Влітку щуки стають активнішими. У багатьох водоймищах вони не чекають, стоячи на певних місцях, поки корм сам припливе, а йдуть йому назустріч. Вони прилаштовуються до кормових риб, мігрують разом із ними, прицільно атакують зграю. Якщо уважно придивитися, на водоймі можна побачити, як бурун проходить крізь зграю мальків біля кромки очерету, як плескіт на поверхні видає зграю уклейок, як окуні, що полюють, раптом самі перетворюються на переслідуваних і рятуються втечею. Це полює активна щука!

Порада: орієнтуйтеся влітку не тільки на рельєф дна водоймища, а й цілеспрямовано шукайте зграї кормових риб. Часто мальки видають свою присутність кола на воді. Такі місця ви можете інтенсивно облавлювати спінінгом, особливо снастою з мертвою рибкою. Її привабливість не знижується навіть після тривалого лову одному місці. А ось на штучну приманку хижаки згодом перестають реагувати.

Окунь (лат. Perca) – один із дев’яти родів сімейства окуневих.

Відмітні ознаки роду: всі зуби щетинисті, сидять на піднебінних кістках і сошнику, язик без зубів, два спинні плавці – перший з 13 або 14 променями; задньопрохідний плавець з 2 шипами, переджаберна та передочкова кістки зазубрені; луска дрібна; голова зверху гладка, зябрових променів 7, хребців більше 24. Зяброві кришки з 1 шипом, луска сидить міцно, щоки вкриті лускою. Нараховують три види, які живуть у прісних (і частково солонуватих) водах північного помірного пояса. Звичайний окунь (Perca fluviatilis L.) зверху темно-зеленого кольору, боки зеленувато-жовті, черево жовте, поперек тіла тягнуться 5 – 9 темних смуг, замість яких іноді бувають неправильні темні плями; перший спинний плавець сірий з чорною плямою, другий — зеленувато-жовтий, грудні червоно-жовті, черевні та анальний червоні, хвостовий, особливо внизу, червонуватий. Колір значно змінюється, дивлячись за кольором ґрунту; крім того в період розмноження кольору статевозрілих екземплярів відрізняються більшою яскравістю кольорів (шлюбне вбрання). Самка від самця за кольором не відрізняється. Форма тіла також підлягає значним. коливань, зустрічаються окуні з дуже високим тілом (сильно горбаті). Довжина зазвичай не перевищує 30 – 35 см, але може бути і вдвічі більше. Зазвичай вага не перевищує 2 – 3 фунти, але зустрічаються екземпляри по 5 – 7 фунтів., навіть по 8 (в Онезькому озері), 10 (в Чудському), 10 – 12 (в озерах Єкатеринбурзького повіту) і кажуть, ще більші. Дуже великі О. відрізняються не так довжиною, як висотою і товщиною (при довжині до 3/4 аршина, висота до 6, товщина до 4 вершків).

Окунь належить до найбільш звичайних риб наших країн; область поширення його обіймає всю Європу до 69 ° пн. ш., крім Іспанії та деяких островів (Оркнейських, Шотландських), більшу частину Півн. Азії та Півн. Америки. Він населяє річки, озера, ставки (навіть непроточні, але з досить свіжою водою), деякі солонуваті озера, гирла річок, що впадають у море, і малосолоні моря. У Росії він водиться майже у всій Європейській частині на півночі до Кольського півострова включно (але рідкісний у Печорі), на Кавказі, крім басейну Кури, у Фінській затоці та на березі Балтійського моря, у лиманах Чорного моря і поблизу них, у прісноводних частинах Каспійського моря та Аральського, в Туркестанському краї (крім Аральського моря також у пониззі Сир-Дар’ї та Аму-Дар’ї), здебільшого. Сибіру до басейну Олени і можливо в Байкалі.

Окунь тримається переважно в місцях з тихою течією, дрібні та середні влітку — переважно на невеликій глибині, у місцях сильно зарослих водяними рослинами, звідки вони кидаються на дрібну рибу, великі окуні завжди тримаються в глибших місцях. на деяких озерах, напр. Онезькому, Боденському, вони тримаються. навіть на глибині 40 і більше сажнів, так що при витягуванні їх плавальний міхур сильно роздмухується, видавлюючи шлунок у горлянку або навіть лопаючись. Окуні тримаються зазвичай невеликими зграйками, але перед нерестом і наприкінці літа збираються у великі зграї. Окуні вкрай хижі і ненажерливі і поїдають усіляких тварин, які тільки їм під силу: дрібних рибок, риб’ячу ікру, комах, черв’яків, пуголовків, ракоподібних, особливо бокоплавів, а великі – і річкових раків.

Статева зрілість настає на 3-му році (довжина окуня в цей час врш. три). Нерест у Південній Росії, у гирлах річок Чорного та Каспійського басейну відбуватиметься у березні (старого стилю), навіть наприкінці лютого, у середній Росії у квітні чи на початку травня, у північній — у середині чи наприкінці травня. Перш за все відбуватися нерест у невеликих річках, найпізніше в непроточних озерах, причому різниця для однієї і тієї ж місцевості досягає 7 – 10 днів. Для нересту окуні збираються великими стадами, тим більше численними, ніж молодші риби, що не рестяться. Самців мабуть менше, ніж самок. Ікра викидається у вигляді довгих (1 — 2 м.) драглистих стрічок, переважно на підводні рослини, затонулий хмиз і т.п. перевищувати мільйон. Велика кількість ікри гине: поїдається птахами, рибами, комахами, викидається на берег; місцями її збирають рибалки та вживають у їжу. Нерест відбуватися рано вранці і іноді перед заходом сонця, закінчується він у 2 – 3 прийоми. Мальки виходять з яєць тижня через 2 або трохи пізніше (дивлячись за погодою), спочатку харчуються переважно дрібними ракоподібними (циклопами, дафніями), з середини літа – личинками комах, а до кінця, коли вони досягають довжини в 1/2 – 1/3 вершка — і мальками інших риб.

З настанням холодів окуні переходять у глибокі місця і все рідше й рідше залишають їх, але на початку зими полюють ще за здобиччю; тут вони й зимують, збираючись інколи десятками тисяч; у лютому (у Середній Росії) вони виходять вже з напівсонного стану і знову починають годуватись. За своєю крайньою хижістю і ненажерливістю при сильній плодовитості окунь може завдавати значної шкоди в ставках і озерах з більш цінними породами риб (коропами, лящами, судаками, форелями): вони винищують спочатку частину ікри, а потім мальків і можуть зробити розведення цієї риби неможливим. У цих випадках доводиться вдаватися до винищення окунів шляхом вилову їх частими неводами або вилову ікри. Навпаки, у водах з малоцінними породами риби розведення окунів може принести вигоди. Окуні винищуються водяними птахами, скопою, великими хижими рибами; іноді багато їх гине при замерзанні ставків від нестачі повітря. Незважаючи на свою чисельність, окунь не має великого промислового значення; споживається він переважно у свіжому, менш у морозивому вигляді, у меншій кількості – у малосольному. Одна з найпоширеніших риб у Росії – це окунь. Водиться у річках, річках, озерах, у великих ставках – усюди, де досить свіжа вода. Своїм виглядом та забарвленням помітно відрізняється від інших риб. Його коротке сплюснуте з боків тіло трохи горбато, особливо у дорослих особин – за що й отримав від місцевих рибалок прізвисько “горбач”. Тулуб покритий дрібною лускою, що міцно сидить у шкірі, без слизу. Великий рот озброєний безліччю дрібних і досить гострих зубів. У помаранчевих очах – невеликі зіниці, що іскряться темно-фіолетовим блиском. Спинних плавців два. Задній – невеликий, м’який, жовто-зеленого кольору; передній – жорсткий, складається з довгих і гострих колючок, з’єднаних між собою блідо-сизою перетинкою з великою чорною плямою на кінці. Грудні плавці – блідо-жовтогарячі або жовтуваті; черевний, анальний та хвостовий плавці – яскраво червоного кольору. Спина – зазвичай темно-зелена, черево – жовтувато-біле. По зеленувато-жовтих боках, від спини до черева, тягнуться 5-9 темних поперечних смуг, надаючи окуню ‘тигриний’ розфарб, що приховує його в чагарниках водної рослинності від ворогів і допомагає непомітно підкрадатися до своєї жертви. Треба сказати, що колір окуня сильно залежить від середовища, в якому він переважно мешкає. Наприклад, у торф’яних кар’єрах та деяких лісових тинових озерах живе суцільно темний окунь. Окуні, що живуть у прозорій воді з піщаним або глинистим дном, – світлого забарвлення, у них іноді навіть відсутня темна пляма на першому спинному плавнику, а поперечні смуги на боках бувають ледь помітними.

І ще одна особливість є у зовнішності цієї риби: зяброві кришки ззаду не закруглені, як у багатьох риб, а закінчуються одним, іноді двома гострими шипами, які дуже боляче колються і можуть необережному рибалці завдати серйозної неприємності: після уколу про цей шип на тілі людини з’являється запалена пухлина. Щоправда, трапляється такий конфуз рідко та здебільшого – з новачками.

За розмірами окуня не можна зарахувати до категорії великих риб. У більшості наших водойм його звичайна довжина 15-20 см при вазі 80-150 г. У водосховищах окунь більший, там – не рідкість ‘горбачі’ вагою 500-700 і більше р. Рекордсмени досягають довжини 40-50 см і ваги 1,5 -2 кг. Вчені і практики схильні вважати, що у нас водяться дві породи окунів: окунь звичайний і карликовий, який до самої старості не набирає ваги більше 250 г. -аматорів.

У сезон відкритої води улюбленими місцями дрібних та середніх окунів є порослі осокою, очеретом та іншою рослинністю заплави, де вони влаштовують засідки на дрібну рибку. Великі воліють глибокі вири, ями і виходять звідти на жирування лише вранці і ввечері.

За своєю природою окунь – ненажерливий хижак, але в молодості – в його раціоні головним чином личинки комах, черв’яки, дрібні рачки, ікра риб. Дорослі харчуються рибою переважно, хоча не дають спуску й іншим підводним тваринам: поїдають все, що рухається і їстівно, – черв’яків, раків, що линяють, молюсків і т.д.

Часто окуні полюють за здобиччю колективно: виявивши зграйку дрібних рибок, з величезною завзятістю переслідують її, відкривши роти і голосно чавкаючи в передчутті ласощів. Трапляється навіть так, що, захопившись переслідуванням, вискакують за своєю здобиччю на берег.

Статевозрілим окунь стає на третьому, а іноді і на другому році життя. Нерест у нього “гаремний” або по-науковому – гніздовий: одну икрянку супроводжують 4-5 молочників. Відбувається він малопомітно при температурі води 7-8 ° С наприкінці квітня – початку травня (коли розпускається листя берези). Ікра, укладена в довгі клейкі стрічки, відкладається на дрібних місцях на підводну рослинність, корчі, коріння дерев, на стебла залитого чагарника і т.п.

Виметавши ікру, окуні збираються невеликими зграйками і шукають собі відповідну зону проживання. Помічено, що в непроточних або слабопроточних (водосховища) – водоймищах окуні стоять у глибоко зростаючих очеретах, осоці та лататтях. У річках – облюбовують зарослі травою заплави, тримаються за камінням та корчами на слабкій течії. Місць зі швидким перебігом уникають.

Порада: Лов окуня триває цілий рік з невеликими перервами на повінь і нерест. Вудять тільки у світлий час доби, тому що окунь винятково “денна” риба. Найкращий годинник – ранній ранок.

У сезон відкритої води найбільш підходящою снастью є вудка поплавця. Ловлять з берега, з гребель, пристаней, плотів, а також з човнів. Оптимальна кількість вудок – дві.

Навесні і влітку як насадки використовують головним чином черв’яка, мотиля і казару; восени – найкраща насадка мальок; взимку – мотиль та черв’як. Ловлять переважно з дна. Але іноді корисно і підняти насадку.

Клює окунь енергійно – поплавець, як правило, відразу йде на дно, тому з підсіканням не можна запізнюватися. На гачку він упертий і сильний. Але витягувати окуня треба обережно, бо має слабкі губи.

Неабиякий інтерес представляє лов окуня на невеликі блешні спінінгом і снастю для стрімкого блиску, а також подергушів з насадкою малька. Найкраща пора для цих снастей – осінь, приблизно з кінця серпня, коли окуні починають збиратися у великі зграї.

Порада: Особливо жадібно окунь клює в перші 15-20 днів після льодоставу і за 2-3 тижні до танення льоду.

Сом звичайний або європейський (лат. Silurus glanis) – велика прісноводна риба безчешуйчата сімейства сомових (Siluridae).

Сом – найненажерливіший хижак прісних вод, він поїдає не тільки рибу, але не гребує і жабами, дрібним водоплавним птахом, пожирає різні харчові покидьки, що потрапляють у річку, проковтує великих молюсків тощо. Дрібний соменок трапляється на черв’яка при лові іншої риби.
Будова тіла сома пристосована для донного життя, вона рідко піднімається у верхні шари води. Голова його велика, широка і плеската, рот величезний з численними дрібними зубами. На верхній щелепі два довгі вуса, на нижній – чотири короткі. На спині несообразно невеликий плавець, анальний же, широкий і довгий, з’єднується з хвостовим, що робить сома дуже сильним. Шкіра гола, без луски. Очі маленькі та дуже «злі».

Сом переважно нічний хижак. Вдень він тримається на своїй стоянці, під укриттям, де чатує на свою видобуток, вночі в пошуках їжі виходить і на дрібні місця, розгулюючи біля водяних чагарників, де ласує жабами, що зазівалися.

У наших річках можливе затримання екземплярів сома вагою близько 50 кг.

Найкращий час лову сома – липень-серпень. Найкраще ловиться він незабаром після нересту, який зазвичай протікає при температурі 18-22 °С. Кращий час лову протягом доби слід рахувати зі сутінків до світанку. Але і вдень не виключена можливість його хваток, якщо приманка пройде близько його пащі.

Насадка для лову сома – блешні пропорційно величині передбачуваного видобутку і свіжі рибки, посаджені на снасточку. Враховуючи енергійний і сильний опір сома під час упіймання, необхідно ставити гачки відповідного розміру та міцності.

При боротьбі з великою рибою, яка до того ж протікає в нічний час або сутінках, необхідно бути обережним і стежити за тим, щоб ліси не захлеснулася за руку, інакше можна сильно її порізати. Техніка лову сома спінінгом поки що недостатньо освоєна, але, застосовуючи і звичайні способи лову, можна розраховувати на успіх.

Характерні риси

Сома при всьому бажанні неможливо сплутати з якоюсь іншою рибою, тому що за своїм зовнішнім виглядом він нагадує гігантського пуголовка. Витягнуте тіло сома закінчується закругленим хвостом, з’єднаним з довгим анальним плавцем по нижній частині тулуба, проте спинний плавець у цієї риби зовсім маленький.

Для сома характерна велика плоска голова та величезна паща з безліччю дрібних, але гострих верхніх та нижніх зубів. У роті риби також розташовані дві кісткові пластини, які служать для пережовування молюсків і дрібних ракоподібних. Верхня щелепа сома оснащена двома довгими вусиками, а нижня – чотирма відростками, необхідними рибі для пошуку їжі на дні.

Соми мають високу чутливість і нюх, тому, незважаючи на крихітні очі і слабо розвинений зір, чудово орієнтуються в темряві. Забарвлення сомів багато в чому залежить від води: соми, що мешкають у чистих водах, мають темне, а іноді навіть чорне забарвлення, а риба, яка водиться в каламутних водоймах, часто буває сірого і світло-бурого забарвлення. У всіх сомів – біле черево та характерні плями на боках.

Ареал

Ідеальним середовищем проживання сомів вважаються порослі водоростями озера і водоймища, на дні яких водиться багато дрібної живності. Можливо, найвідомішою водоймою з рідкісною різноманітністю цього виду риб є невелике озеро Клейдон у графстві Бекінгемшир в Англії. Сомов з кожним роком стає все більшим, і попит на цю рибу також постійно зростає. У нічний час соми нерідко підпливають близько до берега і знаходять собі корм. Вдень соми найчастіше втрачають свою активність і ховаються в глибині під корчами або в мулистих западинах.

Поведінка та особливості раціону

Соми настільки нерозбірливі в їжі, що нерідко їх називають сміттярем. У нічний час соми люблять мандрувати мілководдям уздовж берегів, поїдаючи мідій, мертву рибу, тритонів і п’явок. Соми вміють полювати навіть на дрібних водоплавних птахів, а іноді в газетах з’являються нотатки про випадки нападів сомів на куріпку або лисуху, що зазівалися на березі. Дуже загострений нюх і дотик сома дозволяє йому легко всюди шукати їжу. Але крім цього сом має ще одну феноменальну здатність – чуйний слух. Соми вловлюють найменші вібрації на поверхні води, і це пояснюється тим, що бульбашка риби з’єднана за допомогою дрібних кісточок з її слуховим апаратом. Тому від уваги сома не вислизає навіть дрібна рибка, що пропливає повз у темряві. Рибалки використовують цю особливість у своїх цілях: часом досить легко вдарити веслом по воді, щоб привернути увагу сома, що дрімає на великій глибині.

Наживка на сома може бути найрізноманітнішою, але найкраще, щоб вона рухалася та мала яскраво виражений запах. Жива приманка створює у воді вібрацію, яка може привабити і щуку. Для лову сомів не рекомендується використовувати дротяні трасери, тому що надчутливі вусики можуть змусити рибу насторожитися та відчути небезпеку. Ловити сома можна і на неживу наживку. Головне, щоб вона сильно пахла. Ідеальною наживкою будуть шматки риби, кальмари, рибні катиші, пряні ковбаски, шматочки печінки та сильно приправлені м’ясні закуски.

Незважаючи на свої значні розміри, соми – тихі риби, які не вміють активно чинити опір. Тому важливо, щоб ваші снасті дозволяли відпускати волосінь, якщо сом клюнув, тоді його можна потихеньку підтягти до берега. Хоча, як правило, соми добре ловляться біля берега, іноді виникає потреба в далеких кидках і опусканні волосіні на велику глибину. Якщо вам знадобиться грузило, постарайтеся зробити його якнайменше, щоб не злякати цю надзвичайно чуйну рибу.

Сезон – цілий рік, але краще в теплу пору.

Поширення – нерівномірно, але ареал цієї риби, що швидко розширюється. Закриті водоймища, в яких водяться соми, зустрічаються по всій країні, особливо на півдні.

Природне харчування – мідії, мертва риба, жаби, тритони та п’явки.

Розміри – вага найбільшого сома, спійманого на вудку, перевищувала 45,36 кг. Щоправда, ця риба була спіймана в штучній, ніде не зареєстрованій водоймі, тому рекорд офіційно не було визнано. Більшість рибалок вважає великою удачею зловити сома вагою 10 кг, а сом вагою 15 кг – це явище зовсім виняткове.

Головна порада – сомів найкраще ловити вологими, теплими ночами, коли небо закрите хмарами. Використовуйте для лову пахучу наживку.

Лящ (лат. Abramis brama) – прісноводна риба, єдиний представник роду лящів (Abramis) із сімейства коропових (Cyprinidae), загону карпоподібних (Cypriniformes).

Існує канонізоване уявлення про те, що у лові ляща по відкритій воді спостерігається три періоди жору. Перший приблизно з 15 квітня до пори нересту, другий – з середини травня до середини червня (післянерестовий) і третій – у серпні-вересні (літньо-осінній). Тобто практично випадають 1,5-2 місяці. Чи так це?

Як показує досвід, класичне твердження потребує суттєвого коригування. Справа в тому, що до другої половини червня значно розростається водна рослинність. Зарості очерету, куги, рдесту та інших рослин, рясніють кормом, стають своєрідними “пасовищами” як для хижої, так і для хижої риби. Лящі – мешканці глибин – у цьому плані не виняток. І, здається, невипадково прийнято вважати: саме у період у них закінчується післянерестовий жор. Чи це означає, що об’єкт нашої уваги перестає харчуватися?

На мій погляд, причина відсутності стабільного клювання ляща серед літа в тому, що при великій кількості їжі він насичується швидше. Скажімо, протягом усього 2-3 годин на ранній зірці. Варто замислитись: чи є сенс сидіти з вудкою весь день? Або вставши на човні, на глибині 6-7 метрів, чекати клювання, тоді як лящі полощуться в прибережній траві? Чи ловити з дна, коли лящові зграї дружно “плавляться” на поверхні води? А буває і так, що при різкій зміні атмосферного тиску лящі віддають перевагу середнім шарам води, мирно прогулюючись по периметру великої ями.

Лящ – досить осіла риба і в багатих кормом водоймищах, як правило, дотримується певних улюблених місць. При нестачі кормових об’єктів ліщові зграї змушені переміщатися акваторією водосховища часом на значні відстані. За допомогою вдало підібраної за складом підгодовування можна не тільки утримати ляща на місці, але й залучити його на якийсь час близько до берега.

Напевно, немає потреби вкотре доводити, що за винятком короткочасного періоду (під час переднерестового ходу), підгодовування для успішного лову ляща необхідне.Як найбільш універсальний можна порекомендувати наступний склад:

• пшоно – 500 г (у сухому вигляді);
• панірувальні сухарі – 600 г;
• “Геркулес” – 250 г;
• мелене смажене насіння соняшнику або макуха – 150 г;
• мелене смажене насіння конопель – 200 г;
• ванілін – 0,5 чайної ложки;
• кормовий мотиль (рубані черв’яки); опариш дрібний.

Досвідчені лещатники добре знають, що вибір складу підгодовування, його щільність багато в чому визначається умовами лову. Якщо ви ловите на течії, підгодовування має бути більш щільним (найчастіше в суміш при цьому додається суха мелена глина), для стоячої води – навпаки, більш пухкої. При лові з човна на глибині 6-7 метрів грудки підгодовування доводиться обтяжувати, навіщо використовується чистий річковий пісок. Виняток: лов бортовими вудками, коли підгодовування доставляється на дно за допомогою металевої годівниці. кормушки.

Карась (лат. Carassius) – прісноводна риба роду променеперих сімейства коропових.

Карась – одна з найвибагливіших риб. Водиться в ставках, озерах, тихих річках, що заросли, в торф’яних кар’єрах і навіть у болотах. У посушливу пору, якщо водоймище повністю пересихає, карась заривається в мул на глибину до 70 см і там “перечікує” несприятливий час. Не втрачає ця риба життєздатності і після того, як перезимує у вимерзлому водоймищі, Вийнятий з води карась може три доби прожити в кошику з вологою травою. Такі здібності дозволяють карасю жити там, де інші риби не можуть жити. Тому він багаточисельний майже у всіх наших непроточних і слабо проточних водоймах і добре знайомий не тільки рибалкам.

Існують два види, а точніше, дві породи карася: круглий, або золотий, і довгастий, або срібний. Ні того ні іншого не сплутаєш ні з якоюсь іншою з наших риб.

Круглий карась відрізняється від своїх великих родичів відсутністю вусів по кутах рота, сильно округленим хвостом, як у линя, і високим опуклим спинним плавцем. Карася можна обчислити за кількістю лусочок по бічній лінії тіла: зазвичай між зябрами та місцем, де згинається хвіст, у нього міститься 31-33 лусочки.

Ловлять коропів виключно на вудку поплавця. Перевагу слід Будь-якого карася за формою тіла можна назвати круглим, хоча існує так само і такий різновид, як срібний карась, який багато в чому схожий на свого родича. Але срібний карась має більш звичний вилкоподібний хвіст, а також довгий і опуклий спинний плавець, типовий для сімейства коропових. У справжнього круглого карася і тіло, і плавці мають округліші обриси, в цілому надаючи рибі форму диска. Круглого карася відрізняють досить коротке, повністю покрите лускою тіло і характерний рот із товстими та пружними губами.

Тіло золотого карася – високе, трохи округле, сплющене з боків, проте досить товсте. Колір луски – буро-золотистий або червонувато-золотистий з невеликим посвітленням до черева. У срібного карася тулуб більш подовжений; спина не робить від голови такої крутої дуги, як у золотого карася; досить велика луска на ньому – сріблястого кольору, іноді – з чорнуватим відтінком; хвостовий плавець помітно роздвоєний.

Але зовнішні відмінності не заважають їм вести однаковий спосіб життя та мати однакові звички. Щоправда, срібний карась більше любить слабо проточну воду.

І ще одна особливість є у довгастого карася: його населення складається тільки з самок. Під час нересту срібного карася його ікру запліднюють самці золотого карася чи линя. Але з цих ікринок знову виводяться лише самі самки білого карася.

Нерестяться карасі пізно, коли вода прогріється до 18-20 ° С. Ікру відкладають на водну рослинність.

Молодь харчується планктоном. Дорослі карасі – рослинністю, зоопланктоном та зообентосом. Причому добувають все це, розриваючи донний мул.

Розміри дорослих карасів сильно залежить від умов проживання. У водоймах, де багато корму, звичайними бувають особини довжиною 20-25 см за вагою 500-800 г. За особливо сприятливих умов карасі досягають ваги 1,5-3 кг. У малокормових водоймах стадо дорослих карасів іноді цілком складається з карликового поголів’я.

Поведінка та особливості раціону

Круглий карась – риба, що живе в зграях, причому в них можуть чудово уживатися карасі різних розмірів. Карасі харчуються приблизно так само, як і їхні родичі більших розмірів. В основному їжа цих риб складається з водоростей, прісноводних креветок, равликів, черв’яків та личинок комах. Всмоктуючи ротом ґрунт чи мул, карасі потім викидають непотрібні залишки назовні, і тому вода там, де риба годується, часто буває каламутною, з характерними бульбашками.

На відміну від коропів, круглі карасі взимку не харчуються, і зловити рибу в цю пору року дуже складно. Навіть улітку карась вміє брати насадку дуже обережно, а взимку, коли риба перебуває у стані заціпеніння, помітити посмикування ліски практично неможливо. Тому врятувати для лову круглого карася мають бути особливими, з урахуванням своєрідної поведінки цієї породи риб. При закиданні вудки вигляд занадто товстої волосіні може миттєво відлякати рибу від наживки. Рибалці необхідно пам’ятати про природну обережність карася і при найменших коливаннях поплавця різко підсікати рибу. Якщо рибалок відразу ж підсікає карася при малопомітному клюванні, то успіх практично гарантований, а той, хто чекатиме на звичні ривки, ризикує в результаті залишитися без риби.

Карасі добре ловляться на личинок, проте найкраще вони клюють на свіжі кукурудзяні зерна з великих качанів. Щоб утримувати карасів під час риболовлі приблизно на тому самому місці, є сенс кожні 15 хвилин підгодовувати рибу кукурудзяними зернами, а також хлібними катишами розміром з волоський горіх. Карась харчується і вдень, і вночі, причому в темряві можна розраховувати навіть на більш активне клювання, особливо в сутінки і в досвітній час. Рибалити на круглого карася найкраще з ліхтариком, щоб бачити навіть слабкий рух волосіні або поплавця.

Лов карася починається провесною на невеликих глибинах, де вода швидше прогрівається променями сонця. Після голодної зимівлі карась добре бере на шматочки черв’яка та мотиля аж до нересту. Під час ікромету клювання припиняється та відновлюється лише через кілька днів, якщо не станеться різкої зміни погоди.

Влітку карась примхливий і вибагливий. Часто без видимих ​​причин перестає ловитися. У цьому випадку іноді допомагає зміна насадки. Але надійніший спосіб змусити карася брати запропоновану наживку – привада. Для неї можна використовувати розпарені зерна злаків, хлібні крихти, залишки каші, розпарені макухи. Корисно перед самим ловом кинути розсипом кілька жменей підгодовування з тих же продуктів, в те місце, де буде гачок з наживкою.

Карась – риба денна, вночі його не ловлять. Найкращий годинник для вудіння – з світанку до 10 години ранку. Найкраща снасть – легка вудка поплавця. Ловлять нею у схилу і в основному з берега. Наживляють гачок або шматочком хробака, або катишем хліба (краще чорного). Враховуючи особливості карася у добуванні їжі, важливо добре відрегулювати розташування насадки. Вона не повинна лежати на дні, але не може бути піднята над ним високо. Оптимальна відстань від насадки до дна – 2-3 см.

Клювання карася в більшості випадків мляві, не мають певного характеру. Іноді він веде поплавець убік, причому спочатку швидко, а потім уповільнює рух (момент підсікання). Іноді перед тим, як рушити убік, поплавець підстрибує дома (момент вичікування). А часом, після тремтіння поплавок лягає на бік: значить риба взяла приманку і підняла її догори. Тут уже не позіхай з підсіканням. Але до промахів при вженні карася рибалок має бути готовим. Вони часто трапляються навіть у багатодосвідчених рибалок, так як карась бере насадку тільки губами, смакує її і майже ніколи не заковтує одразу. Наколовшись на гачок, відразу викидає приманку, чому і не трапляється самоловом.

Вилучення з води підсіченого карася труднощів не становить: навіть великі екземпляри опираються слабко. Зазвичай після першого сильного потягу карась лягає на бік і так, плашмя, легко йде до сачка.

Восени, як вода похолодає, карась заривається в мул і залягає в багатомісячну сплячку.

Головна порада – карась вважається на рідкість полохливою рибою, тому при лові найкраще використовувати найпомітніші поплавці і волосіні.

Короп (лат. Cyprinus carpio) – вид прісноводних променеперих риб сімейства коропових. Методом селекції одержано культурні форми. Внесено до міжнародного списку 100 найнебезпечніших інвазивних видів.

Короп – дуже невибагливий, і для його розведення зазвичай використовують невеликі ставки, кар’єри та навіть рисові поля. Зростає короп швидко і за сприятливих умов до кінця другого року життя досягає ваги 600-800 г. В особливо кормних водоймищах вже по першому році трапляються коропи, що важать 600 г. Короп не досягає такої ваги, як сазан, і його максимальний не перевищує 10-12 кг. Влітку короп житься майже виключно в чагарниках водних рослин. Віддає перевагу мулистому або глинистому грунту. Харчується короп різними донними організмами та личинками комах, а також рослинною їжею. Годується за температури води: нижче 14-15°.

Карпов ловлять на вудку, але не в кожній водоймі. У деяких ставках і озерах, багатих на природні корми, вони не звертають уваги на насадки. В інших, де коропів систематно підгодовують макухами, зерном, їх, аоборот, можна наловити вудкою скільки завгодно, і такий лов не представляє вже низького інтересу. Існують водойми, що займають проміжне положення: серед них є гакі, в яких короп ловиться тільки невдовзі після нересту, і є такі, де його можна ловити весь післянерестовий період, доки температура води не буде нижчою за 14-15°. Тому перш ніж починати лов, необхідно детально ознайомитися з способом життя коропів у даній водоймі.

Ловлять коропів виключно на вудку поплавця. Перевагу слід віддати котушковій снасті, що дозволяє користуватися тоншим лісом і далі закидати насадку, що особливо важливо при лові з берега. Вудлище, товщину лісу, розмір гачка треба підбирати відповідно до величини коропів, що водяться у водоймі. Якщо ловлять невеликих коропів, вагою до 1,5-2 кг, то можна вживати звичайне вудилище дроту, капронову жилку діаметром 0,3-0,35 мм і гачок № 8-10.
Якщо ж у водоймі мешкають великі коропи, що досягають ваги 5 кг і більше, необхідно жорстке вудлище, жилка діаметром 0,5 мм і гачок № 12-14. Іноді при лові серед водних рослин, коли коропа не бажано відпускати далеко, доводиться ставити ще товстішу лісу. Проте брати лісу з великим запасом міцності годі було; хоча короп і не такий обережний, як сазан, все ж таки кількість клювань при користуванні товстими і грубими лісами помітно зменшується. Щоби ліси менше виділялися на тлі водних рослин, її корисно пофарбувати в зелений колір.

Поплавці використовують двох типів: якщо далекий закид не суттєвий, то ставлять невеликий куговий, пробковий, пінопластовий або пір’яний поплавець, якщо ж ловлять з мілководного берега і потрібно далеко закинути насадку, то користуються поплавком, що ковзає самозанурюваним.

Для успішного лову коропів необхідна привада або, у крайньому випадку, підгодовування. Для приважування застосовують рослинні корми: макухи, каші, розпарені зерна, варена картопля і т. д. Насадки вживають головним чином рослинні: пшоняну кашу, недоварену картоплю і макарони, зерна кукурудзи та ін. Рідше ловлять на дощового черв’яка (переважно) реп’яхового хробака або на сальника. Яка насадка вигідніша, встановлюють пробним ловом.

Ловити коропів можна з човна та з берега. Човен доцільніше встановлювати на чистій воді і закидати насадку або до кромки водних рослин, або в прогалини між ними. При цьому можна після підсікання вивести коропа на чисте місце, що значно полегшує виведення.

З берега ловлять у “вікнах” між водними рослинами або закидають безпосередньо за них: на чистих місцях далеко від чагарників рослинності короп трапляється дуже рідко. Якщо береги ставка або озера густо заросли рослинами і не вдається знайти зручних для лову місць, то доцільно заздалегідь підготувати ділянку, викосивши траву або видерши її залізними граблями. Глибину відпустки поплавця при лові коропа регулюють так, щоб насадка лежала на дні, а вантаж трохи не діставав до нього. Тільки на дуже топких місцях, в яких насадка занурюється в мул, ловлять з насадкою, що висить над самим дном.

Клювання коропа передається по-різному: іноді він бере обережно, як лин, іноді ж впевнено топить поплавець і йде убік. Момент підсікання визначають дослідним шляхом – він змінюється в залежності від величини та типу насадки, від ситості риби та ін.

Виважувати великого коропа нелегко; він трохи поступається сазану за силою, а виведення майже завжди ускладнюється наявністю водної рослинності. При виведенні треба намагатися не відпускати коропа далеко і не тягнути його прямо через гущавину рослин, а надати йому ходити на колах майже до стомлення.

Кращий час лову коропа – ранок, починаючи з світанку, і до 8-9 годин.

Білий амур (лат. Ctenopharyngodon idella) – вид променеперих риб сімейства коропових, єдиний вид роду Ctenopharyngodon.

Амур – риба дуже обережна, можна сказати, параноїдально обережна. Іноді він ретується навіть при падінні невеликого аркуша на воду біля нього. На відміну від тієї ж щуки, білий амур любить тишу, спокій, тому якщо ви вирішили взяти з собою на риболовлю магнітофон, гадаю, що риба навряд чи оцінить ваш музичний смак.

А ще рибалці завжди потрібно пам’ятати про маскування, і при лові амура на невеликих дистанціях йому має сенс знайти якесь укриття від риб’ячих очей або хоча б підібрати якнайменше помітний за кольором одяг. До речі, всі ці особливості амура, його любов до тиші та спокою, створюють рибалці проблеми при виборі та облаштуванні відповідного місця для лову. Як правило, це ділянки або заболочені – з відсутністю підходів до води, або з вкрай незручною береговою лінією. Адже ті місця, які часто відвідують люди, амур обходить стороною. З цієї ж причини дуже складно зловити амура, розташувавшись у місцях з великою кількістю причалів для човнів та вимосток.

Що стосується температури води, при якій амур найбільш активний, тобто активно годується і тому добре клює, вона коливається в межах від 19 до 22°. До речі, коли температура води у водоймі піднімається до 22°, багато видів риб реагують на це вкрай негативно і, на відміну від амура, ігнорують брата-рибалка. Тож звинуватити сріблястого красеня в неввічливості не можна.

Що стосується снастей для лову білого амура, то вони мають бути розраховані на серйозного суперника. Ця риба росте порівняно швидко і, наприклад, п’ятирічний амур може досягати 50-60 см завдовжки і важити до 9 кг. Навіть за таких даних він може неабияк “вимотати” і волосінь і рибалки, хоча для амура подібні розміри далеко не межа. У благодатному середовищі білий амур може досягати більше метра в довжину і важити більше 30 кг, тому необхідний запас міцності для снастей.

Сазан (лат. Cyprinus carpio) – вид прісноводних променеперих риб сімейства коропових.

Сазан (лат. Cyprinus carpio) поширений у басейнах Чорного, Каспійського та Аральського морів. Численні в пониззі річок. Водиться в Амурі та більш південних річках, що впадають у Тихий океан. Штучно розлучений у деяких сибірських озерах. Середня вага 3-4 кг. Досягає довжини 1 м і ваги 35 кг. У більшості водойм сазан – прісноводна житлова риба, яка не здійснює великих міграцій. Винятком є ​​Каспійське та Аральське моря, де зустрічається морський сазан, що кидає ікру в солоній воді, і напівпрохідний – живе постійно в морі і заходить на нерест у низов’я річок.
У річках для своїх літніх стоянок сазан вибирає ями з несильною, частіше зворотною течією та глинистим корястистим дном. Зустрічається і на ділянках з мулистим ґрунтом. Любить місця із різкою різницею глибин. У деяких водоймах тримається серед очеретів і в чагарниках латаття. Ночами здійснює подорож річкою у пошуках їжі, прямуючи головним чином неглибокі мулисті затони, зарослі водяною рослинністю. Тримається невеликими зграйками, причому чим дрібніший сазан, тим більше зграйка. Влітку він грає, викидаючись із води із сильним характерним сплеском. Гра частіше спостерігається не на шляхах переходу, а в місцях постійного проживання.

Нерест сазана відбувається у травні – липні, коли температура води піднімається вище 15°. Для нересту він зазвичай виходить на розливи та відкладає ікру на зарості торішньої рослинності. Нерест розтягнутий, тому що спочатку кидають ікру дрібні сазани, потім середні і під кінець великі. Ікромет зграйний, і лише найбільші сазани метають ікру парами. Живиться в основному водними рослинами, а при нестачі рослинної їжі – молюсками, личинками комах, хробаками, а іноді й мальками риб. Початок жора неоднаковий у різних водоймах. У більшості водойм сазан до нересту майже не харчується, але в деяких водоймах наприкінці квітня — на початку травня спостерігається досить інтенсивний переднерестовий жор. Взимку не годується і залягає великими одвірками у найглибших ділянках водойми.

Для лову сазана найдоцільніше застосовувати котушкову снасть. Ривки сазана, особливо перші після підсічки, дуже стрімкі, і для того, щоб уціліла глуха снасть, довелося б ставити дуже міцну і, отже, товсту лісу. Сазан же – одна з найобережніших риб, і чим тонші ліси, тим вірніше і частіше клювання. Вудлище для лову сазана має бути досить жорстким і потужним, щоб мати можливість стримувати ривки риби, не відпускаючи велику кількість лісів. Котушка зручніше з великим діаметром намотування спінінгового шипа. Ліси – найкраще капронова жилка; для сазанів вагою до 6-7 кг – діаметром 0,4 – 0,45 мм, для більших – діаметром 0,5 – 0,6 мм. Номер гачка підбирають за насадкою; найчастіше користуються гачками № 10-14. Насадки застосовують рослинні (пшоняна каша, варена картопля, тісто, шматочки макухи, кукурудза, зерна хлібних злаків) та тварини (дощові черв’яки, сальник, м’ясо черепашки, раку).

Вибір методу лову залежить від особливостей водойми. У невеликих і середніх річках найкращий результат дає лов із привадою. Сазану властиві мандрівки річкою у пошуках кормових місць. Виявивши на якійсь ділянці річки ласу їжу, він не завадить прийти до привади і наступного дня. Вдало влаштувавши приваду, можна привчити приходити сазанів у певний час та у певне місце річки. Для приваблювання використовують виключно рослинний корм — макухи, розпарені зерна, кашу, варену картоплю та ін.

Місце для привади треба вибирати вище за основну стоянку сазана, оскільки, вирушаючи на годівлю, він завжди піднімається вгору за течією річки. Важлива умова для залучення риби до приводу – наявність несильної прямої течії. Якщо влаштувати приваду в тиховодді, то риба не зустріне частинок корму, що пливуть, і не виявить приводи, пройшовши навіть поблизу неї. Пристрій приводу на сильній течії також невигідний. Сазан не любить бистрину, і втримати його там надовго навіть рясним підгодовуванням не завжди вдається. Невигідно влаштовувати приводу на сильній течії і тому, що вона швидко відноситься струменями води і для ефективної дії приводу потрібно занадто багато корму. Розташовувати приваду потрібно так, щоб частинки корму виносилися на основне русло річки, яким сазан зазвичай рухається на годівлю. При виборі місця для приводу треба враховувати глибину, рельєф дна та зручності лову. Найбільш сприятлива глибина 2,5-4,5 м. На дрібніших місцях велика риба остерігається підходити до приводу і швидше розлякується при виведенні. Бажано, щоб дно дома розташування приводи йшло уступом; це не дозволяє рибі побачити рибалки і робить лісу менш помітною. По можливості привад треба влаштовувати в деякому віддаленні від корчів, в які риба може піти при виведенні. Найбільш типові місця для засипки корму – сідловини між двома вирами, межа піщаної мілини, що глибоко вдається в річку, миси вище заток і затонів, місця біля крутоярів зі струменями води, що відходять від берега. Іноді для привадного лову за відсутності відповідних природних місць влаштовують у воді протягом невеликі тини, звані «яза-ми», або «заїздками», або ж опускають з вантажем на дно річки поза судноплавними місцями кілька зв’язаних хвойних гілок. Такі загородження зменшують силу течії, створюють умови більш тривалої затримки приводу і залучають рибу, сприяючи розвитку різних рослинних і тваринних організмів, що служать їм їжею.

У відкритих місцях з невеликою глибиною корисно маскувати «сидку» рибалки очеретом, застромленими в землю гілками і т. д. Деякі рибалки рекомендують для маскування спеціальні щитки, сплетені з хмизу. Щиток довжиною 2,5 м та шириною 1,5 м встановлюють на кілках так, щоб передній край його піднімався над водою на 0,5 м, а задній упирався у берег. Такий же щиток рекомендується встановлювати і при лові з човна. Щиток абсолютно маскує рибалки та його рухи, дозволяючи зручно розташувати вудлище. Однак пристрій заїздок, маскувальних щитків має і негативні сторони. По-перше, великий сазан може заплутати ліс за кілки або тин і обірвати її. По-друге, в людних місцях неприхованою привадою користуватимуться випадкові рибалки, а в такому разі очікувати на хороший підхід риби не можна.

Прив’язувати рибу треба за 3-4 дні на початок лову. Якщо збираються ловити часто, слід одночасно готувати дві, а то й три привади, так як при щоденному лові риба розлякується і перестає підходити до приводу. Корм краще опускати в сітчастому мішку, а на дуже тихій течії — і без мішка, замішуючи корм із глиною у вигляді куль. Кращий час для засипання корму – пізня вечірня зоря, коли дрібниця вже перестає брати і сазан виходить на пошуки корму. Корм слід опускати з таким розрахунком, щоб від стоянки було зручно закидати гачок з насадкою на 2-3 м нижче годівниці.

Якщо збираються ловити з човна, то розсудливо заздалегідь натягнути перетяг. Користуючись перетягом, можна безшумно поставити човен у точно заданому місці, а риба, що підсічена, не зможе замотати лісу за якірні мотузки або кілки.

Ловити на приваді починають зазвичай вдосвіта, на четверту зорю після засипки корму. Перший раз на приваді треба просидіти годин до 11-12 для з’ясування кращого часу підходу риби, який може бути різним, залежно від умов водойми та сезону лову. Надалі можна починати лов під час підходу риби до приводу. Трапляється, що риба з якихось причин не підходить до неї. У такому разі треба перейти на іншу приваду, перевіряючи першу періодично протягом 3-4 днів, а якщо і після цього риба не з’явиться, слід припинити засипку корму та вибрати інше місце.

Перед початком лову годівницю не виймають, а прилаштовують так, щоб мотузка обов’язково лежала на дні, щоб уникнути зачепа за неї підсіченої риби; підкидають кілька жменей свіжого підгодовування і приступають до установки вудок, яких не повинно бути більше двох. Якщо глибина на місці лову не більше довжини вудилища, краще застосувати вудку поплавця. При користуванні поплавком лісу між ним і кінцем вудилища може бути ослаблена, і риба, що бере насадку, не відчує опір. Положення поплавця регулюють так, щоб 1,5-2 м ліси, починаючи від гачка, лежало на дні, а відстань від кінця вудлища до поплавця було близько 2 м. На глибині, що перевищує довжину вудилища, зручніше ловити без поплавця, так як при великому спуску поплавця він при підмотуванні впереться в кінцеве кільце і не дасть можливості завести рибу в сачок. При безпоплавковому оснащенні також стежать, щоб щонайменше 1,5—2 м ліси лежало дні. При лові з берега і човна, що стоїть на дрібному місці, цього неважко досягти, наблизивши або вилучивши від берега або човна кінець вудлища. Якщо ж човен встановлений на глибокому місці, треба користуватися двома вантажами.

Якщо на початку лову дрібна риба буде часто смикати насадку, останню треба замінити, так як часті перекидання затримують підхід до приводу більшої риби. Крім дрібниці, до привад майже завжди підходять язь і голавль, і якщо хочуть уникнути їх клювання, то відповідним чином вибирають насадку. Надалі, коли на приваді з’явиться велика риба, можна повернутися і до колишньої насадки, якщо вона була ласа, так як з появою сазана інша риба відходить від годівниці. Якщо вантаж лежить на дні та ліси від нього до поплавця натягнута, сазан зазвичай попередньо ворухне поплавок або послабить ліс, а потім уже повільно занурить його. Нерідко сазан бере і ривком, при цьому відразу ж топить поплавець і смикає кінець вудлища. Взагалі характер клювання сазана може сильно змінюватися в залежності від ситості риби, якості снасті, виду насадки, тому визначити вид риби по клювання не завжди вдається.

Підсікання слід слідувати при зануренні поплавця або при русі його в бік. У великих річках, де сазан зазвичай тримається далеко від берегів і де шляхи його постійних кормових міграцій виявити важко, привада не досягає мети. У таких місцях краще ловити з підгодовуванням, що опускається під час лову, а якщо стоянки сазана добре відомі, то і без неї.

Ловити в широких річках слід на донну вудку. Лов у проводку рідко буває вдалим, тому що неквапливий сазан віддає перевагу насадці, що нерухомо лежить на дні, і неохоче бере на пливу. Снасть, як і для будь-якого іншого активного лову сазана, бажана котушкова. Вантаж прикріплюють на окремому повідку або роблять ковзним. Повідець ставлять не коротше 1 м. Ловлять зазвичай з човна. Місце вибирають з таким розрахунком, щоб можна було ловити без далекого закидання, відпускаючи вниз насадку за течією. Це особливо важливо при користуванні рослинними насадками, які в більшості випадків погано тримаються на гачку. Крім того, коли ліси не утворюють дуги і витягнуті за течією, клювання помітніше, що істотно при обережному клюванні сазана.

Щоб зробити клювання ще помітнішою, іноді на глибоких місцях практикують лов у виска. Для цього лову зазвичай користуються коротким вудлищем, не довшим за 60-70 см. Довге незручно, тому що навіть невелике хитання човна викликає значний підйом і опускання його кінця, а при цьому важко правильно відрегулювати глибину відпустки і своєчасно помітити всі тонкості клювання. Вудлище для лову сазана у виска може бути виготовлене з ялівцю, жимолості, бакелізованої фанери, клеєного бамбука. Вудлище з ялівцю повинно мати товщину в комлі 10-12 мм, у верхівці 5-6 мм. Його доцільно забезпечити товстою пробковою або очеретяною рукояткою. Це зручно для намотування запасу лісів; крім того, таке вудлище не втопиться, якщо його випадково потягне риба. Для своєчасної відпустки запасу ліси, намотаної навколо рукоятки, до кінця вудилища примотують шматочок пружного сталевого дроту. Ліси затискають між вудлищем і дротом; при ривку риби та повороті вудилища лісу вислизає із затиску і вільно розмотується. Ще зручніше користуватися котушкою, тоді замість затиску на кінці вудлища ставлять пропускне кільце. Вантаж легкий, щоб його не виносило течією, краще веретеноподібної форми, закріплений наглухо на лісі. Довжина повідця 1,2-1,5 м-коду.

Човен при лові у виска правильніше встановлювати на перетягу, так як, користуючись коротким вудлищем, важко управляти рухами риби, що попалася, і вона легко може заплутати лісу за якірні мотузки. Якщо чомусь встановити човен на перетягу не можна, його встановлюють на одному носовому якорі і ловлять з корми. Ловлять зазвичай на дві вудки. Встановлюють їх так, щоб вантаж знаходився в 15-20 см від дна, така відпустка забезпечує кращу видимість клювання. При лові на рослинні насадки, щоб ще більше підвищити чутливість клювання, ліс корисно накидати на спеціальний сторожок, зроблений з тонкої сталевої пружинки і укріплений на кінці вудлища.

Клювання при лові у виска найчастіше виявляється у відхиленні ліси від вертикалі або в легкому похитуванні кінця вудлища, але іноді сазан бере ривком, і, якщо вудлище не закріплене, то тягне його у воду. Вказати точно, коли слід підсікати, важко: це залежить від виду насадки, ситості риби та інших обставин, так що до підсікання треба спеціально пристосовуватися.

Сазан — сильна риба, що не скоро втомлюється, і виведення його на вудку вимагає витримки і досвіду. При посадці великого сазана діють залежно від характеру місця лову. Якщо місце чисте і сазан не може забратися в корчі, то немає сенсу різко затримувати його хід при першому кидку, ліс слід віддавати з помірним натягом.

Якщо сазану є куди забитися, ліс відразу ж відпускають з граничним натягом, намагаючись завернути рибу в бік від небезпечного місця. Надалі треба водити сазана на колах майже до повної втоми. «Свічок» сазан майже ніколи не робить і під час виведення прагне триматися біля дна. Існує думка, що сазан намагається закинути ліс за спинний плавець, що має досить гострі зубчасті краї, щоб перепиляти її. Дійсно, випадковий захльостування ліси за спинний плавець можливий, особливо при поворотах риби, але для лісу з капронової жилки він не страшний.

Природа подбала про те, щоб тваринний і рослинний світ, клімат і погода у всьому їхньому різноманітті знаходилися в гармонійній рівновазі та взаємозв’язку. Найменші зміни в одній із ланок негайно відгукуються відповідними змінами у всіх інших. Тому справжній рибалка перед рибалкою, особливо напередодні наміченого дня, не покладаючись лише на своє рибальське щастя, уважно спостерігає за погодою, поведінкою птахів, аналізує та зіставляє різні ознаки, щоб не “передбачити”, а якомога точніше спрогнозувати погоду на завтра та відповідно інтенсивність клювання. Адже досвідчені рибалки добре знають, що чим краща погода – тим успішніша рибалка. Що ж таке “хороша” та “погана” погода у різну пору року у різних куточках нашої країни?

Фенологічні спостереження

Для успішної риболовлі найважливіше значення має стан водоймища взимку та влітку. Причому поняття «зима» та «літо» умовні та визначаються тривалістю льодоставу. Зрозуміло, що на півночі нашої країни цей період є найбільш тривалим, а на півдні він або дуже короткочасно, або в.всі відсутній. Тому, усереднивши, як це часто робиться, наявні дані стали вважати «взимку» період з листопада по березень, а «влітку» – з квітня по жовтень. А всю територію країн колишнього СРСР відповідно до тривалості льодоставу розділили на чотири зони (див. карту).

• 1-а зона – зона особливо тривалого, з жовтня по травень, льодоставу. До неї входять північні території.
• 2-а зона – зона стійкого та тривалого, з листопада по квітень льодоставу. Ця зона займає основну частину території, її центральні райони.
• 3-я зона – зона короткочасного, з грудня по березень, і нестійкого льодоставу. Сюди входять північно-західні, західні та південно-західні території, Японське море.
• 4-я зона – зона, у якій льодові явища відзначаються нерегулярно чи зовсім відсутні. До неї входять південно-західні та південні області України, Молдова, Чорне море, Закавказзя та Середня Азія.

Початок і кінець льодоставу в кожній зоні непостійні і залежать від погодних умов кожного року: відхилення від середньорічних спостережень становлять у північних районах приблизно 15 діб, а у південних районах – до 90 діб! Тому календарні терміни початку та кінця льодоставу, нересту риб та ступеня інтенсивності клювання дуже наближені.

Погодні прикмети на хорошу погоду

• Вночі та вранці тихо та ясно.
• Вдень піднімається слабкий вітер, що стихає надвечір.
• Схід і захід сонця чисті, блідо-рожеві.
• Атмосферний тиск повільно підвищується або тримається стійко (стрілка барометра при стукотінні по склу відхиляється вправо або залишається на місці).
• Дим із труб і від вогнищ піднімається стовпом вгору низько над землею, зграями.

Погодні прикмети на погану погоду

• Вдень стає прохолодніше, вночі тепліше.
• Атмосферний тиск падає чим швидше і більше, тим ймовірніше негода.
• Зірки яскраво мерехтять.
• Ранкова зоря багряно-червона або коричнева.
• Дим стелиться внизу.
• Ворони сидять проти вітру і набридливо каркають.

Незважаючи на велику різноманітність погодних умов, існують загальні ознаки, що характеризують їх узимку та влітку. Яка погода буде завтра?

Оцінюючи вплив погоди на клювання риби, слід пам’ятати таке:

Риба клює добре: взимку – по першолоді та з наближенням паводку, у стійку безвітряну погоду з помірними морозами без опадів – протягом усього дня (лящ, плотва, краще ловляться під час тривалих відлиг; окунь, судак – рано вранці у ясну погоду з більш сильними морозами, минь – під час хуртовин з морозами та вітрами); навесні-в ясну погоду зі слабкими вітрами або затишшям; влітку – під час стійкої нежаркої погоди зі слабкими вітрами (у європейській частині країни – західного та південно-західного напрямів, у Східному Сибіру та Далекому Сході – північними, північно-західними та західними); восени-в тиху похмуру погоду без опадів, з легким туманним серпанком.

Клювання слабшає: у всі періоди року – перед зміною погоди; взимку – з посиленням морозів (крім миня, окуня, судака) та з початком снігопадів; навесні – з прибутком та помутнінням води; влітку – з початком цвітіння води, посиленням спеки або перед негожею, з помутнінням води в річках (при підвищенні рівня води в озерах і водосховищах настає короткочасне посилення клювання, що змінюється різким і тривалим погіршенням); восени-з посиленням вітру та початком негоди.

Риба клює погано: у всі періоди року – за різких змін атмосферного тиску; взимку – при поземках, снігопадах із різкою зміною температури; навесні – з посиленням та зміною напряму вітру, похолоданням та початком негоди (виняток – минь); влітку-в дуже спекотну і суху або нестійку погоду зі змінними вітрами і опадами, що морозять, восени – під час затяжної негоди.

Риба не клює: у всі періоди року – при різкому погіршенні погоди; навесні, влітку та восени – під час штормових, рвучких вітрів зі зливами; взимку – при сильних хуртовинах.